Оновлене законодавство про акцизний збір
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про
оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів» від 24.10.2002
р. № 195-IV (далі – Закон № 195), що вносить серйозні зміни до порядку
справляння акцизного збору, вводиться в дію поступово: намічено три дати
набрання чинності його окремими частинами – 01.01.2003 р., 01.07.2003 р.
і 01.01.2004 р.
Яка ж основна мета цього Закону? Розробниками цього документа її
сформульовано дуже лаконічно, але ґрунтовно: «бюджетне наповнення та
наведення порядку на ринку». Звідси й можна робити відповідні висновки.
Спирт
Мабуть, найголовніше в Законі № 195 – підвищення ставок акцизного збору.
Насамперед серйозні зміни ставок зачепили спирт етиловий, що
використовується для виробництва алкогольних напоїв, лікарських
препаратів, парфумерії тощо, а також спирт технічний.
На сьогодні на спирт етиловий, зазначений у Гармонізованій системі опису
та кодування товарів за кодами 2207 і 2208 (крім спирту коньячного,
зазначеного за кодом 2208 10 900), встановлено ставку 16 грн. за 1 л
100-відсоткового спирту. Це означає, що у вартості півлітрової пляшки
горілки (міцністю 40 об. %) міститься 3,2 грн. акцизу (16 грн х 0,5 х 40
: 100). Закон № 195 передбачає нову ставку акцизу на такий спирт – 17,4
грн. за 1 л. 100-відсоткового спирту. Отже, у пляшці горілки акцизу
стане на 0,28 грн. більше (17,4 грн. х 0,5 х 40 : 100 = 3,48 грн.), а це
не може не позначитися на її ціні.
Акциз на «горілчаний» спирт підвищиться тільки з 01.01.2004 р., а на
спирт «лікарський» та технічний – уже з 01.01.2003 р.
Але, як відомо, мінімальна ціна на горілку та лікеро-горілчані напої
жорстко обмежена постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 р.
№ 700 та становить (для горілки) – 4,97 грн. (опт) і 5,47 грн.
(роздріб). Отже, мінімальні ціни повинні збільшитися принаймні на 0,34
грн. (0,28 грн. х 1,2 (ПДВ) = 0,34 грн.) і в опті досягти рівня
приблизно 5,3 грн. за пляшку, а в роздрібі – 5,8 грн. Однак таке
підвищення мінімальних цін, найімовірніше, відбудеться не скоро. Це
пояснюється тим, що нові ставки акцизного збору на спирт, що
використовується для виготовлення алкогольних напоїв, почнуть діяти лише
з 01.01.2004 р.
А ось ціни на лікарські засоби, оцет спиртовий та пектин, що містять
спирт етиловий, мабуть, збільшаться вже з 01.01.2003 р., оскільки саме з
цієї дати вводиться підвищення акцизу на цей спирт із 0,12 до 2,0 грн.
за 1 л 100-відсоткового спирту. До речі, зверніть увагу: Законом № 195
уточнено, що цей «пільговий» спирт не може використовуватися для
виробництва лікарських засобів у вигляді бальзамів (раніше такого
уточнення не було).
Те ж саме стосується і технічного спирту, що використовується для
виробництва окремих видів продукції, перелік яких установлено Порядком
здійснення контролю за обігом спирту, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1266, а також спирту етилового,
використовуваного для виготовлення вибухових речовин, парфумів та іншої
продукції, зазначеної в абзаці 1 ст. 3 Закону України «Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»
від 07.05.96 р. № 178/96-ВР (далі – Закон № 178). Як відомо, на ці види
спирту також установлено пільгову ставку, яка зараз становить відповідно
0,12 і 1,2 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту. Із 01.01.2003 р. вона
збільшується і становитиме 2,0 грн. для обох видів спирту. Зауважимо, що
ставка акцизного збору на технічний спирт, як і раніше, є тимчасовою та
діятиме до 01.01.2005 р. (якщо до цього часу, звичайно, не буде внесено
чергові зміни).
Таким чином, якщо зараз діє три ставки акцизного збору на спирт (16;
1,2; 0,12 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту), то з набранням чинності
Законом № 195 їх буде дві – 17,4 і 2 грн. за 1 л 100-відсоткового
спирту.
Крім того, не можна не відзначити, що іноземних виробників зазначених
вище товарів (вибухових речовин, парфумів, продукції, що містить
технічний спирт, лікарських засобів, оцту тощо) урівнено в правах зі
своїми українськими колегами. Нагадаємо, що зараз пільгова ставка на
спирт, використовуваний для виробництва цих товарів, може
застосовуватися тільки вітчизняними виробниками. У Законі № 195 слова
«вітчизняні виробники» відсутні. Фахівці відзначають, що встановлення
такого порядку обкладення акцизним збором приводить українське
законодавство у відповідність до вимог ст. III Генеральної угоди щодо
Тарифів і Торгівлі від 1994 року, в якій відзначено, що товари
походженням із території будь-якої країни – члена Всесвітньої
торговельної організації (ВТО), імпортовані на територію будь-якої іншої
країни – члена ВТО, не повинні підпадати, прямо чи опосередковано, під
внутрішні податки будь-якого роду, що перевищують податки, які прямо або
непрямо застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів. Судячи з
усього, скасування дискримінації стосовно іноземних підприємств
сприятиме інтеграції України у європейське співтовариство.
Податковий вексель
Незважаючи на підвищення ставок акцизного збору, більшість легальних
виробників спиртного в цілому ставиться до Закону № 195 позитивно. Чим
же викликано таке натхнення?
Не таємниця, що значна частина виробників алкогольних напоїв перебуває
«в тіні». На думку деяких фахівців, схема виробництва тіньової горілки
проста. Одержуючи пільговий – наприклад, «лікарський» спирт і сплачуючи
з нього мінімальний акциз, тіньовики використовують цей спирт,
зрозуміло, не для виробництва лікарських засобів, а для виробництва
горілки. Ось і виходить, що пляшка такої горілки коштує набагато менше
від мінімальної ціни. Враховуючи, що чимала частка кінцевих покупців
вживає все, що «горить» (якість «лівої» горілки залишимо без
коментарів), легальним виробникам важко боротися з такою «конкуренцією».
Тепер для усунення цієї схеми запроваджено процедуру видачі податкових
векселів виробниками лікарських засобів, парфумів, оцту, товарів, що
містять технічний спирт, і подібних товарів. Нагадаємо, що свого часу
згідно з Порядком випуску, обігу та погашення податкових векселів, що
видаються на суму акцизного збору за реалізований спирт етиловий, який
використовується на виготовлення лікарських засобів, пектину, есенції та
оцту харчових, ветеринарних препаратів і кремнійорганічних сполук,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.98 р. №
1100, подібні податкові векселі видавалися. Однак формально цей документ
втратив свою чинність наприкінці 2001 року, а реально – ще раніше.
Виробники лікарських засобів, парфумів, оцту та інших товарів, що
містять спирт, зобов’язані до отримання спирту виписати податковий
вексель.
Для порівняння зауважимо, що тоді податковий вексель видавався за
бажанням виробника лікарських засобів та інших продуктів, а з 01.01.2003
р. така видача буде обов’язковою. Змінилася й сума, на яку видається
вексель.
Згідно із Законом № 195 податковий вексель, по-перше, видається до
моменту отримання спирту етилового (нагадаємо, що, скажімо, виробники
горілки видають податковий вексель не до отримання спирту, а протягом
трьох днів після отримання), а по-друге, сума, на яку виписується
податковий вексель, відповідатиме сумі акцизного збору, нарахованого на
обсяг одержуваного спирту етилового, що визначається як різниця між
повною та пільговою ставкою акцизного збору на спирт етиловий.
Судячи з усього, ці положення Закону № 195 слід розуміти так. При
отриманні спирту необхідно сплатити акцизний збір виходячи з пільгової
ставки (2 грн.). До отримання цього спирту потрібно видати вексель на
суму 14 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту до 01.01.2004 р. і на суму
15,4 грн. після цієї дати. Вексель буде погашено (без сплати акцизного
збору) тільки в тому випадку, якщо виробник документально підтвердить
використання отриманого спирту за цільовим призначенням. Якщо такого
підтвердження не буде, то сума, зазначена у векселі, після закінчення 90
днів (або меншого терміну, зазначеного в ньому), вважатиметься
податковим боргом.
Подальші наслідки залежатимуть від того, чим спричинено це прострочення
в погашенні векселя. Якщо це сталося внаслідок використання спирту не за
цільовим призначенням (припустимо, для виробництва горілки), то, крім
того, що такий виробник повинен буде сплатити платіж за векселем (суму
акцизного збору, на яку вексель видано), до нього буде застосовано штраф
у розмірі, обчислюваному виходячи з обсягів використаного не за
призначенням спирту етилового чи спирту етилового денатурованого (спирту
технічного) та ставки акцизного збору, передбаченої статтею 1 Закону №
178 (16 грн. до 01.01.2004 р. і 17,4 грн. після), збільшеної в 1,5 раза.
Якщо ж непогашення податкового векселя буде спричинено звичайною
затримкою платежу, щодо таких «віртуальних» податкових зобов’язань, що
миттєво трансформувалися в податковий борг, виникають запитання.
За ідеєю наявність податкового боргу неминуче призводить до застосування
штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань (пп. 17.1.7 Закону
України від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі – Закон № 2181)), та пені.
Однак нагадаємо, що власне в пп. 17.1.7 Закону № 2181 зазначено, що цей
штраф застосовується при несплаті податкового зобов’язання «протягом
строків, установлених цим Законом», тобто Законом № 2181. А строк сплати
за векселем установлено зовсім не Законом № 2181.
Більше того, виникнення самого податкового боргу при несплаті за
векселем після закінчення 90-денного терміну важко стикується з нормами
Закону № 2181. Адже в ньому зазначено, що податковий борг утворюється
тільки після несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання.
Тут доцільно провести аналогію з податковими векселями, виписуваними
зараз при отриманні «горілчаного» спирту. Думку працівників податкових
органів можна сформулювати так: оскільки Розрахунок акцизного збору
подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, то ця дата і є
граничним строком узгодження податкового зобов’язання щодо акцизного
збору. Отже, в разі несплати суми акцизного збору, визначеної платником
у виданому податковому векселі, штрафні санкції мають нараховуватися
після закінчення 10 календарних днів, наступних за 20 числом місяця, в
якому подано Розрахунок акцизного збору, що узгоджує суму податкового
зобов’язання щодо акцизного збору, визначену в податковому векселі (див.
«Вісник податкової служби України», 2002, № 5).
Але чи працюватиме ця логіка щодо податкових векселів, виписуваних
виробниками лікарських засобів та іншої продукції після 01.01.2003 р.? У
принципі, змінитися нічого не повинне, однак таким підприємствам слід
бути готовими до того, що податківці можуть почати штрафувати за
несвоєчасну сплату вже починаючи з 91-го дня після видачі векселя.
Пиво, нафтопродукти та ювелірні вироби
З 01.01.2003 р. підвищується акциз на пиво, «екологічні» бензини, а на
ювелірні вироби акциз скасовується.
Із пивом ситуація більш або менш однозначна, хоча й не без колізій. Але
стосуються вони не Закону № 195, а Закону України «Про ставки акцизного
збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11.07.96 р. №
313/96-ВР (далі – Закон № 313), в якому встановлено ставки акцизу,
зокрема, на цей напій, бензин та ювелірні вироби. Річ у тому, що в
таблиці ставок акцизного збору та ставок специфічного ввізного мита,
наведеній у ст. 1 Закону № 313, на пиво вказано ставку в розмірі 0,14
грн. за 1 л. Однак у ст. 7 цього ж Закону зазначено, що з 01.04.2001 р.
ця ставка становить 0,21 грн. за 1 л. Отже, на практиці застосовується
друга (більша) ставка, незважаючи на формальну наявність у Законі № 313
меншої ставки. Згідно із Законом № 195 з 01.01.2003 р. вона становитиме
0,23 грн. за 1 л., тобто підвищення акцизу на пиво незначне – 0,01 грн.
з пляшки.
Така ж колізія проглядається і з нафтопродуктами: у ст. 1 Закону № 313
на бензини моторні (А-72, А-76, А-80; А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95,
А-96, А-98 та бензини моторні інших марок) ставку акцизу встановлено на
рівні 40 євро за 1000 кг, а у ст. 6 – 60 євро за 1000 кг і діє ця ставка
з 01.01.2001 р. Закон № 195 вніс зміну до ст. 1 Закону № 313 і встановив
ставку акцизу на ці види бензину на нині діючому рівні – 60 євро за 1000
кг. Отже, ця зміна – не більше, ніж усунення колізії в Законі № 313, а
ціни на бензини моторні за інших рівних умов підвищитися не повинні.
Те ж саме стосується і дизельного палива – незважаючи на встановлену в
ст. 1 Закону № 313 ставку 10 євро за 1000 кг, з 01.01.2001 р. реально
діє ставка 30 євро за 1000 кг (ст. 6 Закону № 313). Оскільки Закон № 195
передбачає таку ж ставку, ціни на дизельне паливо підвищитися не
повинні.
А ось бензинам сумішевим із вмістом не менше 5 відсотків високооктанових
кисневмісних добавок марок А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек,
А-98Ек (так звані екологічні бензини) пощастило менше: ставку акцизу на
них підвищено з 20 до 30 євро за 1000 кг.
Що стосується акцизу на ювелірні вироби, то новини просто надихають – з
01.01.2003 р. він скасовуєтсья. На думку фахівців, таке скасування
дозволить «пом’якшити» різкий стрибок світових цін на дорогоцінні
метали, враховуючи залежність України від імпортних поставок. І все-таки
забудькуватість законодавців не дозволить обійтися без колізій. Річ у
тому, що із Закону № 313 виключаються код ювелірних виробів за
Гармонізованою системою, сама назва «Ювелірні вироби» та ставка
акцизного збору – 55 %. А ставка специфічного мита залишається! Але до
чого вона може застосовуватися, без коду та назви товару?
Маркування та зовнішній вигляд
Деяких змін зазнають форма та дизайн акцизної марки. Із 01.07.2003 р.
вона відрізнятиметься за дизайном для окремих видів продукції. При цьому
на кожній марці має бути найменування виду продукції. Крім того, акцизні
марки будуть відрізнятися і за об’ємом тари, на яку вони будуть
наклеюватися. Такі складнощі мають на меті насамперед навести порядок у
галузі маркування підакцизної продукції.
Зовнішній вигляд марки акцизного збору зазнає змін.
А оскільки на марках акцизного збору буде зазначено об’єм пляшки, то
логічно, що горілка та лікеро-горілчані напої мають розливатися тільки у
пляшки передбаченої місткості (0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,37 л,
0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше).
Те ж саме стосується і виноробної продукції – її може бути розлито
тільки в посуд передбаченої місткості, причому об’єм 0,37 л у цьому
випадку не передбачено. Однак для вин виноградних сухих передбачено
більший об’єм – від 100 до 500 л, причому в таких випадках інформацію
про продукцію, обов’язкова наявність якої на тарі передбачена п. 2 ст.
11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP, можна не зазначати. Важко уявити
собі тару такої великої місткості, зроблену не з дерева (звичайно, є
металеві бочки, але ж для вина якнайбільше підходить дерево). Логічно,
що законодавці дозволили використовувати цей матеріал для розливу
виноробної продукції, причому незалежно від об’єму (нагадаємо, що для
розливу вина можна тепер використовувати тару, виготовлену тільки зі
скла, кераміки, а також упаковки типу «Tetra-Pak»).
Що стосується вартості однієї акцизної марки, то вона не зміниться. Але
тепер її закріплено на законодавчому рівні (зараз вартість акцизних
марок установлено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.95 р.
№ 919).
Більшість виробників якісної продукції вже зрозуміли, що її захист від
підробок – справа, скоріше, не правоохоронних органів, а їх самих. Тому
такі виробники вже давно, крім акцизних марок та інших установлених
законодавством атрибутів, використовують власні захисні засоби
(найпоширеніші з них – голограми). Тепер можливість «самооборони»
закріплено на законодавчому рівні – такі виробники можуть самостійно
вигадувати різні захисні пристосування. Крім того, вони матимуть право
ініціативи контролю щодо фальсифікації власної продукції суб’єктами
підприємницької діяльності та фізичними особами.
Не можна не вітати внесення змін до ст. 17 Закону № 481, що регламентує
порядок накладення штрафів на суб’єктів підприємництва, які порушили
норми цього Закону. Формальне прочитання її нинішньої редакції дозволяє
застосовувати штрафи в розмірі 200 відсотків вартості отриманої для
реалізації партії товарів, але не менше 1700 гривень, до тих торговців,
які мають лише копію сертифіката відповідності або сертифіката про
визнання, нехай навіть завірену печаткою та підписом постачальника.
Тепер за наявності такої копії штрафувати не зможуть.
Замість висновку
У цілому Закон № 195, незважаючи на деяке підвищення ставок акцизу, для
легальних виробників повинен внести позитивні новації. Зрозуміло, що про
будь-яке зниження цін на розглядувані в цій публікації товари говорити
важко. Виняток можуть становити хіба що ювелірні вироби, та і то з
незначною часткою імовірності. Але чи може Закон № 195 принести істотні
бюджетні поповнення? Депутати очікують уже в 2003 році додаткового
бюджетного поповнення в розмірі 300 млн. грн. Якщо цей розрахунок
робився на підставі діючої бази, то він може й не виправдитися, оскільки
загальновідомо, що в ринковій економіці підвищення цін неминуче
призводить до скорочення обсягу продажів і як наслідок – скорочення
обсягу виробництва, а отже, і скорочення надходжень до бюджету, в тому
числі і щодо акцизного збору.
Як противага збільшенню ставок акцизу та підвищенню цін первісно
законопроектом передбачалося скасувати збір на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства. Однак в остаточному варіанті цю норму
вилучили.
Чи будуть збільшуватися бюджетні надходження?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
