Оформлення та охорона спадкових прав

Під час спадкування відбувається перехід прав та обов’язків від
спадкодавця до спадкоємця (спадкоємців). Окреслена процедура має бути
належним чином оформлена, що дасть можливість у повному обсязі захистити
права та охоронювані законом інтереси спадкоємців.

Окрім ЦК України, питанням оформлення та охорони спадкових прав
присвячена ціла низка нормативно-правових актів: ЗУ “Про нотаріат”,
Постанова КМ України “Про порядок посвідчення заповітів і доручень,
прирівнюваних до нотаріально посвідчених”, Наказ Мін’юсту “Про
затвердження положення Про єдиний реєстр заповітів та спадкових справ”,
Наказ Мін’юсту “Про затвердження форм книги для реєстрації заповітів,
прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на
заповітах і дорученнях, прирівнювальних до нотаріально посвідчених, та
зразків цих документів” тощо. Проте, необхідно зауважити, що окреслені
нормативно-правові акти, приймалися на реалізацію ЦК УРСР (1964 р.), а
тому із прийняттям і введенням в дію ЦК України діятимуть лише в тій
частині, що не суперечить останньому.

Оформленню спадкових прав передує відкриття спадщини, яка відкривається
у день смерті спадкодавця або у день оголошення його померлим. Спадщина
відкривається за місцем останнього проживання, а у разі коли воно
невідоме – за місцем знаходження нерухомого майна чи його частини.

З моменту відкриття спадщини у спадкоємців виникає право на прийняття
спадщини або на відмову від спадщини. ЦК України забороняє прийняття
спадщини з умовою чи із застереженням. Для того, щоб прийняти спадщину
або відмовитись від її прийняття, необхідно подати відповідну заяву до
нотаріальної контори, причому вказана заява подається спадкоємцем
особисто. Від імені неповнолітньої особи, яка не досягла 14 років чи
недієздатної особи заява подається батьками (усиновителями), опікунами.
Неповнолітня особа, яка досягла 14 років може подати заяву самостійно.
Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем, то від нього не
вимагається подання заяви в нотаріальну контору, оскільки презюмується
факт прийняття спадщини, внаслідок фактичного вступу у володіння
спадковим майном.

Прийняття спадщини обмежується шестимісячним строком, який обчислюється
з часу відкриття спадщини. Крім цього, ЦК України передбачає, що якщо
виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття
спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для
прийняття нею спадщини встановлюється у 3 місяці з моменту неприйняття
іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. У тому
випадку, коли строк, що залишився, менший як 3 місяці, він продовжується
до 3 місяців. У разі пропуску встановлених вище строків, законодавство
передбачає відповідні наслідки, а саме: якщо спадкоємець протягом
зазначеного у законі строку не подав заяву про прийняття спадщини, він
вважається таким, що її не прийняв. В такому випадку, спадкоємець
втрачає право на спадщину, за винятком таких випадків:

коли звернеться з позовом до суду і доведе, що строк був пропущений з
поважної причини;

якщо отримає письмову згоду інших спадкоємців і звернеться у нотаріальну
контору з заявою про прийняття спадщини.

Під час процедури оформлення спадкових прав може виникнути необхідність
у вжитті заходів по охороні спадкового майна, які здійснюються в
інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з
метою збереження спадкового майна до прийняття спадщини спадкоємцями.
Вказані заходи вживаються за заявою спадкоємців або за ініціативою
нотаріуса, органу місцевого самоврядування у місцевості, де немає
нотаріальної контори. Для охорони спадкового майна проводиться опис
майна і воно передається на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Триває охорона спадкового майна до закінчення строку, встановленого для
прийняття спадщини, а витрати на неї (охорону) відшкодовуються
спадкоємцями.

Спадкові права оформляються шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право
на спадщину, яке буває двох видів: свідоцтво про право на спадщину за
законом та свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Нотаріус при
видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті
спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для
закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу
свідоцтва, та склад спадкового майна.

&

F

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце
відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє
коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.

У випадку, коли спадщина приймається кількома особами, то кожному із них
видається свідоцтво із зазначенням їх частки. Проте, відсутність
свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на
спадщину. Але, ЦК України зобов’язує спадкоємців звернутись за
свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

За загальним правилом, свідоцтво про право на спадщину видається після
закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на
користь зачатої, але ще не народженої дитини, свідоцтво може бути видане
лише після народження дитини. До закінчення строку на прийняття спадщини
нотаріус, може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу
спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано
обставинами, які мають істотне значення.

Цивільне законодавство передбачає державну реєстрацію права на спадщину
у випадку, коли до спадкового майна входить нерухоме майно. У цьому
разі, право власності спадкоємця на таке майно виникає з моменту
державної реєстрації.

На практиці можуть траплятися випадки, коли необхідно внести зміни до
свідоцтва про право на спадщину. Для цього має бути наявна згода усіх
спадкоємців, які прийняли спадщину, або відповідне рішення суду про
внесення змін до свідоцтва.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним за рішенням
суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права
на спадкування, а також в інших випадках, передбачених законом.

Новелою у цивільному законодавстві є можливість укладення спадкового
договору, який є специфічним засобом оформлення спадкових прав. Зокрема,
за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати
розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі смерті його смерті
набуває право власності на майно відчужувача. Спадковий договір
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. На
майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який його посвідчив,
накладає заборону на відчуження. Після смерті відчужувача, набувач за
спадковим договором, набуває право власності на майно, яке зазначене у
договорі та вправі отримати на це майно відповідний правовстановлюючий
документ.

Важливе значення має інститут охорони спадкових прав, який дає
можливість у відповідності до чинного законодавства забезпечити захист
прав прав та інтересів суб’єктів спадкового права. Слід зазначити, що
охорона спадкових прав може здійснюватися двома основними способами:
позасудовим (нотаріальним) та судовим. Зокрема, нотаріальні контори за
місцем відкриття спадщини, а у випадку коли у відповідній місцевості
немає нотаріуса – відповідні органи місцевого самоврядування можуть
вживати заходів по охороні спадкового майна та по управлінню спадковим
майном про які зазначалося вище. Важливим способом охорони спадкових
прав є звернення до суду. Так, Конституція України у ст. 55 зазначає, що
права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до
п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 24.06.1983 р. №4 “Про практику розгляду
судами України справ про спадкування” у порядку позовного провадження
розглядаються заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про
продовження строку прийняття спадщини; в порядку окремого провадження
розглядаються скарги на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні, заяви
про встановлення факту прийняття спадщини, факту належності заповіту,
перебування на утриманні, якщо при цьому немає спору про спадщину.

Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до
нотаріально посвідчених: Постанова КМ України від 15.06.1994 р. //
Зібрання постанов Уряду України. – 1994. — №10. — Ст.249.

Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ: Наказ Міністерства
юстиції України від 17.10.2000 р. // ОВУ. – 2000. — №42. — Ст.1802.

Про затвердження форм книги для реєстрації заповітів, прирівнюваних до
нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на заповітах і
дорученнях, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, та зразків цих
документів: Наказ Міністерства юстиції України від 07.07.1994 р.

Похожие записи