Реферат на тему

Обмеження волі

Стаття ККУ 61:

1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в
кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від
суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням
засудженого до праці.

2. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років.

3. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і
жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягай
пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів
першої і другої групи.

1. Обмеження волі є видом основного покарання, що чинить подвійний вплив
на засудженого, який водночас: а) обмежується в

свободі пересування і виборі місця проживання; б) обов’язково
залучається до праці.

Обмеження волі є строковим покаранням — воно може призначатися судом на
строк від одного до п’яти років. Засуджені відбувають це покарання у
кримінально-виправних установах відкритого типу без ізоляції від
суспільства. Відповідно до п. 6 розділу II Прикінцевих та перехідних
положень КК особи, які відбувають покарання за вироком суду у виді
позбавлення волі на строк до п’яти років в колоніях-поселеннях,
вважаються такими, що відбувають покарання у виді обмеження волі.

2. Ч. З ст. 61 визначає виключний перелік осіб, до яких не може
застосовуватися обмеження волі.

3. Особи, що відбувають обмеження волі, можуть звільнятися від
відбування цього покарання з випробуванням (ст. 75). До них може
застосовуватися умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
(ст. 81), а також заміна невідбутої частини покарання більш м’яким
покаранням (ст. ст. 82, 83).

4. Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування обмеження
волі передбачена ст. 390.

Похожие записи