Реферат на тему:

Нововведення по притягненню до відповідальності за порушення правил,
норм і стандартів, за якими наглядають підрозділи ДАІ

Проблеми адміністративно-примусової діяльності постійно привертають до
себе увагу не тільки законодавця, а й учасників дорожнього руху.

Проведений аналіз матеріалів практичного застосування адміністративного
законодавства у підрозділах УДАІ ГУММС України в м. Києві та Київській
області свідчить, що кількість розглянутих адміністративних справ не
зменшується. Щорічно в провадженні підрозділів ДАІ знаходиться не менше
5 млн. адміністративних справ. Сьогодні в Україні нараховується близько
8,6 млн. транспортних засобів. На 1000 громадян України припадає понад
200 автомобілів і тенденція зростання продовжуватиметься до насиченості
300–400. Щорічно в Україну ввозиться 150 тис. автомобілів. У цих умовах
правоохоронним органам необхідно знати про ті зміни, які введені в
механізм застосування норм нового адміністративного законодавства щодо
відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Останнім часом робота підрозділів ДАІ спрямована на гуманізацію
взаємовідносин із учасниками дорожнього руху, на захист їх інтересів,
підтримку та надання допомоги населенню. Від правильного застосування
норм адміністративного законодавства залежить дорожньо-транспортна
дисципліна на автомагістралях держави, яка залишається складною. Завдяки
заходам, що вживаються за порушення Правил дорожнього руху, намітилася
стійка тенденція зниження рівня аварійності на автомобільному
транспорті. Про це переконливо свідчать статистичні дані. У 2000 році на
вулично-шляховій мережі держави порівняно з періодом десятирічної
давнини сталося на 15 тис. дорожньо-транспортних пригод менше. Значно
зменшилась також тяжкість їх наслідків, за умови суттєвого збільшення
автомобільного парку держави.

Державтоінспекція МВС України переживає нелегкий період. Адже
кардинальних змін зазнають не тільки методи її повсякденної роботи, а й
змінюються закони. Так, 1993 року було прийнято 5 законів України щодо
відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, 14 постанов уряду
та три державні стандарти, які безпосередньо стосуються забезпечення
безпеки дорожнього руху. У Правила багато разів вносились зміни та
доповнення. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про Правила
дорожнього руху” від 10 жовтня 2001 року № 1306. Цією постановою
затверджено нову редакцію основного документа, що встановлює єдиний
порядок дорожнього руху на всій території України починаючи з 1 січня
2002 року. Правила поновилися шістнадцятьма новими термінами. Одним із
нововведень є те, що до заборон, які поширюються на водіїв транспортних
засобів, додалася ще одна, а саме: користування засобами зв’язку, які
тримає водій у руці під час руху транспортного засобу. Ця вимога
запозичена з міжнародного досвіду і продиктована сьогоденням. Проведені
за кордоном дослідження показали, що відволікання уваги водія, і тим
більше керування однією рукою, негативно впливає на безпеку дорожнього
руху.

Вирішено питання щодо наявності у водія чинного договору обов’язкового
страхування. Сьогодні водій механічного транспортного засобу повинен
мати при собі договір обов’язкового страхування цивільної
відповідальності власника транспортного засобу (крім водіїв транспортних
засобів Збройних Сил). У випадку укладення такого договору це дозволить,
при необхідності, вимагати на місце дорожньо-транспортної пригоди
прибуття представника страхової організації для оцінки причин та умов
скоєння пригоди. Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження
розмірів страхових платежів за звичайними договорами обов’язкового
страхування цивільної громадської відповідальності власників
транспортних засобів України” від 26 вересня 2001 року № 1228
передбачено зменшення вартості страхових полісів. Нові страхові тарифи
подано в таблиці 1.

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності автовласників,
передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1175,
за 5 років стало в Україні звичайним, але не набуло значного поширення.
Причина – відсутність контролю з боку держави.

Сьогодні такий пункт, як страхування транспортних засобів, занесений у
Правила дорожнього руху і працівники ДАІ беруть участь у проведенні
такого заходу.

Таблиця 1

Страхові тарифи для легкових автомобілів з кількістю пасажирів до 8
чоловік

Розглядаючи питання про механізми застосування норм адміністративного
законодавства щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху
не можливо не враховувати ті зміни, які внесені Кабміном у нову редакцію
даних Правил.

На виконання програми розвитку партнерських відносин між міліцією та
населенням, гуманізації взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього
руху у Правилах розширені права водіїв транспортних засобів. Вони
зможуть:

– вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила
транспортний засіб, пред’явлення свого посвідчення;

– оскаржити дії працівників міліції у випадку порушення останнім
законодавства;

– відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або
якщо іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву
громадян.

Доповнені і права власників транспортних засобів, які зможуть:

– відшкодовувати витрати у випадку надання транспортного засобу
працівникам міліції та органу охорони здоров’я згідно з цими правилами;

– відшкодовувати збитки, завдані внаслідок невідповідності стану
автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Що стосується поняття та особливостей провадження у справах про
адміністративні правопорушення, то існують деякі обставини, які
виключають провадження у справі про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення не може бути
розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

– відсутність події та складу адміністративного правопорушення;

– недосягнення особою на момент вчинення адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку;

– неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

– вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної
оборони;

– видання акта амністії, який встановлює адміністративну
відповідальність;

– скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

– закінчення на момент розгляду справи про адміністративне
правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два
місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні –
два місяці з дня його виявлення. У випадку відмови в порушенні
кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в
діях порушника ознаки адміністративного правопорушення адміністративне
стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття
рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.
Зазначені в цій статті строки не поширюються на випадки застосування
конфіскацій предметів контрабанди, що проводиться на підставі Митного
кодексу СРСР;

– наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу
(посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або
нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне
правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;

– смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Справи про адміністративне правопорушення розглядаються відкрито. З
метою підвищення виховної та запобіжної ролі провадження в справах про
адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися
безпосередньо в трудових колективах за місцем навчання або проживання
порушника.

Необхідно пам’ятати й те, що якщо з урахуванням характеру вчиненого
правопорушення та особи правопорушника до нього доцільно застосувати
захід громадського впливу, адміністративні матеріали дозволяється
передавати на розгляд громадської організації або трудового колективу.

Після змін у Кодексі у ст. 21 КпАП у назві та частині першій слова
“товариського суду” виключені. При малозначності вчиненого
правопорушення правил службова особа Державтоінспекції, уповноважена
вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної
відповідальності та обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КпАП України).

Якщо раніше до військовослужбовців та призваних на збори
військовозобов’язаних, а також осіб рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ не можна було застосовувати штраф
(відповідальність за адміністративні правопорушення вони несли за
дисциплінарним статутом), то після змін у ст. 15, внесених Указом ВР від
28.07.91 № 1369-72 за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються
забезпечення безпеки дорожнього руху, ці особи несуть адміністративну
відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не можуть
бути застосовані виправні роботи й адміністративний арешт.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, може тривати не більше як три години.

За порушення правил дорожнього руху, за які передбачена можливість
позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі статті
15 Закону України “Про дорожній рух” та відповідно до ст. 260 КпАП
посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України
мають право не повертати зазначене посвідчення до прийняття судом
рішення про позбавлення права або сплати визначеного штрафу. У даному
випадку водієві видається тимчасовий дозвіл на керування транспортним
засобом згідно із встановленим порядком.

Не тільки органи Державтоінспекції та судді в установленому порядку
вживають заходи до власників транспортних засобів щодо порушення правил,
норм і стандартів, які передбачені законами України, а і податковими
органами.

За порушення Закону України “Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин” у випадку приховування (заниження)
об’єктів оподаткування з юридичних осіб до бюджету податковими органами
сплачується вся сума прихованого (заниженого) податку і штраф у
подвійному розмірі тієї ж суми.

Сума прихованого (заниженого) податку і штраф вносяться до бюджету за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

За відсутності обліку об’єктів оподаткування або його ведення з
порушенням встановленого порядку, а також за подання, несвоєчасне
подання податковим органам розрахунків та інших документів, необхідних
для нарахування сплати податку, юридичні особи сплачують до відповідного
бюджету додатково 50 % належних сум податку.

Правові особи винні у приховуванні об’єктів оподаткування, а також за
відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням
встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не
за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов’язаних з
обчисленням і сплатою податку притягуються до відповідальності згідно з
чинним законодавством.

Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин
сплачується в таких розмірах: податок, визначений цим законом для
власників наземних і водних транспортних засобів, що сплачується за
місцезнаходженням юридичних і місцем проживання фізичних осіб,
зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

З цієї суми 85 % використовуються на покриття витрат з експлуатації та
утримання автомобільних доріг (Укравтодор), а 15 % – на зміцнення
матеріально-технічної бази органів, які здійснюють реєстрацію,
перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.

Від сплати податків звільняються:

– підприємства автомобільного транспорту загального користування – щодо
транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, на які в
установленому законом порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих
транспортних засобах;

– установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України,
а саме: установи та організації Міністерства оборони України,
Національна гвардія України, Прикордонні війська України, Служба безпеки
України, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратура України за
умови цільового використання цих транспортних засобів у службових
справах та в межах встановлених лімітів щодо кількості транспортних
засобів;

– особи, зазначені у пунктах 1 та 2 ст. 14 Закону України “Про статус і
соціальних захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” ст. 1–11 Закону України “Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту ветеранів праці та інших громадян
похилого віку в Україні” щодо одного легкового автомобіля з об’ємом
циліндрів двигуна до 2 500 см3, одного мотоцикла з об’ємом до 650 см3, а
також інваліди І та ІІ груп щодо одного автомобіля з ручним керуванням;

– особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону України “Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів
двигуна 650 см3, до 2500 см3, одного мотоцикла з об’ємом 650 см3
відселення протягом трьох років після переселення із зони гарантованого
добровільного відселення та зони посиленого радіологічного контролю;

– на 50 % сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за тарифи
колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей із
кількістю місць не менше десяти;

– на 50 % – громадяни, у власності яких знаходяться автомобілі,
вироблені в країнах СНГ і поставлені на облік в Україні до 1990 року
включно.

Новим щодо покращання пільг громадянам, які мають транспортні засоби, в
Законі України “Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів” є також збільшені об’єми циліндрів
двигуна з 2 200 см3 до 2 500 см3, зменшені на 50 % податки з власників
транспортних засобів, у власності яких знаходяться автомобілі до 1990 р.
включно.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним
оглядом транспортних засобів. Сплата податку проводиться за період до
наступного технічного огляду. Власники транспортних засобів зобов’язані
пред’являти органам Державної автомобільної інспекції або іншим органам,
що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд:
квитанції, платежі, доручення про сплату податку, а платники, звільнені
від сплати цього податку – відповідну довідку, що дає право на
користування цими пільгами.

Узагальнюючи проведений нами аналіз матеріалів практики застосування
адміністративного законодавства у підрозділах УДАІ ГУМВС України,
потрібно сказати про необхідність нововведеннь до Правила дорожнього
руху та до адміністративного законодавства, які:

1) сприятимуть зміцненню дорожньо-транспортної дисципліни;

2) спрямовані на гуманізацію та взаємодію з учасниками дорожнього руху.

Таблиця 2

Податок з власників тарнспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів сплачується в таких розмірах:

* Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних
засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і місцем
проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх
фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних
бюджетів і бюджету міста Севастополя.

Головним напрямом у адміністративному провадженні щодо порушення Правил
дорожнього руху є суттєве поліпшення роботи щодо якнайшвидшої реалізації
правових норм, закладених у адміністративно-процесуальному Кодексі та
прийняття цього Кодексу. Одним із недоліків такої роботи, на наш погляд,
є передача адміністративних матеріалів до суду. Зарахування справ до
розгляду суду було прийнято без достатнього вивчення механізму його
реалізації на практиці, без урахування витрат часу учасників дорожнього
руху. Тобто передача матеріалів у суд не сприяє швидкій реалізації
правових норм. Крім того, порушується право громадянина на сплату штрафу
на місці, що призводить до чисельних непорозумінь учасників дорожнього
руху з працівниками ДАІ та виникає негативний суспільний резонанс.

Адже саме від швидкості прийняття рішень щодо адміністративних
правопорушень у сфері дорожнього руху залежить попередження і припинення
грубих порушень Правил дорожнього руху і, врешті-решт, безпека та життя
людей.

Розглядаючи механізм застосування нововведень щодо притягнення до
адміністративної відповідальності до водіїв, які порушили Правила
дорожнього руху, напрошується висновок, що він недопрацьований і дає
підстави внести наступні пропозиції: повернути повноваження
співробітників ДАІ про розгляд справ, особливо накладення яких
передбачено статтями Кодексу КпАП України (від 3 до 34 грн.), які не
виправдовують державні витрати на оформлення адміністративного
протоколу, розгляд справи в суді та виконання рішення державним
виконавцем; повернути в дію напрацьований механізм впливу на нетверезих
водіїв з боку ДАІ, що діяв раніше – вилучення посвідчення водія та
постановка автомобіля на штраф-майданчик. Завдяки його ефективності за
останні 5 років в Україні втричі зменшилась кількість
дорожньо-транспортних пригод з вини нетверезих водіїв. Відтепер,
відповідно до прийнятого закону, інспектор ДАІ позбавлений таких
повноважень, внаслідок чого спостерігається і зростання тяжких ДТП з
вини нетверезих водіїв на 12 %. Законом від 5.04.1994 необґрунтовано
виключено ч. 5 ст. 265 КупАП, яка передбачала вилучення посвідчення
водія або затримання транспортного засобу.

Проаналізувавши наслідки нововведень з урахуванням вжитих заходів за
порушення Правил дорожнього руху і впливу на стан аварійності на
транспорт, пропонуємо внести зміни в ті статті Кодексу, які себе не
виправдовують як щодо державних витрат, так і щодо впливу на стан
аварійності на автомобільному транспорті.

Похожие записи