Реферат на тему

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

Стаття ККУ 249:

1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним
промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду,— карається штрафом до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на
строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та
всього добутого.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби,
звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений цією статтею,— караються штрафом від ста до двохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на
строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з
конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

1. Об’єкт злочину — встановлений порядок раціонального використання,
охорони і відтворення риб та інших об’єктів водної фауни як важливої
складової частини навколишнього природного середовища.

2. Предметом злочину виступають водні живі ресурси, тобто організми,
життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без
перебування (знаходження) у воді. Це, зокрема: риби різних видів на всіх
стадіях свого розвитку — статевозрілі екземпляри, мальки, ікра
(прісноводні, солонуватоводні, морські, анадромні, катадромні,
напівпрохідні); морські ссавці (дельфіни, кити, тюлені, моржі, нерпи);
ракоподібні і голкошкірі водні безхребетні тварини (раки, краби,
креветки, трепанги, морські їжаки, морські зірки, змієхвостки,
голотурії), молюски (головоногі, черевоногі, двостулкові — мідії,
кальмари, устриці тощо); промислові водні рослини і водорості, які
використовуються для виготовлення продуктів харчування, добрив, медичних
препаратів і які підлягають спеціальному правовому захисту (наприклад
ламінарія або морська капуста).

Предметом злочину, передбаченого ст. 249, не визнаються: а) водні
організми, добування яких нормативними актами не регламентується (водні
плазуни, планктон, шкідливі види риб, жаби тощо); б) кормові угіддя,
місця зимування, нерестові ділянки, тобто ділянки водних об’єктів, де
відбувається розмноження риб та інших

водних живих ресурсів); в) бобри, ондатри, хохулі, видри, які є
хутровими звірами і розглядаються як предмет незаконного полювання (ст.
248); г) риби та інші водні живі організми, які завдяки вкладеній праці
людини вже не виступають як природні багатства в їх природному стані, а
включені у виробничо-трудовий процес і набули внаслідок цього якості
товару.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що
вирощуються підприємствами, організаціями або громадянами у спеціально
влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними
тваринами, відловленими цими організаціями, підлягають кваліфікації як
викрадення або інший злочин проти власності.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак:
1) діяння — незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним
добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний
зв’язок між діянням і наслідками.

Зайняття водним добувним промислом — це дії, які полягають у вилученні
(ловля, збирання, добування тощо) будь-якими знаряддями (промисловими,
любительськими, забороненими) водних живих ресурсів із природного
середовища. Поняття “промисел” використовується у даному разі не як
позначення певного різновиду множинності злочинів, а як характеристика
об’єктивної сторони злочинного посягання на об’єкти водної фауни, яке
може бути як одноразовим, так і неодноразовим. До рибного промислу
потрібно відносити також ловлю цінних порід риб (лососевих, осетрових) з
метою заготівлі ікри.

Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом визнається
кримінальне караним за умови його незаконності. Незаконність означає, що
зайняття вказаним промислом відбувається без належного дозволу, в
заборонений час, у недозволених місцях, забороненими знаряддями і
способами лову. Для визнання промислу незаконним достатньо встановити
наявність однієї з названих обставин. Оскільки диспозиція ст. 255 має
бланкетний характер, для з’ясування змісту умов незаконності потрібно
звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок здійснення
рибальства в Україні.

Зайняття водним добувним промислом без належного дозволу має місце тоді,
коли промисел здійснюється самовільно, без одержання дозволу
компетентного органу, який у даному разі вимагається. Любительське і
спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється
безоплатно і без надання спеціальних дозволів. Дозволи на зайняття
рибальством на засадах спеціального використання водних живих ресурсів
видаються органами рибоохорони у різних формах (ліцензії на спортивний і
любительський вилов риби цінних видів, власне дозволи на здійснення
промислового, любительського і спортивного рибальства, промисловий
квиток, талон тощо).

Рибальство у заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли
зайняття будь-яким водним добувним промислом заборонено: а) взагалі
(наприклад, забороняється рибальство у ново-створених водосховищах до
особливого розпорядження, любительський лов дельфінів, тюленів, усіх
видів осетрових та їх гібридів, лосося, форелі, харіуса, деяких інших
видів риб, всіх видів краб, устриць та інших видів, занесених до
Червоної книги України); б) у строки, на які встановлено заборону для
певних видів водних тварин чи водоймищ (конкретні терміни зайняття
водним добувним промислом визначаються за басейно-територіальним
принципом І закріплюються у правилах промислового, любительського і
спортивного рибальства).

До недозволених місць потрібно відносити ті водойми або їх ділянки, в
яких водний добувний промисел заборонений завжди або дозволяється лише
протягом певного часу. Наприклад, любительським і спортивним рибальством
забороняється займатись: у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та
скидних каналах електростанцій; у відводах рибогосподарських та
меліоративних систем, в шлюзових каналах; поблизу мостів, які
охороняються, в межах режимних зон охорони; у радіусі 500 метрів навколо
риборозплідних господарств; на зимувальних ямах.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя та способи зайняття рибним та
іншим водним добувним промислом, якими взагалі не дозволяється
користуватись або які не дозволяється застосовувати для добування певних
об’єктів водної фауни. Наприклад, під час любительського і спортивного
рибальства забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням
вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову,
вогнепальної і пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для
підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених
із сіткоснастевих матеріалів усіх видів і найменувань, лов раків у темну
пору доби із застосуванням підсвічування. Забороняється промислове
рибальство способом багрення, за допомогою брязкал і бовтання.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним
добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку
враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або
знищених водних біоресурсів. Істотною шкодою потрібно визнавати,
наприклад, знищення нерестової ділянки, вилов або відстріл хоча б одного
морського ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних
безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги.

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись
спеціальними таксами, визначеними КМ.

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Незаконне
зайняття водним добувним промислом, яке не потягло за собою вказаних
наслідків, утворює склад адміністративного правопорушення (ст. 85 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний.

Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою зайняття
водним промислом транспортні засоби, що перебували в їх розпорядженні,
мають кваліфікуватися додатково як зловживання службовим становищем,
якщо цими діями заподіяно істотної шкоди або тяжких наслідків (ст. 364).
Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають службові особи органів
охорони природи або останні самостійно вчинюють незаконне зайняття
водним добувним промислом, вони повинні нести відповідальність не лише
за злочин, передбачений ст. 249, а і за відповідний злочин у сфері
службової діяльності.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 249) є вчинення злочину: 1)
способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу;
2) особою, раніше судимою за цей злочин.

До способів масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного
світу потрібно відносити такі прийоми рибальства, які здатні викликати
загибель значної кількості водних біоресурсів: застосування вибухових і
отруйних речовин, електроструму, спорудження гаток, запруд, спускання
води з рибогосподарських водойм, спосіб тралення при лові закидними
неводами і волокушами із суден, одночасне або чергове закидання неводів
з протилежних берегів “в замок”, перекриття будь-якими засобами чи
знаряддями лову більше 2/3 ширини русла річки або протоки тощо. Про
поняття особи, раніше судимої за цей злочин, див. коментар до ст. 248.

Ст. 249 передбачає спеціальну конфіскацію — обов’язкове вилучення
знарядь і засобів незаконного промислу та всього добутого. У даному разі
йдеться, зокрема, про риболовні сітки, човни, інші плавучі засоби, за
допомогою яких вчинюється або полегшується вилов риби чи добування інших
водних організмів.

Не визнаються знаряддями злочину, передбаченого ст. 249 КК, транспортні
засоби, які застосовувались лише для доставлення винних до місця
незаконного зайняття водним добувним промислом або для перевезення
незаконно добутого і які, таким чином, не використовувались для
виконання об’єктивної сторони даного злочинного посягання.

Закон України “Про тваринний світ “ від 3 березня 1993 р. (ст. ст.
17—19).

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства.
Затверджений постановою КМN° 1192від 28вересня 1996р.

Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства. Затверджений
постановою КМ № 1126 від 18 липня 1998р.

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України,
іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб,
водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об’єктах
України. Затверджені постановою КМ № 32 від 19 січня 1998 р.

Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів
виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і
фізичними особами. Затверджені постановою КМ № 1490 від 13 серпня 1999
р.

інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання
живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу
дозволів на їх спеціальне використання. Затверджена наказом
Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України № 53/69 від 6 червня 1995р.

Правила любительського і спортивного рибальства. Затверджені наказом.
Аержкомрибгоспу України № 19 від 15 лютого 1999р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах
України. Затверджені наказом Аержкомрибгоспу України № 33 від 18 березня
1999 р.

Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів.
Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України, Аержкомрибгоспу України № 34/13
від 10 лютого 2000р.

Наказ Мінагрополітики України “Про затвердження режимів рибальства в
2001р. № 77 від 21 березня 2001 р.

Постанова ПВС від 26 січня І990 р. № 1 “Про практику розгляду судами
справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону
природи”

Похожие записи