Реферат на тему:

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення,
пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих
речовин

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення,
пересилання або зберігання з метою збуту, збут отруйних або сильнодіючих
речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також
здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи
виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, вчинені без спеціального
на те дозволу,—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання,
зберігання, віднуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або
сильнодіючих речовин, що н« є наркотичними або психотропними чя їх
аналогами,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням вол! на строк до двох років.

1. Об’єкт злочину — встановлений з метою охорони здоров’я населення
порядок обігу отруйних і сильнодіючих речовин.

2-. Предметом злочину є: 1) отруйні та сильнодіючі речовини, що не є
наркотичними або психотропними чи їх аналогами; 2) обладнання,
призначене для виробництва чи виготовлення вказаних отруйних або
сильнодіючих речовий.

Про поняття отруйних та сильнодіючих речовин див. коментар до ст. 201.

Обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення отруйних або
сильнодіючих речовин,— це будь-які інструменти, прилади, механізми, що
використовуються для досягнення зазначеної мети: Спеціального режиму
контролю за таким обладнанням закон не передбачає.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у: 1) незаконних діях з
отруйними або сильнодіючими речовинами та обладнанням, призначеним для
виробництва чи виготовлення цих речдвин (ч. 1 ст. 321); 2) порушенні
встановлених правил обігу цих речовин (ч. 2 ст. 321). Вчинення особою
обох цих діянь потребує кваліфікації за ч.ч. 1 і 2 ст. 321 і призначати
їй покарання належить за правилами ст. 70.

Для з’ясування змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак злочинів,
передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 321, див. коментар, відповідно, до ст. ст.
307 і 320. При цьому слід мати на увазі, що диспозиція ч. 2 ст, 321 є
бланкетною. Правила виробництва, виготовлення, придбання, зберігання,
відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих
речовин встановлюються, як правило, МОЗ. Дозвіл на виробництво,
виготовлення отруйних і сильнодіючих речовин надає МОЗ.

Злочини, передбачені ч. ч. 1 і 2 ст. 321,-вважаються закінченими з
моменту вчинення описаних у них діянь.

Не підпадає під дію ч. 1 ст. 321 використання властивостей сильнодіючих
речовин, що містяться в газових балончиках, а також незаконне
застосування газових пістолетів (револьверів), оскільки подібні дії
неможливо визнати збутом.

4. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, — загальний, а ч. 2 ст.
321 — спеціальний: особа, яка виконує службові або професійні обов’язки,
пов’язані з виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням,
відпуском, обліком, перевезенням, пересиланням отруйних або сильнодіючих
речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом (ч. 1 ст.
321) або умислом чи необережністю (ч. 2 ст.. 321).

Закон України “Про лікарські засоби” від 4 кв ітня 1996 р.

Перелік отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів,
продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів, виробництво,
зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення і
утилізація яких здійснюються за наявності дозволу. Затверджений
постановою КМ № 440 від 20 червня 1995р.

Правила роздрібної реалізаціїлікарських засобів. Затверджені постановою
КМ №447 від 12 травня 1997р.

Перелік лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в
аптеках і лікувально-профілактичних установах. Правила відпуску
лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек. Затверджені
наказом МОЗ України № 117 від ЗО -червня 1994р.

Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності
спеціальних дозволів (ліцензій) на право роздрібної реалізації
медикаментів, умови і правила здійснення цієї діяльності та контролю за
їх дотриманням. Затверджена наха-зом ЛП при МЕ і МОЗ №ЛП-6/ЄО від 22
березня 1996р.

інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності
спеціальних дозволів (ліцензій) на виготовлення і оптову реалізацію
медикаментів, умови і правила здійснення цієї діяльності та контролю за
їх дотриманням, затверджена наказом ЛП при МЕ і Держкомшіетом України з
медичної та мікробіологічної промисловості № ЛП-19/69 від 16 липня
1996р.

Перелік лікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні, які
міс-тяті- отруйні речовини. Перелік лікарських препаратів, дозволених до
застосування в Україні, які містять сильнодіючі речовини. Перелік
лікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні, які
відпускаються без рецептів з аптек, аптечних пунктів та аптечних
кіосків. Затверджені наказом МОЗ № 233 від 25 липня 1997 р.

Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих
засобів

Незаконна організація або утримання місць для вживання з метою
одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами, а також надання приміщень з такою метою —

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються
з аналогічними ознаками організації чи тримання місць для незаконного
вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів (ст. 317). Основна їх відмінність полягає у
тому, що: а) за ст. 322 кримінальна відповідальність настає за
організацію чи утримання місць лише для вживання (а не для виробництва
чи виготовлення) ‘одурманюючих засобів; б) ці засоби не є наркотичними
або психотропними чи їх аналогами; в) ці дії вчиняються для вживання
одурманюючих засобів з метою одурманювання.

2. Під лікарськими та іншими засобами, що не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами, слід розуміти одурманюючі засоби. Про їх
поняття див. коментар до ст. 324.

3. Вживання в заголовку і диспозиції цієї статті слова “незаконна” є
зайвим, оскільки описані в ній дії за будь-яких умов не можуть бути
визнані правомірними.

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів
громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно, щодо двох чи більше осіб або особою,
яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315,
-317, 324 цього Кодексу,—

карається позбавленням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
заподіяли тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Примітка. Допінг — це засоби і методи, які входять до переліку
заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

1. Об’єктом злочину ? здоров’я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку,
незалежно від статі і від відношення її до спорту.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у спонуканні неповнолітніх до
застосування допінгу.

Допінг — це речовини і методи, що застосовуються для підвищення
працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього
здоров’я і заборонені для використання Антидопінговим кодексом
Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних
організацій.

Серед допінгових препаратів і допінгових методів, що використовуються у
спорті, особливу небезпеку становлять анаболічні стероїди (речовини,
котрі збільшують м’язову масу і фізичну силу). Якщо раніше під згубний
вплив цих речовин (застосування їх бере свій початок з 1960 р.)
потрапляли спортсмени, які прагнули досягти результатів міжнародного
рівня, то нині поширюється вживання анаболіків в навчальних закладах,
аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тощо.

Зловживання анаболіками має шкідливі соціальні наслідки. Вживання
значних доз цих речовин чоловіками порушує функції ендокринної та
статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров’яний тиск,
викликає головний біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки,
алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту організму. У
жінок від них настає вірілізація — понижується голос, зменшуються груди,
виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і ногах.
Порушення фізіології у дітей проявляється, зокрема, у тому, що вони не
можуть досягти природного зросту. Існує також небезпека формування
фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання
великих доз анаболічних стероїдів.

Відповідно до законодавства на території України організація та
здійснення антидопінгового контролю в спорті провадяться з дотриманням
вимог Антидопінгового кодексу Олімпійського руху та покладаються на
Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового
контролю у його складі, який створюється КМ.

Спонукання — це будь-які умисні дії, спрямовані на збудження бажання
застосувати допінг у неповнолітньої особи чи добитися від неї згоди
застосувати його хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада,
переконання, примушування, погрози, застосування насильства тощо). Якщо
спосіб спонукання сам по собі утворює склад іншого злочину (спричинення
тілесних ушкоджень, погроза вбивством тощо), він потребує самостійної
кримінально-правової оцінки.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на
залучення неповнолітньої особи до застосування допінгу.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину
досягла 18-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Ставлення винного до настання тяжких наслідків (ч. З ст. 323) є
необережним.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його: 1)
повторно; 2) щодо двох чи більше осіб; 3) особою, яка раніше вчинила
один із злочинів, передбачених ст. ст. 314, 315, 317, 324, а особливо
кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 323) — заподіяння тяжких наслідків.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про поняття
щодо двох або більше осіб — коментар до ст. 315. Тяжкими наслідками
можуть бути визнані, зокрема, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні
ушкодження, самогубство потерпілого, його тяжке захворювання.

Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989 р. Ратифікована Україною
15 березня 2001 р.

Закон України “Про антидопінговий контроль у спорті” від 5 квітня 2001
р.

Похожие записи