Реферат на тему:

Незаконна порубка лісу. Порушення законодавства про захист рослин

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових
насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у
заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду,
або в інших особливо охоронюваних лісах —

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк,
з конфіскацією незаконно добутого.

1. Об’єкт злочину — встановлений порядок охорони, раціонального
використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього
природного середовища.

2. Предмет злочину — дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних
та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та
об’єктах природно-заповідного фонду . За ст. 246 слід кваліфікувати
посягання на сироросгучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на
пні (не відділені від коріння), у т.ч. порубку сіянців, саджанців,
підліска.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 246, трава, очерет,
пеньки, хмиз — мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на
поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, сніговал, сніголам тощо). За
наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних
лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань може
кваліфікуватись за ст. 356 як самоправство.

Дерева — це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з
гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у
формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових
зонах. Чагарники — це багаторічні рослини, які у дорослому стані не
мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише у перший рік.
життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні
ґрунту.

Протиправне заволодіння заготовленим чи скл’адованим лісом, а також
незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників у розсадниках,
ботанічних і зоологічних садах, квітникарських господарствах за
наявності підстав утворює склад відповідного злочину проти власності.

Предметом злочину не визнаються деревостани, які хоч і утворюють певну
біологічну сукупність, але ростуть поза межами лісового фонду. До
останнього не належать: а) усі види зелених насаджень у межах населених
пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) окремі дерева і групи
дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних,
дачних і садових ділянках.

3. З об’єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і
чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за сг. 246 залежить від
категорії захищеності лісу, а також інших об’єктів, де здійснюється
порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових
насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло
істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на
територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо
охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за
ст. 246 — істотна шкода у такому випадку не є обов’язковою ознакою
об’єктивної сторони цього злочину.

Про поняття об’єктів природно-заповідного фонду див. коментар. до ст.
252. Іншими особливо охоронювоними лісами слід вважати: 1) ліси, що
мають наукове чи історичне значення (знаходяться на території
історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, у місцях,
пов’язаних з важливими історичними подіями, тощо); 2) ліси генетичних
резерватів, виділені у встановленому порядку за своїми типовими
фітоценотичними, лісівничими та лісорослинними показниками для даного
району з метою збереження цінних частин популяції виду, підвиду, екотипу
лісової породи; 3) лісоплодові насадження — природні або штучно створені
плодово-ягідні і горіхоплідні ліси, що мають спеціальне господарське
значення; 4) субальпійські деревні і чагарникові угруповання
(розташовані у межах відкритої гірської місцевості — полонин, яйл),
угруповання субальпійського поясу.

Під порубкою розуміються: 1) повне відокремлення дерева або ча-гарника
від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення
транспортним засобом тощо); 2) викорчовування — видалення деревостану з
корінням; 3) пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту
(наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева, глибокі
насічки на стовбурі дерева).

Знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень вогнем чи
іншим загальнонебезпечним способом слід кваліфікувати за ст. 245.

Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється: а) без спеціального на те
дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком,
ордером), виданим уповноваженим органом;

б) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов
стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та
чагарників (вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників,
занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для
заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки тощо);

в) за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але
без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій
проведення робіт.

Порушення порядку заготівлі деревини, яке безпосередньо не полягає у
незаконній порубці лісу (наприклад, залишенім на лісосіках пнів вище
встановленого розміру, захаращування місць вирубки відходами, залишення
недорубів або зрубаних дерев у завислому стані, ведення рубок способами,
які викликають ерозію ґрунту), тягне не кримінальну, а адміністративну
відповідальність (ст, 64 КАП).

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових
насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в
результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій
у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду,
або в інших особливо охороню-ваних лісах — з моменту відокремлення
дерева або чагарника від кореня або заподіяння зазначеним представникам
флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припинення росту.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконною порубкою,
істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку
враховувати вартість, екологічну цінність (наприклад, занесення дерева
або чагарника до Червоної книги України), кількість незаконно вирубаного
лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю й обчисленої за відповідними
таксами. Якщо шкода судом не визнається істотною, винна особа може бути
притягнута до адміністративної відповідальності за ст. ст. 65, 65-1, 66
КАП.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом,

ЛК (ст. ст. 1, 3-4, 7-9, 36-41, 48-70, 98).

Санітарні правила в лісах України. Затверджені постановою КМ № 555 від
27 липня 1995р.

Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та
виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду.
Затверджені постановою КМ № 557 від 27липня 1995 р.

Правила рубок головного користування в лісах України.
Затвердженілостано-воюКМ№ 559 від 27 липня 1995р.

Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та інших
рубок. Затверджені постановою КМ № 535 від 16 травня 1996 р.

Постанова КМ “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим
насадженням та іншим об’єктам озеленення загального використання в межах
населених пунктів” № 676 від 26 червня 1996 р.

Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю.
Затверджені постановою КМ № 44 від 20 січня 1997 р.

Правила відпуску деревини на пні в лісах України. Затверджені постановою
КМ№ 1378 від 29 липня 1999р.

Інструкція про порядок видачі дозволів на спеціальне використання
лісових ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України № 26 від 31 березня
1997 р.

Постанова ПВС від 26 січня 1990 р. № 1 “Про практику розгляду судами
справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону
природи”.

Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами
рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило
тяжкі наслідки,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок захисту рослинного світу, у
т.ч. в частині попередження і боротьби зі шкідниками і хворобами рослин.

2. Предметом злочину є рослини (сільськогосподарські, дикорослі, інші)
та їхні природні властивості, а також плоди рослин — зерно, насіння,
овочі, фрукти, коренеплоди тощо. Рослини — це організми, які живляться
органічними і неорганічними речовинами ґрунту, води і повітря і здатні
створювати органічні речовини з неорганічних у природному стані.

3. Об’єктивна сторона включає в себе три ознаки: 1) діяння — порушення
правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та
інших вимог законодавства про захист рослин; 2) тяжкі наслідки; 3)
причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Шкідники рослин — це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні
заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного
походження. До шкідників рослин належать, наприклад, колорадський жук,
довгоносик, сарана, картопляна міль, східна плодожерка, миші та інші
гризуни. Хворобами, рослин визнаються відхилення від їх нормального
стану і розвитку, які полягають у порушенні основних функцій всієї
рослини або її частини (порушення нормального обміну речовин під впливом
фітопатоге-нів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов
середовища, наприклад надлишку чи нестачі води, порушення температурного
режиму).

Захист рослин — це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат
урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та
іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників,
рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через
шкідників, хвороби, бур’яни.

Оскільки диспозиція ст. 247 має бланкетний характер, для притягнення
особи до відповідальності слід встановити, які конкретно правила нею
було порушено та яким нормативним актом ці правила встановлено.

Злочин може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Здебільшого
порушення законодавства про захист рослин набуває пасивної форми
(наприклад, невжиття заходів, спрямованих на знищення шкідників та
збудників хвороб рослин, на локалізацію постраждалих територій або
знищення зараженого врожаю чи насіння; неповідомлення інформації про
загрозу посівам, іншій рослинності, а також продукції рослинного
походження від шкідливих організмів; невиконання законних вимог
службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які
здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист
рослин).

Дії, які утворюють об’єктивну сторону цього злочину, можуть полягати,
зокрема, у: ввезенні в Україну та реалізації на її території засобів
захисту рослин, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;
використанні для знищення шкідників і збудників хвороб заборонених
хімічних речовин; надмірному вживанні пестицидів.

Порушенням законодавством про захист рослин потрібно визнавати також
порушення правил боротьби з бур’янами, зокрема шляхом використання
гербіцидів, якщо це потягло тяжкі наслідки.

Склад злочину, передбачений ст. 247, є матеріальним. Злочин визнається
закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків. Вирішуючи питання про
те, чи є заподіяні наслідки тяжкими, у кожному конкретному випадку
потрібно враховувати, зокрема, площу територій, на які поширилась
епіфітотія, шкоду, заподіяну людині, рослинному і тваринному світові або
сільськогосподарському виробництву, час, на який земельні площі виведено
з ладу, вартість заходів, здійснюваних для подолання спричинених
негативних наслідків (наприклад, вартість знезараження, переробки або
знищення підкарантинних матеріалів та об’єктів).

Порушення вимог законодавства про захист рослин, що не спричинило тяжких
наслідків, тягне адміністративну відповідальність (зокрема за ст. ст.
83, 83-1, 105, 106, 188-12 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи
до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною
формою вини. Проте не виключається можливість вчинення порушення
законодавства про захист рослин з непрямим умислом.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння
та поширення епіфітотій, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25
червня 1991 р. (ст. 52).

Закон України ‘ Про карантин рослин” від ЗО червня 1993р. (ст.ст. 1,8,9,
11,15,І6)

Закон України “Про пестициди і агрохімікати від 2 березня 1995 р.
(ст.ст. 12,13,20).

Закон України “Про захист рослин” від 14 жовтня 1998р. (ст. ст. І,
14,21) Наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України
“Про затвердження інструкцій по виявленню, локалізації та ліквідації
карантинних об’єктів” №8 від 5 лютого 1997р.

Методичні вказівки про порядок притягнення до адміністративної
відповідальності порушників законодавства у сфері захисту рослин.
Затверджені наказом МАП № 170 від б вересня 2000 р.

Похожие записи