Реферат на тему:

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха. Порушення правил
безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують
транспортними засобами

Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном
екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на
іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість
надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його
екіпажу і пасажирів,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об’єктом злочину є безпека осіб, які зазнали лиха на водних шляхах, а
також безпека руху та експлуатації водного транспорту.

2. Потерпілими від цього злочину є: 1) екіпаж та пасажири судна, з яким
відбулося зіткнення; 2) зустрінуті в морі або на іншому водному шляху
особи, які зазнали лиха.

Таким чином, потерпілими можуть бути будь-які особи, які потребують
допомоги на воді. Про те, що таким особам потрібна допомога, можуть
свідчити сигнали, які подаються з судна, шлюпки, плота; фактичний стан
потерпілих (виснаженість, відсутність плавучих засобів, придатних для
безпечного пересування водними шляхами); аварійний стан судна чи іншого
плавучого засобу, з яким відбулося зіткнення; вказівки органів
управління рухом.

3. Об’єктивна сторона злочину включає одну обов’язкову ознаку— діяння.
Воно полягає у повній або частковій бездіяльності — ненаданні допомоги.
Це може проявитися у: 1) невчиненні дій, які необхідні для подання
допомоги (ненадання рятувальних засобів, продуктів, одягу особам, які
зазнали лиха; ігнорування сигналів тих, хто терпить лихо); 2) вчиненні
лише частини дій (наприклад, прийняття на борт не всіх осіб, які зазнали
лиха).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є місце його вчинення.
Ним є відкрите море, територіальні води будь-якої держави, інші водні
шляхи (річки, озера тощо).

Кримінальна відповідальність за ст. 284 настає, якщо: а) винний мав
можливість надати таку допомогу (кероване ним судно зберегло хід і мало
можливість маневрувати; на судні були засоби для рятування потерпілих чи
подання їм допомоги; винний мав у розпорядженні належно підготовлених
людей, які б могли надати допомогу, чи він особисто міг вчинити
відповідні дії тощо); б) надання допомоги не було пов’язане із серйозною
небезпекою для свого судна, його екіпажу і пасажирів. Тобто внаслідок
рятувальних дій, прийняття потерпілих на борт не виникне реальна загроза
затоплення судна, загибелі чи заподіяння тілесних ушкоджень особам, які
вже перебувають на борту. При цьому звичайна ризикованість рятувальних
операцій на воді не може визнаватися як серйозна небезпека, внаслідок
чого капітан вправі відмовитися від подання допомоги.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є капітан будь-якого судна, у т-ч.
військового корабля, незалежно від національної належності судна та його
виду. Про поняття судна див. коментар до ст. 339 і 446. Особа, яка не є
капітаном (наприклад, водій катера, водного мотоцикла, човна), за
ненадання допомоги особам, що зазнали лиха в разі зіткнення з іншим
подібним судном, за наявності підстав несе відповідальність за ст. 135.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

КТМ(ст.ст 59,60)

Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на
морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого
відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати
ці відомості,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до #вох років, або арештом на
строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину є безпека руху та експлуатації транспорту в частині
забезпечення встановленого порядку розслідування аварій на морі,

2. Об’єктивна сторона злочину поллгає у бездіяльності: 1) неповідомленні
членам екіпажу чи пасажирам іншого судна, з яким відбулося зіткнення,
даних про своє судно — його назви, порту приписки, місця свого
відправлення і призначення; 2) повідомленні лише-частини необхідних
даних чи повідомленні неправдивих даних.

Відповідальність за таку бездіяльність настає за умови, що винний мав
можливість надати необхідну інформацію. Відсутність такої можливості
повинна бути викликана об’єктивними обставинами — пораненням капітана,
необхідністю вжиття заходів для забезпечення плавучості судна чи
рятування пасажирів і екіпажу, несправністю засобів зв’язку тощо.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є місце його вчинення.
Ним є як відкрите море, так і територіальні води будь-якої держави.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише капітан судна, яке
зіткнулося з іншим судном. Про поняття судна див. коментар до ст. ст.
339 і 446.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Конвенція ООН з морського права від Югрудня 1982р. Ратифікована Україною
З червня 1999р. (ст. 98).

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому
середньої тяжкості тілесне ушкодження,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох
років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли
тяжке тілесне ушкодження,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох
років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили
загибель кількох осіб,—

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох
років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і
290 злід розуміти всі види автомобілів, трактори та Інші самохідні
машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні
транспортні засоби.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху й експлуатації
автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений
у примітці до ст. 286, а його додатковим обов’язковим об’єктом — життя і
здоров’я особи.

2. Транспортними засобами, в зв’язку з керуванням якими настає
відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою складів злочинів,
передбачених ст. ст. 287, 289, 290), виступають транспортні

засоби: 1). які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з
робочим об’ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним,
паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40
км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається
органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування;
3) підлягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають
обов’язковому страхуванню цивільної відповідальності.

3. Об’єктивна сторона злочину включає такі обов’язкові ознаки: 1)
діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв’язок між діянням і
наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або
експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або
бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дійг які заборонені правилами
(проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з
певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій які особа
може і зобов-‘язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й
експлуатації транспорту (иезниження швидкості руху відповідно до
дорожньої обстановки чи приписів доро-жних знаки», неправильне
користування зовнішніми світловими приладами);. Про поняття водіння і
експлуатації машин див. коментар до ст. 415.

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов’язане з недотриманням вимог
відповідних нормативних актів — правил безпеки руху та експлуатації
транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших
нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється
та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі
пересування транспортних засобів. Тому не охоплюється ст. 286 заподіяння
шкоди під час ремонту транспортних засобі» чи в ході виконання ними
певних спеціальних (не транспортних) операцій (наприклад, під час
переміщення ґрунту бульдозером,, збирання врожаю самохідним комбайном).

Кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння
наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж
середньої тяжкості тілесне ушкодження. Про поняття середньої тяжкості
тілесного ушкодження див. коментар до ст. 122. Заподіяння в результаті
порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень
виключає застосування ст. 286.

Причинний зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли
порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене
винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені
ст. 286.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286
наслідків.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 16-річного
віку і керує транспортним засобом. Особою, яка керує транспортним
засобом, вважаються: водій; інструктор, який керує навчальним водінням;
службова особа, яка дає водію обов’язкові для виконання вказівки. При
цьому не мають значення наявність

чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним
засобом, посвідчення на право управління транспортним засобом.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до
наслідків і в цілому характеризується необережною виною. ТІри умисному
ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за статтями Особливої
частини КК, що передбачають відповідні умисні злочини.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення
правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1} смерті
потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи
кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Якщо під час .дорожньої події
заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то скоєне
кваліфікується за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид
ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. З •ст. 286). За ч. З ст. 286
порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту кваліфікується
тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події.
Дві чи більше подій, в результаті кожної з яких настала смерть однієї
особи, не можна оцінювати ях наслідок — загибель кількох осіб.

Закон України “Про дорожній рух” від ЗО червня 1993 р.

Закон України “Про транспорт” від 10листопада 1994р.

Закон України “Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від 31 грудня
1993р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом
Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 103
від 10 грудня 1996р.

Правила користування трамваєм і тролейбусам в містах України.
Затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та
житлової політики України №22 від 18 листопада 1997р.

Похожие записи