РЕФЕРАТ

На тему:

Можливості попереднього дослідження слідів рук

Різноманітні зміни властивостей, стану, ознак та відносин матеріальних
об’єктів, які знаходяться у зв’язку з подією злочину, та самі
матеріальні об’єкти-носії вказаних змін, в юридичній літературі одержали
назву матеріальних слідів злочину.

Умовою успішного їх використання в розкритті та розслідуванні злочинів є
своєчасність виконання дій з їх виявлення, фіксації та дослідження.
Своєчасність та оперативність дій по одержанню доказової інформації є
складовою успіху в розслідуванні. Чимшвидше та більше інформації про
особу злочинця одержить слідчий та оперативний працівник, тим реальніші
шанси на те, що злочин буде розкрито, а винні — покарані.

Такі завдання вирішуються в стадії порушення кримінальної справи шляхом
попереднього дослідження або консультації спеціаліста, а на попередньому
слідстві — шляхом призначення дактилоскопічної експертизи.

Особливе значення в розкритті та розслідуванні злочинів набувають
попередні дослідження речових доказів, які проводяться безпосередньо на
місці події. Будучи направленими на виявлення та закріплення інформації
про обставини вчиненого злочину та прикмети злочинця, які відображені в
матеріальних слідах, але недоступні безпосередньому сприйманню
«неозброєним оком», вони нерідко дають ключ до розкриття злочину по
гарячих слідах, суттєво допомагають в пошуку та викритті злочинців.

Об’єктами попередніх досліджень можуть бути різноманітні матеріальні
сліди злочину, виявлені в ході огляду: сліди рук, ніг, транспорту,
знарядь злому тощо.

Методичною основою досліджень є розроблені у відповідних видах
криміналістичних експертиз способи дослідження вказаних об’єктів,
використання яких можливе в умовах огляду місця події. Використані для
попереднього дослідження технічні засоби та методики повинні відповідати
вимогам науки, безпеки, етики та забезпечувати достовірність одержаних
даних, а також збереження досліджуваних об’єктів та їх доказових
властивостей. Вимоги науковості обумовлюють необхідність використання
тільки науково обґрунтованих та апробованих методів.

Дослідження мають забезпечувати безпеку осіб, які беруть у них участь,
та відповідати нормам моралі та етики нашого суспільства.

Збереження досліджуваних об’єктів та їх доказових властивостей служить
важливою гарантією встановлення істини у справі, забезпечує можливість
ефективного використання знайдених слідів у процесі доказування.

Відповідно з вимогами наказу МВС України № 140 від 9 березня 1992 р.,
попередні дослідження не повинні «… вести до змін зовнішнього вигляду
та порушення цілості попередньо досліджуваних об’єктів». Передусім слід
використовувати фізичні (переважно оптичні) методи, застосування яких не
пов’язане з псуванням та пошкодженням досліджуваних об’єктів
(мікроскопія, дослідження в навкісних, інфрачервоних або
ультрафіолетових променях тощо).

Одержані фактичні дані використовуються для обґрунтування рішень про
порушення кримінальної справи, затримання підозрюваного, проведення
обшуку та інших слідчих дій. З урахуванням конкретної слідчої ситуації
слідчий, оперативний працівник та фахівець-криміналіст установлюють
об’єкти, попереднє дослідження яких може зменшити інформаційну
невизначеність, дати необхідні дані для більш цілеспрямованих дій щодо
виявлення та затримання злочинців, пошуку інших матеріальних слідів на
місці події; з’ясовують завдання та обсяг попередніх досліджень, коло
питань, які потрібно вирішити; вибирають методи та засоби виконання
досліджень на місці пригоди.

Поширеними об’єктами досліджень на місці події є сліди рук. Дослідження
таких об’єктів проводяться з використанням збільшувальних приладів —
луп. Попереднє дослідження слідів рук на місці події дозволяє
встановити:

Придатність слідів для ідентифікації особи. Висновок про придатність
слідів може бути зробленим в категоричній формі за умови, що сліди є
чіткими відбитками значних за розміром ділянок папілярного узору з
великою кількістю характерних особливостей його будови. У протилежному
випадку питання про придатність слідів може бути вирішеним у вірогідній
формі або взагалі потрібно відмовитися від його вирішення до проведення
порівняльного дослідження зі зразками відбитків пальців конкретної
особи. Непридатними для ідентифікації можна визнати тільки мазки або
сліди, в яких відобразились окремі фрагменти папілярних ліній, без
деталей будови узору.

Визначення пальців, якими залишені сліди проводиться за положенням
слідів на поверхні предмета та за папілярним узором. При цьому
вирішуються питання: якою рукою (правою чи лівою) залишені сліди та яким
конкретно пальцем залишений кожний слід.

Для правильного визначення руки та пальця, якими залишені сліди,
необхідно всебічно вивчити положення слідів на предметі. Передусім
вивчають ознаки, що вказують в результаті яких дій могли бути залишені
сліди (охоплення, натискування, доторкання). Особливо важливо
враховувати призначення та форму предметів, на яких залишено сліди,
обстановку місця події, використання правої руки більшістю людей для
переміщення предметів. На місці злочину найчастіше знаходять сліди
правої руки.

Процес утворення слідів складається із двох моментів: доторкання до
предмета і достатнього для слідоутворення натискування. Дія ж руки, яка
залишає слід, може бути різною. В основному сліди утворюються в
результаті охоплення предмета або натискування на нього рукою.

При охопленні предмета кисть згинається так, що з одного боку до
предмета прилягає великий палець, а з протилежного — решта пальців руки.

Під час вивчення слідів рук потрібно враховувати, що для різних цілей
предмети можуть братися по-різному. Наприклад, якщо пляшка
використовується для нанесення удару, сліди розташовуються на горлечку
пляшки, а якщо її беруть в руки, наприклад, для наливання рідини, то
сліди залишаються в середній частині пляшки. При звичайному охопленні
участь великого пальця обов’язкова, а в інших випадках — у залежності
від розмірів та форми предмета. Склянку більшість людей охоплює усіма
пальцями руки, але чайну ложку або олівець беруть як правило, тільки
двома пальцями: великим та вказівним або середнім.

Сліди натискання створюються від таких дій руки, під час яких усі пальці
по відношенню до поверхні предмета розташовані паралельно (наприклад,
переміщення тяжких та громіздких предметів, відкривання дверей,
засування шухляди столу тощо).

На відміну від слідів охоплення, сліди, утворені при натискуванні,
розташовані в одній площині. Вказівний та решта розташованих за ним
пальців відображаються в сліді досить повно, а слід великого пальця
буває ніби обрізаним з правого боку, і з лівого — якщо його залишено
правою рукою. Якщо натискування відбувається усією кистю руки, то крім
слідів пальців може бути виявленим і слід долоні.

Положення слідів на тому чи іншому предметі нерідко є ознакою, що вказує
на руку, яка залишила сліди. Наприклад, під час охоплення плоского
предмета правою рукою слід великого пальця буде розташований на одній
стороні предмета, біля його правого краю, а решта пальців залишать сліди
на протилежному боці, ближче до середини предмета або біля його лівого
краю.

Під час проникнення у приміщення через вікно, як правило, захоплюють
край підвіконня. У такому випадку сліди правої руки залишаються з
правого боку підвіконня, а лівої — з лівого боку відносно напрямку руху
злочинця.

У наведених прикладах положення слідів рук відповідає певному „боку
предмета. Ця ознака є важливим орієнтиром для установлення ^того, якою
рукою залишено сліди. Разом з тим необхідно додати, що характерною
особливістю розташування сліду великого пальця є його ізольованість від
слідів інших пальців незалежно від того, внаслідок яких дій руки
утворились сліди. Тому, якщо виявлено слід всієї руки, залишений при
натисканні, розташування сліду великого пальця зліва або справа від
слідів інших пальців зразу ж вказує на руку (праву чи ліву).

Далі вивчають розташування слідів на поверхні. При цьому до уваги
приймають напрям основи узору. Оскільки сліди основами узорів
розташовуються в залежності від положення руки в момент доторкання або
охоплення предмета, необхідно визначити, в якому положенні рука могла
доторкнутися чи охопити предмет. У такому випадку необхідно враховувати
не тільки ті сліди, які чітко передають будову папілярного узору, але й
змазані, нечіткі, їх розташування по відношенню до чітких слідів
дозволяє встановити, якими пальцями вони залишені.

На круглих предметах сліди правої руки, як правило, основами узорів
направлені ліворуч, а сліди лівої — праворуч. Якщо на таких предметах є
слід великого пальця, то він розташований окремо, з іншого боку
предмета, основою узору спрямований в бік, протилежний тому, куди
звернені основи узорів у слідах інших пальців. Тому, якщо поряд
розташовані сліди основами узорів направлені праворуч, а на протилежному
боці предмета є слід великого пальця, основою узору направлений ліворуч,
то такі сліди залишені лівою рукою. Якщо ж основа узорів декількох поряд
розташованих слідів звернена ліворуч, а основа узору сліду,
розташованого на протилежному боці предмета — праворуч, то це сліди
правої руки. Потім вивчають контури слідів, їх розміри, форму, взаємне
розташування, напрям папілярних ліній у внутрішньому узорі та нахил
папілярного узору. При цьому потрібно керуватися такими правилами.

Сліди великих пальців, як правило, ширші та довші за сліди решти
пальців, якщо брати до уваги тільки нігтьову фалангу пальця. Виключенням
із цього правила є сліди, утворені при натисканні всією кистю руки, коли
слід великого пальця не широкий, а ніби обрізаний. Для слідів вказівних
пальців характерне те, що верхній край сліду з одного боку скошений
відносно основи узору.

Мал. 69. Слід

вказівного пальця правої руки

Мал. 70. Слід

вказівного пальця лівої руки

В слідах правої руки цей скіс буває зліва, а в слідах лівої — справа
(мал. 69, 70). Сліди середнього та підмізинного пальців мають форму,
близьку до прямокутної. Далі вивчається взаємне розташування слідів рук.
Поряд з поодинокими слідами пальців на місці злочину часто вдається
виявити декілька одночасно залишених слідів.

У слідах чотирьох пальців правої руки другий слід ліворуч (слід
середнього пальця) вищий решти. Цей слід та два інших, розміщених за ним
зліва, розташовані уступом. Відповідно, в обох випадках сліди, які
розташовані уступом по відношенню до найвищого сліду, є слідами
підмізинного пальця та мізинця. Слід, розташований з іншого боку від
найвищого пальця, буде слідом вказівного пальця (мал. 71,72).

У такий самий спосіб визначаються рука та палець, якщо виявлені сліди
трьох пальців, розташованих уступом. Це будуть сліди середнього,
підмізинного пальців та мізинця.

Коли виявлено три поряд розташовані сліди, з яких середній вищий решти,
то, як видно на мал. 73, це сліди вказівного, середнього та підмізинного
пальців. Якщо вони залишені правою рукою, то, як правило, нижче буде
розташовуватися лівий слід (вказівний палець -мал. 73), якщо ж сліди
утворені лівою рукою, то нижче буде розташований правий слід (вказівний
палець — мал. 74).

Зазначимо, що положення слідів підмізинного і вказівного пальців іноді
може бути майже однаковим за висотою із-за неповного прилягання одного з
пальців у процесі слідоутворення.

Мал. 71. Сліди пальців правої руки

Мал. 72. Сліди пальців лівої руки

Нерідко на місці злочину можна виявити два розташованих поряд сліди.
Якщо правий слід знаходиться вище лівого, то такі сліди могли бути
залишені вказівним та середнім пальцями правої руки, середнім та
підмізинним пальцями лівої руки (мал. 75, 76) або підмізинним пальцем
мізинцем лівої руки. Якщо ж вище виявиться не правий, а лівий слід, то
такі сліди можуть залишатися від доторкання вказівного і середнього
пальців лівої руки; середнього та підмізинного (мал. 77, 78), або
підмізинного пальця та мізинця правої руки.

Мал. 73. Сліди трьох пальців правої руки Мал. 74. Сліди трьох пальців
лівої

руки

Для сполучення слідів підмізинного пальця та мізинця (обох рук)
характерно, що слід мізинця, як правило, розташовується значно нижче
сліду підмізинного пальця (мал. 79, 80).

В інших випадках за двома слідами визначити пальці та руку по взаємному
розташуванню складно. Але, якщо додатково вивчити будову папілярних
узорів, які відобразилися в слідах, то за сукупністю цієї ознаки за
взаємним розташуванням слідів можна встановити, якими пальцями і якою
рукою вони залишені.

Будова папілярних узорів які відобразилися в слідах

У петльових узорах усіх пальців, крім вказівних, дуже часто петлі
звернені ніжками в бік мізинця. Винятки з цього правила трапляються
рідко. Так, петлі, відкриті вліво (звернені ніжками в бік великого
пальця), трапляються на середньому та підмізинному пальцях правої руки 1
на 100, на великому — 1 на 200 і мізинці — 1 на 10000 випадків. Ще рідше
бувають винятки в петльових узорах тих же пальців лівої руки.

Мал. 75. Сліди вказівного Мал. 76. Сліди середнього Мал. 77.
Сліди

та середнього пальців та підмізинного пальців вказівного
та середнього

правої руки лівої руки пальців лівої руки

Мал. 78. Сліди середнього Мал. 79. Сліди Мал. 80.Сліди

та підмізинного пальців підмізинного пальця підмізинного

правої руки та мізинця правої руки та мізинця
лівої руки

Для петльових узорів на вказівних пальцях приведене правило не
характерне, тому що на 100 папілярних узорів вказівних пальців
приходиться 30 винятків.

Напрям папілярних ліній у завиткових узорах може бути правоокружним від
центра узору (за годинниковою стрілкою) або ліво-окружним (проти
годинникової стрілки). Правоокружний напрям папілярних ліній у
завиткових узорах характерний для лівої руки (мал. 71), а лівоокружний —
для правої руки (мал. 72).

Винятки складають також папілярні узори на вказівних пальцях. Для
визначення руки за слідами, в яких відобразились дугові узори, важливою
ознакою є нахил дуг по відношенню до осі лінії узору

Мал. 81. Напрям потоку папілярних ліній на пальцях лівої руки

Мал.82. Напрям потоку папілярних ліній на пальцях правої руки

(це пряма лінія, яка з’єднує найбільш підняті точки дуг та продовжена
вгору і до низу).

У слідах дугових узорів правої руки вісь буде нахилена праворуч відносно
основи узору (мал. 73), а в слідах лівої — ліворуч (мал.74). Виняток і
тут складають сліди вказівних пальців.

Якщо овал у завитковому узорі нахилений ліворуч по відношенню до основи
узору (мал. 85), то слід залишений правою рукою, якщо 0вал нахилений
праворуч — лівою рукою (мал. 86). Якщо в завиткових узорах-клубках,
равликах та петлях-спіралях папілярні лінії внутрішнього малюнка
створюють у центрі узору фігуру у вигляді літери «Г», то слід належить
правій руці (мал. 87), при наявності фігури, що нагадує латинську літеру
«8» — слід залишений лівою рукою (мал. 88).

Крім того, необхідно мати на увазі, що в слідах петльових та завиткових
узорів більша відстань між папілярними лініями в правій і менша — в
лівій дистальній частині папілярного узору відповідає правій руці і,
навпаки.

Мал. 83. Нахил осі дугових Мал. 84. Нахил осі дугових Мал.85.Нахил осі
узорів на пальцях правої руки узорів на пальцях лівої
руки узорів-овалів правої руки

Мал. 86. Нахил осі Мал. 87.Фігура в центрі Мал. 88. Фігура в
центрі

узорів-овалів малюнка в слідах узорів малюнка в слідах
узорів

лівої руки правої руки лівої руки

Для хибнопетльових та хибнозавиткових дугових узорів використовуються ті
ж правила, що і для петльових та завиткових узорів. Виняток з цих правил
становить: для вказівних пальців — близько 30%, Для середніх та
підмізинних — близько 1%, для великих пальців — близько 5%, для мізинців
— менше як 0,001%

Для визначення руки, що залишила слід на предметі, потрібно також
враховувати частоту, з якою зустрічаються узори. Так, на вказівних
пальцях правої руки найчастіше зустрічаються завиткові узори, потім
ульнарні петлі, радіальні петлі і дуги; на вказівних пальцях лівої руки
найчастіше зустрічаються ульнарні петлі, завитки, дуги і радіальні
петлі.

Сліди середніх та підмізинних пальців мають форму, близьку до
прямокутної; на середніх пальцях правої та лівої рук найчастіше
зустрічаються ульнарні петлі, а тоді завитки, дуги та радіальні петлі.

На підмізинних пальцях правої руки найчастіше зустрічаються завитки,
ульнарні петлі, дуги, радіальні петлі; лівої руки — ульнарні петлі,
завитки, дуги і радіальні петлі.

У слідах мізинців центральна частина узору розміщена нижче, ніж у решти
пальців, частіше зустрічаються ульнарні петлі, завитки, дуги та
радіальні петлі.

Треба пам’ятати, що папілярні узори на однойменних пальцях правої та
лівої рук в основному симетричні.

У випадку наявності сліду одного пальця будова папілярного узору може
тільки з деякою часткою вірогідності вказувати на те, якою рукою
залишено слід. Але якщо виявлено декілька слідів, ця ознака має
вирішальне значення. Тут вказано найважливіші ознаки, за якими можна
встановити, якою рукою та яким пальцем залишений слід. Однак не можна
віддавати перевагу якій-небудь одній із названих ознак, оскільки можна
допустити помилку. Тільки ретельне та комплексне вивчення положення
слідів на предметі, їх контурів та взаємного розташування, а також
будова папілярного узору майже завжди дозволяють достовірно встановити
руку та палець, якими залишені сліди.

Найдостовірніші результати щодо визначення руки та пальців, якими
залишені сліди, можуть бути отримані у разі комплексного використання
всіх указаних ознак: а) вивчити, в результаті яких дій залишені сліди;
б) звернути увагу на те, з якого боку предмета залишені сліди; в)
вивчити взаємне розташування слідів, як придатних, так і непридатних для
ідентифікації; г) вивчити форму та розміри слідів, напрям потоків
папілярних ліній.

3. Визначення будови кисті руки. Сліди долоні та пальців, виявлені на
місці події, дозволяють судити про будову кисті руки злочинця: її
розміри, форму, відсутність пальців тощо. Наприклад, форма долоні та
пальців може бути: а) продовгуватою, відповідно довга кисть з довгими
пальцями; б) короткою — з короткими та широкими пальцями.

Відсутність та каліцтва пальців визначаються вірогідно на основі того,
що відсутні відповідні відбитки або за відхиленням їх форми від
нормальних. До каліцтв відносяться: незвичайна довжина окремих пальців,
викривлення, хворобливе потовщення пальців.

Мозолі та рубці є не тільки ознаками для пошуку злочинця, але й можуть
бути використані з метою ідентифікації.

4. Побічні предмети на руці. На долонях рук та пальцях злочинця можуть
знаходитися побічні предмети — обручки, пов’язки, рукавички, які, як
правило, відображаються в слідах. Відсутність пов’язки або обручки на
руці запідозреного ще не виключає можливості встановлення за слідами
факту його знаходження на місці події. У таких випадках необхідно
перевірити, чи нема на руці запідозреного слідів від недавнього
поранення або від довгого носіння обручки.

Сліди рук, одягнутих у гумові рукавички, можуть містити інформацію про
загальні ознаки будови кисті: розміри, форму країв, відсутність або
дефекти пальців.

Використана Література

1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление
бесцветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях //
Сборник работ по криминалистике (дактилоскопические исследования).
1957.- М-С.37-64.

2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка
папиллярного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической
экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.

3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие
-Ташкент, 1980 г. — 52 с.

4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной
поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика
и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.

5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа
выявления следов рук // Повышение эффективности криминалистических
экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.

6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для
выявления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная
практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.-
М., 1989.-С. 4-8.

7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В
помощь экспертам.-М., 1976.

8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для
экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений
(информационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.

9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.

Похожие записи