.

Морально-правові виміри юридичної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5042
Скачать документ

Реферат на тему

Морально-правові виміри юридичної діяльності

План

1 Позитивне та природне право.

2 Етика права.

3 Морально-етичні норми юриста.

4 Аксіологія вищої етики юриста.

Література

Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Ключ-завдання: при підготовці до семінарського заняття необхідно вивчити
матеріал особливої частини “Аспекти духовно-морального почуття юриста”,
де висвітлені такі види культур: моральна, правова, інтуїтивна. Можна
заглибитися у звичаї, традиції народу, корпоративні норми трудових
колективів, показати їх специфіку в юридичних установах. Курсант
(студент) повинен знати визначення, принципи і функції зазначених видів
культур, вміти здійснювати науково-практичні дискусії.

Також необхідно вивчити ”Поняття правничої етики”, “Правнича етика як
юридична наука”, “Норми юридичної деонтології, правничої етики та
професійної культури”, “Норми природного права в юридичному, загальному
й особливому”.

1. Розглядаючи “Позитивне та природне право” курсанти (студенти) мають
вивчити зміст філософської течії — позитивізму, яка виникла в Європі у
другій половині ХІХ століття і пройшла три етапи: класичний,
емпіріокритицистський, неопозитивістський.

Позитивізм, засновником якого був Огюст Конт — (французький філософ),
скерований проти метафізики (вважався спекулятивною філософією).
Позитивісти вважали, що справжні наукові (тобто позитивні) знання
містяться у практичному розумінні людини, підкоренні явищ природи.

У юридичній науці появилося відгалуження позитивізму — юридичний
позитивізм. Дослідники нового напряму зосереджували увагу на вивченні
лише діючих нормативно-правових актів, права, яке встановила держава,
законодавча влада. Заперечувалось природне право, інтуїціонізм. Тим
самим вони обмежили завдання юридичної науки. Доповненням до позитивного
права допускається морально-етичні та деякі інші соціальні норми, без
метафізичних обґрунтувань. Поява юридичного позитивізму завдячує серії
нових наукових відкриттів у природничих науках (фізика, хімія,
біологія), мінералогія. Ці нововідкриті закони мають реальне
застосування — на відповідних дослідах, а природне право таких дослідів
(наочно-демонстративних за бажанням людини) влаштувати не може. Тому
появилась зневіра до природного права, а появилась віра у нове право —
позитивне.

Але юридичний позитивізм не є послідовним, тому почали виникати оновлені
позитивістські течії: емпіріокритицизм, неопозитивізм, постпозитивізм та
ряд інших. Ці раціоналістичні теорії здійснювали агонію опонентів
позитивізму. Заміна однієї позитивістської теорії іншою згодом до заміни
і першої. Цей процес нескінченний і безрезультативний, оскільки
підтвердити ту чи іншу позитивістську теорію немає чим, а заперечити
завжди можна.

Наголосимо, що відомості про природне право можна отримати із
підручника “Юридична деонтологія” Київ, 2001 (С.96-105), а також з інших
джерел.

У наукових колах поступово формується прихильність до природного права,
до його чергового відродження. Позитивістські течії не знищили вчення
про природне право, а зробили його більш струнким і стабільним. Первинне
поняття про природне право в античні часи мало релігійний зміст. В епоху
Відродження релігійний зміст природного права насичується законами
розвитку природи, утворюючи певну систему норм. Ця система норм
доповнюється у Новому часі моральними нормами, що регламентують дух
людини. Тоді природне право формує конкретний порядок дій людини, які
необхіні для її практичної життєдіяльності, для задоволення
деонтологічних потреб.

Епоха сучасної філософії (ХІХ – ХХ ст.) сприяла появі природного права
як науки. Природне право, загартоване у боротьбі з юридичним
позитивізмом, формулює власні теоретичні засади, здійснює наукові
обґрунтування деонтологічного процесу людини, але не заперечує позитивне
право (хоча заперечення в бік природного права існують і сьогодні).
Навпаки природне право намагається покращити позитивне право, зробити
його більш динамічним, мобільним, наближеним до себе.

Для кращого співставлення позитивного і природного права необхідно
виділити їхні спільні та відмінні риси.

Спільні риси між позитивним та природним правом:

Як позитивне право, так і природне право скеровані на регулювання
поведінки людини, підтримання гармонійності Всесвіту;

У позитивному і природному праві спільними є значна частина моральних
норм;

Природно-правові принципи й функції знаходять своє відображення також в
позитивному праві;

Існує процедурне позитивне право і процедурне природне право;

Чотири ознаки злочину у позитивному праві: суспільне небезпечність,
протиправність, винність і караність характерні й для природного права;

Чотири ознаки складу злочину у позитивному праві, об’єкт, об’єктивна
сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона притаманні також й природному
праву;

Позитивне і природне право мають спільну логіку;

Позитивне і природне право підтримують державні органи.

Відмінні риси між позитивним та природним правом:

Позитивне право створила людина, чого не можна сказати про природне
право. Теорія природного права завжди онтологічна, а теорія позитивного
права в кращому випадку намагається випливати з онтології;

Природне право є досконалим, вічним а позитивне — недосконалим,
короткочасним;

Частина норм природного права є незмінною а норми позитивного права —
змінні, хоча й консервативні;

Природне право регулює онтологічні й деонтологічні процеси, а позитивне
право — лише деонтологічні;

Природне право змінюється повільно й еволюційно, позитивне право —
швидко й революційно;

Не всі норми позитивного права відповідають природному праву. Природне
право — еталон для позитивного;

Природне право — метафізичне, а позитивне право — раціональне. Існує
надприродне право, але надпозитивного права немає;

Для позитивного права важливим є елементарна мораль, а для природного —
вища мораль;

Позитивне право заперечує природне, а природне право підтримує
позитивне;

Позитивне право обмежує свобідну волю, застосовує примус, сприяє
виконанню волі іншої людини, а природне право підтримує, охороняє
свобідну волю людини.

Далі курсантам (студентам) необхідно приступити до висвітлення змісту
правової культури юриста, її компонентів, принципів та функцій. Із
історії права потрібно навести дефініції правової культури і зіставити
її з філософським змістом правової культури юриста.

2. До питання “Етика права” слід підійти творчо, розглянувши окремо
поняття етики, етики позитивного права й етики природного права.

Етику (від грецьк. — звичай, моральний характер) дослідники вважають:
як філософську дисципліну, об’єктом вивчення якої є мораль, моральність
і як систему моральних норм та цінностей що є характерною для певної
культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи
людей. Цей термін вперше вжив Арістотель, який позначив таку ділянку
дослідження як практична філософія (регулює практичні, побутові дії
людини).

Етика як філософська наука зосереджує увагу на проблемах сутності й
функціонування моралі, досліджує специфіку моральних норм і цінностей та
шляхи їх обґрунтування, з’ясовує моральні аспекти людської свідомості,
діяльності, спілкування і світоставлення, аналізує мову моралі, значення
і функції моральних висловлювань. Етика досліджує, що в житті і світі
володіє цінністю, які містяться у всіх ситуаціях, в тому числі і в
людині. Етика сприяє пробудженню оцінюваної свідомості у практичному
житті.

Розрізняють три основні види етики: описова (дискриптивна), нормативна,
філософсько-методологічна. У даному випадку необхідно розглянути
нормативну етику, яка концептуалізує нормативно-ціннісний підхід до
моральності, досліджує проблеми регуляції поведінки, кодифікує й
систематизує принципи моралі. Оскільки мораль є елементарною вищою, то
й відповідно моральні норми діляться на елементарні і високі.
Елементарні норми досліджує елементарна етика, а вищі моральні норми —
вища етика.

Позитивне право формують в основному елементарні моральні норми, які
регулюють поведінку (дію) людини. Тому етика позитивного права досліджує
ті елементарні моральні норми, які зафіксовані у праві або повинні бути
зафіксованими у ньому. Йдеться не тільки про етику правового впливу на
поведінку людини, а й етику формування самого позитивного права, навіть
культурологію права.

Позитивним правом охоплюється все те, що склалося в суспільстві, що
прийнято владою, що заставляє влада сприймати як догму. Часто позитивне
право не враховує наявність цінності моралі, не відкидає тимчасові
негативні моральні норми, а вносить їх у правові. У цьому випадку
класичним прикладом слугує етика римського права (зупинитися
детальніше). Етику позитивного права слід формувати також з
використанням досягнень природознавства, фізики, хімії, біології,
астрології та інших наук.

I

(j(Z)o)?*$+ЛітератураСливка С.С. Українська національна філософія права: онтологічний ракурс. — Львів, 2001.Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права. — М., 1998.Рябошапко В.І. Менеджмент податкової міліції. — Харків, 2000.Сенека, Луцій Аннет. Моральні листи до Луцілія. — К., 1999.Вишиякова О.В. Этика Бердяева. — М., 2000.Гельдебрант Д. Етика. — Львів, 2002.Гарин И.И. Что такое єтика, культура, религия? — М., 2002.Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. — К., 1996.Розин А.В. Етика: история и теория. Учебное пособие. — М., 2002.Кондрашов В.А., Чичина Е.А. Этика. Эстетика — Ростов н/Д., 2000.Шрейдер Ю.А. Этика — М., 1998.Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. — М., 1998.Судаков А.К. Абсолютная правстветность: этика автономии и безусловный закон. — М., 1998.Мильнер-Иринин Я.А. Этика, или Принципы истинной человечности. — М., 1999.Мур Дж. Э. Природа моральной философии / Пер. с англ. — М., 1999.Дробницкий О.Г. Моральная философия: Изб. труды. — М., 2002.Бачинин В.А. Морально-правовая философия. — Харьков, 2000.Бентам И. Введение в основания правственности и законодательства. — М., 1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019