Реферат

Мої права

Молодь є особливо активною складовою сучасного українського
суспільства. Молодим поколінням належить реалізувати започатковані у
нашій державі реформи та розвинути їх до рівня системних
соціaльно-економічних перетворень. Саме від здатності молоді бути
активною, дієздатною та творчою силою залежать перспективи
державорозбудовчого процесу в Україні. Молодь найбільш продуктивна і в
соціально-демографічному відношенні. Вона є незамінною складовою у
природному процесі зміни поколінь, забезпечення чисельного оновлення
населення й досягнення таким чином його тривалого існування В Україні
проживає понад 11 млн. молодих громадян, які становлять 22,6 відсотка
населення країни.

Конституція України в своєму 2 розділі проголошує цілий ряд прав та
свобод людини і громадянина в Україні, що є важливим кроком для побудови
суверенної, незалежної, демократичної та соціальної держави.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані
(ст.22). Усі громадяни є рівними перед законом, мають право на життя,
свободу та особисту недоторканість, недоторканість житла, таємницю
листування , свободу думки і слова, а також право на свободу об`єднання
у політичні партії та громадські організації, що є добровільними
формуванням, яке створені на основі єдності інтересів для реалізації
своїх прав і свобод. Молодіжні громадські організації об єднують
громадян віком від 14 до 28 років. Кожен має право володіти,
користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності (ст.41). Громадяни України мають
право брати участь в управлінні державними справами, а також займатись
підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.(ст.38, 42). Кожен
має право на працю і на відпочинок (ст. 43, 44), на охорону здоров я,
медичну допомогу і медичне страхування. Держава забезпечує доступність і
безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, вищої освіти в
державних та комунальних навчальних закладах(ст.53) .

Але мало права проголосити, необхідно створити певні механізми
реалізації цих прав, оскільки забезпечення гарантування та реалізації
прав людини є однією з найважливіших ознак правової держави. Ідея
непорушності прав і свобод, їх рівності та невід’ємності відображає
багатовікове прагнення людства до знищення будь яких форм насильства,
експлуатації і пригноблення, прагнення до співіснування, заснованого на
принципах справедливості, демократизму і гуманізму.

В Україні проблема забезпечення прав і свобод людини набуває особливого
значення. Суть цієї проблеми полягає як у наявності певних складнощів у
реалізації деяких закріплених в Конституції прав і свобод, так і в
недостатньому рівні їх захищеності. Система забезпечення прав і свобод в
сучасній Україні поки що знаходиться у стадії розроблення, а
реалізованість та захищеність деяких прав і свобод, на жаль залишається
й досі на невисокому рівні.

В сучасних умовах побудови правової держави і розвитку громадянського
суспільства важливим є створення цілісної наукової концепції
забезпечення прав і свобод особи, яка включатиме широке коло теоретичних
положень стосовно поняття, суті, змісту забезпечення прав і свобод,
структури і механізму його функціонування .

Найважливішим складовим елементом системи забезпечення прав і свобод,
який багато в чому визначає ефективність інших, виступає гарантування
прав і свобод особи. Ефективне забезпечення прав і свобод особи
неможливе без відповідних передумов: загальних , якими виступає правова
держава і громадянське суспільство, та спеціальних, якими є законодавчо
закріплені права, свободи і обов’язки, що у своїй сукупності складають
правовий статус особи і виступають як першочергова нормативна умова їх
реалізації, охорони і захисту.

Реалізація особою певних прав і свобод передбачає наявність у неї
відповідно ряду обов’язків. Завдяки цьому в суспільстві досягається
компроміс, узгодження інтересів різних суб’єктів. Стабільність і
непорушність правового статусу мають дуже важливе значення як для
окремої особи, так і для суспільства в цілому. Ця стабільність
забезпечується системою гарантій прав і свобод особи.

Держава, яка закріплює права і свободи особи в законодавстві, бере на
себе певні зобов’язання по створенню сприятливих умов для їх ефективного
забезпечення: надавати громадянам справжні можливості для практичної
реалізації ними своїх прав і свобод; охороняти права особи від можливих
протиправних посягань; захищати права і свободи особи у випадку їх
незаконного порушення. Ці зобов’язання держави зафіксовані в
законодавстві , і є юридичними гарантіями їх реалізації, охорони і
захисту.

Дослідження основних чинників забезпечення прав і свобод молодих
громадян не буде повним і всебічним, якщо не розглянути головні загальні
передумови забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод,
якими виступають правова держава і громадянське суспільство.

Громадянське суспільство є першоосновою для створення правової держави у
тому, що воно виражає і захищає приватні інтереси своїх членів, охороняє
їх від надмірного тиску з боку держави. Громадянське суспільство — це
союз вільних особистостей, які взаємодіють між собою, об’єднуються для
задоволення своїх потреб і інтересів, і є певною мірою незалежними від
держави і один від одного. Громадянське суспільство, яке є спільністю
вільних рівноправних громадян, засновано на визнанні індивідуальної
свободи та самостійності кожної особистості. Його базисом є вільні
економічні відносини, свобода підприємництва, різноманітні й рівні форми
власності, соціально орієнтована ринкова економіка. В такому суспільстві
кожному забезпечується свобода думки, свобода слова, право вільного
вибору місця проживання, вільний доступ до інформації та інші
можливості, необхідні для всебічного розвитку особистості.

Громадянське суспільство є першочерговою передумовою створення правової
держави: неможливо побудувати правову державу там, де складові елементи
даного суспільства не є розвинутими. Найбільш прийнятна взаємодія між
державною владою і індивідом ґрунтується на праві і правах людини. В
цілому історія правової держави — це історія розвитку прав людини,
розширення меж її свободи. В сучасних умовах держава повинна не лише
проголошувати пріоритет прав і свобод особи, а й координувати відповідно
до нього свої цілі, завдання, функції в усіх сферах – політичній,
соціально –економічній і культурні. Роль правової держави не може
зводитись лише до декларування прав і свобод особи, серед її функцій
мають бути: гарантія соціальної безпеки, дотримання соціальної
справедливості, гарантований незалежний рівень життя, соціальний мир і
злагода. Держава має всебічно сприяти забезпеченню гідного життя для
своїх громадян .

Таким чином, демократична правова соціальна держава і вільне
громадянське суспільство є головними передумовами, які забезпечують
реальне і ефективне забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і
свобод особи.

Україну не можна у повній мірі визнати правовою державою тому, що права
і свободи особистості ще не стали вищою цінністю. Формування правової
держави і створення умов, за яких людина дійсно стає вищою соціальною
цінністю, є надзвичайно складним завданням, її вирішення можливе лише в
результаті тривалих зусиль всього суспільства, пов’язаних з подоланням
комплексу наявних проблем. Крім цього, негативним фактором в Україні є
низька правосвідомість і правова культура з одного боку молодих
громадян, з ішого — посадових і службових осіб.

Реальний захист української молоді належить до найгостріших проблем
української дійсності . В останні роки це питання є предметом серйозного
наукового аналізу. Конституційне прагнення розвивати і зміцнювати
демократичну державу неможливо реалізувати без утвердження в суспільні
свідомості невідчужуваних прав і свобод людини, нормативного закріплення
їх гарантій. Держава зобовўязана проявляти активність у забезпеченні
прав людини, у створенні матеріальних, організаційних, соціальних,
політичних та інших умов для найповнішого використання людиною своїх
прав і свобод.

PAGE

PAGE 5

Похожие записи

ТВІР

 

Мої права!

  

10 грудня 1948 року генеральна асамблея ООН прийняла Загальну декларацію
прав людини. Це одне з найважливіших подій в історії людства, воно
ознаменувало собою початок нової ери у взаєминах між державою і його
громадянами.

Всю історію правових держав можна розділити на два періоди: перший
період – до 1948 року, другий – після 1948 року. Варто задуматися, чому
людство, проживши на землі такий грандіозний проміжок часу, тільки лише
в XX столітті створило міжнародний правовий акт. У чому причини того, що
людям треба було стільки часу для усвідомлення істин, що зрозумілі і
незаперечні сьогодні навіть для дитини. Буде помилковим вважати, що
правові норми в їхньому сучасному представленні – це цілком продукт XX
століття. Основи Загальної декларації прав людини, а також суміжні з нею
документи були закладені ще такими мислителями як Сократ, Платон, Хома
Аквінський.

Багато в чому сучасна модель правової держави зобов’язана своєю появою
Римській республіці. Сучасній людині може показатися дивним сам факт
появи римського права в древньому світі. Як могло сформуватися держава з
настільки високої для того часу правовою культурою? Навряд чи дикун
зможе оцінити ту волю, який володіє громадянин сучасної правової
держави. Суспільство повинне бути готове для правильного сприйняття
міжнародного правового акта. Римська держава завдяки своєму довгому
економічному процвітанню, змогло підготувати і створити платформу для
підтримки законності. Невже прийняття Загальної декларації прав людини
говорить про готовність світового співтовариства до формування
демократичних підвалин? На жаль, цього не можна затверджувати. Дотепер у
деяких малорозвинених країнах існують тоталітарні й авторитарні режими.

Протягом багатьох років у центрі світової політики знаходиться Ірак. Це
держава цілком зневажає всіма міжнародними правовими актами, воно існує
не за принципом держава заради людини, а людина заради держави. Але
наскільки правомірні дії США у відношенні цієї держави? Чи можливо
встановлення прав і свободи особи силовими методами, чи коштують вони
цього? Навряд чи іракський народ зможе гідним образом оцінити бажання
Америки облагодіяти його. Формування демократичної держави за допомогою
сили зброї суперечить його головним принципам.

¬7Z8thth проконтролювати виконання законів, але і саме йде на їхнє
порушення. Це дуже важлива проблема, оскільки дуже важко висувати і
доводити обвинувачення проти держави. Світова громадськість дуже
стурбована цим питанням, і з метою його рішення був створений Комітет із
прав людини при ООН.

Одне з питань, що приходиться вирішувати цьому комітету, – це законні
обмеження воль громадян. Чи припустимо це? Права людини непорушні,
виходить протиріччя. Але його не можна уникнути, введення обмежень
необхідно, але воно можливо тільки в тому випадку, якщо спрямовано на
користь суспільства. Як приклад можна розглянути встановлення
комендантської години в країні у випадку надзвичайної ситуації.
Відбувається порушення волі пересувань, але це робиться в благо людей, з
метою збереження їхніх життів.

У багатьох цивілізованих країнах дуже гостро коштує питання пріоритету
прав людини. Чи можна зневажити однієї з воль суспільства заради
виконання інший? Це дуже складне питання, тому що державі так чи інакше
приходиться йти на обмеження прав громадянина. У подібних випадках
необхідно вибирати з двох зол менше, тобто намагатися робити так, щоб у
результаті прийнятого рішення був нанесений збиток як можна меншій групі
населення.

У Конституції Російської Федерації записано: «Людина, його права і волі
є вищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і воль людини і
громадянина – обов’язок держави». Чи відповідає це сьогоднішньої
дійсності? На жаль, немає. Незважаючи на наявність законів, що
гарантують цю статтю Конституції, у нашій країні відбувається повсюдне
порушення прав людини. Звичайно, ми досягли визначених успіхів з часу
розпаду СРСР, але вони не настільки відчутні. Жодне держава у світі не
може назвати себе демократичним, якщо воно не в змозі забезпечити
виконання Загальної декларації прав людини. В даний момент Росія
знаходиться в дуже важкому положенні, багато в чому це порозумівається
гострою кризою в економіці.

Моєму поколінню ще має бути вирішувати багато проблем сучасності. Одна з
основних задач – створення в нашій країні високої правової культури
держави і її громадян. Повинна ж Росія, нарешті, стати по-справжньому
демократичною, правовою державою?!

У період становлення підростаючого покоління йому необхідно прищепити
правову культуру. І роль школи в цьому процесі значна. Але одного знання
своїх прав далеко не досить. Важливо вміти користатися ними на практиці.
Щоб будь-який громадянин України з дня свого народження і до останнього
свого дня міг з гордістю заявити: «Маю право!».

Для меня не важно, на чьей стороне сила; важно то, на чьей стороне
право.

В. Гюго

Похожие записи