Множинність злочинів

Поняття і види множинності злочинів.

Одиночний злочин.

Повторність злочинів.

Сукупність злочинів.

Рецидив злочинів.

Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.

Поняття і види множинності злочинів

Множинність — це вчинення особою одного чи декількох
суспільно-небезпечних діянь, які складають два чи більше самостійних
злочини.

Практичне значення визнання множинності має для:

встановлення суспільної небезпечності злочинної діяльності певної
особи, а також і самої особи;

кваліфікації злочинів;

призначення покарання;

вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності та
покарання;

зняття судимості.

Юридичні наслідки множинності злочинів:

кваліфікація діяння по частині однієї статті, яка передбачає обтяжуючі
обставини;

кваліфікація діяння по кількох статтях чи частинах однієї статті
Особливої частини КК України;

зміна порядку призначення і умов відбуття покарання за вчинені злочини.

Види множинності:

повторність;

сукупність;

рецидив.

Одиночний злочин

Від множинності злочинів необхідно відрізняти одиночні злочини.
Одиничним називається злочин, який передбачений однією
кримінально-правовою нормою і має ознаки одного складу злочину.

Одиночні злочини бувають:

прості;

складні;

тривалі;

продовжувані.

Простий одиничний злочин складається з одної дії або бездії
(“формальний”- склад) чи з однієї дії або бездії і одного виду наслідків
(“матеріальний” склад).

Наприклад: 1. Надруга над державними символами (ст. 338 КК). 2. Умисне
вбивство (ч. 1 ст. 115 КК).

Складні одиничні злочини поділяються на:

1. Злочин, об’єктивна сторона якого складається з двох чи більше
різноманітних дій, наприклад, носіння, зберігання, придбання,
виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (ч. 1 ст. 263
«Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими
речовинами»).

2. Злочин, що має додаткові тяжкі наслідки – наприклад, умисне тяжке
тілесне ушкодження, що спричинило смерть з потерпілого (ч. 2 ст. 121
КК).

3. Складений злочин, що має:

а) два об’єкти посягання (наприклад, розбій – напад з метою заволодіння
чужим майном (на власність), небезпечним для життя і здоров’я особи, яка
зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (здоров’я
особи) (ч. 1 ст. 187 КК);

б) два види дій – наприклад, бандитизм (ст. 257 КК) — організація
озброєної банди та участь у банді або вчинюваному нею нападі;

в) два види наслідків – забруднення або псування земель, що спричинило
загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст.
239 КК).

Тривалий одиночний злочин – це така злочинна дія чи бездіяльність, після
якої настає тривале безперервне продовження цієї дії чи бездії, тобто
порушення закону відбувається певний тривалий час. Наприклад, ухилення
від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК); ухилення від
сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК); ухилення
від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК);
самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК);
дезертирство (ст. 408 КК).

Продовжуваний одиночний злочин, який складається з декількох чи багатьох
тотожних злочинних дій, спрямований на досягнення однієї мети, кожна з
цих дій має один намір і складає у сукупності єдиний склад злочину.
Наприклад, розкрадання майна (будматеріалів) частинами.

В постанові Пленум Верховного суду України “Про практику застосування
судами України законодавства у справах про розкрадання державного та
громадського майна” від 25 вересня 1981 р. зазначається, що
продовжуваним розкраданням визнається неодноразове незаконне безоплатне
вилучення державного чи громадського майна, що складається з ряду
тотожних злочинних дій, які мають загальну мету незаконного заволодіння
майном, що охоплюються єдиним умислом винного і становлять у своїй
сукупності один злочин.

Повторність злочинів

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів,
передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої чистини КК
(ч. 1 ст. 32 КК).

Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який
складається з двох або більше ттожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним
наміром (ч. 2 ст. 32 КК). Також повторність відсутня, якщо за раніше
вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності
за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин
було погашено або знято (ч. 4 ст. 32 КК).

Види повторності:

загальна (повторність тотожних злочинів) — вчинення двох або більше
злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої
чистини КК (ч. 1 ст. 32 КК). При призначені покарання повторність
визначається обставиною, що обтяжує відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 67
КК). В зв’язку з цим, суди враховують цю обставину при призначені
покарання.

спеціальна (повторність однорідних злочинів) — вчинення двох або більше
злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК (ч. 3 ст.
32 КК). Наприклад, в ч. 1 примітки до ст. 185 КК зазначається «у статтях
185, 186 та 189 — 191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка
раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або
статтями 187, 262 цього Кодексу».

Якщо повторність виступає кваліфікуючою ознакою складу злочину, то вона
не визначається обставиною, що обтяжує відповідальність, тому що за
кваліфікуючу ознаку передбачене більш суворе покарання.

Спеціальна повторність буває:

1) чиста – кваліфікується по одній статті Особливої частини КК.
Наприклад, шахрайство, вчинене повторно (ч. 2 ст. 190 КК).

2) змішана – вчинення двох і більше злочинів, передбачених різними
статтями Особливої частини КК. Наприклад, вчинення крадіжки (ст. 185
КК), а потім незаконне заволодіння транспортними засобами (ст. 289 КК),
відповідно до примітки ст. 289 КК, де вказується, що під повторністю
незаконного заволодіння транспортним засобом слід розуміти вчинення
особою дій, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним
засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262 КК
України.

Від сукупності злочинів повторність відрізняється тим, що повторність це
один злочин і кваліфікується за однією кримінально-правовою нормою, а
при сукупності – кожен злочин кваліфікується за певною окремою
кримінально-правовою нормою.

Повторність злочинів – це завжди злочин, що має, як правило, значення
кваліфікуючої обставини.

Сукупність злочинів

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів,
передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті
Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33
КК). При визначенні сукупності не враховуються злочини, за які особу
було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами,
встановленими законом.

Головною ознакою сукупності злочинів за чинним КК є те, що нею
передбачаються лише випадки множинності різнорідних злочинів.

Види сукупності:

реальна

ідеальна.

Реальна сукупність злочинів — вчинення різних чи подібних дій, кожна з
яких складає самостійний злочин.

Ідеальна сукупність злочинів — вчинення однією і тією ж дією двох або
більше злочинів, передбачених різними статтями КК Наприклад, вчинення
хуліганства та заподіяння при цьому потерпілому тяжких тілесних
ушкоджень.

Ознаки ідеальної сукупності:

злочини вчинюються одним діянням;

вчинення відбувається одночасно;

діяння вчіняються в одному місці;

результати наслідків передбачають відповідальність за різними статтями
КК.

Відміни ідеальної та реальної сукупності:

при реальній сукупності можлива повторність, при ідеальній –не можлива;

при реальній сукупності строки давності починаються у різний час по
кожному злочину, при ідеальній – одночасно,

Не утворюють сукупності:

D

*

z

&

&

&

&

&

&

&

gdOi

&

?????????????????i?64 КК). Оскільки і одержання хабара є зловживання
владою, то в даному випадку для кваліфікації застосовується спеціальна
норма (ст. 386 КК), яка надає діянню більший ступінь суспільної
небезпечності порівняно з загальним.

2)при умові, що одне з діянь відповідно з нормою Особливої частини КК є
кваліфікуючою ознакою або способом чи засобом іншого діяння. Наприклад,
ч.2 ст. 163 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення
таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої
кореспонденції, що передбачається засобами зв’язку або через комп’ютер,
якщо ці діяння вчинені службовою особою. В даному випадку дії винної
особи будуть кваліфікуватись тільки за ч. 2 ст. 163 і додаткової
кваліфікації непотрібно.

3) коли злочинні дії, що створюють певний самостійний склад злочину, є
частиною об’єктивної сторони іншого більш тяжкого злочину. Наприклад,
незаконне носіння, придбання вогнепальної зброї утворює закінчений склад
злочину, передбачений частиною 1 ст. 263 КК, але якщо ці дії вчинені
членом банди, то має місце тільки один злочин, передбачений ст. 257
“Бандитизм”, бо обов’язковою ознакою банди є наявність зброї.

Відмінність ідеальної сукупності злочинів від одиничного злочину:

1. якщо одними діями заподіяна шкода двом різним об’єктам то тут має
місце ідеальна сукупність, якщо кримінальна норма передбачає
відповідальність за посягання на два об’єкта – одиночний злочин.

2. ідеальна сукупність має місце при різних формах вини (наприклад
вчинення умисного вбивства і одночасно заподіяння смерті через
необережність).

Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою,
яка має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК).

Законодавче визначення рецидиву потрібне для застосування відповідних
санкцій, передбачених нормами кримінального законодавства: було б
несправедливо посилювати покарання за злочин, судимість за який погашена
або знята. Так само є підстави не зважати на судимість за вчинення
злочину з необережності, оскільки необережної злочинної діяльності не
буває.

Загальні ознаки рецидиву та повторності:

рецидив – особливий вид повторності при наявності засудження за
попередній злочин;

при вчинені нового злочину з необережності може бути тільки повторність,
рецидив з кримінально-правового зору неможливий;

рецидив – це повторність, але не всяка повторність – рецидив, наприклад,
при відсутності судимості за попередній злочин.

Кримінальне законодавство України в залежності від характеру злочинів
виділяє такі види рецидиву злочинів:

1 Загальний рецидив – об’єднує неоднорідні злочини (наприклад, перша
судимість за злісне хуліганство, друга – за незаконне заволодіння
транспортним засобом);

2 Спеціальний рецидив – складається з однакових або однорідних суспільно
небезпечних діянь.

3. Змішаний рецидив — складається з ознак спеціального і загального
рецидиву (наприклад, дві судимості за крадіжки, а третя – за
зґвалтування).

Ряд статей Особливої частини КК передбачає рецидив кваліфікуючою ознакою
злочину. Наприклад, зараження венеричною хворобою, вчинені особою,
раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою (ч. 2 ст.
133 КК); ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків,
вчинене особою, раніше судимою за цей злочин (ч. 2 ст. 165 КК).

Згідно кримінологічних досліджень, частота спеціального рецидиву, тобто
ймовірність повторного засудження за той самий або схожий злочин,
дорівнює приблизно 60 %;

Залежно від кількості судимостей, рецидив буває

простим (дві судимості)

складним чи багаторазовим (три і більше судимостей).

Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів

Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при
кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання
щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та
покарання у випадках, передбачених КК (ст. 35 КК).

Наслідків множинності:

1. впливає на кваліфікацію злочинів.

2. впливає на покарання:

більш сувора санкція.

при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються
повторність та рецидив злочинів (ч.1 ст. 67 КК).

при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд, призначивши
покарання (основне й додаткове) за кожний злочин окремо, остаточне
покарання може визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш
суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань
(ч. 1 ст. 70 КК).

при рецидиві злочинів, якщо засуджений вчинив новий злочин після
постановления вироку, але до повного відбуття покарання, суд до
покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує
невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне
покарання не може перевищувати максимального строку покарання,
встановленого для даного виду у Загальній частині КК, а якщо хоча б один
із злочинів, що входять у сукупність вироків, є особливо тяжким — не
більше 25 років (ч. 2 ст. 71 КК).

остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від
покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини
покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК).

3. Врахування множинності злочинів при вирішенні питання щодо можливості
звільнення від кримінальної відповідальності:

наявність у діях особи множинності злочинів виключає можливість
застосування до неї положень статей 45-48 КК про звільнення від
кримінальної відповідальності.

особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня
вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні
строки (ч. 1 ст. 49 КК). Однак, перебіг давності переривається, якщо до
закінчення цих строків особа вчинила новий середньої тяжкості, тяжкий
або особливо тяжкий злочин (ч. З ст. 49 КК). Обчислення давності у цьому
разі починається з дня вчинення нового злочину, а строки давності
обчислюються окремо за кожний злочин.

Наслідки рецидиву:

Вчинення нового злочину є перепоною для звільнення засудженого від
невідбутої частини покарання за попереднім вироком, до якого були
застосовані положення, передбачені ст.ст. 75, 78, 79, 81, 83 КК.

Рецидив злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого
перериває перебіг строку давності виконання обвинувального вироку (ч. 4
ст. 80 КК).

Рецидив злочинів впливає на строки фактичного відбуття покарання, після
збігу яких можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
(пп. 2 і 3 ч. З ст. 81 та пп. 2 і 3 ч. З ст. 107 КК), заміна невідбутої
частини покарання більш м’яким (пп. 2 і З ч. 4 ст. 82 КК), на порядок
призначення остаточного покарання (ч. З ст. 78, ч. 6 ст.79, ч. 4 ст. 81,
ч. 6 ст. 82, ч. 6 ст. 83 КК), на перебіг строку погашення судимості (ч.
5 ст. 90 КК).

Рекомендована література:

Зелинский А.Ф. Повторение преступлений как преступная деятельность
//Сов. гос. и право. — 1995.-№12.

Красиков Ю. Формы и виды множественности преступлений //Советская
юстиция. — 1987.-№23.

Кривошеий П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и
практические проблемы).-К.,1990.

Становский М. Понятие продолжаемого преступления //Российская
юстиция.-1995 .-№11.

Ткаченко В. Ответственность за повторное деяние //Советская юстиция. —
1988.-№4.

Чубарев В. Л. Многоразовая преступная деятельность и уголовный
закон//Сов. гос. и право. — 1992.-№12.

Див.: Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних та
цивільних справах. — К., 1995. — С. 76.

Про практику застосування судами України законодавства про повторні
злочини: Постанова Пленуму Верховного суду України від 29 червня 1984 р.
№ 3. — п. 3.

Похожие записи