Реферат на тему:

Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі
промисловості. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва
в галузі сільського господарства

Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає
підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка б
більшою чи меншою мірою не була пов’язана в межах промислового
співробітництва з іншими країнами. І це цілком зрозуміло. Адже за
нинішніх умов міжнародного поділу праці практично неможливо здійснювати
розвиток промислового виробництва, окремих великих підприємств та
об’єднань без використання переваг міжнародного співробітництва. А це
обумовлює необхідність розвитку міжнародних економічних відносини у
галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує і певного правового
регулювання цих відносин. Як відомо, таке регулювання здійснюється
переважно за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів
та інших засобів.

Одним із важливих міжнародно-правових актів, що регулює відносини у цій
галузі, є Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі,
який, як уже зазначалося, був прийнятий 1 серпня 1975 р. (Гельсінкі). У
ньому, зокрема, відзначалося, що промислове співробітництво, яке
ґрунтується на економічних інтересах, може створити стійкі зв’язки,
зміцнюючи тим самим довгострокове економічне співробітництво в цілому,
прискорюючи економічний розвиток усіх, хто бере участь у такому
співробітництві. Отже, була підкреслена не лише важливість, а й
економічна необхідність і доцільність міжнародного промислового
співробітництва.

У Заключному акті наголошувалося, що держави-учасниці, визнаючи
необхідність розвитку торгівлі і сприяння поширенню нових форм
промислового співробітництва, будуть відносно доброзичливі до укладення
у відповідних випадках спеціальних двосторонніх угод з різних питань,
які становлять взаємний інтерес як у галузі торгівлі, так і промислового
співробітництва.

Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє
Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) — міжнародна,
спеціалізована міжурядова організація. Вона створена відповідно до
резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1965 р. для сприяння
прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і
стали на шлях самостійного розвитку. До складу ЮНІДО входять країни —
члени ООН (біля 170 держав), її спеціалізовані установи.

Основними напрямами діяльності ЮНІДО є: участь в індустріалізації країн,
що розвиваються, насамперед в індустріалізації країн Африки; сприяння
впровадженню у країнах, що розвиваються, сучасних методів виробництва,
програмування й управління, а також поширення технічної інформації,
раціональне використання природних ресурсів, підготовка національних
кадрів, залучення фінансових коштів для конкретних промислових проектів;
здійснення багатосторонньої технічної допомоги країнам, що розвиваються,
через надання матеріальних і фінансових ресурсів у вигляді промислового
устаткування, інженерно-консультаційних послуг та технологій, а також
організації міжнародних торгів на розташування замовлень у цих країнах;
сприяння розвитку міжнародного промислового співробітництва через
передання інформації про технології, виконання цілеспрямованих
оперативних досліджень та довгострокових науково-дослідних програм із
різних аспектів індустріалізації; надання технічної допомоги в
будівництві промислових об’єктів шляхом використання експертів,
консультантів; надання консультативної допомоги через проведення
конференцій, нарад і зустрічей представників промисловості, профспілок,
споживачів.

У рамках цієї Міжнародної організації реалізуються досить важливі
програми. До них слід віднести такі: «Десятиріччя промислового розвитку
Африки 1993—2002 рр.», Регіональна програма співробітництва з метою
промислового розвитку країн Латинської Америки і Карибського басейну,
Програма індустріалізації 47 найменш розвинутих країн та ін.

Вищим органом ЮНІДО є Генеральна конференція, яка скликається один раз у
чотири роки. Керівний постійно діючий робочий орган — Рада з
промислового розвитку у складі представників 45 держав, яка обирається
на три роки Генеральною конференцією. Засідання цієї Ради проводяться
один раз на рік. Допоміжним органом Ради є Постійний комітет, який
скликається два рази на рік.

Адміністрацію ЮНІДО очолює секретаріат на чолі з генеральним директором,
який обирається за рекомендацією Ради Генеральною конференцією строком
на чотири роки. Штаб-квартира секретаріату розташована у Відні
(Австрія).

ЮНІДО докладає чимало зусиль для становлення і розвитку міжнародного
економічного права. Одним із прикладів цього є прийняття у 1975 р.
Лімської декларації і Плану дій, в яких закріплено право кожної держави
вільно здійснювати свій суверенітет і постійний контроль над власними
природними ресурсами й усією економічною діяльністю. Причому жодна
держава, як зазначено у цих документах, не може зазнавати якого-небудь
економічного, політичного або іншого тиску, який би перешкоджав
здійсненню цього невід’ємного права. Як відомо, дане положення є основою
змісту одного зі спеціальних принципів міжнародного економічного права.

У Лімській декларації висловлені вимоги до промислово розвинутих країн,
з тим щоб вони враховували інтереси молодих держав у справі
індустріалізації.

Важливого значення набула діяльність ЮНІДО, пов’язана з переданням
передової промислової технології країнам, що розвиваються. У 1981 р.
спеціально організовано Інформаційний банк з промислової технології,
основним завданням якого є створення умов для ознайомлення молодих
держав з останніми досягненнями науки і техніки.

Важливе місце у системі правового регулювання міжнародних відносин у
галузі промисловості відіграють акти, які приймаються міжнародними
економічними організаціями. Як уже зазначалося, до цих організацій
належать Конференція з торгівлі і розвитку, Комітет з промислового
розвитку Економічної і соціальної ради ООН, регіональні комісії
Економічної і соціальної ради ООН та ін. Ці міжнародні організації, крім
розглянутих вище напрямів їхньої діяльності, чимало уваги приділяють і
питанням організації міжнародного промислового співробітництва. Так,
Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН
проводить консультації з питань прискорення промислового розвитку країн,
розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки
рекомендацій щодо їх подальшого розроблення, проводить дослідження і
семінари з питань найефективнішого застосування промислових методів
виробництва в країнах, що розвиваються, та виконує деякі інші функції.

Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі
промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.

Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі
сільського господарства

@

2 4 U

Ue

¤E

&

ства не лише задовольняє національні суспільні потреби, а й
експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни,
тобто вона є предметом міжнародних, міждержавних економічних відносин.
Це пов’язано як із необхідністю реалізації надлишку
сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами
на продукцію, яка не вирощується через кліматичні умови або з інших
причин у тій чи іншій країні. Так, країни Європи імпортують з інших
країн світу каву, какао, ананаси, банани тощо. Відповідна
сільськогосподарська продукція експортується і з європейських країн.

Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у
міжнародні економічні відносини, пов’язані із обміном продукцією
сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню
їх міжнародно-правового регулювання — завдання ряду міжнародних
економічних організацій. Так, практично всі регіональні економічні
комісії Економічної і соціальної ради ООН через свої відповідні
структурні підрозділи займаються питаннями організації міжнародного
співробітництва в галузі сільського господарства. Ці функції, наприклад,
в Економічній комісії для Європи покладені на її Комітет з питань
сільського господарства.

Однією з міжнародних, міжурядових спеціалізованих організацій ООН, яка
відає питаннями міжнародного співробітництва у галузі сільського
господарства, є Продовольча і сільськогосподарська організація ООН
(ФАО). Вона створена у 1945 р. До складу ФАО нині входить понад 174
країни світу й одна міжнародна організація — Європейський Союз.
Відповідно до свого Статуту основними її цілями є: підвищення
продуктивності сільського господарства і покращення умов життя
сільського населення; поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня
населення; вивчення світового продовольчого становища і кон’юнктури на
світовому ринку важливих продовольчих товарів; розроблення для
країн-учасниць рекомендацій у галузі виробництва і збуту різних видів
сільськогосподарської продукції; надання технічної допомоги
країнам-членам, сприяння науковим дослідженням у галузі сільського
господарства; визначення політики щодо міжурядових угод з окремих
сільськогосподарських товарів.

Ця організація є однією з провідних установ у системі ООН з питань
розвитку сільського господарства. Вищий її орган — Конференція, яка
збирається один раз у два роки для визначення загальних напрямів
політики, програми дій і бюджету організації. У період між сесіями
Конференції керівництво діяльністю ФАО здійснює Рада, в обов’язки якої
входить складання оглядів про стан світового сільського господарства,
координація роботи міжурядових організацій з товарних питань, пов’язаних
з виробництвом, споживанням і розподілом продовольчих і
сільськогосподарських продуктів.

Становище з продовольством у світі, що характеризується останнім часом
його гострим дефіцитом у країнах, що розвиваються, підвищенням цін на
нього, спричиняє голод у ряді країн. На Всесвітній продовольчій
конференції, що відбулась у Римі (1974 р.), зазначалося, що кількість
тих, хто голодує, недоїдає, збільшується. Вона досягла 550 млн осіб.
Ураховуючи таку ситуацію, Конференція закликала заснувати Всесвітню
продовольчу Раду (ВПР), яка і була створена у грудні 1974 р. Вона є
вищим органом ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань.

До інших міжнародних конференцій з актуальних проблем, проведених цією
організацією, належать Всесвітня конференція з аграрної реформи і
розвитку сільських районів (1979 р.), Всесвітня конференція з розвитку і
раціонального використання рибних ресурсів (1974 р.), Міжнародна
конференція з питань харчування (1994 р.) та ін. ВПР розглядає важливі
проблеми, пов’язані з продовольством у світі, і розробляє певні
рекомендації. У процесі своєї діяльності вона тісно співробітничає з
Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН, Міжнародним
фондом сільськогосподарського розвитку та іншими організаціями системи
ООН.

На сесіях ВПР у Пекіні (1987 р.), Нікосії (1988 р.) і Єгипті (1989 р.)
були вироблені пропозиції, спрямовані на зупинення тенденції до
посилення голоду. Крім цього, зазначеною Радою були здійснені й інші
реальні кроки в цьому напрямі. Зокрема, вона відіграла значну роль у
створенні Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку, сприяла
розробленню концепцій національних продовольчих стратегій і створенню
механізму продовольчих кредитів у Міжнародному валютному фонді. За її
участю у 1980 р. був створений Міжнародний надзвичайний продовольчий
резерв. Ця організація розробила немало й інших важливих заходів,
спрямованих на вирішення продовольчих проблем.

Відчутну роль в організації міжнародного співробітництва з метою
збільшення виробництва продуктів харчування та вирішення інших питань
відіграє Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) —
міжнародна спеціалізована установа ООН, створена у 1976 р. Основною
метою фонду є мобілізація коштів для збільшення виробництва і поліпшення
харчування груп населення з низькими доходами. Як відомо, 20 % населення
Африки, Азії і Латинської Америки страждають від голоду.

З метою збільшення виробництва продуктів харчування ІФАД надає на
пільгових умовах кредити. Нині він підтримує 75 % проектів, а решту
фінансує разом із Всесвітнім банком, Міжнародною асоціацією розвитку і
різними банками розвитку (Африканським, Азіатським, Міжамериканським та
Ісламським). Кредити ІФАД видаються під проекти, пов’язані зі
здійсненням контролю над водними ресурсами, комплексним розвитком
сільських районів. Вони видаються також дрібним фермерам під розвиток
тваринництва, поставку і розподіл добрив. Слід зазначити, що допомога
ІФАД надається лише державам — його членам, яких налічується понад 160.

Вищим органом цього Фонду є Рада керуючих, до якої входять представники
всіх держав-членів. Поточні питання вирішуються Виконавчою радою.

Відповідні функції щодо міжнародного сільськогосподарського
співробітництва виконують Міжнародна асоціація з контролю якості
насіння, Міжафриканське бюро з ґрунтів і економіки сільського
господарства, Міжнародна комісія з перероблення сільськогосподарських
продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва,
Міжнародний комітет з чаю та деякі інші.

Основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у
галузі сільського господарства є двосторонні договори (угоди).

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Похожие записи