Міжнародно-правові проблеми морського піратства в сучасних умовах

Веселий Роджер на судні, дерев’яна нога й пов’язка на оці — здавалось,
ці піратські атрибути давно канули в літах. На жаль. Морські розбійники
залишились не тільки в історичних романах. Сьогодні піратство являє
реальну безпеку для мореплавання й, перш за все — для права кожної
людини на життя, свободу й особисту недоторканність 1.

На сьогоднішній день існує достатньо велика кількість понять
«піратства». Це: телепіратство з космосу, піратство в ефірі, комп’ютерне
піратство, авторське піратство, повітряне піратство, морське піратство.
Але зупинимось більш детальніше на зацікавленому нас питанні — морському
піратстві.

До XIX століття в доктрині та й юридичній практиці сформувалось тверде
поняття того, що піратство є міжнародним правопорушенням, а кожний пірат
— ворог людства2. За період 1991 — 1997 pp. морському розбою піддавались
судна 62 держав у водах, прилягаючих до територій 56 держав світу. За
останні півроку кількість піратських нападів у світі збільшилась на 40
відсотків3. За січень-березень 2001 р. було зареєстровано 68 інцидентів,
у той час як за аналогічний пе4іод 2000 р. було зафіксовано 56 нападів.
Реальні цифри вищі, оскільки власники не поспішають заявляти про наявні
напади . Щорічний доход морських піратів досягає приблизно 20 мільярдів
доларів. Рівень смертельної небезпеки продовжує залишатися одним із тих
аспектів, що викликає помітну стурбованість світової спільноти5. Якщо в
1992 р. було зареєстровано 106 піратських нападів, у яких вбито 3 члени
екіпажу, то за 2000 р. вбито 72 і поранено 99 чоловік6 .

Необхідно відмітити й той факт, що в результаті комерціалізації
українського флоту наші моряки найчастіше плавають під прапором не своєї
держави в регіонах, де велика імовірність зазнати нападів з боку
піратів. Нещодавній випадок яскраво свідчить про це.
Українсько-ліванське судно “M.V. Princess Sarah” з екіпажем із 18
чоловік було захоплено 14 січня бандою піратів у територіальних водах
Сомалі. На борту судна перебували 8 українських моряків…

Вищевказані дані про піратські напади на судна за останні десятиріччя
переконливо доводять: існує реальна небезпека для морського
судноплавства й для права кожної людини на життя, яку не можна
замовчувати. Заходи, вжиті світовим товариством по боротьбі з
піратством, є ще недостатньо ефективними, тому що без вжиття додаткових
заходів по боротьбі з даним злочином сама собою така глобальна проблема
не припинить своє існування.

На сьогоднішній день боротьба з піратством регулюється Женевською
Конвенцією про відкрите море 1958 р. (далі -Конвенція 1958 р.) й
Міжнародною морською Конвенцією ООН 1982 p. (далі — Конвенція 1982 р.).
У цих міжнародних договорах міжнародна співдружність підбила деякий
підсумок пошуку загальноприйнятого поняття цього злочину. Згідно зі
ст.101 Конвенції 1982 p., піратством є будь-яке з перелічених нижче
діянь:

1. будь-який неправомірний акт насилля, затримання чи будь-який
грабіж, здійснений з особистими цілями екіпажем або пасажирами
будь-якого приватновласницького судна й спрямований:

— у відкритому морі — проти іншого судна чи проти осіб або майна, що
знаходиться на їхньому борту;

— проти будь-якого судна, осіб, майна в місті не в юрисдикції
будь-якої держави;

2. будь-який акт добровільної участі у використанні будь-якого судна,
здійснюваний зі знанням обставин, внаслідок яких є піратським судном;

3. будь-яке діяння, що є підбурюванням або усвідомленим сприянням
вчиненню діяння, передбаченого в підпункті “1” чи “2”7. Результати
аналізу цих Конвенцій свідчать про те, що в них передбачені підстави для
захоплення піратського судна, міри

`

b

h

n

p

b

0 піратстві, здійснюване без достатніх підстав, характеристики суден,
які уповноважені на здійснення захоплення за піратство, повноваження з
огляду судна, що підозрюється в піратстві. Але це лише одна сторона
боротьби з піратством, вона зачіплює випадки, коли факт піратства вже
відбувся й у компетентних органів є можливість припинити цей злочин. На
превеликий жаль, великі площі морських просторів, недостатні пошукові
можливості зумовлюють дуже малу імовірність виникнення подібної дії.

Своєчасна допомога суднам, потерпілим у результаті актів піратства
можлива не тільки з залученням власних сил, а й сил та можливостей
прибережних держав. Питання співробітництва держав у запобіганні
піратству не знайшли свого відображення в універсальних міжнародних
договорах. Офіціально держави від цього не відмовляються, але на
практиці, як правило, держави виходять із своїх інтересів та
можливостей. Виняток складають лише створення регіонального центру по
боротьбі з озброєним грабежем та піратством в Малайзії та діяльність
військово-морських сил Індонезії, Сінгапура й інших районів з підвищеною
активністю піратів.

На нашу думку, більш активно має розвиватись договірний процес на
двосторонньому та багатосторонньому рівнях. Договори такого рівня могли
б чітко регулювати міжнародні відносини між учасниками договору.
Основними положеннями договорів такого типу має бути залучення
військово-морських сил держав, спеціально уповноважених (прикордонних
морських сил, сил берегової охорони і т.д.) для боротьби з такими
злочинами. Як свідчить практика, після використання спільного морського
патрулювання прибережними державами кількість випадків піратських
нападів у районі Малаккської протоки значно зменшилась9.

Нескінченні випадки піратських нападів свідчать про те, що існує потреба
в подальшому розвитку правових заходів не тільки на державному, а й на
міжнародному рівнях, які б були здатні запобігти такому злочину.
Необхідно підвищити міжнародно-правову відповідальність держав за стан
боротьби з актами піратства, здійснюваними їхніми громадянами проти
іноземних суден в морських водах, прилягаючих до побережжя цих держав.
Становище міжнародного морського права закликає всіх членів міжнародної
співдружності спрямувати свої сили на боротьбу з таким серйозним
міжнародним злочином, тому що, тільки з’єднавши всі зусилля разом, ми
зможемо назавжди викоренити дану проблему.

Література

1. Див.: Всеобщая декларация прав человека от 10.12.1948г.//
Международные акты о правах человека: Сб. документов. -М.:Норма, 2000.
-784с.

2. Див.: Гуцуляк В.Н. Морское право. — М.: Юристъ, 1999. — 354с.

3. Див.: Демиденко В.В., Прусс В.М., Шемякин АН. Пиратство, терроризм,
мошенничество на море. — Одесса.: АО Бахва, 1997. -144с

4. Живолович К. Вьется по ветру “Веселый Роджер” //Сов. Белоруссия. —
2001. — 7 марта.

5. Див.: Конституция для океанов (UNCLOS 82): Учеб-метод. пособие /
Сост.: Е.В. Додин, С.А. Кузнецов/Под ред. СВ. Кивалова //Б-ка журнала
“Торговое мореплавание”. (Сер.: Правовое регулирование торгового
мореплавания).- 1998. — № 3/11. — 155с

6. Див.: Маховский Я. История морского пиратства. К: Вентури, 1992.
-242с.

7. Меры по предотвращению и пресечению актов пиратства и вооруженного
разбоя в отношении судов //Резолюция ИМО А.738(18) — 1993. — 4 ноября.

8. Див.: Прокофьев С. Корсары продолжают бесчинствовать // Судоходство.
— 2000. — 4 апреля.

9. Див.:Ромашов Ю.С. Борьба с преступлениями международного характера,
совершаемыми на море. — М.:РосКонсульт, 2001. — 300с, ил.12.

10. Reports on acts of piracy and armed robbery against ships. Fourth
quarterly report. MSC.4/Circ.12, 31 December 2001.

Похожие записи