Реферат на тему:

Міжнародні договори як джерело інвестиційного права

Як зазначалося, міжнародний договір є основним джерелом міжнародного
економічного права, зокрема такої його важливої частини, як міжнародне
інвестиційне право. Прикладами перших договорів, де вирішується питання
міжнародних інвестицій, є договори США, які були укладені в кінці 40-х
років ХХ ст. із країнами, що зазнали поразки у Другій світовій війні. До
них слід віднести договір, який був укладений між США і Німеччиною і
став однією з правових основ реалізації Плану Маршалла. Відповідно до
цього Договору значний обсяг американського капіталу був інвестований у
німецьку економіку. Досить активним був процес укладення міжнародних
торговельних договорів у 50-х роках, коли країни, що звільнилися від
колоніальної залежності, почали будувати свої відносини з промислово
розвинутими країнами на принципово новій основі. Розвиток міжнародного
інвестиційного процесу зумовив укладення спеціальних угод про сприяння і
взаємний захист інвестицій. Уже на початок 1988 р., за даними Центру
ООН, було укладено 265 таких договорів.

Україна після проголошення своєї незалежності, ставши самостійним
суб’єктом міжнародного права, активно укладає угоди щодо міжнародного
інвестування. В основному в них ідеться про заохочення та взаємний
захист інвестицій або про сприяння та взаємний захист інвестицій.
Подібні угоди укладені Україною із Великою Британією, Грецією, Данією,
Естонією, Канадою, Китаєм, Литвою, Монголією, Нідерландами, Польщею,
США, Угорщиною, Фінляндією, Францією, ФРН, Чехією, Швейцарією та іншими
державами.

Аналіз змісту укладених договорів (угод) про заохочення і взаємний
захист інвестицій свідчить, що в них розглядається питання щодо
визначення: термінів «інвестиція», «інвестор», «доходи», «територія» та
ін.; сфери застосування договору; умов сприяння та захисту іноземних
інвестицій; умов надання іноземним інвестиціям національного режиму та
режиму найбільшого сприяння; порядку компенсації збитків іноземним
інвесторам; порядку вирішення спорів тощо.

До міжнародних угод у сфері інвестиційної діяльності з участю України
слід віднести такі, що регулюють питання уникнення подвійного
оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленню від сплати
податків. Вони укладені з Великою Британією, Іраном, Польщею, Білоруссю,
Туреччиною, Угорщиною, Францією, Чехією та іншими державами.

У системі міжнародних інвестиційних договорів є такі, що мають
специфічний зміст, наприклад Угода між Держатомнаглядом, Держкоматомом
та Міністерством навколишнього середовища, охорони природи та ядерної
безпеки Німеччини про наміри в галузі інвестування заходів з підвищення
безпеки АЕС України з реактором типу ВВЕР від 25 серпня 1993 р., Договір
між Україною та США про сфери компетенції Українсько-Американської
спільної комісії сприянню розвитку торгівлі та інвестиціям від 1 березня
1994 р.

З метою кращого уявлення про структуру та зміст міжнародних
інвестиційних угод як приклад наводиться Угода між Україною та
Югославією про взаємне сприяння та захист інвестицій, ратифікована
Верховною Радою України 5 липня 2000 р.

УГОДА між Кабінетом Міністрів України

та Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія

про взаємне сприяння та захист інвестицій

Кабінет Міністрів України та Союзний Уряд Союзної Республіки Югославія
(далі — «Договірні Сторони»), бажаючи створити сприятливі умови для
розширення економічного співробітництва між Договірними Сторонами; маючи
намір створити та підтримувати сприятливі умови для взаємних інвестицій;
визнаючи, що залучення та взаємний захист інвестицій буде сприяти
зміцненню підприємницької діяльності та значному збільшенню внеску в
справу розвитку економічних відносин між Договірними Сторонами,
домовились про таке:

Визначення

1. Термін «інвестиція» охоплює будь-який вид цінностей, що інвестовані
інвестором однієї з Договірних сторін на території іншої Договірної
сторони відповідно до її національного законодавства, зокрема:

а) рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності інвестора, як і
інші відповідні права, такі як іпотека, заставні права, забезпечення з
позики та інші подібні права;

б) акції, зобов’язання та будь-які інші цінні папери, що перебувають у
власності інвестора;

в) права інтелектуальної власності, включаючи авторські та інші
аналогічні права, товарні знаки, винаходи, включаючи патенти, промислові
зразки, моделі та гудвіл, а також технологічні процеси, знання та досвід
(ноу-хау);

г) права на проведення господарської діяльності, у тому числі права на
розвідування, розроблення, видобування чи експлуатацію природних
ресурсів, надані відповідно до законодавства чи договорів.

Зміни виду інвестицій, в які будуть інвестуватися кошти, не впливатимуть
на їх характер як інвестицій.

2. Термін «інвестор» буде означати:

а) фізичну особу, що має громадянство однієї з Договірних Сторін і яка
інвестує на територію іншої Договірної Сторони;

б) юридичну особу, яку створено згідно з національним законодавством
однієї з Договірних Сторін на території цієї Договірної Сторони і яка
інвестує на територію іншої Договірної Сторони.

3. Термін «доходи» означатиме суми, отримувані від інвестицій, зокрема,
але не виключно, прибутки, відсотки, дивіденди, авторські гонорари,
плату за ліцензії, патенти та подібні надходження.

4. Термін «територія» означатиме площі, що охоплюються сухопутними
кордонами, а також територію моря, морське дно, його надра, які
знаходяться за територіальними водами, над якими Договірна Сторона
здійснює свої суверенні права або юрисдикцію, відповідно до своїх
законів, правил і міжнародного права.

Заохочення та захист інвестицій

1. Кожна з Договірних Сторін заохочуватиме та створюватиме сприятливі
умови для інвесторів іншої Договірної Сторони для здійснення інвестицій
на своїй території та допускатиме такі інвестиції відповідно до її
законів та правил.

2. Інвестиції інвесторів кожної з Договірних Сторін у будь-який час
користуватимуться справедливим і рівним ставленням, повним захистом та
безпекою на території іншої Договірної Сторони.

Національний режим і режим найбільшого сприяння

1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надаватиме інвестиціям
інвесторів іншої Договірної Сторони режим, який є не менш сприятливим,
ніж той, який вона надає своїм інвесторам та їх інвестиціям, чи
інвесторам будь-яких третіх країн і їх інвестиціям, залежно від того,
який із них є найбільш сприятливим.

2. Кожна Договірна Сторона на своїй території надасть інвесторам іншої
Договірної Сторони по відношенню до управління, підтримки, використання,
отримання доходів і розпорядження своїми інвестиціями режим, що є не
менш сприятливим, ніж той, який вона надає власним інвесторам та їх
інвестиціям, або інвесторам будь-яких третіх країн та їх інвестиціям,
залежно від того, який із них є найбільш сприятливим.

3. Положення п.п.1 і 2 цієї Статті не будуть тлумачитись з тим, щоб
зобов’язати одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів іншої
Договірної Сторони вигоду від будь-якого режиму, преференцій чи
привілеїв, які можуть бути поширені першою Договірною Стороною, що
випливають з:

а) своєї участі в митному союзі, зоні вільної торгівлі, монетарному
союзі або подібній міжнародній угоді, що встановлює подібні об’єднання,
або інших формах регіонального співробітництва, учасником яких є чи може
стати будь-яка з Договірних Сторін; або

б) будь-якої міжнародної угоди чи домовленості, які стосуються повністю
чи частково оподаткування.

Компенсація затрати

1. Інвесторам однієї Договірної Сторони, інвестиції яких здійснюються на
території іншої Договірної Сторони, що зазнали втрат через війну,
збройний конфлікт, національний надзвичайний стан, переворот, повстання,
заколот або інші подібні події на території іншої Договірної Сторони,
надаватиметься останньою Договірною Стороною режим, стосовно реституцій,
відшкодування, компенсації або іншого рішення, не менш сприятливий, ніж
той, який остання Договірна Сторона надає інвесторам будь-якої третьої
країни.

Виплати за вказаними підставами здійснюватимуться без затримки і будуть
вільно переказуватись.

2. Не перешкоджаючи умовам п.1 цієї Статті, інвесторам однієї з
Договірних Сторін, які несуть втрати на території іншої Договірної
Сторони під час будь-яких подій, згаданих у цьому пункті, які виникли
внаслідок:

а) реквізиції їх власності її силами або владою іншої Договірної
Сторони;

б) руйнування їх власності її силами або владою іншої Договірної
Сторони, яке було викликане не військовими діями або не було обумовлене
необхідною ситуацією, буде надано необхідну реституцію або адекватну
компенсацію.

Виплати за вказаними підставами будуть здійснюватись без затримки і
будуть вільно переказуватись. До моменту виплати компенсації на її суму
нараховуються відсотки за ставками LIBOR.

Експропріація

ae

e

U Ue X

O

¤E

ція»), на території іншої Договірної Сторони, за винятком суспільних
інтересів. Експропріація буде проводитись відповідно до судочинства, на
недискримінаційній основі і супроводжуватиметься умовами про виплату
негайної адекватної та ефективної компенсації. Така компенсація
дорівнюватиме ринковій вартості експропрійованої інвестиції
безпосередньо до моменту експропріації або перед тим, коли про майбутню
експропріацію стало загальновідомо, залежно від того, що відбувалося
раніше, включатиме відсотки з дати здійснення експропріації за ставкою
LIBOR до моменту виплати, здійснюватиметься без зайвої затримки і буде
такою, що ефективно реалізується та вільно переказується.

2. Потерпілий інвестор матиме право відповідно до законів і правил
Договірної Сторони, яка здійснила експропріацію, на негайний перегляд
судовою владою цієї Договірної Сторони його випадку та оцінку його
інвестицій згідно з принципами, викладеними в цій статті.

Перекази

1. Кожна Договірна Сторона буде, після виконання всіх зобов’язань
інвесторів іншої Договірної Сторони, гарантувати інвесторам іншої
Договірної Сторони, відповідно до законів та правил першої Договірної
Сторони, вільний переказ платежів, що стосуються інвестицій, зокрема,
але не виключно:

а) капіталу та інших грошових сум, необхідних для підтримання та
збільшення інвестицій;

б) доходів;

в) коштів від повної або часткової ліквідації інвестицій;

г) коштів від повернення позик, що засновані на інвестиціях;

д) компенсацій, що враховано в статтях 4 і 5 цієї Угоди.

2. Перекази платежів, згадані в п.1 цієї Статті, будуть здійснюватись
без зайвих затримок, у конвертованій валюті, за офіційним валютним
курсом, дійсним на дату переказу на території Договірної Сторони, в якій
були здійснені інвестиції.

Суброгація

1. Якщо одна Договірна Сторона або її уповноважений орган здійснює
виплату своїм інвесторам згідно з гарантією, яка була надана у зв’язку з
інвестицією на території іншої Договірної Сторони, друга Договірна
Сторона визнає:

а) передання згідно з законом або відповідно до правової трансакції
будь-яких прав чи вимог інвестора першої Договірної Сторони або її
уповноваженого органу, і

б) що перша Договірна Сторона або її уповноважений орган отримали право
в результаті суброгації здійснювати право або реалізовувати вимоги
інвестора і брати на себе зобов’язання, що належать до інвестиції.

2. Суброговані права або вимоги не будуть перевищувати первісні права
або вимоги інвестора.

3. Суброговані права та зобов’язання застрахованого інвестора стосуються
також і переказу платежів, здійснюваних відповідно до статті 6 цієї
Угоди.

Вирішення спорів між Договірними Сторонами

1. Спори між Договірними Сторонами щодо тлумачення та застосування цієї
Угоди будуть вирішуватись, якщо це можливо, через переговори між
Договірними Сторонами.

2. Якщо спір, про який ідеться в п.1 цієї статті, між Договірними
Сторонами не може бути вирішений протягом шести місяців з моменту, коли
одна з Договірних Сторін повідомила письмово іншу Договірну Сторону,
його буде, на прохання однієї з Договірних Сторін, передано до
Арбітражного Суду.

3. Арбітражний Суд, про який ідеться в п.2 цієї статті, буде
створюватись на ad hoc основі для кожного індивідуального випадку таким
чином: протягом трьох місяців після отримання письмового звернення про
арбітраж кожна Договірна Сторона призначає по одному члену цього суду.
Протягом двох місяців обидва члени за взаємною домовленістю оберуть
третього арбітра — громадянина третьої держави, якого після схвалення
Договірними Сторонами буде призначено Головою Суду.

4. Якщо протягом строків, визначених п.3 цієї Статті, призначення не
буде зроблено, кожна Договірна Сторона зможе, у разі відсутності іншої
домовленості, запросити Голову Міжнародного суду справедливості зробити
необхідні призначення. Якщо Голова є громадянином однієї з Договірних
Сторін, або якщо інші причини перешкоджають йому виконувати зазначену
функцію, призначення повинен зробити заступник Голови. Якщо з’ясується,
що заступник Голови також є громадянином однієї з Договірних Сторін або
що він не може виконувати зазначену функцію, необхідні призначення
повинен зробити член Міжнародного суду справедливості, наступний за
старшинством і який не є громадянином будь-якої з Договірних Сторін.

5. Арбітражний Суд досягатиме своїх рішень на основі положень цієї Угоди
та головних принципів міжнародного права. Арбітражний Суд досягатиме
своїх рішень більшістю голосів. Його рішення мають остаточний характер і
є обов’язковими для обох Договірних Сторін. Арбітражний Суд установлює
свою власну процедуру.

6. Кожна з Договірних Сторін несе витрати відносно свого члена і його
представництва в арбітражному процесі. Витрати Голови та інші витрати
нестимуть у рівних частинах обидві Договірні Сторони.

Вирішення спорів між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної
Сторони

1. Спори між інвестором однієї Договірної Сторони та іншою Договірною
Стороною у зв’язку з зобов’язаннями останньої, які виникають з цієї
Угоди щодо інвестицій, здійснених інвестором першої Договірної Сторони,
будуть вирішуватись, наскільки це можливо, через переговори.

2. Якщо спори, згадані в п. 1 цієї Статті, не можуть бути вирішені
шляхом переговорів протягом шести місяців, обидві сторони спору можуть
передати спір на вирішення в компетентний Суд Договірної Сторони, яка є
стороною спору.

3. Замість застосування рішення п. 2 цієї Статті інвестор кожної
Договірної Сторони може направити спір на арбітражне вирішення:

а) «ad hoc» Арбітражному Суду відповідно до Арбітражних Правил Комісії
ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) (995-059); або

б) Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів, який створено
відповідно до Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між Державами
і громадянами інших Держав (995-060), що відкрита до підписання в м.
Вашингтон, Округ Колумбія, 18 березня 1965 року (Конвенція ICSID).

4. Рішення Арбітражного Суду буде остаточним і обов’язковим для обох
сторін у спорі і виконуватиметься відповідно до законів і правил
Договірної Сторони, на території якої були здійснені інвестиції.

Застосування інших правил

Якщо закони Договірних Сторін або теперішні чи майбутні міжнародні Угоди
між Договірними Сторонами або інші міжнародні Угоди, учасниками яких є
чи будуть обидві Договірні Сторони, містять положення, відповідно до
яких інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони надається режим
більш сприятливий, ніж той, що надається цією Угодою, то такі закони та
угоди будуть застосовуватись тією мірою, якою вони сприятливі, і
матимуть перевагу над цією Угодою.

Відносини між Договірними Сторонами

Представники Договірних Сторін проводять консультації у разі
необхідності у зв’язку з питаннями щодо цієї Угоди. Консультації будуть
проводитись за пропозицією однієї з Договірних Сторін у час і в місці,
узгоджених по дипломатичних каналах.

Застосування цієї Угоди

Положення цієї Угоди стосуються інвестицій, здійснюваних інвесторами
кожної Договірної Сторони як до, так і після набуття чинності цією
Угодою, і застосовуються з моменту набуття нею чинності.

Набуття чинності, тривалість та припинення дії цієї Угоди

1. Ця Угода набуває чинності з дати обміну останніми письмовими
повідомленнями про завершення необхідних процедур, згідно з
законодавством Договірних Сторін.

2. Ця Угода залишається чинною на період 10 років і буде автоматично
продовжена на наступні періоди по п’ять років, якщо одна з Договірних
Сторін письмово не сповістить іншу Договірну Сторону не пізніше 12
місяців до закінчення строку про свій намір припинити дію цієї Угоди.

3. Щодо інвестицій, які здійснені до закінчення дії цієї Угоди,
положення ст. 1—12 будуть залишатися дійсними на період 10 років з дати
припинення.

На підтвердження цього особи, уповноважені своїми урядами, підписали цю
Угоду.

Здійснено в м. Белграді 9 січня 2001 р. у двох дійсних примірниках,
кожний українською, сербською та російською мовами, причому всі тексти є
автентичними. У разі розбіжностей у тлумаченні цієї Угоди матиме
перевагу російський текст.

За Кабінет Міністрів України За Союзний Уряд Союзної

Республіки Югославія

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Похожие записи