.

Міжнародне комерційне право як галузь права (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 2764
Скачать документ

Реферат на тему:

Міжнародне комерційне право як галузь права

Міжнародне комерційне право (МКП) історично розвивалося як частина
приватного права.

Слід зазначити, що розподіл права на публічне і приватне є головною
класифікацією норм і правових інститутів в країнах романо-германської
(кодифікованої) правової системи, тобто в тих країнах, на право яких
суттєво вплинула римська правова традиція.

Англо-американському праву розподіл на публічне та приватне право
тривалий час був невідомий, оскільки за своїм походженням
англо-американське (загальне, прецедентне) право є публічним, де рішення
судів набувають після певної процедури рангу закону.

У наш час спостерігається зближення традицій розвитку права
континентальної Європи і країн загальної системи права щодо розподілу на
публічне і приватне право.

Міжнародне комерційне право (Commercial Law) тісно пов’язане з
міжнародним економічним правом (Economic Law), господарчим правом (Droit
publik Economoque), торговим правом (Trade Law) тощо. Спільним у цьому
зв’язку є те, що серед суб’єктів права в тій або іншій мірі виступає
держава. Але чим більше держава впливає на відносини між суб’єктами
права, тим більше характер правового регулювання набуває публічності
[42, c. 7, 8].

У сучасних міжнародно-правових концепціях предметом регулювання
міжнародного економічного права є міждержавні економічні відносини, які
складаються між державами як суб’єктами влади, державами і міжнародними
організаціями, а також між цими організаціями. Від них відмежовуються
майнові відносини міжнародного характеру між фізичними і юридичними
особами різних країн, а також майнові відносини, у яких як суб’єкти
комерційного права особливого роду беруть участь держави.

Ці відносини складають предмет міжнародного приватного й міжнародного
комерційного права.

У більшості країн господарська діяльність, що здійснюється у вигляді
промисла з метою одержання прибутку, регулюється нормами так званого
торгового (комерційного права).

Ще в середні віки у зв’язку з розвитком торгівлі в Європі формувалося
право торгового обігу, яке за колом суб’єктів поширювалося на осіб
торгового звання і називалося правом торговців (jus mercaturae). У
надрах торгового обігу серед купців з відносин довірчого характеру
(фідуціарних) виникає такий важливий правовий інститут, як вексельне
право.

Уперше розподіл приватного права на цивільне і торгове відбувся у
Франції, коли внаслідок проведення кодифікаційних робіт у 1804 р. було
прийнято Цивільний кодекс (кодекс Наполеона), а в 1807 р. — Торговий
кодекс. Ці нормативні акти чинні у Франції і тепер.

Ситуація, коли в державі для регулювання однотипових майнових відносин
використовуються одночасно два закони — цивільний і торговий, —
спричиняє подвійність у приватному праві, його дуалізм. Шляхом дуалізму
розвивається приватне право у Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії,
Японії та ін.

У Великобританії в процесі розвитку права відбувалося поглинання звичаїв
прецедентним правом, тобто звичаї з ділової практики, що застосовувалася
судом у вигляді норм звичайного права, перетворювалися на норми
прецедентного права.

Фактично із звичаїв вийшли такі важливі інститути прецедентного права,
як представництво, страхування, регулювання діяльності товариств.

У США з огляду на федеративний устрій країни з метою уніфікації
правового регулювання відносин у цивільному і торговому обігу
розробляються й приймаються кожним штатом єдині для всієї країни закони.
Наприклад, Єдиний торговий кодекс (Uniform Commercial Code). Але
наявність цього закону не дає підстав уважати США країною дуалістичної
системи права.

У сучасних умовах у зв’язку із швидким розвитком світової торгівлі
національне законодавство багатьох країн не завжди встигає за змінами,
що відбуваються в цій сфері комерційної діяльності і розвитку економіки
в цілому. Саме цим зумовлені такі тенденції в правовому регулюванні
економічних процесів:

дедалі більше зростає обсяг нормативних приписів, уніфікованих на
міжнародному рівні;

зберігається важливість звичайних правил;

поширюється контрактне регулювання, що базується на типових умовах, які
в ряді випадків відрізняються від національних диспозитивних норм;

спори, що виникають із контрактних умов, передаються частіше на розгляд
третейських, а не державних судів.

Названі обставини в другій половині 50-х років спричинили появу теорії
«lex mercatoria» (право міжнародної торгівлі).

Головний зміст цієї концепції полягає, з одного боку, в обґрунтуванні
автономності, окремішності регламентації міжнародних торгових угод від
національних правових систем. З іншого боку, в широкому розумінні термін
«lex mercatoria» часто використовується для позначення всього масиву
національного і міжнародного регулювання зовнішньоекономічних операцій
[29, с. 43].

Зазначимо, що в сучасних умовах поширенішим є розуміння категорії «lex
mercatoria» як сукупності приватно-правових норм [30, с. 97].

У процесі створення Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСIТРАЛ),
яка була заснована відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від
17 грудня 1966 р., питання про зміст терміна «право міжнародної
торгівлі» постало в практичній площині. У резолюції Генеральної Асамблеї
ООН підкреслювалося, що мета Комісії ЮНСIТРАЛ — сприяти прогресивній
гармонізації й уніфікації права міжнародної торгівлі.

У доповіді Генерального секретаря ООН на ХХI сесії Генеральної Асамблеї,
яка прийняла рішення про створення ЮНСIТРАЛ, право міжнародної торгівлі
визначалося як сукупність норм, що регулюють торгові відносини
приватно-правового характеру і зачіпають інтереси різних країн.

Як приклади питань, які належать до права міжнародної торгівлі,
називались: міжнародна купівля-продаж, обігові документи, страхування,
перевезення товарів різними видами транспорту, промислова власність і
авторське право, торговий арбітраж тощо. У цьому зв’язку слід звернути
увагу на те, що в це поняття входять як норми міжнародних конвенцій з
названих питань, так і відповідні положення національних систем права.

За методами регулювання поняття «lex mercatoria» містить
матеріально-правові, колізійні, а також процесуальні норми, які
регламентують діяльність комерційних арбітражів.

Необхідно підкреслити, що міжнародне комерційне право не замикається
лише на торгових операціях. Сфера його регулювання постійно
розширюється.

Якщо простежувати історію питання, то відомо, що до середини 30-х років
ХХ ст. відповідно до ліберальної економічної

теорії функціонували компанії майже виключно на приватнопідприємницьких
засадах. У правовій сфері це проявлялося в приматі приватного права, а в
ряді країн — торгового права. Наприклад, комерційні кодекси Франції,
Німеччини, США відповідно мають назву: «Французький торговий кодекс»,
«Німецьке торгове уложення», «Єдиний торговий кодекс США».

У другій половині 30-х років в економічній практиці щодалі більше
застосовують управлінські методи, які до кінця 50-х років стали нормою.
Насамперед це позначилось на нормах торгового права, які ставали
імперативнішими. Подібні модифікації мали значення для суб’єктів
комерційного права, у першу чергу для компаній (господарських
товариств).

Окрім цього, виникає ціла низка норм, тісно пов’язаних з торговим
правом, які стали визначати правові аспекти діяльності компаній:
регулювання цін, конкуренції, податків, митних платежів тощо.

Таким чином, торгове право стало лише часткою, елементом комплексу норм,
що регулюють діяльність компаній. У свою чергу, МКП як галузь права все
більше набуває самостійного значення.

Для усвідомлення мети міжнародного комерційного права спробуємо спочатку
відповісти на таке запитання: а якої ж допомоги від міжнародного
комерційного права може очікувати суб’єкт підприємницької діяльності
(комерсант)? Безсумнівно, відповідь у цілому буде такою: комерсант
очікує від міжнародного комерційного права забезпечення безпеки своєї
комерційної

діяльності й забезпечення свободи розвитку. Зазначимо, що ці поняття є
неподільними.

Якщо розглядати поняття забезпечення безпеки комерційної діяльності, то
слід зауважити, що воно може існувати в будь-якій галузі міжнародного
або національного права, але зміст цього поняття буде різним залежно від
того, про яку галузь права йде мова.

У міжнародному комерційному праві забезпечення безпеки комерційної
діяльності гарантує всім суб’єктам МКП передусім міжнародно-правовий
захист від відмінностей у національних законодавствах, бо такі
відмінності існують навіть тоді, коли країни належать до однієї правової
системи.

Наприклад, право багатьох країн Європи — Бельгії, Німеччини, Франції,
Іспанії та ін. — має спільні джерела формування національних правових
систем, але у сфері практики тут існує більше відмінного, ніж спільного.
А це, у свою чергу, породжує відмінності у сфері принципів права.
Зазначимо, що така ж сама ситуація спостерігається й у випадку
збереження права метрополії в колишніх колоніях або якщо національним
законодавчим органом було взято за взірець іноземну правову норму. Так,
у французькому законі від 24 липня 1966 р. було запозичено норми з
правової системи Німеччини про акціонерні товариства. Але за всієї
схожості цих норм уже існують суттєві відмінності між ними щодо процесу
застосування у Франції та Німеччині. Ця та інші аналогічні обставини
доводять, що на рівні практики відмінності в праві різних країн
неминучі.

Конкретний зміст поняття «забезпечення безпеки комерційної діяльності»
містить такі права комерсанта, забезпечені нормами, правилами й
принципами міжнародного комерційного права:

право мати інформацію про те, якими саме нормами права будуть
урегульовані його комерційні угоди за кордоном: нормами міжнародного або
нормами національного законодавства. Якщо в даній сфері комерційної
діяльності діють єдині міжнародно-правові норми, джерелом яких є
міжнародний договір або діловий звичай, то угода, що буде укладатись, не
підпадає під колізію національних законів. Ця обставина в повній мірі
стосується й питання про реалізацію права розпорядження власними
активами за кордоном;

комерсант повинен також бути поінформований щодо юридичних аспектів
комерційної діяльності в країні, де вона планується. Це стосується й
укладення зовнішньоекономічних угод; і розміщення окремих торгових
підприємств та торгової мережі, створення власних філій і дочірніх
підприємств, спільних підприємств; операцій з цінними паперами, питань
оподаткування і репатріації прибутку тощо.

Як у першому, так і в другому випадках мова йде в першу чергу про те, що
під час здійснення комерційної діяльності дуже важливим чинником є
наявність у країні, що приймає іноземний елемент для ведення ним
власного бізнесу, незмінних критеріїв для розмежування прав і обов’язків
національних і іноземних фірм, а також чітке визначення прав останніх.
Зазначимо, що вивчення цих питань є для компаній настільки ж необхідним,
як і проведення маркетингу, аналіз ефективності, вивчення фінансового
становища контрагентів тощо.

Забезпечення безпеки комерційної діяльності стосується й процесуальних
питань, у яких великого значення з погляду безпеки набуває розроблення
міжнародних правил підсудності, судочинства й виконавчого провадження,
тобто розроблення зводу правил урегулювання правових колізій.

Так, у випадку виникнення спору, що випливає з комерційного контракту,
якщо комерційна діяльність здійснюється за кордоном, або по факту
діяльності у країні реципієнта, суб’єкт міжнародної комерційної
діяльності повинен чітко знати, у який саме національний суд або
міжнародний комерційний арбітраж він може звертатися. Якщо справа вже
виграна, то які існують правові гарантії у країні реципієнта для
виконання судового рішення.

Необхідно звернути увагу, що права суб’єктів міжнародного комерційного
права до певної міри захищаються також державами. Це може бути
дипломатичний захист комерсанта, який здійснює комерційну діяльність за
кордоном; державний захист суб’єктів підприємницької діяльності шляхом
підписання або приєднання до міжнародних угод; участі у роботі
міжнародних організацій, міжнародних нарад, самітів; створення гарантій
безпеки комерційної діяльності за кордоном для суб’єктів комерційної
діяльності — резидентів і т. п.

У процесі комерційної діяльності з іноземним елементом суб’єкти МКП,
безумовно, сподіваються також на гарантії в країні реципієнта щодо
створення сприятливих умов, оптимальної організації господарського
середовища, у якому відбувається діяльність. Такі гарантії
встановлюються насамперед нормами міжнародного економічного права як
галузі міжнародного публічного права. Наприклад, валютні і тарифні угоди
міжнародного рівня тощо. У технічному плані безпека комерційної
діяльності найповніше відображена у врегулюванні колізій прав. Мова йде
про встановлення тією або іншою державою меж дії свого національного
права.

Метою міжнародного комерційного права є також забезпечення розвитку.
Таке забезпечення здійснюється за допомогою встановлення точних правил,
які можуть бути оптимально зручними для всіх зацікавлених сторін. У
цьому зв’язку згадаймо, що загальна тенденція до зростання торгових
операцій, збільшення обсягу товарообігу прискорює, наприклад,
стандартизацію всіх видів міжнародних комерційних контрактів, сприяє
появі їх типових форм, загальних умов і т. ін.

Забезпечення розвитку ставить також на перший план правове регулювання
іноземних інвестицій. Інвестор здійснює інтеграцію через свої філії,
дочірні, спільні підприємства, торгові представництва, діяльність яких
регулюється законами країни реципієнта. Але інвестиційне законодавство в
країнах має забезпечити ідентичність правил гри. Це, у свою чергу,
приводить до появи особливого виду договорів, які укладаються на основі
кодексу інвестицій і дедалі частіше стають своєрідними правилами для
врегулювання спорів в арбітражних судах.

За яким же критерієм відносини, що регулюються національним правом
підприємницької діяльності, підпадають під дію норм міжнародного
комерційного права?

@

L @

4

Література Армстонг Ш. Деловое планирование и предпринимательство. — М., 1995. Брукс С. Введение в коммерческое право и законодательство о реорганизации и банкротстве: Пер. с англ. — Н. Новгород, 1990. Бураковський І. Міжнародна торгівля та економічний розвиток країн з перехідною економікою: Теоретико-методологічний аналіз механізму взаємозв’язку. — К., 1998. Бєлоглавек О. К. Міжнародне контрактне право. — К.: Таксон, 2000. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. — К., 1980. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности: Учеб. пособие. — М.: Консалтингбизнес, 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020