Місцеві податки і збори

Ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» виділила окремо
місцеві податки і збори. Закон України «Про місцеве самоврядування»
надає право органам місцевого самоврядування вводити місцеві податки І
збори на своїй території, однак існує Декрет Кабінету Міністрів України
«Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. № 56-93, яким
визначені види місцевих податків і зборів на території України. Крім
того ст. 15 встановила, що такі збори, як збір за парковку
автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір
за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг, а
також збір з власників собак є обов’язковими для встановлення
сільськими, селищними і міськими радами за наявності об’єктів
оподаткування або умов, з якими пов’язане введення цих податків і
зборів.

Однак обов’язковими для місцевих бюджетів є 2 податки — з реклами і
комунальний.

Комунальний податок сплачують юридичні особи, крім бюджетних і
сільськогосподарських, які одержують дотації громадських та тих, де 50
відсотків працюючих — інваліди. Об’єктом обкладання є річний фонд оплати
праці, який обчислюється виходячи із середньосписочної чисельності
працюючих в місяць, помноженої на один неоподатковуваний мінімум доходів
громадян. Ставка не повинна перевищувати 10 відсотків річного фонду
оплати праці. Конкретні ставки залежать від виду діяльності (наприклад,
у торгівлі — 6%, ресторани— 10%).

Податок з реклами. Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності, їх
філіали, відділення, представництва, фізичні особи — замовники реклами,
виробники і розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.

Об’єктом оподаткування є вартість виготовлення і розміщення реклами на
телебаченні, радіо та у друкованих засобах масової інформації, в кіно,
відеосалонах, слайдів, фільмів; площа і кількість носіїв зовнішньої І
внутрішньої реклами і реклами на транспорті, на пакувальних матеріалах,
формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях.

Податок з реклами сплачується з усіх видів інформації про осіб чи
продукцію, з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку за
допомогою реклами. Винятком є інформація про назву та режим роботи особи
на фасаді біля входу та у вітрині споруди, в якій ця особа займає
приміщення.

Декретом встановлені граничні розміри ставок податку на рекламу, а
конкретні — встановлюють місцеві ради. Сплачується податок під час
оплати послуги.

Зараз в Україні справляються такі місцеві збори:

1)  за парковку автотранспорту;

2)  ринковий збір;

3)  за видачу ордера на квартиру;

4)  з власників собак;

5)  курортний збір;

6)  за участь у бігах на іподромі;

7)  за виграш на бігах;

8)  з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9)  за право використання місцевої символіки;

10)  за право на проведення кіно- І телезйомок;

11)  з проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

12)  за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та
громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних і відведених
для цього місцях.

Цей збір сплачують водії на місці парковки. Його ставка встановлюється з
розрахунку за одну годину парковки, а граничний розмір ставки не повинен
перевищувати: по-перше, 3 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів
громадян (0,51 грн.) у спеціально обладнаних місцях; по-друге, відсотка
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,17 грн.) — у відведених
місцях.

Збір за парковку автотранспорту має дві складові — частину, що
перераховується до місцевого бюджету, і частину, що залишається в
розпорядженні підприємства, яке надає послуги з парковки. Тому єдиним
податком у платника такого податку обкладається лише та частина збору,
що залишається в його розпорядженні.

Згідно зі ст. 4 Декрету «Про місцеві податки і збори» ринковий збір є
платою за торговельні місця на ринках та у павільйонах, на критих і
відкритих столах, майданчиках для. торгівлі з автомашин, візків,
мотоциклів, ручних візків.

Платниками ринкового збору є: по-перше, юридичні особи всіх форм
власності (а також їх філії, відділення, представництва та інші
відокремлені підрозділи) і, по-друге, фізичні особи (приватні підприємці
та громадяни, які не є суб’єктами підприємницької діяльності). Що
стосується фізичних осіб, то для них Указ Президента України «Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28 червня 1999 р. №
761/99 зі змінами та доповненнями ніяких винятків щодо звільнення від
сплати ринкового збору не передбачає. Це означає, що всі фізичні особи
як суб’єкти підприємницької діяльності, так і ті, що ними не є,
незалежно від займаного ними місця на ринку, є платниками ринкового
збору на загальних підставах. Ринковий збір справляється за кожний день
торгівлі.

Юридичні та фізичні особи, які торгують на ринках та уклали з дирекцією
ринку договори на оренду приміщень та інших стаціонарних пунктів
торгівлі, не звільняються від сплати ринкового збору. Це випливає з п. 1
Указу № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», в
якому зазначено, що ринковий збір — це плата за право заняття місця для
торгівлі на ринку, тому його сплачують юридичні й фізичні особи, які
торгують на ринках і уклали договори про оренду приміщень з ринками.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов’язані з
видачею документа, що надає право на заселення такої квартири, згідно зі
ст. 5 Декрету «Про місцеві податки і збори».

Платниками цього збору є одержувачі ордера. Граничний розмір цього збору
не повинен перевищувати 30 відсотків від неоподаткованого мінімуму
доходів громадян (5,10 грн.) на момент оформлення ордера. Збір за видачу
ордера на квартиру сплачується через установи банку до отримання ордера
та перераховується до місцевого бюджету. Сплату збору підтверджує
квитанція, видана банківською установою.

Необхідність сплати збору із власників собак визначено ст. 6 Декрету
«Про місцеві податки і збори». Платниками цього збору є громадяни —
власники собак, крім службових, які проживають у будинках державного та
громадського житлового фонду, а також у приватизованих квартирах.
Винятком є громадяни, які проживають у приватних будинках.

Збір із власників собак справляється з громадян щороку органами
житлово-комунального господарства. Граничний розмір збору не повинен
перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Підприємства — власники собак цей збір не сплачують.

Платниками курортного збору є громадяни, які прибули до курортної
місцевості, згідно зі ст. 7 Декрету «Про місцеві податки і збори».

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до Декрету «Про
місцеві податки і збори» від сплати цього збору звільнені окремі
категорії громадян, а саме:

1)  діти віком до 16 років;

2)  інваліди та особи, які їх супроводжують;

3)  учасники Великої Вітчизняної війни;

4)  воїни-інтернаціоналісти;

5)  учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

6)  особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв,
будинків відпочинку, пансіонатів, включаючи містечка та бази відпочинку;

???????¤?¤?$?????????7)  особи, які прибули до курортної місцевості у
службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків
та близьких родичів;

8)  особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами
туристично-екскурсійних установ та організацій, а також мандрують за
маршрутними книжками;

9)  чоловіки віком 60 років і старші, а також жінки віком 55 років і
старші.

Але є й винятки. На території спеціальної економічної зони
туристично-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» курортний збір з
осіб, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків
відпочинку, пансіонатів та інших санаторно-курортних установ,
справляється на загальних умовах.

Збір справляється з громадян, які прибули до курортної місцевості, за
місцем їх тимчасового проживання, не пізніше трьох днів від дня
прибуття. Справляння збору покладено на: по-перше, на адміністрації
готелів та інші установи готельного типу при реєстрації тих, хто прибув;
по-друге, на квартирно-посередницькі організації при направленні
громадян, крім тих, які прибули за путівками туристично-екскурсійних
установ та організацій на поселення до приватних будинків і квартир.

Збір за участь у бігах на Іподромі сплачують юридичні особи та
громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного
характеру.

Цей збір справляється адміністрацією іподрому до початку змагань, а його
граничний розмір за кожного коня не має перевищувати трьох
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 Декрету «Про місцеві податки І збори» платниками
збору за виграш на бігах є особи, які виграли у грі на тоталізаторі на
іподромі. Цей збір справляється адміністрацією іподромів у момент видачі
виграшу. А граничний розмір цього збору не має перевищувати 6 відсотків
від суми виграшу.

Але сплата збору за виграш на бігах не звільняє громадянина від
необхідності платити податок із доходів фізичних осіб із суми виграшу.

Відповідно до ст. 10 Декрету «Про місцеві податки і збори», збір із
осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється
як відсоткова надбавка до плати, встановленої за учать у грі. Проте
граничний розмір цього збору не повинен перевищувати 5 відсотків суми
такої надбавки. Платником цього збору є кожен учасник гри. А справляє
цей збір адміністрація іподрому у момент придбання гравцем квитка на
участь у грі.

Під місцевою символікою розуміють герб міста чи іншого населеного
пункту, назва або зображення архітектурних, історичних пам’яток. Дозвіл
на її використання видається відповідним органом місцевого
самоврядування.

Відповідно до ст. 12 Декрету «Про місцеві податки і збори», платниками
збору за право на використання місцевої символіки є юридичні особи та
громадяни, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Наприклад, підприємства, що використовують місцеву символіку в назві,
дизайні упаковки своєї продукції або у назві самого підприємства.

Відповідно до ст. 14 Декрету «Про місцеві податки І збори», платники
збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей
— це юридичні особи та громадяни, які мають відповідний дозвіл на
проведення таких заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу
справляється за три дні до їх проведення, а на проведення лотерей — під
час отримання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право
на проведення лотерей із кожного учасника не повинен перевищувати 3
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 17 Декрету «Про місцеві податки і збори», збір за видачу
дозволу на розміщення об’єктів торгівлі — це плата за оформлення та
видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Цей збір справляється з юридичних осіб та громадян, які реалізують
сільськогосподарську, промислову продукцію та Інші товари залежно від
площі торговельного місця, його територіального розміщення і виду
продукції.

Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати: по-перше, 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для суб’єктів, які
постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених місцях; по-друге,
одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на день за разову
торгівлю.

Термін дії дозволу на розміщення об’єктів торгівлі чинним законодавством
не встановлено. Органи місцевого самоврядування у межах своїх
повноважень, керуючись нормами ст. 15 Закону «Про систему оподаткування»
і ст. 18 Декрету «Про місцеві податки і збори», самостійно встановлюють
термін дії дозволу та порядок його отримання шляхом затвердження
положення про зазначений збір. У багатьох регіонах України цей термін
установлено в межах одного року.

Платники місцевих зборів самостійно розраховують суми податкових
платежів на підставі рішень органів місцевого самоврядування. Терміни
сплати податкових обов’язків і подання звітності встановлюються рішенням
органу місцевого самоврядування.

На території Автономної Республіки Крим її владою введено 4 місцевих
збори: 1) курортний; 2) на розвиток рекреаційного комплексу; 3) на
розвиток муніципального транспорту загального користування; 4) збір з
власників нерухомого майна за користування об’єктами інженерної
інфраструктури. Курортний збір справляють санаторно-курортні, туристичні
організації, міліція. Збір на розвиток рекреаційного комплексу повинні
сплачувати суб’єкти підприємництва, що мають прибутки. Збір на розвиток
муніципального транспорту повинні вносити суб’єкти підприємницької
діяльності, що надають транспортні послуги і обслуговують пасажирів.

Незадоволення у місцевого населення викликав збір з власників
нерухомості, які мають власні котеджі, вілли, тобто мають надлишок
житлової площі, яку можна здавати в найм. Цей збір повинен надходити до
селищних і районних бюджетів.

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Похожие записи