Межі чинності кримінальних законів

Чинність кримінального закону в часі.

При вивченні цього питання, студентам слід мати на увазі, що чинність
закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усвідомлення
положень про:

набрання чинності законом про кримінальну відповідальність;

припинення чинності законом про кримінальну відповідальність;

зворотну дію закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначаються
законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення
цього діяння.

Порядок набрання чинності закону про кримінальну відповідальність
визначений у ст. 94 Конституції України, відповідно до якої, закон
підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові
України. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання
закону підписує та офіційно оприлюднює його. У цей же термін Президент
України може скористатися правом вето і повернути закон з умотивованими
і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного
розгляду.

Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий Верховною Радою
України не менш як двома третинами від її конституційного складу,
Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити
протягом десяти днів.

Закон набирає чинності

З дня оприлюднення закону. Закони, у яких вказаний день набрання ним
чинності, застосовуються щодо діянь, вчинених у цей день.

Через десять днів з дня його офіційного оприлюднення (закон набирає
чинності з нуля годин дванадцятої доби після з’явлення (опублікування)
його тексту в офіційному виданні). Офіційним оприлюдненням закону про
кримінальну відповідальність є опублікування його у газетах “Голос
України” та “Урядовий кур’єр”, у журналах “Відомості Верховної Ради
України” та “Офіційний вісник України”. Днем оприлюднення закону про
кримінальну відповідальність є дата першого опублікування його у
будь-якому з названих видань.

З того строку, який у ньому зазначений.

Усунення або встановлення караності діяння, а також пом’якшення або
посилення покарання здійснюються шляхом законодавчого виключення чи
введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а
також шляхом введення або виключення обставин, що зменшують або
збільшують ступінь суспільної небезпеки певного злочину.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що
його норми не можуть застосовуватися до зафіксованих у ньому діянь.
Підставами припинення чинності законом про кримінальну відповідальність
є:

відміна закону про кримінальну відповідальність.

заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом.

закінчення строку дії, на який закон був виданий.

В житті зустрічаються ситуації, коли на час вчинення злочину діяв один
закон, а на час слідства чи розгляду справи у суді — інший. Тому,
необхідно з’ясувати, який з цих законів підлягає застосуванню. Згідно з
ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначаються законом про
кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої
законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. З ст.
4 КК), незалежно від часу настання злочинних наслідків.

Закон, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну
відповідальність, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК).

Зворотною дією закону у часі — це поширення дії нового закону на осіб,
що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності.

Законом, який пом’якшує відповідальність вважається закон, що:

встановлює більш м’який вид покарання, ніж у законі, що діяв під час
вчинення злочину;

нижча мінімальна межа покарання, ніж така ж межа покарання у законі, що
діяв раніше;

максимальна межа одного і того ж виду покарання є більш низькою у новому
законі;

одночасно знижена нижча межа і підвищена вища межа. В цьому випадку
закон має зворотну дію у часі лише у тій частині, яка пом’якшує
відповідальність;

виключено додаткове покарання, яке було передбачене у попередньому
законі;

збережене додаткове покарання, однак це покарання в новому законі, на
відміну від того, що діяв раніше, передбачене факультативно поряд із
менш суворим додатковим покаранням;

виключений більш суворий вид покарання, передбачений в альтернативній
санкції, або в таку санкцію включений менш суворий вид покарання;

замість одного основного покарання, яке було у законі, що діяв раніше,
передбачено альтернативно ще хоча б одне більш м’яке основне покарання.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння
або посилює кримінальну відповідальність не має зворотної сили (ч. 2 ст.
5 КК).

Чинність кримінального закону у просторі.

Слід зазначити, чинність закону про кримінальну відповідальність у
просторі базується на принципах:

територіальному

громадянства

космополітичному (універсальному).

Територіальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність
сформульований у ст. 6 КК і полягає в тому, що особи, які вчинили злочин
на території України, підлягають кримінальній відповідальності на
підставі КК України.

Злочин вважається вчиненим на території України у випадках коли:

1)він розпочатий і закінчений на території України;

2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його,
вчинені на території України;

3) суспільне небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами
України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України
(наприклад, постріл було зроблено з території Молдови, а смертельне
поранення особи сталося на території України).

Поняття території України визначається нормами державного та
міжнародного права. Згідно зі ст. 1 Закону державним кордоном України є
лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають
межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.
Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України,
а також міжнародними договорами України (ст. 2 Закону).

Поняттям “територія України” охоплюються:

1) суша, море, річки, озера та інші водойми, надра землі в межах
кордонів України, а також повітряний простір над сушею і водним
простором, у тому числі і над територіальними водами (територіальним
морем);

2) військові кораблі, приписані до портів на території України, які
знаходяться під прапором України у відкритому морі, у територіальних
водах або портах іншої держави;

3) невійськові кораблі, приписані до портів на території України, які
знаходяться під прапором України у відкритому морі;

4) військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на
території України, які під розпізнавальним знаком України знаходяться у
відкритому повітряному просторі, у повітряному просторі чи на аеродромі
іншої держави;

5) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на
території України та знаходяться поза її межами у відкритому повітряному
просторі під розпізнавальним знаком України.

Сфера застосування закону про кримінальну відповідальність поширюється
також на окремі об’єкти, які не є територією України. До них
відносяться:

континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського
дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів
України, за зоною територіального моря до глибини 200 м або за цією
межею до таких місць, де глибина вод, що його покривають, дозволяє вести
розробку природних багатств цих районів.

виключна (морська) економічна зона, тобто морські райони, зовні прилеглі
до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що
їй належать. її ширина становить до 200 морських миль, відлічених від
тих самих вихідних ліній, що й територіальне море України

підводні телеграфні кабелі й трубопроводи, що проходять по дну
відкритого моря;

наукова станція, розташована на острові Галіндес в Антарктиді;

запущені в космос об’єкти, що належать Україні.

0

&

&

5

&

&

????ц??????????? ?и особи, особи, які вчинили злочин на території
України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. В ч.
4 ст. 6 КК зазначається, що питання про кримінальну відповідальність
дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за
законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах
судам України, в разі вчинення ними злочину на території України
вирішується дипломатичним шляхом.

Відповідно до міжнародних угод і законів України із кримінальної
юрисдикції України виключені іноземні громадяни, які користуються
дипломатичним імунітетом. До відповідальності такі особи притягуються
державою. представниками якої вони є.

Повним дипломатичним імунітетом користуються: глава дипломатичного
представництва (посол, посланник, повірений у справах), члени
дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають
дипломатичний ранг (радники, торгові представники, військові аташе,
перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників,
помічники аташе), а також члени сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не
є громадянами України.

Обмеженим дипломатичним імунітетом користуються консульські посадові
особи і консульські службовці, члени адміністративно-технічного і
обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також
представники і посадові особи міжнародних організацій, члени
парламентських і урядових делегацій. Ці особи не підлягають юрисдикції
України лише щодо злочинних діянь, вчинених ними при виконанні своїх
службових обов’язків.

Принцип громадянства (національний) полягає в тому, що громадяни України
та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили
злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК
України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода
на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК).
Підстави такої відповідальності відображають зумовлений громадянством
України постійний правовий зв’язок особи з державою у формі їх взаємних
прав та обов’язків. Зокрема, громадяни України згідно з Конституцією
України зобов’язані неухильно додержуватися Конституції та законів
України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей
(ст. 68 Конституції), а держава зобов’язана відповідати перед людиною за
свою діяльність (ст. 3 Конституції).

В ст. 61 Конституції України сказано, що ніхто не може бути двічі
притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме
порушення. Виходячи з зазначеного, в ч. 2 ст. 7 КК закріплено: якщо
громадянин України або особа без громадянства, яка постійно проживає в
Україні, за вчинений за кордоном злочин зазнали кримінального покарання
за межами України, то вони не можуть бути притягнені до кримінальної
відповідальності за ці злочини. Згідно з ч. 1 ст. 9 КК, у разі вчинення
зазначеними особами нового злочину на території України, при його
кваліфікації, призначенні за нього покарання, звільненні від
кримінальної відповідальності чи покарання суд має врахувати правові
наслідки вироку суду іноземної держави.

Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або
особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили
злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках,
передбачених міжнародними договорами (ст. 8 КК).

Суть цього принципу полягає у спільності інтересів кількох держав у
боротьбі зі злочинами, відповідальність за які випливає з міжнародних
конвенцій, договорів тощо. Наприклад, ненадання допомоги судну та
особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК), порушення законів та звичаїв війни
(ст. 438 КК), піратство (ст. 446 КК).

В інших випадках, іноземці та особи без громадянства, що постійно не
проживають в Україні, підлягають кримінальній відповідальності за
вчинені за її межами особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян
України або інтересів України (ст. 8 КК). Це положення базується на
загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, відповідно до
яких Україна має право карати іноземців за діяння, вчинені ними за її
межами, якщо вони спрямовані проти прав і свобод громадян нашої держави
або ставлять під загрозу її інтереси.

Цей принцип виключає притягнення до кримінальної відповідальності
зазначених осіб, якщо вони були засуджені за вчинені злочини іноземним
судом та відбули за них покарання.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в
Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані
іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та
віддання до суду (ч. 1 ст. 10 КК). В той же час іноземці, які вчинили
злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України,
можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин
державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена
міжнародними договорами України (ч. 2 ст. 10 КК). Видачі на підставі
міжнародних угод іноземній державі для притягнення до кримінальної
відповідальності і віддання до суду або для відбування покарання
підлягають також іноземці та особи без громадянства, що постійно не
проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і
перебувають на її території (ч. 3 ст. 10 КК). Слід зазначити, що
відповідно до ст. 26 Конституції України не підлягають видачі іноземні
громадяни і особи без громадянства, яким Україною було надано притулок.

4.2.План семінарського заняття.

Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Поняття
території України та поняття місця вчинення злочину.

Характеристика принципу громадянства та універсального принципу згідно
чинного законодавства.

Принцип екстрадиції та правові наслідки засудження особи за межами
України.

Рекомендована література:

Баграх Д.Н. Действие правовой нормы во времени //Сов. гос. и право. —
1991. — №2.

Ляпунов Ю.И. Обратная сила новых уголовно-правовых норм //Законность. —
1994. — №6.

Максимов В.Шестак А. О пределах обратной силы уголовной закона
//Российская юстиция,-1997.-№5.

Перова Л.Ю, Действие уголовного закона во времени: исторический аспект
//Вестник МГУ. Серия Право.-1997,-№6.

Якубов А. Время совершения преступления и обратная сила уголовного
закона //Российская юстиция.-1997.-№8.

Якубов А. Наказуемость деяния и обратная сила уголовного закона
//Законность.-1997.-№4.

Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р.
//ВВР України — 1992. -. № 2. — Ст. 5.

Сфера дії закону про кримінальну відповідальність на континентальному
шельфі стосується лише злочинів, пов’язаних із розробкою його
мінеральних і живих ресурсів, провадженням бурових робіт, спорудженням,
експлуатацією й використанням штучних островів, установок, споруд,
здійсненням наукових досліджень, захистом і збереженням морської сфери
тощо;

Про виключну (морську) економічну зону: Закон України Суверенні права
та юрисдикція України у виключній (морській) економічній зоні стосуються
розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і
неживих, управління цими ресурсами, інших видів діяльності по
економічній розвідці та розробці зазначеної зони

Див.: Віденська Конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961
p., Віденська Конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р.,
та внутрішнього, прийнятого на основі цих конвенцій, Положення про
дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в
Україні від 10 червня 1993 p.

Похожие записи