РЕФЕРАТ
На тему:
Методика пороскопічного дослідження
Особливості методики експертного дослідження мікроознак папілярних
узорів. Особливості будови та властивості мікроознак папілярних ліній
визначає специфіку кожної з чотирьох стадій пороеджеоскопічного
дослідження.
Перша стадія – ознайомлення з одержаними матеріалами, огляд об’єктів,
виявлення та фіксація мікроознак. Дослідження розпочинається зі
з’ясування завдань експертизи, умов, за яких знайдені мікро-сліди
папілярних ліній, обставин, які могли викликати їх зміни (способів
фіксації, зберігання, упаковки).
Передусім визначається сама можливість дослідження мікроознак будови
папілярних ліній (для пороеджеоскопічного дослідження придатні тільки
сліди на рівній, гладкій поверхні – наприклад, склі, порцеляні, кераміці
тощо); далі орієнтовно визначають давність сліду (тому, що вже через
8-12 днів у слідах розпливається відображення пор та країв папілярних
ліній).
Потім здійснюється огляд об’єктів з використанням оптичних методів, і
визначають місцезнаходження слідів, які фіксують. Для знаходження слідів
не завжди достатньо огляду або використання оптичних методів. Іноді
доводиться використовувати фізичні та хімічні методи. До них звертаються
лише в тих випадках, коли сліди невидимі (папір, дерево), або вони не
можуть бути сфотографованими безпосередньо без обробки. Непотрібно
проявляти сліди, в яких видимі мікродеталі, порошками, навіть
дрібнозернистими (хоча в літературі такі рекомендації зустрічаються), бо
нерідко під час пофарбування фарбуюча речовина закриває пори. Замість
порошків краще наносити кіптяву (найкраще одержану з кристалічної
камфори), використовувати пари йоду, алоксан або термовакуумне
напилення. Після виявлення слідів (за допомогою того або іншого методу
всі сліди фотографують з достатньо великим збільшенням (приблизно 10-25
крат, кут освітлення повинен бути близько 75°).
Для фотографування краще використовувати мікроскоп МБС-10 з
мікрофотонасадкою, або фотоапарат «Зеніт» з подовжуючими кільцями, або
скористатися приставкою для мікрозйомки лабораторної установки Уларус. В
окремих випадках сліди, імовірно придатні для пороскопічного
дослідження, можна копіювати на дактилоплівку або силіконову пасту.
Зразки відбитків пальців рук підготовляють на аркушах глянцевого паперу
(можна використовувати емульсійний шар фотопаперу), перший раз не
очищаючи руки від забруднень, другий раз – ретельно помити руки з милом.
Відбитки одержують доторкуванням забарвленої барвником поверхні шкіри (з
різним насиченням) до паперу (прокочування пальців по поверхні аркуша
недопустиме).
Для одержання якісних відбитків папілярних ліній для порівняльного
дослідження рекомендують і такий метод: помити руки з милом і витерти
насухо; протерти спиртом або одеколоном; провести декілька разів по
волоссю або обличчю; доторкнутися з різним ступенем натискування до
чистого скла, і обробити мілкозернистим порошком для дактилоскопічних
досліджень («Малахітом», «Рубіном», сажею газовою).
Можна рекомендувати і фотохімічний спосіб одержання відбитків пальців
рук для пороеджеоскопічного дослідження. Для цього готують 25% розчин
тіосульфату натрію або 5% розчин хлориду амонію. Одним із вказаних
розчинів змочують поверхню шкіри і притискають до засвіченої фотоплівки
на 40-50 сек. Далі цю фотоплівку проявляють звичайним способом при
денному освітленні, фіксують і з одержаних негативів друкують
фотовідбитки.
Друга стадія дослідження – аналітична, на якій шляхом вивчення слідів та
експериментальних відбитків визначаються мікроознаки та їх
ідентифікаційна значимість. У процесі аналізу відбираються макродеталі
будови узорів (місток, злиття тощо), біля яких групуються мікродеталі.
Найбільш чіткі з них використовують як вихідні для порівняння
мікроознак.
Макроскопічні ознаки є вихідними для порівняння мікроознак, а взаємне
розміщення макродеталей та мікроознак потрібно розглядати як
ідентифікаційну мікроознаку будови папілярного узору.
Третя стадія — порівняльне дослідження, в основі якого лежить порівняння
оціночних даних про ознаки, які відобразилися в слідах та
експериментальних відбитках. Розпочинати порівняльне дослідження з
мікродеталей не слід, тому, що знайти серед сотень тисяч мікровиступів,
впадин, пор, обривків тонких ліній на експериментальних відбитках
пальців рук особи кількох (навіть декількох десятків) мікродеталей, які
відобразились у сліді, неможливо.
Розпочинати порівняльне дослідження потрібно з визначення зони узору,
яка відобразилася в сліді. Якщо зона не визначається, необхідно
порівнювати слід з різними частинами зразків, використовуючи як
відправні точки елементарні ознаки – деталі будови папілярних узорів, а
якщо такі ознаки відсутні, за відправні точки беруть продовженість та
ширину папілярних ліній, міжпапілярних борозенок. Як відправну точку
можна використовувати пори з характерною будовою, або вибирати ті
мікроознаки, які можна порівнювати першими. У якості вихідних
мікродеталей зручно використовувати розміщені біля них найбільш чіткі
пори з характерною формою або мікровиступи (наприклад, два виступи і
впадина біля закінчення папілярної лінії або три чіткі великі пори
трикутної форми в точці сходження двох папілярних ліній). Не можна
закінчувати порівняльне дослідження, якщо не збігаються форма і розміри
мікродеталей, або зразу ж вважати їх відмінностями. На початковому етапі
досить встановити наявність мікродеталей. Форма та розміри виступів,
впадин, пор – найменш стійкі і дуже варіаційні ознаки, повний їх збіг
буває досить рідко.
Порівняння потрібно проводити за відбитками папілярних узорів усіх груп
зразків, при цьому для експерта важливо одержати детальну інформацію про
методику отримання зразків. Визначивши наявність декількох збіжних
мікродеталей на порівнюваних ділянках узорів, перейти до аналізу такої
ознаки, як взаємне розташування, відстань між мікроознаками. У
пороскопічному дослідженні вони особливо показові – проміжки між порами
стійкі і можуть бути визначені шляхом виміру на збільшених знімках або
приблизно.
У фототаблиці збіжні макроознаки звичайно помічають однаковими літерами,
а збіжні мікроознакиоднаковимй цифрами червоного кольору; відмінності –
однаковими цифрами зеленого або синього кольору (мал. 106, 107).
Мал. 106. Слід Мал. 107. Відбиток
папілярного узору на об’єкті ділянки пальця руки
Синтезуючу частину порівняльного дослідження потрібно розпочинати з
пояснення розбіжностей, і тільки після цього оцінювати збіг ознак. У
пороскопічному дослідженні розміщення та взаємне розташування пор –
найбільш стійка ознака, яка має найвищу ідентифікаційну значимість, як і
в еджеоскопічному дослідженні (виступів та впадин на краях ліній).
Висновок експерта з пороеджеоскопічного дослідження слідів папілярних
узорів, як і в традиційному дактилоскопічному дослідженні, формулюється
в категоричній формі: збігається слід з відбитком чи ні.
Написання висновку експерта та оформлення фототаблиці до нього,
проводиться за загальними правилами написання експертних висновків.
Зразок висновку експерта з пороеджеоскопічного дослідження наведений у
додатку.
Використана Література
1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление
бесцветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях //
Сборник работ по криминалистике (дактилоскопические исследования).
1957.- М-С.37-64.
2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка
папиллярного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической
экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.
3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие
-Ташкент, 1980 г. – 52 с.
4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной
поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика
и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.
5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа
выявления следов рук // Повышение эффективности криминалистических
экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.
6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для
выявления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная
практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.-
М., 1989.-С. 4-8.
7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В
помощь экспертам.-М., 1976.
8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для
экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений
(информационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.
9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
