.

Матеріальна відповідальність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
359 2315
Скачать документ

Реферат на тему:

Матеріальна відповідальність

Поняття ознаки, функції, задачі і правове значення інституту
матеріальної відповідальності

Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації,
установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того, чи був
він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, якими
спричинено цю шкоду. Підставою для застосування матеріальної
відповідальності до працівника є наявність матеріальної шкоди,
спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна підприємства,
установи, організації внаслідок протиправних діянь працівника, з яким
укладено трудовий договір. Отже, ознаками шкоди, заподіяної
підприємству, установі, організації, є:

а) пряма шкода; б) протиправність поведінки працівника; в) причинний
зв’язок між протиправними діями та заподіяною шкодою; г) вина
працівника.

Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності:
обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника, і повну.
Остання настає в таких випадках:

за наявності між працівником і підприємством, установою, організацією
письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної
відповідальності (такі договори можуть бути укладені тільки з
працівниками, які досягли 18-річного віку та обіймають посади чи
виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі сховом, продажем,
переробкою, перевезенням матеріальних цінностей, наприклад, касирами,
комірниками, експедиторами);

коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за
разовою довіреністю або за іншими разовими документами (отримання
працівником майна в такий спосіб можливе лише за наявності згоди
працівника);

якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки злочину;

якщо шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані (стан
працівника необхідно довести, наприклад, актом медичного обстеження);

коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям
матеріалів, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та
інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією
працівникові в користування;

якщо на працівника законодавством покладено повну матеріальну
відповідальність;

у разі завдання шкоди не під час виконання трудових обов’язків;

якщо службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу.

Шкода, розмір якої перевищує середній заробіток працівника, може бути
відшкодована працівником добровільно, а в разі відмови відшкодувати
заподіяну шкоду питання відшкодування вирішується судом, який, до речі,
також розглядає трудові спор

Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду,
заподіяну роботодавцю

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове
правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового
договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди
іншій стороні. Власник або уповноважений ним орган у відповідності до
статей 131, 153 КЗпП України зобов’язаний створити умови, необхідні для
нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого
працівникам майна, створити безпечні й нешкідливі умови праці.
Працівники повинні дбайливо ставитися до майна підприємства, установи,
організації і вживати заходів для запобігання шкоди. Невиконання
сторонами трудового договору цих обов’язків може привести до заподіяння
шкоди і притягнення до матеріальної відповідальності.

Елементи трудового майнового правопорушення є одночасно умовами
матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Такими умовами
є:

— наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату,
погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства,
установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна
або інших цінностей або зробити зайві виплати. До прямої дійсної шкоди
відносяться, наприклад, нестача, ушкодження цінностей, витрати на ремонт
зіпсованого майна, штрафні санкції за невиконання господарських
зобов’язань. Згідно зі ст.130 КЗпП не підлягають відшкодуванню
нестримані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які
були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння. Не
може бути стягнена шкода, що відноситься до категорії нормального
виробничо-господарського ризику, а також шкода, заподіяна працівником,
який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого
ризику відноситься шкода, яка заподіяна, наприклад, при випробуванні
нових технічних засобів виробництва, коли неможливо було досягти
бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо
запобігання шкоди. Щодо прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові
незаконними діями (бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу,
то під нею слід розуміти втрачений працівником заробіток за час
вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці
видачі трудової книжки при звільненні; витрати, пов’язані з ушкодженням
здоров’я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений
заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне
лікування, відшкодування моральної шкоди та ін.); вартість особистих
речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок
незабезпечення їх збереження власником;

gdomC

порушують ці норми, є неправомірними або протиправними. Протиправною є
поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує
обов’язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового
розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і
розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних
дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як
незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для
нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні
звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо;

— причинний зв’язок між протиправним порушенням стороною трудового
договору свого обов’язку і майновою шкодою, що наступила, тобто
результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння.
Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння. Слід
зазначити при цьому, що п. 2 ст. 133 КЗпП встановлює матеріальну
відповідальність керівників підприємств, установ, організацій,
керівників структурних підрозділів та їх заступників у випадках, коли
майнова шкода виникла у зв’язку з неправильною постановкою обліку і
зберігання грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для
запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню,
знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. У цих випадках
дії (бездіяльність) названих осіб були лише умовою в розвитку
причинно-наслідкового зв’язку, і притягти їх до матеріальної
відповідальності можна тоді, коли безпосередній заподіювач шкоди не
відшкодував заподіяну шкоду в повному розмірі. Коли шкода відшкодована
повністю, вказаних керівників підприємств, структурних підрозділів (їх
заступників) можна притягти до дисциплінарної відповідальності;

— вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє
собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи
необережності. Потрібно звернути увагу на те, що на відміну від
цивільно-правової майнової’ відповідальності, коли передбачаються
випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність
у трудовому праві не може наступити без вини. При покладанні на
працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов’язково
встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і
відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну
матеріальну відповідальність. Як уже відмічалося, тягар доведення вини
лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків
відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну
відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну
матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за
разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не
доведуть свою невинність у виникненні шкоди.

Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані
умови у сукупності.

Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди

визначається за фактичними втратами, на підставі даних

бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості

(собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно

з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного

зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за

цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та

в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної

розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за

цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і

товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок

визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у

кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі,

організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або

втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих

випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний

розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох
працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини
виду і межі матеріальної відповідальності (ст.135-3 КЗпП)

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує

середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням

власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств,

установ, організацій та їх заступниками – за розпорядженням

вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із

заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або

вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не

пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і

звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про

це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його

розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку,

передбаченому законодавством (ст.136 КЗпП).

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання

власником або уповноваженим ним органом позову до районного

(міського) суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та

їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться

за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою

прокурора.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020