Реферат на тему:

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури

та їх повноваження

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися
адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну
відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні
комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат —
атеста-ційноїта дисциплінарної.

Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та
організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів
Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради
народних депутатів.

Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4
адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів
Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських Рад
народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим,
обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації,
відділення Спілки адвокатів України.

Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим
голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати.
Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх
повторно через рік.

Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5
адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради
Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської
міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.
Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної
кількості членів палати.

У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу
можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної
відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії
адвокатури.

Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

1. На кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури покладається
виконання задач а) допуску до адвокатської професії та зупинення або
припинення адвокатської діяльності і б) притягнення до дисциплінарної
відповідальності. Відповідно, кожна КДКА складається з двох палат —
атестаційної і дисциплінарної.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою.
Згідно з роз’ясненням Держкомстату України КДКА не є громадською
організацією і не є суб’єктом підприємницької діяльності. При включенні
до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КДКА
можна надати такі класифікаційні коди: організаційно-правова форма
господарювання -організація (код — 400); форма фінансування —
госпрозрахунок, враховуючи, що зазначені комісії не фінансуються з
бюджету; органи управління — обласні. Київська та Севастопольська міські
Ради (код — 1004) та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (код —
6695), враховуючи, що відповідні Ради здійснюють організаційне
забезпечення діяльності комісій; вид діяльності — коди 97300 або 97400 —
(управління Автономної республіки Крим або областей, міст Києва і
Севастополя) згідно з загальним класифікатором галузей народного
господарства. За Класифікацією видів економічної діяльності коди —
75.11.2 або 75.11.3. Форма власності — комунальна (32), враховуючи, що
КДКА створюються відповідними Радами.

2. Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвока тури
здійснюють відповідні Ради. Однак це не означає, що вони наділені правом
втручання у цей процес, оскільки ст. 11 Положення про
кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури чітко визначає порядок
обрання членів цих комісій демократичним шляхом без будь-якої участі
Рад. На жаль, у деяких регіонах мали місце випадки ревізії Радами
кандидатур до складу комісій і навіть призначення голів комісій. З цього
приводу Вища кваліфікаційна комісія цілком обгрунтовано 20 квітня 2001
р. прийняла рішення про те, що відповідно до ст. 5 Положення про
кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури комісія набуває
повноважень після сформування її відповідними органами у повному складі.
Визначений розділом II названого Положення порядок формування КДКА не
передбачає затвердження складу комісії Радами.

Слід зазначити, що представники відділення Спілки адвокатів України
обираються як члени палат таємним голосуванням на альтернативній основі
при вільному висуненні кандидатів на зборах відділення САУ. Як
встановлено п. «г» ст. 5.1 Статуту громадської організації «Спілка
адвокатів України», при обранні представників у
кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури голова відділення Спілки
висувається до складу комісії за посадою. Відділення є юридичною особою
і, як зазначено у ст. 1.5 Статуту, реєструється у порядку, встановленому
законодавством. Якщо відділення САУ не зареєстровано, то до складу КДКА
не можуть обиратися члени відділення. З цього приводу існує рішення
Івано-Франківського міського суду від 6 листопада 1997 р.**

Указом Президента України від ЗО вересня 1999 р. внесено зміни до
Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, зокрема
до ч. 2 п. 5, згідно з яким тепер КДКА набуває повноважень після
сформування її в повному складі.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури обирається на три роки,
повноваження починаються з дня її першого засідання, яке має відбутися
не пізніше як у 15-денний строк з часу її сформування. Згідно з
внесеними у 1999 році змінами до Положення, голова комісії і голови
палат не можуть обіймати ці посади більш ніж два строки підряд.

3. Згідно зі ст. 2 закону «Про адвокатуру» для отримання права займатись
адвокатською діяльністю необхідно скласти кваліфікаційні іспити,
прийняти Присягу адвоката України та одержати йідоцтво, котре
підтверджує це право. Рівень знань претендента оцінюється
кваліфікаційно-дисциплінариими комісіями адвокатури (атестаційною
палатою), які видають свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю і перед, якими складається Присяга адвоката України.

Для визначення рівня знань особи, котра має намір займатися адвокатською
діяльністю, вирішення питання про достатність професійних теоретичних і
практичних знань для виконання адвокатом покладених на нього обов’язків
з подання правової допомоги, представництва громадян та захисту їх
інтересів у складі КДКА діє атестаційна палата. Ця палата вирішує
питання про допуск до складання іспитів осіб, які мають намір стати
адвокатами, приймає кваліфікаційні іспити і ухвалює рішення про видачу
(або відмову у видачі) свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю. У разі, якщо особа не склала кваліфікаційні іспити, повторно
вона може скласти їх через рік.

Кваліфікаційні іспити є платними. Розмір коштів, що сплачуються за
організацію іспитів та за видачу свідоцтва, а також порядок їх
витрачання встановлює Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. Кошти
мають вноситися на розрахунковий рахунок КДКА. З них, зокрема,
виплачуються кошти членам палат комісії, оскільки вони звільняються від
виконання своїх службових обов’язків на час роботи КДКА зі збереженням
середньомісячного заробітку. Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури
надається право здійснювати перевірку цільового використання
кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури їх коштів.

Заява про допуск до складання кваліфікаційних іспитів подається до КДКА
за місцем проживання особи. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
(ВККА) роз’яснила, що кваліфікаційні іспити приймаються атестаційною
палатою за місцем постійного проживання претендентів на отримання
свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, але з дозволу
ВККА вони можуть складатися в атестаційній палаті іншої КДКА (рішення
від 23 жовтня 1998 р.). Враховуючи, що в даний час прописка в Україні
скасована, і особа може проживати у різних містах, ця норма потребує
відповідних уточнень.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури затвердила 1 жовтня 1999 р.
Правила складання кваліфікаційних іспитів у регіональних
кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури. У них зазначається,
що при складанні кваліфікаційних іспитів особа має продемонструвати з
усіх питань, включених до білета, добрі знання і скласти правовий
документ за темою, яка визначається комісією. У відповідності зі ст. ЗО
Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури під час
іспиту члени комісії ставлять запитання, а пошукувач не тільки складає
правові документи, а й виконує практичні завдання. До білета включають
по одному запитанню з кожного із дванадцяти розділів Програми складання
кваліфікаційних іспитів, затвердженої ВККА 1 жовтня 1999 р.

Рішення палати про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю може бути оскаржене до ВККА. Наприклад, у скарзі
К. йшлося про те, що при складанні іспиту члени атестаційної палати
поставилися до неї необ’єктивно, а деякі неточності у відповідях оцінили
занадто суворо, адже в процесі практичної діяльності вона могла б з
урахуванням обставин справи, посилатися на нормативні акти вірно. Однак
ВККА встановила, що К. не відповіла на жодне із запитань, включених до
білета, а рівень її знань не відповідав вимогам, встановленим для
адвоката*. По іншій аналогічній справі скаржник послався на
упередженість членів палати. ВККА запропонувала йому повторно скласти
іспити (безоплатно), але він не з’явився для повторного їх складання.

4. У практиці кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури виникають
питання щодо застосування п. 2 постанови Верховної Ради України від 19
грудня 1992 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про
адвокатуру», яким встановлюється особливий порядок отримання свідоцтва
про право на заняття адвокатською діяльністю (без складання
кваліфікаційних іспитів) особами, які на момент прийняття цієї постанови
мали ліцензію на здійснення юридичної практики чи працювали за
ліцензіями, виданими підприємцям — юридичним особам. Слід враховувати,
що цей порядок торкався лише юристів-підприємців, котрі відповідали всім
іншим вимогам ст. 2 закону «Про адвокатуру» (громадянство, освіта, стаж
роботи за фахом, відсутність судимості та несумісності адвокатської
діяльності з певними посадами).

Наприклад, Д. звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури зі
скаргою щодо рішення КДКА про відмову видати свідоцтво про право на
заняття адвокатською діяльністю без складання іспиту, мотвуючи скаргу
тим, що за дорученням МП «Добробут» здійснював юридичну практику за
ліцензією Мін’юсту України. У 1992-1993 рр., тобто на момент прийняття
зазначеної постанови, він працював старшим юрисконсультом
райдержад-міністрації і, відповідно до ч. 2 ст. 2 закону «Про
адвокатуру», не міг бути адвокатом. У задоволенні скарги Д. було
відмовлено**.

По іншій справі Вища кваліфікаційна комісія адвокатури відмовила гр. К.
у задоволенні його скарги на рішення КДКА щодо видачі йому без складання
кваліфікаційних іспитів свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю. ВККА роз’яснила, що хоч гр-н К. на момент прийняття
Верховною Радою постанови «Про порядок введення в дію закону України
«Про адвокатуру» і працював у юридичній фірмі, що мала ліцензію
Мін’юсту, однак на той час він ще не мав вищої юридичної освіти*.

Волинська КДКА у 2002 році відмовила Г.В.Л. у видачі свідоцтва, оскільки
він був виключений зі складу членів колегії адвокатів за невиконання
постанов Президії та грубі порушення адвокатської етики. Вища
кваліфікаційна комісія адвокатури скасувала рішення Волинської КДКА про
відмову у видачі Г.В.Л. свідоцтва про право на заняття адвокатською
діяльністю без складання кваліфікаційних іспитів і зобов’язала КДКА
видати йому свідоцтво. ВККА, посилаючись на п. 2 згаданої вище Постанови
Верховної Ради, зазначила: та обставина, що Г.В.Л. ЗО березня 1993 р.
був виключений зі складу Волинської обласної колегії адвокатів, не може
бути перешкодою до видачі йому свідоцтва**.

Адвокату П.В.С. було відмовлено у проханні видати йому свідоцтво про
право на заняття адвокатською діяльністю без скла-, дання
кваліфікаційного іспиту, оскільки у 1992 році в Міністерстві [ юстиції
йому було видано ліцензію строком на 3 роки. До 1997 ро- >. ку він
перебував на державній службі. На день звернення до КДКА, ліцензія була
недійсною. ВККА дійшла висновку, що ліцензія’ Міністерства юстиції,
термін дії якої закінчився, переваги щодо звільнення від іспиту не дає і
не звільняє від його складання***.

5. У відповідності з міжнародними стандартами адвокатської професії
дисциплінарне провадження проти адвоката має здійснюватися безсторонніми
дисциплінарними комісіями, створеними адвокатурою, за можливості
оскарження їх рішення до суду. Дисциплінарна палата
Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури згідно із Законом «Про
адвокатуру» складається не тільки з адвокатів, а й із суддів та
представника від управління юстиції, що не повною мірою відповідає
згаданим вище стандартам.

Дисциплінарне провадження, як зазначено у ст. 29 Основних положень про
роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом 00Н по запобіганню злочинам у
серпні 1990 року, має здійснюватися згідно з кодексом професійної етики.
Це вимагає активно застосовувати при розгляді кожної дисциплінарної
справи адвоката Правила адвокатської етики, котрі, як зазначено в
преамбулі, покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів, а
також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів
поведінки адвокатів у дисциплінарному провадженні КДКА при оскарженні
дій адвоката.

6. Важливою новелою, що з’явилася у Положенні про
кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (в редакції від ЗО ве
ресня 1999 р.), є посилення контролю за якістю роботи адвокатів,
виявлення причин та умов, що сприяли поданню правової допомоги на
низькому професійному рівні, перевірки достовірності звітів адвокатських
об’єднань щодо якості наданої правової допомоги, а також у разі
надходження до комісії скарг, окремих ухвал, подань або постанов про
низький її рівень.

Указом Президента України від ЗО вересня 1999 р. Положення доповнено
окремим пунктом, яким визначено повноваження самої КДКА, які
покладаються не на палати, а на комісію в цілому:

видача свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю (на
підставі рішення атестаційної палати); прийняття Присяги адвоката
України, яку складають особи під час одержання в комісії свідоцтва;
припинення адвокатської діяльності, анулювання свідоцтва, анулювання
рішення атестаційної палати про його видачу (у разі, коли особа, яка
склала іспити, у строк до одного місяця з моменту прийняття рішення про
видачу свідоцтва його не отримає і не складе присягу адвоката України);
здійснення контролю за додержанням адвокатами зобов’язань, що випливають
з Присяги адвоката України, актів законодавства України та Правил
адвокатської етики (про дотримання останніх йдеться у тексті Присяги, що
ж стосується дотримання актів законодавства, то у Присязі наголошено на
обов’язку дотримання не тільки законодавства України, а й міжнародних
актів про права і свободи людини; отже, контролювати адвокатів можна і з
зазначених питань, що випливає також зі ст. 16 Закону «Про адвокатуру»,
якою встановлено дисциплінарну відповідальність не тільки за порушення
актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, а й
Присяги адвоката України, у якій йдеться про необхідність дотримання
законодавства України в цілому і міжнародних актів про права і свободи
людини, зрозуміло тих, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою і вони є частиною національного законодавства України відповідно
до ст. 9 Конституції). У разі виявлення згаданих порушень, які визнано
грубими, рішення про припинення адвокатської діяльності, про анулювання
свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю приймає
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури на підставі рішення
дисциплінарної палати про накладення відповідного дисциплінарного
стягнення. Однак комісія має право у разі незгоди з рішенням палати його
скасувати і повернути справу на новий розгляд у цю палату або своїм
рішенням закрити дисциплінарну справу.

Рішення про закриття дисциплінарної справи може приймати і дисциплінарна
палата, якщо переконається у необґрунтованості скарги чи заяви,
постанови чи ухвали та у відсутності підстав (або недоцільності) для
притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або визнає, що
вчинене виходить за межі дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Дисциплінарна палата розглядає не тільки заяви та інші зазначені вище і
перераховані у п. 15 Положення документи щодо адвоката, а й подання
голови КДКА про притягнення його до дисциплінарної відповідальності або
покладення на нього обов’язку підвищити свою кваліфікацію (це, зокрема
може стосуватися випадків, коли адвокат-захисник відмовляється від
виконання своїх обов’язків, мотивуючи це недостатніми знаннями чи
некомпетентністю на підставі п. 2 ч. 7 ст. 48 КПК). Таке подання голова
КДКА може направити на підставі матеріалів перевірки комісією
достовірності щорічних звітів адвокатських об’єднань про якість подання
правової допомоги. Такі перевірки можуть бути ініційовані як комісією,
так і кожною з її палат (ст. 181).

Суб’єктом звернення до органів адвокатури, наділених дисциплінарними
повноваженнями щодо адвокатів, може бути адвокат, зокрема, щодо
незаконної або неетичної поведінки іншого адвоката, якою заподіяна або
може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта,
адвокатського об’єднання, виборних органів адвокатури або адвокатури як
такої (ст. 66 Правил адвокатської етики).

До повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
віднесено також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адвокатами
дисциплінарних проступків, поданню правової допомоги на низькому
професійному рівні, та розроблення рекомендацій стосовно заходів щодо
усунення цих причин і умов;

ухвалення рішень про підвищення кваліфікації адвокатів та організація їх
виконання (ст. ІЗ’).

Слід звернути увагу на те, що право порушення дисциплінарного
провадження належить голові дисциплінарної палати, а в разі його
відсутності — заступнику голови палати. Цю норму, однак, не слід
розуміти як право голови (заступника) одноосібне вирішувати питання про
відмову в порушенні провадження, оскільки з п. 15 Положення випливає, що
будь-які рішення щодо дій адвокатів мають бути колегіальними, адже
розглядає матеріали (скарги, ухвали, постанови, подання та інші
документи) дисциплінарна палата, вона ж (а не одноосібне голова чи
заступник) вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної
відповідальності, розглядає порушені (головою палати чи його
заступником) з цих питань справи, приймає рішення про застосування
дисциплінарного стягнення або про відмову в притягненні адвоката до
дисциплінарної відповідальності (абз. З п. 15 Положення).

7. Останнім часом громадяни стали звертатися з позовами до суду стосовно
відшкодування шкоди, завданої адвокатом у зв’язку з неналежним поданням
правової допомоги. Виникають також судові спори щодо повернення повністю
або частково отриманого адвокатом гонорару. Наприклад, було скасовано
постанову прокурора про відшкодування гр. Н. матеріальних збитків,
заподіяних йому незаконними діями органу досудового слідства, з
посиланням на те, що не з’ясовано було питання щодо того, чи пропорційно
проведена оплата роботи адвоката і чи сплачені з цієї суми податки. З
метою перевірки залучено як фахівців членів КДКА, на розгляд яких
поставлено питання: яка робота фактично виконана адвокатом і чи
підтверджується це документами, чи пропорційно зроблена оплата праці
адвоката (10 060 грн.) з урахуванням практично виконаної ним роботи і
витраченого часу згідно з укладеним договором на подання правової
допомоги, яка сума підлягає відшкодуванню гр. Н. У своїй відповіді КДКА,
зокрема, наголосила на тому, що оплата праці здійснюється на підставі
угоди між громадянином і адвокатом. На обгрунтування відпрацьованого
адвокатом часу були складені табелі обліку робочого часу, достовірність
яких підтверджена гр. Н., який здійснював оплату. Адвокат К. належним
чином оформив надходження грошей (прибуткові касові ордери), сплатив усі
податки (довідка державної податкової адміністрації), задекларував
отримані гроші як свій прибуток, виконав у повному обсязі роботу за
договором, укладеним між ним і гр. Н. щодо подання правової допомоги.
КДКА дійшла висновку, що оплата праці адвоката К. відповідає обсягу
виконаної роботи і не є завищеною, а гр. Н. має правові підстави для
відшкодування збитків і стягнення коштів за надану йому правову
допомогу*.

У ст. 33 Правил адвокатської етики зазначається, що гонорар, отримуваний
адвокатом за подання правової допомоги, має бути законним за формою і
порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Частина 3 ст. 33 Правил встановлює фактори, які мають братися до уваги
при визначенні обгрунтованого розміру гонорару. Адвокат в угоді на
подання правової допомоги має визначити всі головні умови, на яких він
приймає доручення клієнта. Стаття 17 Правил встановлює, що в угоді слід
визначити, зокрема, зміст доручення, розмір гонорару, порядок його
обчислення і внесення, а також розмір видатків. Забороняється внесення
до угоди положень про позбавлення клієнта права стягнення шкоди,
заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення, або про
обмеження такого права.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, розглядаючи скаргу адвоката Т.
на рішення КДКА стосовно анулювання його свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю, залишила її без задоволення, оскільки, на думку
ВККА, адвокат Т. несумлінно поставився до своїх обов’язків захисника, а
сплачений йому гонорар не облікував у встановленому порядку*.

Згідно зі ст. 12 Закону «Про адвокатуру» громадянин може звертатися до
суду при виникненні спору щодо повернення плати за подання правової
допомоги у разі неналежного виконання адвокатом доручення. Певні
складнощі виникають при розгляді таких справ у суді стосовно оцінки
якості подання правової допомоги, яка має визначатися КДКА або
адвокатським об’єднанням. Правила адвокатської етики встановлюють, що
адвокат при прийнятті доручення має пересвідчитись у можливості його
виконання, попередити клієнта про можливий результат, складнощі і
можливі негативні наслідки для результату виконання доручення (ст. 20,
21), кожному дорученню він повинен приділити розумно необхідну для його
успішного виконання увагу, застосувати розумно необхідні і доступні йому
законні засоби для подання ефективної правової допомоги клієнту,
дотримуватися вимог, що пред’являються законом і цими Правилами для
належного виконання адвокатом професійних обов’язків (ст. 32). Становить
складність оцінка термінів «розумно необхідні», адже критерії
«розумності» можуть бути протилежними у різних адвокатів, які суто
індивідуально планують, наприклад, тактику захисту в конкретній справі,
що є прерогативою адвоката. «Розумність», скоріш за все, має бути
мірилом достатнього обсягу (менше якого не можна припустити)
застосованих адвокатом засобів виконання доручення в межах наданих йому
законом професійних прав і встановлених для нього обов’язків, а також
вироблених практикою прийомів здійснення захисту чи представництва.

При вирішенні питань щодо повернення коштів, внесених за подання
правової допомоги, доцільно звернутися до ст. 33, 34 Правил, де
передбачено фактори, які мають братися до уваги при визначенні
обгрунтованого розміру гонорару (ст. 33), а також фактичних видатків,
пов’язаних з виконанням доручення (ст. 34). В усякому разі ст. 37 Правил
встановлює, що адвокат має право вимагати сплати йому гонорару в
частині, що відповідає обсягу фактично виконаної ним роботи (див.
коментар до ст. 12 Закону).

Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України,
1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.

Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993
р.

Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.

Проект Закону України “Про адвокатуру” (на заміну раніше поданих № 3061
від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)

Цивільно-процесуальний Кодекс України. – К., 2000.

Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України.
– К. – Юрінком інтер. – 1997. – 307 с.

Адвокат. — 2001. — № 5-6. – С.20-22.

Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. –
Кіровоград. – 1998. – 305 с.

Ермакова С.В. Практические советы юристам. — Симфирополь, 1997. – 190 с.

Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького.
К., 1992. – 145 с.

Михеєнко MM., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997. – 340 с.

Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с.

Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К.,
1997. – 170 с.

Похожие записи