.

Кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 2479
Скачать документ

Кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності

Поняття і види кримінологічного прогнозування.

Методи кримінологічного прогнозування.

Значення кримінологічного прогнозування.

Поняття, завдання і види кримінологічного планування.

Поняття і види кримінологічного прогнозування

Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних змін тенденцій і
закономірностей злочинності в майбутньому.

Розроблені кримінологією прогнози про майбутній стан злочинності в тому
чи іншому регіоні або у країні загалом є підґрунтям для планування
заходів, спрямованих на попередження злочинів.

Прогнозування взагалі — це процес наукового пізнання майбутнього за
допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є
підсумковим судженням, висновком прогнозування.

Відповідно кримінологічне прогнозування (за А. Зелінсь-ким) — це процес
отримання, обробки й а,налізу інформації з метою визначення майбутнього
стану злочинності або ймовірності вчинення конкретного злочину, а
кримінологічний прогноз — це висновок, який отримують у результаті
прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру і динаміку
злочинності, а також про небезпеку вчинення злочину конкретною особою.

Деякі вчені поняття “прогнозування злочинності” і “кримінологічне
прогнозування” вважають тотожними, а інші, навпаки, підкреслюють їх
відмінність. Останні аргументують свою думку тим, що поняття
“кримінологічне прогнозування” ширше, оскільки охоплює прогнозування не
лише злочинності, а й інших антисуспільних явищ, а також тенденцій і
закономірностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики,
системи органів, що беруть участь у попередженні злочинів, тощо.

Проте умовно вважатимемо ці поняття тотожними.

Отже, основна мета прогнозування злочинності полягає у визначенні
найзагальніших показників, що характеризують розвиток (зміну)
злочинності в майбутньому, виявленні її позитивних і негативних
тенденцій, а також у пошуку на цій основі способів зміни або
стабілізації цих тенденцій у необхідному для суспільства і держави
напрямі.

Особливою наукою про закони й методи прогнозування є прогностика.
Значення цієї науки в усіх галузях людської діяльності важко
переоцінити. Хоча прогноз завжди є ймовірним судженням, це не суперечить
його об’єктивності. Злочинність належить до явищ, розвиток яких
підпорядковується тільки законам теорії ймовірності. Як масове явище
злочинність становить відносно стійку імовірнісну систему, параметри і
динаміка якої підпорядковуються статистичним закономірностям. Визнання
злочинності імовірнісною системою зі стійкими параметрами теоретично
обґрунтовує принципову можливість надійного кримінологічного
прогнозування.

Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування є одним
з найосновніших завдань сучасної науки. Ступінь імовірності
кримінологічного прогнозу залежить від урахування комплексу факторів,
які використовують у прогнозуванні. У процесі прогнозування необхідно
враховувати не тільки статистичні дані про злочинність і осіб, які
вчинили злочини, а й дані, що характеризують розвиток (зміну) інших
соціальних процесів, які в будь-який спосіб впливають на злочинність.
Факторів, що безпосередньо й опосередковано впливають на злочинність,
дуже багато. Прогнозуючи, зокрема, злочинність слід ураховувати такі
фактори, як появу нових форм власності, підвищення або зниження рівня
достатку населення, розшарування населення на багатих і бідних,
безробіття, міграцію, стан моралі, ставлення населення до норм права,
діяльності правоохоронних органів. Важливою обставиною, що впливає на
прогноз злочинності, є зміни, що вносяться у кримінальне законодавство.

Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях
масового соціального явища і може здійснюватися на кількох рівнях:

злочинності загалом;

певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької,неповнолітніх та
ін.);

окремих видів злочинів (вбивство, вимагання, бандитизмта ін.).

Прогнозування може здійснюватися також в межах різних соціальних груп,
що сформовані за певними ознаками, такими як сімейний стан, вік,
професія, освіта.

За територіальною ознакою розрізняють прогнозування загальнодержавне,
регіональне і місцеве. Існує також відомче кримінологічне прогнозування
— у відповідній галузі народного господарства, на окремому підприємстві.

За тривалістю прогностичного періоду прогнози злочинності можуть бути
короткостроковими (на один-два роки), се-редньостроковими (на 3-5 років)
і довгостроковими, або перспективними (на 10-20 років).

Крім загального прогнозування злочинності самостійне значення має
індивідуальне прогнозування (передбачення індивідуальної злочинної або
правомірної поведінки). На відміну від прогнозування злочинності взагалі
прогнозування індивідуальної злочинної поведінки теоретично розроблене
ще недостатньо, а на практичному рівні зроблено тільки перші кроки.

Методологічне обґрунтування можливості прогнозування поведінки людини
пов’язане з детерміністичною концепцією поведінки, яка розглядається як
результат складної взаємодії особи, середовища і конкретної життєвої
ситуації. Безумовно, складна сутність людини і різні властивості її
природи зумовлюють труднощі методології пізнання і прогнозування
поведінки, ускладнюють їх практичне здійснення, але не роблять їх
неможливими. На думку А. Зелінського, індивідуальне прогнозування
повинно виходити з психології особи та її минулої діяльності.

Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише
щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини або припускалися
антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає
саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких
необхідно вживати індивідуальних попереджувальних (профілактичних)
заходів з метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.

На практиці досвідчені працівники органів внутрішніх справ можуть
здійснювати чіткий прогноз щодо дій тих чи інших осіб, які
скомпрометували себе антигромадською поведінкою. Маючи інформацією про
властивості таких осіб і середовище, в якому вони перебувають,
працівники органів внутрішніх справ своєчасно виконують профілактичну
роботу, запобігаючи тим самим вчиненню злочинів.

Кримінологічне прогнозування повинно бути неупередже-ним, обґрунтованим
і надійним.

Вимога неупередженості прогнозування полягає в тому, що прогноз
злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і
видавати бажане за істину.

Вимога обґрунтованості прогнозування полягає в тому, що воно повинно
ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів в їх динаміці.

Вимога надійності полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має
здійснюватися з достовірності.

Методи кримінологічного прогнозування

Для кримінологічного прогнозу злочинності використовують дані, які
отримують у результаті аналізу й узагальнення соціальної, економічної та
правової інформації з використанням методів кримінології.

У процесі прогнозування злочинності застосовують найрізноманітніші
методи. Метод — це спосіб, прийом отримання й аналізу інформації, що
необхідна для розв’язання завдань прогнозування злочинності. Найширше
при прогнозуванні злочинності застосовують методи екстраполяції,
моделювання і експертних оцінок.

Необхідно розрізняти прогнозування зареєстрованої злочинності й
передбачення її реального стану, оскільки латентна злочинність істотно
ускладнює прогнозування і може призвести до спотворення прогнозу.

Для передбачення змін у динаміці й структурі злочинності найчастіше
використовують метод екстраполяції. Цей метод призначений для пошуку
показників майбутнього виходячи з того, що тенденції минулого й
теперішнього діятимуть і в подальшому. Аналіз показників динаміки
злочинності та її окремих видів за кілька попередніх років дає змогу
виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення
коефіцієнта злочинності). На підставі цього за допомогою спеціальних
математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти змінюватимуться
в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови
відносної стабільності криміногенних факторів, і тому його застосовують
тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього
методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів — їх зміни у
прогнозованому майбутньому.

Сучаснішим і складнішим є метод математичного моделювання, що передбачає
побудову кількісної моделі злочинності, яка відбиває її залежність від
дії низки факторів. Підставивши в модель значення факторів злочинності
напланований період, визначають майбутній стан злочинності.Складність
цього методу полягає в недостатньому пізнанніфакторів злочинності й
механізму їх дії, ступені зв’язку цихфакторів із злочинністю. Проте за
окремими даними такі моделі можна побудувати. Зокрема, можливою є
побудова прогнозу злочинності на основі демографічного прогнозу змін
учисельності та структурі населення. Дані про соціально-демографічний
склад правопорушників накладають на припустимудемографічну структуру,
внаслідок чого визначають імовірний рівень злочинності. Найефективнішим
цей метод є длякороткострокових прогнозів.;

4

6

6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020