Зміст | Журнал

 

 

Кримінологічна та психологічна характеристика

організованих злочинних форм об’єднань

у новому Кримінальному кодексі України

В.П. Журавльов, П.М. Муженко

Верховна Рада України 5 квітня 2001 року прийняла новий Кримінальний
кодекс України. У статті 28 цього Кодексу чітко визначено типологію
групових злочинності і вперше дано поняття організованих злочинних
об’єднань, організованої групи та злочинної організації.

Наведемо текст ст. 28 КК України. Вчинення злочину групою осіб, групою
осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною
організацією:

“1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали
участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між
собою.

2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо
його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь,
тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його
готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які
попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та
іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій
учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім
учасникам групи.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний
стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени
якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися
для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або
особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи
координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення
функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних
груп.”

Поряд з цим, законодавець врахував постійне розширення організованою
злочинністю сфер свого впливу і відреагував на це доповненнями карного
закону новими складами злочинів або введенням до існуючих раніше ознак
організованої групи та злочинної організації за обставини, що обтяжують
відповідальність за їх вчинення. Особливо це стосується сфер економіки
і фінансів, інтересів державних органів і органів самоврядування.

У новому Кримінальному кодексі ознака вчинення злочину групою без
попередньої змови передбачена у 5 складах злочинів (у статтях 121, 152,
296, 317), групою за попередньою змовою у складах (у статтях 110,115,
127, 143, 144, 146, 149, 157, 160, 171, 185 —192, 199 —201, 206 —209,
212, 216, 233, 234, 248, 258, 262, 278, 289, 292, 300, 301, 305 —313,
318, 352, 355, 358, 359, 361, 362, 368, 374, 408, 410).

Ознаку вчинення злочину організованою групою передбачено у 30 статтях:
147, 149, 185 —191, 199, 206, 224, 228, 234, 262, 278, 280, 289, 292,
302, 303, 311, 313, 345, 355, 359. Крім того, у ст. 181. Посягання на
здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи
виконання релігійних обрядів, ст. 257. Бандитизм, ст. 258. Терористичний
акт, ст. 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або
збройних формувань передбачається відповідальність за організацію або
керівництво групою, а у статтях 293. Групове порушення громадського
порядку і 294. Масові заворушення — відповідальність за організацію
групових дій та масових заворушень.

На наш погляд, законодавець помірковано підійшов до типології злочинних
груп за ступенем узгодженості (домовленості) та організованості.

Більшість соціальних психологів визначають злочинну групу як неформальне
об’єднання людей з метою задоволення своєкорисливих особистих потреб та
інтересів на основі злочинної діяльності. Будь-яка злочинна група
характеризується насамперед асоціальною, антигромадською спрямованістю
своєї діяльності, що виявляється і в особливостях групових думок, оцінок
і переживань, у специфіці психологічного спілкування членів групи один
з одним і, що особливо важливо, у суспільно шкідливій поведінці. Для
таких груп характерним є зневажливе та іноді цинічне ставлення до
суспільних цінностей, байдуже або негативне відношення до вимог
соціальних і моральних норм.

Таким чином, будь-яка злочинна група з позиції соціальної психології
є малою неформальною групою з антисоціальною спрямованістю, учасники
якої об’єдналися з метою вчинення злочину (злочинів). Саме злочинна
діяльність є як основою об’єднання учасників, так і видовою ознакою.

За ступенем узгодженості спільних дій та організованості (мається на
увазі, що йдеться про групу, то вона, з точки зору загальної соціології,
вже є організованою) на нижчому рівні знаходяться так звані ситуативні
злочинні групи.

Ситуативна злочинна група — це група осіб, що включає двох і більше
осіб, які об’єднались з метою вчинення злочину. Така група утворюється
на основі існуючої малої неформальної групи і об’єднанням людей з метою
вчинення злочинної діяльності під впливом емоцій або певних сприятливих
обставин. У ситуативній групі відсутня чітка психологічна
і функціональна структура. У свою чергу, ситуативні злочинні групи за
ступенем узгодженості (домовленості) розподіляються на групи без
попередньої змови і на групи за попередньою змовою.

У ситуативній групі без попередньої змови ролі учасників заздалегідь не
розподіляються, всі учасники цієї групи виступають виконавцями. Злочин
такою групою вчиняється практично без будь-якої попередньої підготовки.
Кожен з учасників групи проявляє ту чи іншу активність залежно від свого
антисоціального характеру і ставлення до злочинних дій. Така група
є конгломератом, учасники якого реалізують індивідуальну антисоціальну
спрямованість за сприятливих умов.

Основними ознаками ситуативної групи без попередньої змови, на наш
погляд, є: 1) наявність спільної мети вчинення злочину; 2) згода всіх
осіб, які об’єдналися, взяти участь у вчиненні злочину; 3) відсутність
чіткої психологічної і функціональної структури групи; 4) відсутність
розподілу ролей до початку злочину; 5) відсутність будь-якої особливої
підготовки до початку злочину.

Ситуативна група за попередньою змовою характеризується тим, що
співучасники такої групи, на відміну від попередньої групи, заздалегідь
узгоджують дії кожного співучасника. У такій групі можливий завчасний
розподіл ролей і необхідна підготовка до безпосереднього вчинення
злочину. Так, основними ознаками ситуативної групи за попередньою змовою
є: 1) наявність спільної мети вчинення злочину; 2) згода всіх осіб, які
об’єдналися, взяти участь у вчиненні злочину; 3) наявність
функціональної структури; 4) наявність розподілу ролей до початку
злочинну; 5) наявність певних підготовчих дій.

Ситуативні злочинні групи охоплюються п. п. 1, 2 ст. 28 КК України,
згідно з якими у першому випадку йдеться про просту форму співучасті —
співвиконавство, а в другому — про складну форму співучасті.

Організовані злочинні групи. Поняття організованої злочинної групи
визначається у п. 3 ст. 28 КК України, згідно з яким злочин визнається
вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали
участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися
у стійке об єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів,
об’єднаних планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на
досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, про це вже
зазначалося вище.

Визначення поняття організованої групи має важливе значення для
практичних працівників правоохоронних органів. Виконуючий обов’язки
Генерального прокурора О. М. Литвак з цього приводу писав, що
відсутність аутентичного тлумачення поняття злочинної організованої
групи з двома співучасниками призвели до того, що створені для боротьби
з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів МВС і СБУ, не
мають відповідних матеріалів стосовно мафії, щоб виправдати своє
існування ці підрозділи почали порушувати кримінальні справи і вести
розслідування злочинів, що не мали відношення до організованої
злочинності, на чому неодноразово акцентував увагу у своїх виступах на
засіданнях Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та
організованою злочинністю Президент України Л. Д. Кучма.

Як виходить з вимог закону, головними ознаками організованої злочинної
групи є наявність не менш трьох її співучасників, попередня
зорганізованість у стійке об’єднання для вчинення злочинів і наявність
плану злочинних діянь з розподілом функцій її учасників, спрямованих на
його виконання.

На думку багатьох фахівців, групу слід вважати стійкою за умови, що вона
є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині
наміри стосовно вчинення злочинів. Про стабільність і згуртованість
групи свідчать такі ознаки, як сталість складу групи, організованих
структур, стабільність форм і методів злочинної діяльності,
неодноразовість вчинення злочинів або планування їх систематичного
вчинення у майбутньому.

Слід додати, що існування організованої злочинної групи неможливе без
ієрархічної структури і розподілу ролей. Саме структуризація,
солідаризація учасників і їх сталість є ознаками зорганізованості.

Поряд з основними ознаками в ОЗГ можуть бути виявлені і додаткові
ознаки: створення у злочинних цілях формальних організацій; встановлення
норм і правил поведінки членів як у сфері злочинної діяльності, так
і поза нею; створення спеціального грошового фонду, яким розпоряджається
організатор злочинної групи і т. п.

Кваліфікація злочинів за ознаками їх вчинення організованою групою.
У чинному кримінальному законодавстві факт учинення злочину
організованою групою, або злочинною організацією береться до уваги при
конструюванні багатьох статей, де дана ознака виступає за обтяжуючу
обставину.

У цілому практика кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою
або злочинною організацією, відбиває тип небезпечної злочинної
діяльності співучасників. Вона враховує ту обставину, що співучасники
заздалегідь об’єднують свої зусилля з метою здіснення злочинної
діяльності, обумовлюють розподіл ролей між собою, обмірковують план
скоєння злочинних дій, ретельно до цього готуються і передбачають шляхи
уникнення від відповідальності за свої дії. При цьому співучасники
заздалегідь передбачають виконання підготовчих дій, що полегшують
учинення діяння і приховування у подальшому слідів злочину.

Саме ці показники охоплюються такими більш об’єктивними ознаками за
заздалегідь обумовленим розподілом ролей і плануванням. Тому при
розслідуванні цих видів злочинів, окрім встановлення наявності ознак
групового злочину, необхідно встановити стійкість та об’єднання до
групи, що завчасно відбулося для вчинення одного або декількох злочинів,
зафіксованого у відомій єдності злочинного наміру.

На нашу думку, спроби практичних працівників розширити ознаки
організованої групи чи злочинної організації за рахунок інших додаткових
чинників, не передбачених карним законом, є неконкретними. Викликають
сумніви спроби стосовно розширення показників з розкриття злочинів ОЗГ
за рахунок змови. Не слід забувати, що угода (змова) — це загальна умова
наявності співучасті. Вчинення злочину без угоди у співучасті
є практично неможливим. Інша справа, що намір вчинити злочин може
реалізуватися у мінімальному ступені домовленості. Крім того, таку
практику можна розцінювати як спробу необгрунтованого підвищення
репресивності карного закону.

Організовану злочинну групу та її відмінність від звичайної групи можна
розглядати за трьома показниками.

По-перше, неодмінною ознакою організованої групи, попередньо
зорганізованою у стійке об’єднання, згідно з кримінальним законодавством
є попередня змова щодо здійснення злочинної діяльності. При цьому всі
співучасники об’єднуються на підставі єдиного узгодженого плану
подальших дій з розподілом функцій і ролей для кожного зі співучасників,
спрямованих для досягнення його виконання. Кожен з учасників усвідомлює,
чим він буде займатися, яку роль виконувати і якою є кінцева мета
діяльності створеної групи.

По-друге, організована група характеризується особливостями
психологічного ставлення співучасників до окреслених злочинних дій.
Кожний учасник усвідомлює, що він входить до стійкої групи, бере на себе
обов’язки щодо виконання всіх взаємно погоджених дій та здійснює
врешті-решт разом з іншими співучасниками єдиний злочин або декілька
злочинів при розподілі ролей згідно з обумовленим планом.

По-третє, для організованої групи характерні особливості виконання
злочину кожним окремим учасником. Група характеризується згуртованістю,
співорганізованістю всіх співучасників, спрямованих на досягнення
поставлених цілей, узгодженістю їх зусиль. Сама по собі домовленість
співучасників, узгодження плану і розподіл ролей та функціональних
обов’язків ще не буде складати організовану злочинну групу
у кримінальному відношенні, поки її учасники не візьмуться до активної
реалізації хоча б підготовчих дій. Вказані показники носять перемінний
характер. Сам закон уможливлює тлумачення ознаки стійкості групи ширше,
і у кожному конкретному випадку набір перерахованих показників може
варіюватися.

Характерною особливістю організованих злочинних груп є те, що окремі її
члени можуть брати лише часткову участь у самих злочинних актах,
безпосередньо спрямованих на об’єкт посягання. Наприклад, у злочинах
проти власності окремі учасники можуть виконувати допоміжні функції. Їх
діяльність у рамках організованої злочинної групи може полягати
у виконанні певних важливих для діяльності групи функцій, що фактично
здійснюються поза тимчасових меж початку і завершення безпосереднього
посягання іншими конкретними виконавцями групи, які виконують дії,
охоплюванні ознаками об’єктивної сторони складу злочину.

Слідчим органам важливо лише встановити, що фактичний розподіл функцій
між всіма учасниками групи був обумовлений угодою, заздалегідь
розробленим планом спільної діяльності.

Перед фахівцями саме стоїть завдання стосовно знаходження
формалізованого критерія тлумачення показника стійкості групи. Цей
критерій має бути чітким і недвозначним, щоб дозволяти відмежування
організованої групи від звичайної, а з іншого боку, встановити
розмежування між організованою злочинною групою і злочинною
організацією.

Деякі фахівці вважають, що за формалізований критерій показника
стійкості ОЗГ слід використовувати таку ознаку, як система вчинення
злочинних посягань. На нашу думку, систематичність не може зводитися до
повторення (неодноразовості) злочинів. Стійкість припускає більшу
кількість посягань — 3 —4 і більше, що віддзеркалює спрямованість
учасників ОЗГ та зростання рівня небезпеки цих угруповань. Вона фіксує
визначену лінію поводження учасників злочину, їх небезпечні схильності.
Організовані злочинні угруповання, на нашу думку, можуть створюватися
заради, скажімо, здійснення однієї широкомасштабної і складної афери,
для вчинення якої необхідне довгострокове існування злочинного
об’єднання, вчинення багатьох підготовчих і допоміжних заходів
(створення легальної структури, отримання неправомірним шляхом квот,
ліцензій, налагодження корумпованих зв’язків і т.ін.). Безумовно,
систематичність вчинення злочинів групою так чи інакше свідчить про її
стійкість, але все ж таки головним чинником цього критерія завжди була
і буде тривалість її діяльності.

Наведемо приклад з Бюлетеня Верховного Суду Російської Федерації (1997
№ 8, с. 6). Судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду РФ
обгрунтовано визнала в діях винних склад злочину — викрадення людини,
вчинене організованою групою. Колегія зазначила, що доводи скарг щодо
недоведеності провини Д. і К. у злочині, відсутності ознаки вчинення
злочину “організованою групою” не обгрунтовані, оскільки характер
і узгодженість дій, чіткий розподіл ролей, використання автомашини під
час викрадення і у подальших діях, тривалість насильницького
утримання Б. у чужій квартирі, корисливий мотив злочину спростовують їх.
У Бюлетені (1997, № 3, с.3) прямо зазначається, що організована група
при тероризмі може бути створена і для вчинення одного, але потребуючого
ретельного підготування терористичного акту.

Стосовно систематичності варто зазначити, що її треба розглядати на
підставі сукупної діяльності учасників злочину. При цьому не має
значення, чи однотипні, чи однорядні або різнорідні посягання скоює
група. Систематичність свідчить про організований характер самої групи.
І якщо встановлено факт вчинення групою трьох злочинів або більш, це вже
свідчить про її організований характер, хоча така група може і не стати
злочинним співтовариством. З іншого боку, участь у трьох і більш
злочинах у будь-якій ролі (вербувальника виконавців, розроблювача
планів, реалізатор викраденого і т. п.) переводить такого суб’єкта до
розряду члена стійкої (організованої) групи осіб.

У той самий час один епізод або тільки повторення таких дій буде
означати, що суб’єкт є тільки організатором, підбурювачем або посібником
звичайного або ж тільки повторюваного злочину при наявності показника
неодноразовості.

Наведені показники організованої групи впливають на підвищення
суспільної небезпеки і свідчать про вчинення злочинів подібною групою
лише в рамках конкретних посягань з урахуванням обстановки, місця, часу,
засобу, властивостей об’єкта злочину та інших обставин, безпосередньо
пов’язаних зі злочинним фактом. Ці чинники ускладнюють розмежування
участі кожного окремого учасника ОЗГ. У практичній діяльності завжди
необхідно враховувати, що співучасть у вигляді пособництва можлива
й тоді, коли злочин виконується організованою групою.

Структура злочинних угруповань. Обізнаність зі структурою організованих
злочинних об’єднань є однією з умов успішної боротьби з організованою
злочинністю у сфері економіки.

Структура (лат. structura) — побудова, розміщення, порядок —
є сукупністю стійких зв’язків об’єкту, що забезпечують його цілісність
і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при
різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Успішній боротьбі з організованими угрупованнями у сфері економіки
сприятиме обізнаність зі структурою злочинних груп.

В діяльності організованих злочинних груп фахівці розрізняють дві
структури: психологічну і функціональну. Під психологічною структурою
злочинної групи розуміємо сформовані стосунки між її членами та
оточуючим середовищем. Міжособистісні стосунки усередині групи
складаються як по вертикалі, так і по горизонталі.

З іншого боку, для функціонування злочинної групи, для постійного
розширення сфери злочинної діяльності необхідно мати сприятливі стосунки
у середовищі, що її оточує. Навряд чи організаторам і лідерам злочинних
груп вдалося б розвивати злочинну діяльність і здійснювати свої плани
без прикриття власних дій, наявності злочинно-ділових взаємин
з різноманітного роду органами влади і управління, у тому числі
з правоохоронними. Новоявлені ділки могли б довго існувати, якби не мали
потужної мережі прикриття, заснованої на корупції і хабарах.

Функціональна структура злочинних груп заснована на рольовій
диференціації злочинних дій співучасників групи. В організованому
злочинному угрупованні існує чіткий розподіл ролей: одні члени приймають
участь у готуванні злочинів (ведуть розвідку, відшукують сприятливі
об’єкти злочину, розробляють засоби його вчинення), інші безпосередньо
здійснюють злочинні дії, а решта — забезпечують прикриття, збереження,
транспортування, збут). Кожен добре знає свої функціональні обов’язки,
а тому група діє злагоджено та організовано.

Проведені дослідження діяльності керівного ядра злочинних об’єднань
у сфері економіки дає можливість визначити такі функції:
1) управлінсько-стратегічну; 2) асоціально-“виробничу”; 3) фінансового
забезпечення; 4) захисту і прикриття; 5) конспірації і контррозвідки;
6) нормативно-цінісну; 7) дисциплінарного впливу.

1. Управлінсько-стратегічна функція забезпечує визначення злочинних
цілей і вибір методів їх досягнення; планування основних напрямів
злочинної діяльності; створення стійкої злочинної групи чи організації;
прогнозування злочинної діяльності і спонукання її членів до виконання
конкретних злочинів.

2. Асоціальна “виробнича” функція містить у собі чіткий перелік
обов’язків як між членами злочинного угруповання, так і між окремими
злочинними блоками, що входить до ОЗГ. Зазначена функція забезпечує
реалізацію злочинної програми (забезпечення сировиною, її переробка,
здійснення транспортування, забезпечення збуту і т. п.).

3. Функція фінансового забезпечення. Грошовий фонд злочинного об’єднання
у злочинному світі називають “общаком”. Гроші з цього фонду
використовуються з метою надання допомоги членам злочинних угруповань та
їх сімей, підкупу посадових осіб правоохоронних органів і органів
місцевої влади, для утримання охорони; наймання вбивць і т. п. Сила
сучасного злодія — саме в “общаку”, у страховій касі, куди зобов’язані
вносити свій внесок всі. “Общак” “гріє зону”, допомагає сім’ям
засуджених. При потребі “общак” не поскупиться, щоб скомпрометувати
слідчого і підкупити суддю, найме адвоката або вбивць. Зберігається
“общак” у надійних руках.

4. Функція захисту і прикриття є більш характерною для злочинних
організацій (ЗО). Для цього в їх структурі створюються спеціальні блоки
захисту і груп прикриття, офіційно вони мають назву “служба безпеки”. До
складу цих блоків втягуються працівники контролюючих і правоохоронних
органів, які за хабарі допомагають злочинним організаціям. Діяльність
блоків захисту полягає у тому, щоб при притягненні членів ЗО до
кримінальної відповідальності або виникненні загрози організації, вжити
заходів щодо порятунку, сприяти у пом’якшенні відповідальності або
перешкоджати у виявленні злочинної діяльності ЗО.

Слід зазначити, що блоки захисту і прикриття, як правило, створюються
з числа переродженців — колишніх працівників правоохоронних органів.

5. Функція конспірації і контррозвідки забезпечує тривалий термін
здійснення злочинної діяльності. Найчастіше члени ЗО не знають дійсного
організатора, керівника. Досягається це шляхом вибору відповідних схем
передачі злочинної інформації й особливостей спілкування. Нові члени або
кандидати в члени старанно перевіряються і приймаються на основі
особистого поручительства “авторитетів”. Для прикриття й отримання
необхідної інформації організатори прагнуть впровадити в апарат органів
МВС, СБУ, прокуратури своїх людей або мати при собі колишніх впливових
працівників цих органів. Більш того, деяких працівників залучають до
безпосередньої участі у злочинних операціях. Одна з концепцій
злодійського світу говорить: “Бери на кожну важливу справу працівника
правоохоронних органів, тому що у них “сміття з хати не виносять”.

6. Нормативно-ціннісна функція злочинного угруповання призначена для
навчання її членів методам злочинних дій, правилам конспірації у разі
провалу й арешту, установлення відповідних міжособистісних стосунків,
правил поводження у побуті, громадських місцях, за місцем роботи або
служби. За допомогою цієї функції формуються антигромадські погляди,
переконання і традиції.

Таким чином, вважаємо, що до основних ознак організованої злочинної
групи відносяться такі:

1) організована злочинна група — це об’єднання з метою вчинення злочину
(злочинів) або здійснення злочинної діяльності;

2) ОЗГ — мала формальна група, тобто нечисельна за складом спільність,
але не менше трьох осіб, відносини в якій не регулюються офіційними
нормами, а підтримується її учасниками безпосередній особистий контакт;

3) спрямованість ОЗГ є антисуспільною;

4) об’єднання людей у злочинну спільність відбувається на засадах
добровільності з метою здійснення злочинної діяльності;

5) ОЗГ є стійким об’єднанням, учасники якого попередньо
зорганізовуються, обмірковують план злочинних дій у майбутньому;

6) наявність розробленого плану злочинних дій у загальних рисах
і схвалений учасниками групи;

7) розподіл ролей і наявність організатора-лідера стосовно реалізації
злочинного задуму;

8) наявність психологічної і функціональної структури;

9) встановлення норм і правил поведінки членів ОЗГ як у сфері злочинної
діяльності, так і за її межами;

10) розподіл доходів залежно від значимості злочинної ролі кожного
учасника;

11) створення сприятливих умов для здійснення злочинної діяльності та її
прикриття як за допомогою власних сил, так і сторонніх осіб;

12) розподіл “прибутків” залежно від значимості злочинної ролі кожного
учасника.

Злочинна організація. Даний вид злочинного об’єднання передбачено п.
4 ст. 28 КК України. Законом визначається таке поняття злочинної
організації: “Злочинною організацією визначається стійке ієрархічне
об’єднання, члени якого або структурні частини якого за попередньою
змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього
вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї
організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших
осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації,
так й інших злочинних груп. Вчиненим злочинною організацією вважається
також тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений її членом (членами)
в інтересах злочинної організації”.

Злочинній організації, безумовно, притаманні всі ознаки, як і для
організованих злочинних груп. У той же час злочинна організація
характеризується переважно більш складною ієрархічною структурою,
більшим ступенем стійкості і згуртованості, суворою, навіть жорстокою,
дисципліною і захищеністю.

Організація (фр. оrganisation) — повідомляю рівний вид устрою:

1. Внутрішня упорядкованість, погодженість взаємодій більш чи менш
диференційованих та автономних частин цілого, обумовлена його будовою;
2. Сукупність процесів або дій, що ведуть до створення та удосконалення
взаємозв’язків між частинами цілого; 3. Об’єднання громадян, які спільно
реалізують якусь програму або ціль та діють на основі визначених
процедур і правил.

Ієрархія — принцип структурної організації складних багаторівневих
систем, що полягає в упорядкуванні взаємодії між рівнями у порядку від
вищого до нижчого. Кожен з двох, або більше рівнів виступає як керуючий
відносно всіх нижчих та як керований, підлеглий по відношенню до вищого
рівня.

В ієрархічно побудованій структурі є як структурна, так і функціональна
диференціація, тобто кожен рівень спеціалізується на виконанні певного
кола функцій, причому на більш високих рівнях ієрархії здійснюються
переважно функції погодження, інтеграції.

У реальних системах ієрархічна структура ніколи не буває абсолютно
жорсткою; ієрархія сполучається з більшою, або меншою автономією нижчих
рівнів по відношенню до вищих.

Важливою ознакою злочинної організації, крім зазначеної ієрархічної
структури, є чітко визначена законом злочинна діяльність:
1) безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками
цієї організації; 2) керівництво чи координація злочинної діяльності
інших осіб; 3) забезпечення функціонування як самої злочинної
організації, так й інших злочинних груп.

Організація — це насамперед ретельно продуманий устрій, внутрішня
дисципліна антисоціальної групи. Організації є стабільними, мобільними,
ієрархічними, глибоко законспірованими та керованими
організатором-лідером або головною ланкою; вони постійно намагаються
розширити масштаби своєї злочинної діяльності.

Вчені-правознавці наводять такі ознаки злочинних організацій:

1. Наявність високого рівня саморегуляції та ієрархічної структури, яка
включає трьохланковий, а нерідко і більш високий рівень управління. Ці
угруповання мають пірамідальну структуру, на вершині якої знаходиться
головний лідер, біля якого — невелика група осіб, яким він особливо
довіряє та які приймають найбільш відповідальні рішення.

2. Наявність єдиних для всіх норм поведінки й відповідальності системи
санкцій і заохочень, відпрацьованої системи конспірації та захисту.

3. Тривалий за часом, стійкий, спланований і законспірований характер
злочинної діяльності корисливої спрямованості, наявність загальних цілей
з орієнтацією на отримання максимально високих доходів при мінімально
можливому ризику, використання у більшості випадків технічних засобів.

4. Існування системи планомірної нейтралізації за можливістю всіх форм
соціального контролю з використанням “розвідки” та “контррозвідки”,
вивідування планів органів, що здійснюють боротьбу зі злочинністю,
цілеспрямованої розробки заходів протидії (підкуп, впровадження до
правоохоронних та контролюючих органів “своїх” людей).

5. Наявність значних грошових фондів, що інвестуються у різні сфери
злочинної діяльності.

6. Постійний вплив на органи державної влади і управління, політичні
структури, судові установи і правоохоронні органи, а також на засоби
масової інформації.

Основними формами і механізмами такого впливу є:

підкуп (постійне матеріальне утримання посадових осіб за надання ними
“послуг”, що пов’язані з виконанням службових обов’язків);

дача хабара (одноразова грошова або інша матеріальна допомога за
виконання або невиконання чиновником покладених на нього обов’язків);

включення посадових осіб, а частіше його родичів до керівної ланки
комерційної структури;

здійснення так званої спонсорської допомоги органам державної влади
і управління, правоохоронним і контролюючим органам; надання державним
установам безвідсоткових кредитів на виплату заробітної плати та на інші
потреби;

сприяння посадовим особам у просуванні на більш високу посаду,
присвоєння чергових та позачергових воїнських або спеціальних звань за
допомогою корумпованих зв’язків вищих органів;

шантаж (примушування державного службовця або посадової особи до
виконання дій, вигідних для злочинного угруповання, під загрозою
здійснення стосовно нього або його родичів насильницьких акцій;
доведення до керівництва або широкого кола суспільства контролюючих
матеріалів, у тому числі й таких, що одержано внаслідок спеціально
створених ситуацій).

7. Політизація (прагнення до захоплення головних позицій в ешелонах
влади з метою здійснення безпосереднього тиску на прийняття не тільки
управлінських рішень, але й на законодавчий процес (ідейні “натхненники”
розглядають шлях до влади як шлях до самоохорони).

8. Перехід до легальних підприємницьких і комерційних сфер, злиття із
загальнокримінальною злочинністю і вигідний контроль над нею.

9. Активне використання терористичних та інших форм політичного
екстремізму. У великих структурних організаціях існують власні бойові
підрозділи та групи, спроможні скоювати екстремістські прояви;

10. Розширення сфер кримінально караної діяльності, кооперація
організованих злочинних формувань у різних галузях, постачання на
“чорний” ринок товарів і послуг. Одержання доходів від занять
проституцією, наркобізнесу, порнографії і т. ін.

11. Активне розповсюдження лідерами організованих злочинних угруповань
антисуспільної ідеології, у тому числі у виправно-трудових установах.
Організація і здійснення моральної і матеріальної підтримки членів
злочинних організацій, які опинилися у ВТУ, а також їх сімей.

12. Набуття дедалі масового міжрегіонального і міжнародного характеру.

Таким чином, організована злочинність є цілою системою зв’язків, що
призводить до концентрації, монополізації окремих видів злочинної
діяльності, особливо у сфері економіки.

Організовану злочинність необхідно розглядати як складну систему
з різнохарактерними зв’язками між групами, що здійснюють злочинну
діяльність у вигляді промислу, а свою безпеку намагаються забезпечити
через підкуп і корумпованість.

Більш суттєвим для розуміння злочинної організації є та обставина, що
вона завжди будується за вертикальною (ієрархічною) ознакою, де чітко
виділяються підсистеми, що керують та є керованими. Необхідність
існування керуючої системи викликана координацією різнопланової
діяльності горизонтальних структур. Саме ієрархічність побудови
організації забезпечує досягнення єдиної поставленої мети, надає її
стійкість та ефективність.

Форми організації злочинних об’єднань обумовлено двома основними
факторами: потребами кількісного і якісного складу групи для здійснення
злочинного наміру і необхідністю забезпечення умов негласного існування
та діяльності злочинної групи. Саме тому організовані злочинні групи
і злочинні організації мають у своєму складі різні ланки: розвідку,
виконавців-бойовиків, ланки щодо захисту злочинної діяльності,
приховування слідів скоєних злочинних діянь, протидії викриття та
допомоги постраждалим. Створення та існування злочинних груп або
організацій обумовлюється цілою системою злочинної діяльності у вигляді
промислу, що здійснюється протягом довготривалого часу.

Суспільна небезпека групової злочинної діяльності зростає за рахунок
таких психологічних чинників:

1. Учасники ОЗГ надають один одному психологічну підтримку, тому кожен
з них почуває себе впевніше, що, у свою чергу, сприяє швидкому прийняттю
рішення про вчинення більш тяжких злочинів.

2. Учасники групи спроможні користуватися такими засобами вчинення
злочинів, що не є доступними для злочинця-одинака.

3. У групі швидше та інтенсивніше відбувається процес передачі
злочинного досвіду, якщо ним володіє хоча б один учасник.

4. У злочинній групі зростають можливості щодо приховування злочину та
його слідів, а також захисту учасників від правоохоронних органів,
надання допомоги заарештованим та членам їх сімей.

Соціально-психологічними закономірностями формування і розвитку
злочинних груп є:

1. Добровільність об’єднання.

2. Наявність динаміки ступеня організованості (від ситуативних груп — до
злочинних організацій).

3. Удосконалення функціональної і психологічної структури групи.

4. Поступове розширення сфери злочинної діяльності у часі і просторі.

5. Наявність тенденції до поступової заміни емоційних стосунків суто
діловими, функціональними, що базуються на спільній злочинній
діяльності.

6. Постійна взаємодія двох сил, що протиборствують, — інтегруючої та
дезінтегруючої.

 

 

Зміст | Журнал

Похожие записи