Реферат на тему:

Кримінально-правова та кримінологічна класифікації злочинів у
кредитно-фінансовій сфері

Аналіз криміногенної ситуації, що склалась у кредитно-фінансовій
системі (далі – КФС), свідчить про зростання потенціалу злочинності в
цьому секторі економіки держави. Незважаючи на скоординовані заходи
правоохоронних і контролюючих органів, за останні п’ять років рівень
злочинності в КФС продовжує зростати. Із усієї сукупності зареєстрованих
економічних злочинів, злочини, що виникають у КФС, становлять 18,4 % (із
них 7,7 % у банківській системі) [1]. Починаючи з 1995 року намітилась
тенденція до зростання питомої ваги даних злочинів – середньорічний темп
їх зростання дорівнює близько 10 %, і за оцінками експертів 90 % таких
злочинів залишаються невідомими правоохоронним органам [2]. Звичайно,
такий стан злочинності призводить до розбалансованості КФС, зумовлює
загострення більш складної проблеми сучасного суспільства – побудови
ринкової економіки.

На сучасному етапі існує нагальна потреба в проведенні систематизації
злочинів у КФС та їх логічне закріплення в кримінальному законодавстві.
У науковій літературі класифікації економічних злочинів приділяється
підвищена увага. Існує багато класифікацій економічних злочинів,
основним критерієм поділу яких є законодавча основа (за найменуванням
відповідних статей КК), за видом об’єкта посягання та іншими критеріями
(видом діяльності, сектором економіки, системою господарювання та ін.).
Необхідно також вказати, що більшістю вчених-кримінологів при проведенні
кримінологічної класифікації економічних злочинів виділяється окремим
видом злочинність у КФС: злочини, що посягають на фінансову систему [3];
злочини проти банківської та акціонерної систем обміну; злочини в сфері
фінансових відносин [4], злочини проти прав і законних інтересів
кредиторів, проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів
[5] Заслуговує на увагу й класифікація економічних злочинів,
запроваджена Литваком О. Пропозицією останнього є проведення
класифікації злочинів у сфері економіки шляхом розподілу по групах
залежно від наявності певних ознак, а саме – ознак розкрадання та
зловживання службовим становищем [6].

У юридичній літературі панує ретроспективний погляд, який не дозволяє
зрозуміти деякі суперечності в дослідженні економічної злочинності, в
тому числі в КФС. По-перше, не можна погодитися з вживанням у
кримінальному праві поняття “сфера”, адже це більш загальний,
кримінологічний термін. Для кримінального права більш точним є термін
“система”, зокрема кредитно-фінансова. Тому запровадження в назві
розділу VІІ “Злочини у сфері господарської діяльності” діючого
Кримінального кодексу України терміна “сфера” є недоцільним і потребує
відповідного корегування. По-друге, нерідко змішуються кримінологічна з
кримінально-правовою класифікацією. По-третє, наголос робиться на
кримінально-правову класифікацію злочинів в окремих сферах економічної
діяльності, проте кримінологічної класифікації злочинів у КФС не
проведено, хоча така класифікація набуває теоретичного та практичного
значення. Адже проведення кримінологічної класифікації даної категорії
злочинів дозволить більш повно розрізняти основні характеристики певних
злочинів, конкретизувати вивчення багатьох проблемних питань злочинності
в КФС. Врешті, це важливо для вирішення питань не тільки кримінального
права, але й кримінології, сприяє систематизації та можливості
детального аналізу суспільно небезпечних діянь у даній сфері. Очевидно,
що у кримінальному законодавстві окремо слід виділити розділ “Злочини у
кредитно-фінансовій системі”, оскільки всі перераховані склади злочинів,
що знаходяться в розділі VII “Злочини у сфері господарської діяльності”
Кримінального кодексу України, мають своїм об’єктом посягання саме
відносини в КФС.

Щодо питання класифікації злочинів у КФС за видом об’єкта посягання, то
ця кла-сифікація може мати такий вигляд:

1. Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й
використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших
паперів, що мають вартісний вираз: ст. 199, 200, 215, 223, 224 КК.

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері валютного
регулювання: ст. 208 КК.

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення
інтересів юри-дичних чи фізичних осіб та держави, пов’язаних з
неплатоспроможністю: ст. 218, 219, 220, 221 КК.

4. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення
законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів
діяльності в КФС: ст. 202, 205, 209, 222 КК.

Виходячи із знань про структуру КФС, можемо провести класифікацію
злочинів за критерієм – вид діяльності в КФС, на який посягає злочин
(місце вчинення злочину). До даної групи належать:

1) злочини, що вчиняються в банківських установах;

2) злочини, що вчиняються в спеціалізованих небанківських
кредитно-фінансових установах;

3)  злочини, що вчиняються в установах поштово-ощадної системи.

Необхідно вказати, що, провівши кримінологічну класифікацію злочинів у
КФС, ми зможемо окремо виділити злочини, що безпосередньо посягають на
КФС, і злочини, що за об’єктом посягання пов’язані з КФС. Аналіз
злочинів, що вчиняються безпосередньо в КФС, дає змогу встановити, що
шляхом зловживання посадовим становищем можуть вчинятися такі посягання:
незаконне відкриття або використання за межами України валютних
рахунків, фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування
стійкої фінансової неспроможності, незаконні дії у разі банкрутства,
шахрайство з фінансовими ресурсами, порушення порядку випуску (емісії)
та обігу цінних паперів.

Слід зазначити, що завдати шкоди кредитно-фінансовим відносинам можуть
також злочини, які головним чином спрямовані на суспільні відносини щодо
забезпечення нормальної діяльності державного апарату, апарату органів
місцевого самоврядування, об’єднань громадян, окремої організації,
підприємства та установи, але поряд з цим шкода у зв’язку з даним
посяганням завдається і КФС. До таких посягань необхідно віднести
злочини у сфері службової діяльності: зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове
підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара.

Складніше провести відмежування злочинів, коли суспільно небезпечні
діяння спрямовуються на декілька об’єктів: власність, кредитно-фінансову
сферу, життя і здоров’я одночасно. Нерідко злочини посягають спочатку на
КФС, потім посягання переходить на від-носини власності чи життя та
здоров’я, або навпаки. Певно, у таких випадках слід кваліфікувати по
усіх ознаках складу злочину, відокремлюючи головні ознаки об’єкта і
суб’єктивної сторони. До таких складних злочинів потрібно віднести
фіктивне підприємництво; легалізацію (відмивання) грошових коштів та
іншого майна, здобутих злочинним шляхом; шахрайство; привласнення,
розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем тощо. Очевидно при складних ситуаціях злочини слід
аналізувати окремо, а потім за сукупністю.

Проведений аналіз злочинів у КФС під кутом критерію посягання останніх
на декілька сфер суспільних відносин дає змогу провести наступну
класифікацію:

– корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини та
вчиняються шляхом порушення меж посадових повноважень і не мають ознак
розкрадання: ст.ст. 208, 218, 219, 220, 221, 222, 223 КК;

– корисливі злочини, які при посяганні на відносини в сфері службової
діяльності завдають шкоду окремому комплексу кредитно-фінансових
відносин: ст. 364, 365, 366, 367, 368, 369 КК;

– корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини без
порушення меж посадових повноважень та без ознак розкрадання: ст. 199,
200, ч. 2 ст. 202, 205, 208 (при вчиненні злочину неслужбовою особою),
209, 215, 224 КК;

– корисливі злочини, що посягають на КФС та можуть мати ознаки
розкрадання: ст. 205, 209 КК;

– злочини проти власності, що мають ознаки розкрадання та є основними
причинами та умовами посягання на КФС: ст. 190, 191 КК та інші майнові
злочини.

Слід вказати, що класифікація злочинів у КФС по окремих видах також
дозволяє систематизувати заходи протидії вказаним злочинам. Майже всі
автори приходять до висновку, що необхідно виділити три напрями
профілактичної роботи:

– загальна профілактика (виявлення та усунення криміногенних факторів,
що обумовлюють злочини в КФС);

– спеціальна профілактика (виявлення та недопущення злочинів у КФС,
вчинення яких готується);

– індивідуальна профілактика (встановлення осіб, від яких з високим
ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів у КФС, та вжиття
до них заходів виховного характеру) [7].

Звичайно, що стратегічним напрямом подолання (обмеження) злочинності в
КФС є реальне впровадження профілактичних заходів протидії, адже це один
із головних шляхів, який може зменшити обсяг злочинних проявів у КФС та
їх негативний вплив на економіку держави та суспільство. Відповідно до
напрямів профілактичної діяльності можемо виділити такі заходи протидії
злочинності в КФС:

1) загальні заходи:

– створення реальної програми економічного розвитку та проведення
відповідної реформи в КФС;

– удосконалення законодавства, що регулює діяльність суб’єктів
кредитно-фінансових відносин;

– зниження податкового тиску держави на суб’єктів кредитно-фінансових
відносин;

– кодифікація злочинів у КФС;

– декриміналізація сумнівних злочинів у КФС з подальшим переведенням їх
у межах адміністративного законодавства;

– використання в санкціях статей злочинів у КФС невеликої та середньої
тяжкості альтернативних заходів покаранню у вигляді обмеження або
позбавлення волі – штраф, конфіскація майна;

– прийняття Закону України “Про кредит” (визначення порядку надання
кредитів суб’єктам підприємницької діяльності, впровадження ефективного
контролю та запобігання фактам безпідставної видачі та пролонгування
кредитів, попередження шахрайств з фінансовими ресурсами);

– створення реальної програми запобігання утворення “фіктивних фірм” та
“конвертаційних центрів”;

– прозорість роботи КФС (доступність інформації правоохоронним і
контролюючим органам, висвітлення в засобах масової інформації);

2) спеціальні заходи:

– оперативне перекриття суб’єктів КФС, які формують “кістяк” економіки
держави;

– реформування бухгалтерського обліку в КФС (спрощення, комп’ютеризація,
надійний захист, ефективний контроль за проведенням сумнівних фінансових
операцій);

– реальна робота фінансового моніторингу;

– чітка взаємодія фінансового моніторингу, відповідних служб
банківського контролю з правоохоронними органами (своєчасність
повідомлення про вчинення правопорушень і злочинів, повнота
документування та передачі відповідних матеріалів перевірки);

– встановлення схем вчинення злочинів у КФС та отримання злочинних
здобутків, їх аналіз і розробка відповідних методів протидії;

– створення обліково-інформаційної системи статистичного обліку злочинів
і правопорушень у КФС (аналіз, прогнозування, напрями “руху” незаконно
одержаних коштів і майна);

– розробка нових засобів захисту електронних мереж кредитно-фінансових
установ;

– своєчасне повідомлення органів податкової служби до відповідних
правоохоронних органів про суб’єктів КФС, які більше ніж 2 місяці не
звітуються про фінансову діяльність;

– повна реєстрація злочинів у КФС, контроль за провадженням кримінальних
справ;

3) заходи індивідуальної профілактики:

– виявлення осіб, які вчиняють злочини в КФС (робота відповідних служб
правоохоронних органів та органів безпеки кредитно-фінансових установ
(далі – КФУ);

– ведення спеціальних обліків осіб, схильних до вчинення правопорушень
та злочинів у КФС, а також проведення профілактичних засобів з ними;

– надання допомоги з боку правоохоронних органів адміністрації КФУ з
організації профілактичних заходів;

– обмін інформацією між відповідними контролюючими органами з метою
обмеження доступу або недопущення правопорушників до виконання певних
посадових функцій у КФУ;

– обговорення питань профілактики злочинів у трудових колективах КФУ;

– шефство, наставництво над працівниками КФУ, яких було викрито у
вчиненні незначних правопорушень, запровадження різного роду контролю
трудового колективу над ними.

Практика підтверджує, що методика попередження злочинів у КФС потребує
нових наукових підходів і сучасних знань про способи вчинення вказаних
злочинів. У вирішенні цієї проблеми, на нашу думку, головне значення має
проведення кримінологічної систематизації злочинів у КФС. Така система
надасть можливість більш ефективно використовувати інформаційні зв’язки
між елементами кримінологічної характеристики вказаних злочинів з
наступним застосуванням методів різних наук у дослідженні причин та
умов, що сприяють вчиненню злочинів у КФС, а також розробці окремих
заходів щодо попередження злочинності в КФС.

Література:

1. Злочинність в Україні: Стат. збірник. / Державний комітет статистики
України. – 2001.

2. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: у 2 кн. / М.В.
Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. –
К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 76.

3. Медведєв А.М. Экономические преступления: понятие и система //
Советское госу-дарство и право. – 1992. – № 1. – С. 79.

4. Матусовский Г.А. Экономические преступления. – Харьков: Консум, 1999.

5. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності:
кримінально-правова харак-теристика: Монографія. – К.: Юридична
практика, 2003. – С. 21–22.

6. Литвак О. Державний вплив на злочинність: кримінологічно-правове
дослідження. – К., 2000. – 280 с.

7. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: у 2 кн. / М.В.
Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін./ За заг. ред. О.М. Джужи. –
К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 82.

Похожие записи