РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Кримінальна відповідальність за шпигунствоВСТУП
ЮРИДИЧНЙ АНАЛIЗ
ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА
СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА
ОБ’ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ
СУБ’ЄКТ
3.ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
4.ВИСНОВОК
ВСТУП
Шпигунство – одне з найбiльш небезпечних злочинiв, яке може спричинити
великi збитки державним iнтересам України. Держави якi проводять
шпигунську дiяльнiсть проти України нiколи не жалкували сил та засобiв
на проведення розвiдувально-пiдривної дiяльностi i навiть у такій формi
як шпигунство. Ось чому уряд України придiляє велику увагу питанням
охоронi державної таємницi.
Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу
або на захоплення державної влади ст. (109) ККУ;
Посягання а територіальну цілісність і недоторканність України ст.
(110) ККУ;
Державна зрада ст. (111) ККУ;
Посягання на життя державного чи громадського діяча ст. (112) ККУ;
Диверсія ст. (113) ККУ;
Шпигунство ст. (114) ККУ;
Ця група злочинів згідно кримінального кодексу України знаходиться у
першому розділі особливої частини і відносяться до особливо тяжких
злочинів, і розслідуванням цих злочинів займається виключно СБ України.
Згідно ст. 1 закону України “Про Службу Безпеки України” СБУ- це орган
спеціального призначення який забезпечує державну безпеку України.
Шпигунство – це передача або збирання з метою передачі іноземній
державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що
становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою
без громадянства.
Кiлькість особливо небезпечних злочинiв проти держави у теперiшнiй час
зовсiм не велика, однак величезна реальна і потенційна їхня небезпека
обумовлюється тим, що навiть єдиний факт здiйснення особливо
небезпечного злочину проти держави може спричинити великi збитки
суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi обороноздатностi чи державнiй
безпецi, а також полiтичнiй та економiчнiй системi України, мирному
співіснуванню держав.
Інтереси забезпечення національної і державної безпеки України,
військової безпеки України, її політичної й економічної систем вимагають
активізації і подальшого удосконалювання діяльності підрозділів Служби
безпеки України, спрямованої не тільки на попередження і припинення цих
ворожих акцій з позицій діючого закону, їх відграничення від суміжних
злочинів, але також і на подальше поліпшення кримінально-правових
норм, предбачаючих відповідальність за ці злочини.
ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА
Диспозиція статті 114 КК України характеризує об’єктивну сторону
шпигунства як передачу чи збирання з метою передачі іноземній державі,
іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що складають
державну таємницю.
Як уже відзначалося вище, варто мати на увазі, що здійснення подібних
дій громадянином України утворить державну зраду у формі шпигунства (ч.1
ст. 111 КК України), а при здійсненні таких дій іноземцем чи особою без
громадянства – шпигунство (ст.114 КК України).
Таким чином об’єктивну сторону шпигунства при відповідних обставинах
можуть утворити наступні діяння:
– передача іноземній державі, іноземній організації чи їхнім
представникам відомостей, що складають державну таємницю;
– збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи
їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю;
Ініціатива збирання чи передачі відповідних відомостей може належати як
виконавцю, так і адресату шпигунства. Для кваліфікації злочину це
значення не має.
Передача відомостей – це їх усне повідомлення (безпосередньо, по радіо,
по телефону) іноземній державі, іноземній організації, їх представникам,
вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв
інформації (безпосередньо, через посередників, з використанням тайників
тощо) або їх пересилання (з використанням поштового, електронного
зв’язку, за допомогою тварин тощо). Якщо вказані відомості було передано
іншій державі у порядку, передбаченому законодавством України, це не є
злочином.
Збирання – зазначених відомостей полягає в їх пошуку І добуванні (шляхом
розпитування певних осіб, візуального спостереження та підслухування,
зняття інформації з каналів зв’язку, проникнення до комп’ютерних систем,
виготовлення копій документів тощо), придбанні будь-яким способом
(таємне чи відкрите викрадення, ля, обмін документів чи зразків зброї,
боєприпасів, макетів секретного об’єкта тощо) з наступним зосередженням
їх в одному чи кількох місцях.
Шпигунство у формі передачі іноземній державі, іноземній організації чи
їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю є
закінченим злочином з моменту передачі таких відомостей зазначеним
адресатам, незалежно від того, наскільки, і чи було взагалі сприйняте
ними зміст і сутність цих відомостей, а тим більше незалежно від
настання яких-небудь шкідливих для нашої держави наслідків. Прикладом
може бути, передача іноземному розвіднику пакета із секретними
документами утворить склад кінченого злочину.
Таким чином слід дати визначення що таке іноземна держава, іноземна
організація, та представники іноземної держави.
Іноземна держава – це будь-яка держава, що проводить розвідувальну
діяльність проти України, в особі її відповідальних органів і
організацій.
Іноземна організація – це будь-яка недержавна організація, що
знаходиться за межами України, так і в Україні і проводить розвідувальну
діяльність проти нашої держави.
Представниками іноземної держави – є її розвідники, дипломати та інші
громадяни.
Шпигунство у формі збирання з метою передачі згаданим адресатам
зазначених відомостей є закінченим злочином з моменту заволодіння
будь-яким способом будь-яким обсягом таких відомостей.
У випадку, якщо зазначені у статі 114 КК України відомості збираються
без мети їхньої передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх
представникам, склад шпигунства в(дсутн(й; питання про кримінальну
відповідальність не виникає.
Чи можливі стадії злочинної діяльності при здійсненні шпигунства?
Наука кримінального права дає позитивну відповідь на це питання і з цим
варто погодитися.
Підготовчі до шпигунства дії на практиці можуть виразитися, приміром, у
спробі влаштуватися на роботу на той чи інший секретний об’єкт; у спробі
встановлення контакту з представником іноземної держави чи іноземної
організації; у підготовці фото -, кіно – чи відеокамери, призначених для
фіксації шпигунської інформації.
Замах на шпигунство може мати місце при спробі викрадення чи, приміром,
фотографування документів, що містять державну таємницю, коли злочинний
результат не настає з причин, що не залежать від волі винного (сейф
розкритий, але суб’єкт злочину затриманий до того, як він устиг
заволодіти секретними документами; суб’єкт злочину намагається
перефотографувати документи, але фотоапарат виявляється несправним чи
(фотоплівка засвіченою).
Традиційно замах на негідний об’єкт в юридичній літературі називають
замах, під час якого суб’єкт злочину направляє свої зусилля на такий
об’єкт якому в даних умовах не може бути спричинено збитків. При цьому
приводиться приклад пострілу по манекену, сприйнятого за охоронця.
У ситуаціях, при яких злочинець у силу власної омани направляє свої
зусилля на такі предмети зовнішнього світу, впливаючи на який він не
може заподіяти шкоду правоохоронним інтересам.
При шпигунстві подібний замах може мати місце у випадку, коли, приміром,
особа викрадає які-небудь документи, що містять на його думку державну
таємницю, де насправді такої не міститься.
При передачі таких документів іноземній державі, іноземній чи
організації їхнім представникам предмет злочину трансформується в
знаряддя злочину, але, оскільки документи ці не містять державної,
таємниці, ми говоримо про замах з негідними коштами.
І при замаху на негідний предмет, і при замаху з негідними коштами
винний підлягає кримінальної відповідальності за замах на відповідне
злочин (у нашому випадку – замах на шпигунство).
Об’єктивна сторона шпигунства як злочину з формальним складом у карному
законі сконструйована законодавцем таким чином, що з моменту збирання з
метою передачі іноземній державі, іноземній чи організації їхнім
представникам відомостей, що складають державну таємницю, злочин є
закінченим.
СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА
При шпигунстві окрім прямого умислу передбачається при збирані
відомостей, що становлять державну таємницю наявність у винного мети
передати ці відомості іноземній державі, іноземній організації або їх
представникам.
Відсутність даної цілі виключає можливість кваліфікації даних дій як
шпигунства.
Можна передбачити, що відомості які становлять державну таємницю
збираються не з ціллю наступної їх передачі іноземній державі, іноземній
організації або їх представникам, а наприклад через цікавість; в цілях
колекціонування таких відомостей (наприклад у формі фотознімків
військових об’єктів і т.п.); в наукових цілях. В подібних випадках ми
можемо вести розмову о діях які знаходяться на межі із злочинними, які
створюють задатки до розповсюдження державної таємниці навіть до
використання їх третіми особами, у збиток інтересам України, але не
шпигунства.
Здійснення даних дій може тягнути за собою проведення в тій або іншій
формі профілактичних заходів, виключаючи використання заходів
кримінального характеру.
Що стосується мотивів шпигунських дій, то вони можуть бути дуже
різноманітними, але вони на кваліфікацію не мають впливу.
ОБ’ЄКТ
Таким чином безпосередній об’єкт шпигунства у відповідності з
кримінальним кодексом України складається з чотирьох самостійних груп і
інтересів держави та області:
суверенітет України;
територіальна недоторканність України;
державна безпека України;
обороноздатність України;
Названі групи суспільних відносин альтернативні: за своїм характером це
самостійні об’єкти розглядаємого злочину. Для наявності складу злочину
шпигунства достатньо встановити посягання хоча б на одну з названих груп
відносин.
Особливу увагу наша держава приділяє охороні основних своїх інтересів у
сфері її суверенітету, недоторканості території, державної безпеки та
обороноздатності пояснюється тим, що кожна з вказаних у законі груп
головних інтересів держави у зазначених областях є обов’язковою умовою
існування нашої, як і любої іншої держави, непохитності її
конституційного строю.
Для вірної кваліфікації шпигунства за об’єктом злочину важливе значення
має розкриття змісту понять “суверенітет”, “територіальна
недоторканність”, “державна безпека” та “обороноздатність України”.
Суверенітет України – означає верховенство державної влади, її
самостійність у середині країни та незалежність у міжнародних
відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори
і зобов’язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна недоторканність України – передбачає що всі складові
території держави (адміністративно територіальні
одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв’язку, характеризуються
єдністю і не мають власного суверенітету.
Державна безпека України – це відсутність загрози, стан захищеності
життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загрозів
усіх вказаних вище сферах житєдіяльноості держави. Поняття “державна
безпека” є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози
суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності,
обороноздатності держави. Проте воно є вужчим, ніж поняття “національна
безпека”, яке охоплює, крім безпеки держави, також безпеку суспільства й
особи.
Найважливіше положення, що відноситься до визначення території України,
сформульовано у ст. 1 Закону України “Про державний кордон”, який
вступив у силу 18.12.1992 року.
Вказана стаття містить визначення державного кордону України; “Державний
кордон України – це лінія та вертикальна поверхня яка проходить по цій
лінії яка визначає межі території України – сущі, вод, надер,
повітряного простору”.
Під територією України потрібно розуміти:
сушу території України;
води України;
повітряний простір;
надра України;
невійськові кораблі під прапором України коли вони знаходяться у
відкритому морі, а також цивільні повітряні судна та інший повітряний
транспорт, котрий знаходяться у відкритому повітряному просторі, тобто
не над територією іноземної держави;
військові кораблі або рятувальні човни під прапором України, військові
повітряні судна та інші літальні апарати, незалежно від місця їх
знаходження.
Обороноздатність України – означає підготовленість держави до захисту
від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими
такої підготовленості є сукупність економічного, політичного,
соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового
потенціалів. Стан обороноздатності України її мобілізаційні можливості
кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на
військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно
виконувати завдання по обороні від агресора.
Статті 17-я Конституції України говорить: “Захист суверенітету і
територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й
інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього
Українського народу.
Оборона України, захист її суверен(тету, територіальної ціл(сност(, і
недоторканості,покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державної границі України
покладаються на відповідні військові формування і правоохоронні органи
держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
ПРЕДМЕТ
Згідно ст. 8 закону України “Про державну таємницю” до державної
таємниці відноситься:
1) у сфері оборони:
про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів
бойового управління, підготовку та проведення військових
операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а
також про інші найважливіші показники, які характеризують
організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну
готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та
матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших
військових формувань;
про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і
спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні
характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові,
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов’язані з
розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної
техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що
плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;
про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості населених
пунктів, регіонів і окремих об’єктів для захисту, евакуації і
розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та
виробничої діяльності об’єктів народного господарства у воєнний час
або в умовах надзвичайних ситуацій;
про геодезичні, гравіметричні, картографічні та
гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для
оборони країни;
2) у сфері економіки, науки і техніки:
про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності
господарства України, запаси та обсяги постачання стратегічних видів
сировини і матеріалів, а також відомості про номенклатуру та
рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення,
освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву;
про використання транспорту, зв’язку, потужностей інших галузей
та об’єктів інфраструктури держави в інтересах забезпечення її
безпеки;
про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного замовлення
для забезпечення потреб оборони та безпеки;
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування,
виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і
продукції;
про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного
каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов’язані з виготовленням
грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і
захистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обігу,
а також про інші особливі заходи фінансової діяльності держави;
про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні
роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології,
нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що
мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають
на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України;
3) у сфері зовнішніх відносин:
про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань
зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності країни,
спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;
про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з
іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме
шкоди національній безпеці України;
про експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної техніки,
окремих стратегічних видів сировини і продукції;
4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
про особовий склад органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність;
про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та
матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати
оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або
раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що
проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є
негласними штатними працівниками органів, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність;
про організацію та порядок здійснення охорони
адміністративних будинків та інших державних об’єктів, посадових та
інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України
“Про державну охорону органів державної влади України та посадових
осіб”;
про систему урядового та спеціального зв’язку;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку
криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати
наукових досліджень у сфері криптографії;
про системи та засоби криптографічного захисту секретної
інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та
використання;
про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію
виготовлення та використання;
про організацію режиму секретності в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної
таємниці;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту
секретної інформації;
про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором
у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст
матеріалів дізнання, досудового слідства та судочинства з питань,
зазначених у цій статті сфер;
про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці
за ступенями секретності “особливої важливості”, “цілком таємно” та
“таємно” лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у
частині першій цієї статті, і їх розголошення завдаватиме шкоди
інтересам національної безпеки України.
Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких
відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг
конституційних прав та свобод людини і громадянина,
задаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.
Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких
відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг
конституційних прав та свобод людини і громадянина,
задаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують
безпеці громадян;
про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи
харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне
забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан
правопорядку, освіти і культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб;
інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може
бути засекречена.
СУБ’`ЄКТ.
Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 114, тільки іноземець або особа без
громадянства. Шпигунство, вчинене громадянином України, кваліфікується
за ст. 111.
Згідно з міжнародними угодами України в умовах воєнного конфлікту особа
зі складу збройних сил сторони, яка перебуває у конфлікті, не вважається
такою, що займається шпигунством, і не може бути притягнута до
кримінальної відповідальності за ст. 114, якщо вона:
а) від імені цієї сторони збирає Інформацію на території, що
контролюється супротивною стороною, але, діючи таким чином носить
формений одяг своїх збройних сил (лазутчик);
б) проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, від імені
сторони, від котрої вона залежить, збирає на цій території інформацію,
що має воєнне значення, але при цьому не діє обманним шляхом або
навмисно не вдається до таємних дій;
в) не проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, фактично
займається шпигунством на цій території, але її не захоплено до того, як
вона знову приєдналась до збройних сил, до яких вона належить.
3. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
Ч. 2 ст. 114 передбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної
відповідальності особи, яка вже передала чи зібрала для передачі
іноземній державі, іноземній організації або їх представникам
відомості, що становлять державну таємницю. Такою підставою є сукупність
трьох умов, із яких тільки дві повністю залежать від волі вказаної
особи: а) особа припинила раніше розпочату шпигунську діяльність; б)
вона добровільно повідомила органи державної влади України про вчинене
нею на шкоду інтересам України; в) внаслідок виконання особою перших
двох умов і вжитих органами державної влади України (можливо, за участю
цієї ж особи) заходів було відвернено шкоду інтересам України, й У разі,
коли особа зібрала для передачі іноземній державі, іноземній
організації чи їх представникам певні відомості, але добровільно
передала їх компетентним органам влади України, вона може бути звільнена
від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 114. У разі коли вона вже
передала хоча б частину зазначених відомостей вказаним адресатам, після
чого припинила свою шпигунську діяльність та добровільно повідомила
органи влади України про вчинене, підстав для звільнення її від
кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 114 немає, оскільки шкоду
інтересам України вже заподіяно самим фактом отримання вказаних
відомостей їх адресатом і відвернути її практично неможливо (фактор
несвоєчасності). В окремих випадках, коли, скажімо, на час передачі
відомостей, що становлять державну таємницю, майже минув встановлений
законодавством строк їх засекречування або обсяг цих відомостей був
надзвичайно малим, тим більше, якщо компетентним органам влади з певною
часткою ймовірності вдалося переконати іноземну організацію, що отримані
нею відомості є дезінформацією, може йтись про те, що відповідні дії
особи через малозначність не становлять суспільної небезпеки (ч. 2 ст.
11).
Слід мати на увазі, що шпигунство є закінченим злочином не з моменту
встановлення зв’язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх
представниками чи отримання завдання від іноземної розвідки, а з моменту
вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні. Якщо особа, отримавши
завдання іноземної розвідки, не вчинила ніяких дій і добровільно та
остаточно відмовилась від його виконання, то незалежно від того, заявила
вона органам державної влади про свій зв’язок з іноземною розвідкою або
не зробила цього, – вона має бути звільнена від кримінальної
відповідальності на підставі ст. 17.
ВИСНОВОК.
З усього вище сказаного можна зробити висновок що знання складу такого
злочину як шпигунство просто необхідно на сьогоднішній день так як
шпигун однією своєю дією може завдати великої шкоди нашій державі і по
друге розслідуванням цих злочинів займається виключно Служба Безпеки
України.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1) Кримінальний кодекс України / від 5 квітня 2001р.
2) Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001р. / За ред. М.І Мельника, М.І. Хавронюка.
3) Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001р. / За ред. Потебенька
4) Уголовная ответственность за особо опасные преступления против
государства. / А.Ф.Бантышев Монография – Киев, 2000 р.
5) Ответственность за государственные преступления / С.В. Дияков, А.А.
Игнатьев. – Москва 1988 г.
6) Відповідальність за злочини проти держави / Г.В Андрусів, О.Ф.
Бантишев – Київ 1997 р.
7) Конституция Украины.
8) “Закон Украины про СБУ” от 25.09.92 г.
9) “Закон Украины О государственной тайне” с изенениями от 21.09.99 г.
10) “Закон України про державний кордон України” від 18.12.1992 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
