.

Криміналізація трансплантології в Україні з позицій міжнародного досвіду (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
145 1387
Скачать документ

Криміналізація трансплантології в Україні з позицій міжнародного досвіду

Вихід України на міжнародну арену вимагає врахування позитивного
законотворчого досвіду інших країн світу. В різних країнах питання
відповідальності осіб, які порушують порядок проведення трансплантації
вирішуються на рівні того нормативно-правового акту, який регулює цю
сферу. Вчені поділили їх на три групи: першу групу утворюють спеціальні
закони про трансплантацію (Австралія, Америка, Аргентина, Бразилія,
Білорусія, Велика Британія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург
Німеччина, Франція, Росія, Швеція, Японія та інші країни). Україна також
у цій групі за наявністю чинного закону “Про трансплантацію органів та
інших анатомічних матеріалів людині”.

Другу групу – акти, які характеризуються тим, що всі загальні питання
трансплантації вирішено в законі, який регулює і інші суспільні
відношення, а конкретні питання трансплантації регламентуються в
приписах, що прийняті щодо такого закону. Таким законом може бути
цивільний кодекс (ст.20 ЦК канадського Квебеку) або закон про охорону
здоров’я (ст.131 румунського Закону про захист здоров’я людей 1978 p.).

Третю – акти, де питання трансплантації регулюються приписами, що не
мають юридичної сили закону. Наприклад, Декрет про взяття тканин та
органів людини з лікувальною та науковою метою (Ліван, 1983 р.) [1].

Міжнародними нормами торгівлю трансплантатами, вбивство та продаж людини
для трансплантації визнано небезпечними злочинами проти особистих прав
та свобод людини: Положення про торгівлю живими органами (1985 p.),
Заява про штучне запліднення і трансплантацію ембріонів (1987 p.),
Декларація щодо трансплантації органів людини (1987 p.), Резолюції
Всесвітньої організації здоров’я та Всесвітньої Медичної Асоціації про
основні принципи пересадки органів людини та заборону купівлі-продажу
органів людини (1989 p.).

Наявність зобов’язань про приведення законодавства у відповідність до
міжнародних угод та їх виконання підштовхнули законодавців багатьох
країн до встановлення караності порушення правил трансплантації та
суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з цією сферою.

Аналіз правових джерел законодавства багатьох цивілізованих країн
показав, що держави вирішують розглядувані проблеми жорсткими методами.
Федеральні органи охорони здоров’я США оцінюють збитки від злочинності в
сфері охорони здоров’я від $30 до $100 мільярдів щороку [2]! Уряд США
спеціальною довідкою “Система постачання донорськими внутрішніми
органами на території Сполучених Штатів в питаннях та відповідях” видав
директиву про трансплантацію, яка визнає купівлю-продаж органів
кримінальним злочином. [3]

З прийняттям нового Кримінального кодексу України (2001 р.) були
криміналізовані небезпечні діяння в сфері трансплантологи (ст. 143) [4].

В медичній науці розрізнюються трансплантації “ex vivo”, коли
анатомічний матеріал для трансплантації вилучається у живого донора, та
“ex mortuo”, при якій трансплантат вилучається з тіла померлої людини
(трупу). Таке розмежування, з огляду на об’єкт посягання, ступінь
суспільної небезпеки та обсяг заподіюваної шкоди, є суттєвим для
кримінального права.

1. Неправомірна діяльність, пов’язана з трансплантацією “ex vivo” прямо
передбачена у кримінальному законі багатьох країн як злочин, який
посягає на життя чи здоров’я особи (зрозуміло за виключенням країн
“прецедентного” права, які мають Медичні кодекси. Але деякі злочини
описані, наприклад ст 197 КК Іспанії “Лікарська таємниця” чи параграф
189 ККФРН передбачає відповідальність за ганьбу пам’яті померлого,
параграфи 277-279 – відповідальність за підробку, видачу та використання
неправильних свідоцтв про стан здоров’я [5]).

2. Вторгнення до тіла “ex mortuo” як спеціальний склад зустрічається у
КК як виключення, а частіше згадується як порушення громадської моралі.

Аналіз статей про відповідальність країн близького (зі схожою системою і
структурою близькими до вітчизняного права) та дальнього зарубіжжя (для
наочності порівняння) надасть змогу оцінити вади та переваги введеної
ст. 143 КК України про відповідальність за “порушення встановленого
законом порядку трансплантації органів або тканин людини”.

Кримінальний Кодекс РФ, наприклад, передбачає відповідальність за:

1. вбивство (п.“м” ч.2 ст.105), умисне заподіяння тяжкої шкоди
здоров’ю, небезпечного для життя людини (п.“ж” ч.2 ст.111) та
купівлю-продаж неповнолітнього (п.“ж” ч.2 ст.152) вчинені “з метою
використання органів або тканин потерпілого для трансплантації”;

2. примушування до вилучення органів або тканин людини для
трансплантації (ч.1-2 ст.120);

3. глум над тілами померлих (ч.1 ст.244) [6].

,

v

ITH:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020