Реферат на тему

Криміналістика. Відтворення обстановки і обставин події (слідчий
експеримент та перевірка показань на місці)

ПЛАН

1. Поняття та види слідчого експерименту

2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактик

3. Особливості перевірки показань на місці

4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події

Література 1. Поняття та види слідчого експерименту

Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 КПК,
охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного,
потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності
понятих;

2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших
обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов
що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення
названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в
показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих
на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні
дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або
інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов’язано зі здійсненням дослідів,
результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку
про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

У 30-х роках у криміналістичній літературі з’явилися праці П. І.
Тарасова Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної
природи і тактики проведення слідчого експерименту. Згодом питанням
тактики проведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а
у підручниках з криміналістики з’явилися глави, присвячені слідчому
експерименту, були видані окремі посібники для слідчих.

Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом, І слідчий, і
науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів.
Однак слідчий експеримент має свої відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, за яких
відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням установлення того, могла чи не
могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий
експеримент далеко не завжди пов’язаний з місцем події, він може бути
проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент
супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від
слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню
зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спеціальних знань, у
той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає
цього.

З’ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказати на те, що він має
на меті не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів
по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для
визначення можливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні
магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення
викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він
може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та
обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є
неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки
і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія
проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко
перелічити всі відомі в практиці розслідування види слідчого
експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які зустрічаються
найчастіше.

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах.
Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не
тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об’єктів
у певних умовах.

Так, громадянка Е. подала заяву в прокуратуру про вимагання від неї
хабара за влаштування на роботу. Начальник відділу кадрів вимагав від
неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від
імені С„ і вона попросила його підтвердити цей факт. Ф. заявив, що якщо
Е. прийде увечері до його дому, крізь вікно вона зможе побачити у нього
у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місця і дійсно побачила С. Бажаючи
викрити хабарництво, Е. звернулась до прокуратури. У процесі
розслідування Ф. не заперечував своєї причетності до злочину, але
заперечував факт перебування в нього С, вказуючи, що у таких умовах Е.
не могла бачити обличчя людей, які знаходились у кімнаті. Слідчий провів
слідчий експеримент, під час якого було встановлено, що Е. у даних
умовах абсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі
Ф.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних
умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на
відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент
події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на
можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний
отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом
повинна бути встановлена як об’єктивна можливість вчинення дій
(проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність на це певної
особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет певної конфігурації
та об’єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа
проникнути через виявлений пролом.

Так, по одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення
великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке
веде до підсобного приміщення магазину. При огляді слідчий дійсно виявив
напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою
перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби відчинити
вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення
столяра, бо у зв’язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому
його стані виявилось неможливим витягнути товари певних габаритів через
утворений отвір.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за
певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним
чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення
певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних
наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід
проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного
дослідження і застосування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних
навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли
обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати
ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього проводити слідчий
експеримент не рекомендується.

Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі практиці. Так, у
справі про розкрадання коштів при виконанні художньої реклами було
встановлено, що бригадир художників включає до відомості на зарплату
підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Отримані гроші
підставні особи передавали бригадиру. Найбільші суми отримував родич
бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконував вказані роботи.
У процесі проведення слідчого експерименту Г. намагався зробити декілька
штрихів, однак, переконавшись у своїй безпорадності, відмовився від
подальшого заперечення фактів.

7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чином відбулась подія.

До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного комбінату
прачки виносять топлене масло. Факт здавався малоймовірним. При
перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. Під час
обшуку у пральні було виявлено декілька кілограмів масла. У процесі
розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішочків з-під
сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони
збирали. При проведенні слідчого експерименту з’ясувалось, що при
обробці 1000 мішків залишається 11,5кг масла.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках.
Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2) загрожують життю або здоров’ю учасників експерименту або інших осіб;

3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних
збитків.

2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика

Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно
підготуватися, а саме:

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали справи
та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;

2) визначити умови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент
(встановити, як, де, коли і у якій послідовності слід провадити досліди;
скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні
експерименту на перевірку видимості тощо);

3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість
понятих та ін.). Якщо досліди проводяться у різних приміщеннях, а
учасники експерименту поділяються на групи, то рекомендується
запрошувати більше двох понятих. Понятих слід підбирати завчасно.
Необхідно пам’ятати, що роль понятих при проведенні слідчого
експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події
або дії у певних умовах. Тому, підбираючи понятих, треба враховувати їх
суб’єктивні якості — зір, слух;

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя будуть при цьому
використані.

Оскільки значення знарядь та предметів при проведенні слідчого
експерименту є важливим, необхідно завчасно продумати й доставку цих
предметів до місця експерименту та перевірити їхній стан.

Речові докази, які згодом будуть об’єктами експертного Дослідження, при
експерименті використовувати не можна;

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і перед проведенням
інших слідчих дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо
експеримент є складним, доцільно складати письмовий план його
проведення. Спеціальної форми плану експерименту не існує, однак у план
доцільно внести такі обставини:

а) місце і час проведення експерименту;

б) кількість учасників та розташування їх;

в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту
при проведенні кожного досліду.

У разі необхідності при складанні плану, особливо щодо проведення
дослідів, слід проконсультуватися з фахівцями — судово-медичним
експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтворення
обстановки експерименту і характеру проведення дослідів. Під час
підготовки до експерименту слідчому доцільно побувати на місці
майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навколишній
обстановці при його проведенні.

У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчому необхідно
вирішити, чи роз’яснювати завдання експерименту та обставини справи
учасникам експерименту або ж робити цього не слід. Як правило, мета
експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого
експерименту. Однак у деяких випадках такі роз’яснення є недоцільними
(наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних робіт
за один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість робіт та
дати по суті неправильні результати експерименту).

У процесі підготовки до експерименту треба вирішити питання про засоби
зв’язку між окремими групами його учасників. Засобами зв’язку, за
допомогою яких встановлюють початок здійснення досліду та його
закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями,
свистками, руками.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил
його проведення — процесуальних та тактичних. До процесуальних правил
належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту обов’язковою є участь понятих;
як вже зазначалось, кількість їх визначається характером дослідів та
розташуванням учасників експерименту;

2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні знання
можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а
також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх
поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;

3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання
яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість
певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є
обов’язковою;

4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається
протокол відповідно до ст. 195 КПК.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці,
максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при
відтворенні обстановки використовуються протокол місця події,
фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;

2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де
відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт,
який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події або з умовами
цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на Цьому ж
місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась
подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності
(особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність результатів
експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі
знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні
предмети і знаряддя;

5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так,
як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення
дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови
експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові
результати та достовірно з’ясувати певний факт. Не рекомендується
здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути
запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають
спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість
проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.

Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє
клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке
клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити
помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі
моменти досліду або проведення його в цілому.

3. Особливості перевірки показань на місці

Перевірка показань на місці — це слідча дія, що полягає у зіставленні
показань про пов’язані з певним місцем обставини злочину з фактичною
обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих
особою, яка дала показання, з метою з’ясування їх достовірності.

Перевірка показань на місці має на меті отримання нових фактів, а також
перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування.
Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим
шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці
події, неможливо переконатися в достовірності таких показань.

Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує
особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному,
обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце),
розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь
демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб. Потім слідчий зіставляє
відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстановкою на місці,
з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по
справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в
присутності понятих, показує, де і що відбувалося.

Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:

1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;

2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях
конкретної особи дійсній обстановці на місці;

3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст
показань;

4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їхнє взаємне
розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;

5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних,
обвинувачених, потерпілих чи свідків.

Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки,
проведення та фіксації результатів.

Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії,
пов’язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення
цієї дії на місці її проведення. Така підготовка полягає в тому, що
слідчий:

1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій
дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз’яснює,
в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок
її проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є
добровільна згода на це допитуваного;

2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на
якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться
додатковий допит певної особи;

3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці
понятих, роз’яснює їм їхні права і обов’язки;

4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;

5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на
місці;

6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначається: де, коли і
з якою метою провадитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її
учасників.

Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою на
інші слідчі дії — допит, огляд, експеримент, пред’явлення для впізнання,
обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій, у
зв’язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведення
названих слідчих дій. Однак тактика перевірки показань на місці в цілому
має свою, притаманну тільки їй специфіку. Проведення перевірки показань
на місці характеризується наступними тактичними особливостями:

1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася
подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до
місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;

2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і
що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;

3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на
місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і
втрачає своє доказове значення;

4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії
чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і
гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;

5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних
вказівок чи слів. ^

Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних
тактичних прийомів: постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних
запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;
зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною
місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити
розбіжності між показаннями і даними місця події тощо.

4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події

Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та
обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог статей
84, 85, 195 КПК. За своєю структурою у протоколі виділяють три частини:
вступну, описову і заключну.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту містяться такі
відомості: точне місце проведення слідчої дії; метеорологічні, звукові
та інші умови; обстановка (якщо її було реконструйовано, то
зазначається, як і на підставі яких даних); розміщення учасників перед
початком дослідів; зміст кожного досліду; одержані результати та ін. Тут
також слід зазначати: звідки почався маршрут прямування до місця
перевірки, як він проходив, які показання давав обвинувачений
(підозрюваний чи свідок), які дії він виконував на місці події, які
запитання ставилися особі, показання якої перевіряються, які вона давала
відповіді, які сліди чи предмети були виявлені під час перевірки
показань на місці.

У протоколі відтворення обстановки і обставин події містяться дані про
заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони мали місце), про
час початку і закінчення відтворення, про попередження учасників щодо
нерозголошення даних слідства. Протокол складає особа, яка проводить
слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь у відтворенні
обстановки та обставин події, поняті та слідчий.

Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстановки і
обставин події є складання планів і схем, використання фото, кіно,
відеозйомки, звукозапису. Метою такої фіксації є наочне відображення
обстановки і обставин відтворюваної події. Так, плани і схеми дозволяють
відобразити розташування ділянок місцевості й приміщень, розміщення всіх
предметів і учасників слідчої дії. На планах і схемах бажано намітити
маршрут руху із зазначенням його початку та закінчення, проміжні
зупинки, місця проведення дослідів тощо.

Фотозйомку доцільно застосовувати для фіксації взаємного розташування
учасників відтворення обстановки і обставин події, важливих елементів
дослідів або пересування учасників перевірки показань на місці, їх
результатів. Окремі моменти під час слідчої дії фотографуються за
правилами судово-оперативної зйомки.

Відеозйомка має певні переваги у порівнянні з фотографуванням. Вона
дозволяє зафіксувати всі дії обвинуваченого (чи свідка) в динаміці,
послідовність цих дій, ініціативу обвинуваченого у показі та розповіді
під час відтворення обстановки і обставин події.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи