Реферат на тему

Криміналістика. Розслідування шахрайства

План

Криміналістична характеристика шахрайства

2. Початковий етап розслідування

3. Наступний етап розслідування

Література

1. Криміналістична характеристика шахрайства

Останнім часом в Україні шахрайство набуло поширення і характеризується
зміною форм, видів і способів. З економічними перетвореннями в країні,
розвитком ринкових відносин пов’язано проникнення шахрайства до сфери
підприємницької діяльності: інвестиційної, довірчої, страхової,
банківської.

Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно
шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК). Предметом шахрайства
може бути не тільки майно, а й право на таке майно (наприклад,
заволодіння шляхом шахрайства такими документами, що надають право
вступити у спадщину, отримати майно за заповітом, вимагати виконання
майнових зобов’язань та ін.)

Для відмежування шахрайства від інших видів посягань на власність
важливо встановити наявність обману або зловживання довірою. Під обманом
розуміється повідомлення неправдивих відомостей або приховування,
умовчання певних обставин, повідомлення про які було обов’язковим у
даних ситуаціях. Шахрайський обман являє собою такий вплив на поведінку
власника майна або особи, що відає майном чи охороняє його, який здатний
ввести цю особу в оману відносно добровільних дій з передачі майна
винному. Шахрайський обман передбачає передачу злочинцю майна самим
потерпілим або іншою особою. Пленум Верховного Суду України в постанові
від 25 грудня 1992,р. звернув увагу судів на те, що «обман (повідомлення
потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) або
зловживання довірою (недобросовісне використання довір’я з боку
потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою
викликати у потерпілого впевненість про вигідність і обов’язковість
передачі йому майна чи права на нього. Обов’язковою ознакою шахрайства є
добровільна передача потерпілим майна чи права на нього».

Обманні дії повинні передувати заволодінню майном. За своїм змістом і
формами обман буває різноманітним і може стосуватися предмета, подій,
дій і фактів. Формою шахрайського обману може бути категорична думка чи
припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми
письмової або усної мови, руху чи жестів.

Зловживання довір’ям полягає в тому, що злочинець для заволодіння майном
потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довір’я може
породжуватись службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю
потерпілого.

Способи вчинення злочину. Існують різноманітні способи шахрайства, які
можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від
спрямованості шахрайського посягання розрізняють такі основні способи
шахрайства:

1) з метою заволодіння державним, або колективним майном:

заволодіння матеріальними цінностями шляхом отримання цього майна за
підробленими документами на базах, складах та інших об’єктах з
використанням упущень відповідних службових осіб;

заволодіння грошовими коштами шляхом незаконного отримання державних
пенсій або інших виплат від органів соціального захисту за допомогою
підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані,
необхідні для отримання пенсії;

заволодіння майном шляхом придбання тих або інших товарів в кредит за
підробленими документами і ухилення від сплати решти суми;

привласнення майна, помилково відпущеного у великій кількості чи кращої
якості;

отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за постачання
товарів з наступним ухиленням від виконання зобов’язань за договором;

постачання товарів у меншій кількості та нижчої якості, ніж передбачено
договором;

заволодіння крупними грошовими сумами в банківських установах шляхом
використання у банківських розрахунках між організаціями фальшивих
кредитових авізо і різного роду чекових документів;

2) з метою заволодіння індивідуальним майном громадян:

підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, що підлягають
передачі контрагенту (використання шахраями грошових і майнових
«ляльок»);

продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленістю, якості (продаж
прикрас з міді, латуні чи бронзи як золотих);

заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов’язання за
договором (залишення потерпілого під якимось приводом і зникнення через
прохідний двір — «протяг»);

обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при
купівлі;

підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл»
знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;

обман під час азартних ігор;

проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;

позичання грошей без наміру повернути борг;

шлюбні афери;

збирання «пожертвувань»;

продаж невідчужуваного майна.

Способи шахрайства можуть бути поділені на види залежно від сфери
соціально-економічної діяльності:

1) соціальної допомоги (підроблення документів з метою отримання пенсій
чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою
підвищення пенсії та ін.);

2) побутового обслуговування (отримання .речей, що дорого коштують, за
документами своїх родичів, за викраденими чи знайденими документами);

3) страхування (завищення сум шкоди, що підлягають сплаті клієнтові в
результаті обумовлених страхових подій);

4) туризму (туристичні афери);

5) вивезення робочої сили за кордон (афери зі збирання грошей у бажаючих
поїхати на заробітки) та ін.

Способи шахрайства поділяють залежно від характеру «стосунків», що
виникають між підприємствами чи господарськими товариствами:

1) фіктивне представництво (використання фіктивних документів про
належність до тієї чи іншої фірми з метою укладання договорів і
отримання товару без оплати);

2) фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені
неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю
в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства; від першого
підприємства шахрай отримує матеріальні цінності, а від другого —
гроші);

3) отримання позик під фіктивні проекти (шахрай пред’являє документи, що
нібито підтверджують його наміри).

Залежно від тривалості злочину можна виділити такі способи шахрайства:

1) одноразові (отримання товару в кредит без наміру наступної виплати
грошей);

2) тривалі (незаконне отримання пенсії або грошової допомоги).

Залежно від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі
способи:

1) спрямовані на вузьке коло жертв;

2) спрямовані на широке охоплення населення.

Місце і обстановка. Місце вчинення злочину обирається з урахуванням
можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання,
особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізуватися у кількох
місцях, не пов’язаних між собою. Мова може йти й про територіальне
поширення будь-якого виду шахрайства. Шахраї можуть створювати
«спеціальні фірми», в яких здійснюється збирання грошей від громадян
(оформлення віз чи паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні
афери, довічне страхування, підтримка клубів, побудова класичних
фінансових пірамід, благодійні заходи та ін.).

Шахрайські посягання з метою заволодіння колективним майном (майном
юридичних осіб) вчиняються за місцем знаходження власників чи зберігання
їх цінностей. У сучасних умовах все частіше шахрайські діяння
відбуваються в установах (чи на підприємствах), де укладаються угоди: на
біржах, у брокерських конторах, посередницьких фірмах, агентствах з
нерухомості, адвокатських і нотаріальних бюро, під час аукціонів.
Шахрайство, спрямоване на заволодіння майном фізичних осіб, вчиняється в
місцях купівлі-продажу предмета посягання, на вулицях, вокзалах, за
місцем проживання злочинця чи жертви.

Обстановка вчинення шахрайства тісно пов’язана зі способом злочину. При
вчиненні шахрайства може мати місце створення злочинцем обстановки, що
сприяє досягненню мети заволодіння цінностями шляхом обману чи
зловживання довір’ям. Шахрай може демонструвати своє удаване знайомство
з впливовими людьми (пред’являти візитні картки, фотографії, автографи),
виявляти поінформованість з певних питань, пропонувати дружбу,
запрошувати до ресторану, розповідати про себе. Шахрайський обман може
виявлятися в конклюдентних діях, які вводять потерпілого в оману щодо
необхідності передачі майна. Такими прийнято визнавати: використання
форменого одягу особою, яка не має права його носити, і володіння на цій
підставі майном; споживання продуктів під виглядом готовності сплатити
їх вартість; зміна зовнішнього виду, форми чи властивостей різних
предметів і видача їх за інші предмети з метою заволодіння майном.

Час вчинення злочину. Час є не тільки елементом криміналістичної
характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати черговість, розвиток
різних явищ і процесів у часі. Важливо з’ясувати початок і закінчення
шахрайського діяння, його протяжність у часі. Шахрайство може мати
тривалий часовий період, складатися з кількох часових відрізків.

У більшості випадків шахрайство вчиняється у денний час. Воно може бути
пов’язано з часовим інтервалом діяльності тієї або іншої установи,
організації чи підприємства.

Предмет посягання. Предметом посягання при шахрайстві можуть бути
матеріальні цінності у всій їх різноманітності, грошові кошти, право на
майно. Це можуть бути готівка чи безготівкові гроші, товари, сировина,
напівфабрикати та ін. Характеристика предмета посягання має значення для
встановлення особи злочинця.

Особа злочинця. Суб’єктом шахрайства може бути відповідно до чинного
кримінального законодавства України тільки приватна особа, яка досягла
на момент вчинення злочину 16 років. Більшість шахраїв мають сильний дар
уяви, здатність впливу і вміння переконувати. До особистих якостей
шахрая належать його хитрість, брехливість, уміння прихилити до себе
оточуючих, знання способів підроблення документів. За своїм зовнішнім
виглядом — це звичайно поважні люди, які уміють себе «подати», обізнані
в галузі психології. Вони спостережливі і мають швидку реакцію на
обстановку, що змінюється. Шахраї використовують можливості
перевтілення, встановлюють контакт з людьми різних типів, обирають
відповідну манеру поведінки.

Шахраї можуть бути поділені на певні групи:

1) «нові» шахраї, що використовують механізми ринкових відносин,
можливості кредитно-банківських операцій, лжефірм, страхової,
інвестиційної і довірчої діяльності;

2) шахраї-гастролери, які постійно роз’їжджають і негайно зникають з
місць вчинення злочинних діянь;

3) шахраї-гравці, які використовують азартні ігри (кар-точні шулери,
«катали», «червоні валети» та ін.);

4) шахраї, які не мають постійного місця роботи чи проживання,
неодноразово судимі за шахрайство та інші злочини;

5) шахраї, які вчинили злочин вперше, за легковажністю, під впливом
інших осіб чи ситуацій;

6) шахраї-одинаки і шахраї, які вчиняють злочин групою, в тому числі з
розподілом ролей.

Особа потерпілого. Дані про жертву злочину мають важливе значення в
системі криміналістичної характеристики шахрайства. Спостерігається
певний зв’язок між особливостями особи потерпілого і особи злочинця,
простежується відома вибірковість з боку шахрая. Система ознак, що
належать до особи потерпілого, містить:

1) демографічні відомості (стать, вік, місце проживання, роботи та
ін.);

2) дані про спосіб життя, риси характеру, схильності, зв’язки і
стосунки;

3) відомості про фіктивність.

Сліди злочину. Для злочинної діяльності в формі шахрайства взагалі не
характерні сліди, залишені на місці події. Може не існувати й місця
події. У більшості випадків сліди злочинної діяльності зберігаються в
документах та їх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для
розслідування. Ці документи використовуються для обману й введення в
оману державних службовців, посадових чи матеріально відповідальних
осіб.

Сліди можуть бути виявлені на предметах, залишених шахраєм (сліди рук,
мікросліди, запахові сліди). Характерними слідами при шахрайстві є
ідеальні сліди (ті, що збереглися в уявних образах). Це пов’язано з тим,
що злочинець і жертва спілкуються значний час, в спокійний і невимушеній
обстановці.

2. Початковий етап розслідування

Найбільш загальні типові слідчі ситуацїі на початковому етапі
розслідування шахрайства такі:

1) є дані про подію злочину і особу злочинця;

злочинець затриманий відразу після вчинення злочину

3) є дані про подію злочину, спосіб його вчинення, особа злочинця
невідома;

4) є дані про подію злочину, але механізм вчинення шахрайства і особа
злочинця невідомі.

Запропоновані типові ситуації передбачають висунення і перевірку слідчих
версій. Основою для цього можуть бути такі загальні типові припущення:
шахрайство мало місце; вчинено інший злочин; надійшла неправдива заява і
злочинного діяння взагалі не було. Якщо передбачається, що шахрайство
мало місце, то можливе існування таких типових версій: заволодіння
матеріальними цінностями чи грошима могло бути вчинено за допомогою
підроблених документів (доручень, накладних, кредитових авізо,
договорів, посвідчень тощо); заволодіння майном могло бути вчинено за
допомогою легальних форм підприємницької діяльності чи використання
фіктивних підприємств; заволодіння майном припускається вчиненим за
допомогою «ляльок» (речових чи грошових), підміни товарів або грошових
знаків; заволодіння грошима (іншими цінностями) передбачається вчиненим
за допомогою азартних ігор; заволодіння майном припускається вчиненим
групою шах-раїв-гастролерів та ін. Залежно від ситуації і версії, що
перевіряється, слідчий обирає найбільш доцільні слідчі дії та
оперативно-розшукові заходи, визначає їх послідовність і відповідний
комплекс.

На початковому етапі розслідування шахрайства дії слідчого визначаються
залежно від характеру даних, які в нього є. У процесі розслідування
повинні бути доведені такі обставини: подія шахрайства (час, місце,
спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкретної особи у шахрайстві
і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер
відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної
шахрайством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.

Для перевірки версії про те, що шахрайства не було, необхідно
встановити, чи мав заявник майно і цінності, на які він посилається як
на предмет злочинного посягання, чи не міг він його розтратити. У такому
разі необхідно детально допросити заявника про обставини передачі майна
та його індивідуальні ознаки. У заявника доцільно з’ясувати, де і коли
було придбано майно або цінності, хто знав про їх існування, яким чином
відбувалася подія, за яких обставин, в якому місці, хто міг бачити
передачу майна, хто перебував на місці вчинення злочину тощо.

У разі підтвердження заяви потерпілого порушується кримінальна справа.
Якщо з часу вчинення злочину минуло небагато часу, організується
спостереження в місцях найбільш ймовірної появи злочинця. За
кримінальними обліками органів внутрішніх справ перевіряється, чи»є в
них дані про осіб, які мають властивості, притаманні шахраю, чи не
зареєстровані нерозкриті шахрайства, що вчинені способом, аналогічним
використаному підозрюваним. Інформацію про особу злочинця важливо
отримати від потерпілого і свідків.

Як свідків допитують осіб, у розпорядженні яких перебувало майно,
незаконно отримане шахраєм, інших осіб, які бачили чи мали контакт зі
злочинцем до шахрайства або під час його вчинення.

При допиті свідків необхідно з’ясувати обставини передачі майна, ознаки
зовнішності злочинців, їх одяг, прикмети. Слід визначити, коли їх
бачили, про що розмовляли; які дії вказували на те, що злочинці
переслідували шахрайські цілі, та ін.

При допиті потерпілого необхідно з’ясувати: коли і за яких умов шахрай
вчинив обман чи зловживання довір’ям і заволодів майном; чому потерпілий
опинився в цьому місці; чи був він один або з ким-небудь з числа своїх
знайомих; чи були якісь особи разом з шахраєм; як вони поводили себе;
який спосіб шахрайства був застосований злочинцем; які предмети чи
документи передано шахраю; хто мав відомості про наявність у потерпілого
майна; коли і на підставі чого він запідозрив, що став жертвою злочину;
які індивідуальні особливості майна, переданого злочинцям; в якому
напрямку і за яких обставин злочинці втекли, та ін. Цей перелік є
приблизним і не охоплює усіх питань, які з’ясовуються при допиті
потерпілого під час розслідування різних форм і видів шахрайства.

З метою виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та інших речових
доказів, з’ясування обстановки події проводиться огляд місця події або
огляд предметів чи документів.

Огляд місця події проводиться у тих випадках, коли передбачається
можливість виявлення слідів злочину, відоме місце, де було вчинено
шахрайство.

Огляд предметів і документів (записок, візиток, грошових чи речових
«ляльок», доручень, договорів та ін.), отриманих потерпілим від шахраїв,
проводиться негайно при їх виявленні. Під час такого огляду здійснюється
індивідуалізація виявлених предметів, встановлення ознак підроблення
документів, визначаються дані, що можуть бути використані для розшуку
шахрая. У разі необхідності проводиться виїмка документів чи предметів.

Затримання підозрюваного повинно бути старанно підготовленим і
несподіваним. Його необхідно проводити таким чином, щоб шахрай не зміг
непомітно викинути чи знищити ті чи інші предмети, речі, документи.
Після затримання шахрая проводиться особистий обшук затриманого, а потім
обшуки за місцем його проживання та за місцем роботи. У процесі обшуку
здійснюються пошуки майна, отриманого шляхом обману, різного роду
документів (у тому числі підроблених), інших предметів.

Допит підозрюваного повинен проводитись без зволікань. При цьому
доцільно використовувати ефект раптовості. Перший допит підозрюваного
має певною мірою розвідувальний характер, спрямований на з’ясування
позиції допитуваного, його аргументів, отримання інформації про подію,
що відбулася. Слідчий ще не має достатньої сукупності доказів для
повного викриття підозрюваного у шахрайстві.

3. Наступний етап розслідування

Діяльність слідчого на наступному етапі розслідування розпочинається з
аналізу і оцінки зібраних фактичних даних, урахування нових слідчих
ситуацій, визначення подальшого спрямування розслідування.

Типовими слідчими ситуаціями на цьому етапі розслідування можуть бути
такі:

1) встановлено конкретну особу та її причетність до вчиненого
шахрайства, пред’явлено обвинувачення;

2) є підозрюваний, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення
причетності підозрюваного до вчиненого шахрайства, обвинувачення не
пред’явлено;

3) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено
особу злочинця;

4) зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у
діях підозрюваного.

Якщо особа підозрюваного встановлена, то можуть мати місце такі типові
слідчі ситуації при розслідуванні шахрайства: підозрюваний визнає себе
винним; підозрюваний не визнає себе винним.

Типовими слідчими діями на наступному етапі розслідування є: допит
свідків, допит підозрюваного (обвинуваченого), пред’явлення для
впізнання, очна ставка, призначення та проведення експертиз та ін. На
цьому етапі як свідків допитують осіб, які не були допитані раніше, але
щось бачили, чули про розслідуваний злочин, знайомі з шахраєм. Свідків
виявляють під час допиту потерпілого, огляду місця події,
оперативно-розшукової діяльності. Під час допиту свідків з’ясовуються
обставини вчинення шахрайства, дані, що характеризують підозрюваного
(обвинуваченого), його спосіб життя, стосунки, встановлюються відомості
про наявність у нього певного майна і місце його зберігання.

На наступному етапі розслідування проводиться допит підозрюваного
(обвинуваченого). На час допиту слідчий вже має необхідну інформацію про
подію злочину, зібрано необхідні докази для викриття допитуваного у
вчиненні шахрайства. Слідчий може використовувати постановку контрольних
запитань, пред’явлення доказів (у тому числі різного роду документів),
оголошення показань свідків.

При пред’явленні підозрюваного для впізнання необхідно враховувати, що
шахраї досить часто змінюють свій зовнішній вигляд перед вчиненням
злочину, одягають невластивий їм одяг; змінюють зачіску, відпускають
бороду чи вуса, надягають окуляри. Тому при пред’явленні їх для
впізнання впізнаючому необхідно дати можливість спокійно і уважно
ознайомитися із зовнішністю осіб, яких йому пред’являють. Пред’являються
для впізнання також окремі речі чи предмети, що могли належати
потерпілому.

Призначення і проведення експертиз пов’язано з необхідністю дослідження
підроблених документів та інших предметів, що використовував шахрай. З
цією метою, призначається проведення почеркознавчої,
техніко-криміналістичної експертизи (для встановлення особи, яка
виконала текст документа чи підписала його, способів виготовлення
документа, типу машинописних, поліграфічних або комп’ютерних засобів,
змін у тексті документів, підробки відбитків печаток і штампів та ін.).
Якщо на предметах чи документах виявлено сліди (рук, нігтів, мікросліди
тощо), можуть бути призначені трасологічні та інші судові експертизи.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи