Реферат на тему

Криміналістика. Розслідування екологічних злочинів

План

1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів

2. Початковий етап розслідування

3. Наступний етап розслідування

Література 1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів

Розробка криміналістичної характеристики екологічних злочинів (злочинів
проти довкілля) тісно пов’язана з їх класифікацією та базується на
широкій системі екологічного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються
Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а
також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про
надра, охорону атмосферного повітря, охорону та використання рослинного
та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Під час
розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати низку важливих
положень, що містяться в законах України «Про охорону атмосферного
повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України»,
«Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної
енергії та радіаційну безпеку».

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст.
70) встановлено, що визначення складу екологічних правопорушень та
злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної
відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно Кодексом
України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом
України.

Для розробки та використання окремих методик розслідування екологічних
злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних
екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами глави
«Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання
природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» КпАП. Стосовно
цього великого значення набуває той факт, що низка екологічних норм
кримінального закону містить адміністративну преюдицію (наприклад, ст.
85 КпАП «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу» та ст.
248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика будується з урахуванням особливостей
екологічних злочинів, які виявляються в тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність) службових осіб (керівників підприємств,
установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо
відповідають за встановлення та експлуатацію очисних споруд або
виконують іншу роботу, пов’язану з транспортуванням відходів, викидів та
їх знешкодженням, мають наслідком утворення певних комплексів — слідів у
широкому та вузькому розумінні;

2) факти про вчинення вказаних злочинів відбиваються у розпорядженнях
(письмових та усних) про зміну роботи очисних установок, про доручення
обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо, виявлення і
аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причини порушення
екологічних правил;

3) процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних,
хімічних, біологічних властивостей вод, атмосферного повітря,
забруднення їх шкідливими для здоров’я людей відходами промислового
виробництва, призводить до утворення слідів — наслідків забруднення,
пов’язаних з порушенням екологічного балансу, захворюваннями тощо;

4) своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної,
повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню,
значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосереднім об’єктом яких
є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосферного повітря,
передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК
(«Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря»). Вказані
злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час
аналізу їх криміналістичної характеристики.

2. Початковий етап розслідування

Вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, необхідно
враховувати, що ці злочини вважаються закінченими з моменту забруднення
водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та не знешкодженими
стічними водами, викидами та відходами промислових,
сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ,
організацій за умови, що це забруднення створювало реальну можливість
заподіяння шкоди здоров’ю людей або сільськогосподарському виробництву
чи рибним запасам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків
забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей відходами
промислового виробництва.

При вирішенні питання про достатність підстав для порушення кримінальної
справи та під час розслідування необхідним є знання стандартів якості
навколишнього природного середовища. Екологічні стандарти встановлюють
гранично допустимі нормативи шкідливого антропогенного впливу на
навколишнє середовище, перевищення яких створює загрозу збереженню
оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення

Встановлено нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК)
забруднюючих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунті; ступені шкідливих
фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації, інших хімічних,
фізичних, біологічних факторів; нормативи гранично допустимого
навантаження (ГДН) на природне середовище, що використовується в
сільськогосподарських, рекреаційних цілях, та нормативи
санітарно-захисного характеру.

Виробничо-господарські стандарти покликані лімітувати параметри
виробничо-господарської діяльності певного об’єкта з метою екологічного
захисту зовнішнього середовища. До них належать нормативи гранично
допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин і шкідливих фізичних,
хімічних, біологічних впливів, а також технологічні, містобудівельні,
рекреаційні та інші нормативи господарської діяльності. Слід
враховувати, що ГДВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих
речовин від конкретного джерела не призведуть до перевищення ГДК,
встановлених в цьому районі.

У разі необхідності слідчий проводить перевірочні дії шляхом відібрання
пояснень від окремих громадян або посадових осіб, витребування
документів (ст. 97 КПК) з метою визначення підстав для порушення
кримінальної справи за ознаками відповідних статей КК. За відсутності
ознак складу екологічних злочинів вирішується питання про притягнення
винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності.

У процесі планування слідства необхідно з’ясувати обставини, загальна
система яких визначена в ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину,
описаними в диспозиції відповідних статей КК, а також криміналістичною
характеристикою даних злочинів. Стосовно розслідування екологічних
злочинів такими обставинами є:

1) який об’єкт зазнав забруднення (ділянка землі, водоймище тощо);

2) в чому саме виявилось забруднення;

3) які наслідки сталися в результаті порушення правил скидання
неочищених і не знешкоджених стічних вод, викидів чи відходів у
водоймище або шкідливих відходів виробництва в атмосферу, забруднення
моря шкідливими речовинами;

4) які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину або правопорушення,
що тягне відповідальність за статтями КпАП;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його
діяльності та технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які екологічні правила порушені;

9) хто винний у їх порушенні;

10) мотиви порушень, якими керувались винні особи;

11) які умови сприяли порушенню екологічних правил.

У процесі висунення слідчих версій і планування розслідування по цій
категорії справ, необхідно враховувати типові вихідні дані та слідчі
ситуації.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надходять факти про
порушення правил охорони навколишнього середовища: 1) від відповідних
служб екологічного контролю або 2) обґрунтовані заяви від громадян,
організацій, установ тощо. У першому випадку органи екологічного
контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що
зафіксовані за допомогою приладів, а також документально, під час
відомчого розслідування. У подібних випадках слідчий висуває версії щодо
конкретного об’єкта — джерела забруднення і особи, відповідальної за
дотримання відповідних правил; причин порушень, які були припущені;
механізму події, його наслідків. Для даної ситуації характерний такий
комплекс слідчих дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд
документів, допит свідків, призначення судових експертиз, допит
потерпілих, допит обвинувачених, відтворення обстановки і обставин події
(слідчий експеримент і перевірка показань на місці).

У другій ситуації сутність події та її наслідки не завжди очевидні. У
цьому випадку висуваються версії про сам характер події, її наслідки,
причинний зв’язок між ними (наприклад, чи мало місце забруднення води,
атмосферного повітря, чи порушені норми викиду відходів). При цьому
важливого значення набувають перевірочні дії слідчого (у порядку ст. 97
КІШ), що складаються з витребування документів (від службових осіб
відповідних об’єктів — можливих джерел забруднення, органів екологічного
контролю та ін.), а також з відібрання пояснень у відповідних осіб. У
випадках, що не терплять зволікання, можливий огляд місця події до
порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). За порушеною
кримінальною справою слідчий проводить комплекс невідкладних слідчих
дій.

Огляд місця події, ділянок місцевості, очисних споруд по справах про
злочинні порушення правил екологічної безпеки може проводитись як
невідкладна слідча дія у випадках виявлення очевидних ознак грубих
порушень екологічного режиму чи шкідливих наслідків таких порушень
(шкоди здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву, що викликало
масову загибель риби, тощо). В інших випадках огляд місця події
проводиться після опитування очевидців та інших осіб, огляду відповідних
документів, завдяки чому особа, яка проводить огляд, одержує інформацію
про розслідувану подію.

Місцем події може бути ділянка місцевості (місце вивезення або
знешкодження викидів, відходів виробництва та ін.), ділянки акваторії
прісних водойм, каналів, стічних промислових та побутових вод, моря,
природні стоки вод; приміщення промислових, сільськогосподарських,
комунальних та інших підприємств, установ, організацій, що можуть
виявитися джерелом забруднення водойм та атмосферного повітря (виробничі
та інші споруди, очисні, вловлюючі установки).

При підготовці до огляду треба вирішити питання про участь у ньому
відповідних спеціалістів, у необхідних випадках — аквалангістів,
водолазів, біологів, лікарів санепідстанцій, інженерів з очисних споруд,
агрономів та ін. Необхідно також забезпечити готовність засобів
криміналістичної техніки (слідча валіза), підсобних технічних засобів з
урахуванням специфіки розслідування та огляду по даній категорії справ
(наприклад, вимірювальні прилади, а також прилади, необхідні для
складання плану місцевості, засоби для отримання проб води, повітря,
ґрунту та ін.). Тільки в результаті огляду місця події можна
безпосередньо дослідити обстановку, з’ясувати важливі для розкриття
даного злочину обставини, а саме:

1) джерела (осередки) забруднення, місця викиду шкідливих речовин;

2) зону забруднення, напрямки його поширення;

3) чинники, що вплинули на поширення забруднення (інтенсивність викиду
відходів, течія, вітер, рельєф місцевості тощо);

4) наслідки забруднення (наявність загиблої риби, водоплавної птиці,
тварин, загиблих посівів та ін.);

5) сліди забруднення (мазут, інші матеріали та речовини на поверхні
водойм, різні викиди та відходи виробництва та ін.).

Огляд місця події, що здійснюється у напрямку поширення забруднення,
дозволяє встановити та розширити коло очевидців розслідуваної події.

Безпосереднє сприйняття обстановки, з’ясування обставин події на місці
дають слідчому можливість отримати більш повну інформацію про подію.
Огляд, що буде проведений на наступних стадіях розслідування, дає
можливість уточнити та перевірити дані, отримані раніше.

У разі, коли огляд місця події є невідкладною слідчою дією, перш за все
необхідно здійснити заходи щодо усунення причин та наслідків забруднення
(якщо це не було зроблено раніше), припинити його розповсюдження,
встановити осіб, які можуть повідомити про обставини події.

Залежно від особливостей вихідних даних слідчий визначає приблизні межі
огляду, окремі вузли місця події, центральний вузол огляду, напрямок
огляду. Якщо відоме джерело забруднення, починати огляд краще з місця
його розташування, а далі прямувати шляхом розповсюдження ознак
забруднення. Якщо ж джерело відомо приблизно (за наявності, наприклад,
на вказаній території кількох підприємств, що скидають відходи
виробництва в одне водоймище), огляд можна розпочати з зони прояву
наслідків забруднення (нерідко це узбережжя). Відбір проб із
забруднюючою речовиною та проведення термінового їх аналізу
(експрес-аналізу) дозволить встановити джерело забруднення, яке
необхідно негайно оглянути.

Для фіксації даних огляду необхідно проводити фотографування з
обов’язковим застосуванням орієнтуючої зйомки для відображення
просторової протяжності місця, взаєморозташування джерел забруднення і
місця забруднення з ознаками наслідків порушення екологічних правил. На
окремих ділянках проводяться оглядові зйомки. Фотографуються також
окремі вузли та деталі (зовнішній вид механізмів очисних споруд, їх
деталей, забруднені ділянки відвідних каналів тощо). На схемах (планах)
мають бути позначені місця події, взаємне розташування об’єктів, що
оглядаються, з вказівкою джерела забруднення та осередків забруднення,
місця взяття проб, для чого слід зробити кольорову розмітку шляхів
поширення потоків забруднення.

При розслідуванні екологічних злочинів велике значення має огляд
документів щодо правил охорони навколишнього середовища, для чого
необхідно знати їх номенклатуру. Документи можуть бути оглянуті за
місцем їх та знаходження або, коли необхідно ретельно їх вивчити та
співставити дані, що в них містяться, вони мають бути вилучені шляхом
виїмки. До таких документів можуть належати:

1) документація на проектування захисних споруд (очисних,
фільтруючих, відстійних);

2) документи про права та обов’язки осіб, які відповідають за
додержання екологічних правил;

3) журнали чергових посадових осіб промислових, енергетичних,
сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ і
організацій, що здійснюють згідно з виробничим (технологічним) процесом
скидання стічних вод, відходів виробництва;

4) журнали (книги) обліку виробничих викидів;

5) транспортні документи на перевезення відходів виробництва (наряди,
накладні, шляхові листи тощо);

6) документи про отримання відходів виробництва в місцях їх
знешкодження, зберігання, утилізації (звалища, відвали тощо);

7) документи (інструкції, накази, розпорядження) про експлуатацію
промислових, енергетичних, сільськогосподарських, комунальних об’єктів
(систем) та дозволи на скидання стічних вод, викидів виробництва,
відходів;

8) документи, що містять відомості про встановлені несправності, ремонт
очисних, вловлюючих, каналізаційних та інших пристроїв;

9)документи контролю, проведеного відповідними інспекціями, станціями,
службами і лабораторіями

10) документи річних, морських, повітряних суден, плавзасобів (платформ
та інших конструкцій), що містять відомості про скидання забруднюючих
море речовин, відходів та матеріалів.

Загальним напрямом допиту незалежно від особи, яку допитують, є
встановлення факту забруднення вод або атмосферного повітря, причин та
обставин такого забруднення, його наслідків, осіб, які відповідають за
дотримання правил охорони довкілля, ступеня їх вини, можливості
відвернути забруднення та його наслідки.

Кримінальний закон одним з серйозних наслідків порушення правил
екологічної безпеки визначає заподіяння шкоди здоров’ю людей. Не всі
випадки забруднення вод та атмосферного повітря призводять до
безпосереднього завдання шкоди здоров’ю людей, наслідки забруднення
можуть бути виявлені лише через значний час. У зв’язку з цим під час
підготовки до допиту потерпілого необхідно використовувати дані, що
містяться в історії хвороби потерпілого, висновках медико-санітарної
експертної комісії (МСЕК), судово-медичного експерта. Під час допиту
з’ясовуються факти перебування потерпілого у місцях, які було забруднено
шкідливими речовинами, відстань до цих місць, використання в їжу риби,
виловленої у забрудненому водоймищі, продуктів, що виросли на ланах,
зрошених неочищеними стічними водами тощо.

Допит свідків. Залежно від ступеня інформованості про обставини
забруднення навколишнього середовища свідків можна поділити на кілька
груп. По-перше, це посадові або інші особи, які повідомили про факти
виявлення забруднення водоймища чи атмосферного повітря, до яких
належать:

а) працівники відповідних інспекцій, яким стало відомо про порушення
даним підприємством правил охорони природи, які виявили загибель* риби;
працівники санітарноепідеміологічної служби (СЕС), які зареєстрували у
повітрі за допомогою спеціальної апаратури підвищену концентрацію
шкідливих речовин над певною територією;

б) особи, які опинилися в районі забруднення, працівники, які брали
участь в очищенні водоймищ і ділянок місцевості, водії транспортних
засобів, які вивозили відходи.

До другої групи свідків можна віднести осіб, які спостерігали факт
викиду шкідливих відходів виробництва і можуть вказати джерело
забруднення. Значний інтерес становлять свідчення осіб, пов’язаних з
виробничим процесом та роботою очисних споруд. До цієї групи належать
свідки, які можуть повідомити дані про причини виходу з ладу очисних
споруд чи їх неправильне використання, порушення правил вивезення і
знешкодження відходів. Під час розслідування можуть бути допитані в
якості свідків особи, які брали участь у відомчому розслідуванні як
поняті, спеціалісти, технічні помічники в першочергових слідчих діях.

У процесі розслідування екологічних злочинів для вирішення найбільш
важливих завдань виникає необхідність проведення тактичних операцій, до
яких по вказаній категорії справ належать такі: «Встановлення порушень
екологічних стандартів», «Встановлення джерела забруднення», «Визначення
об’єкта та наслідків забруднення», «Визначення документів, що
відображують дотримання екологічних стандартів (правил)» та ін.

3. Наступний етап розслідування

Початковий етап розслідування часто дає можливість встановити наявність
наслідків злочинних порушень правил екологічної безпеки, зафіксувати
сліди злочину. Однак для повного, всебічного і об’єктивного
розслідування необхідно встановити важливі обставини шляхом провадження
різних слідчих дій, тактичних операцій. На наступному етапі
розслідування з’являються підстави для вирішення питання про винність
осіб, відповідальних за порушення екологічних правил, у зв’язку з чим
проводиться допит обвинувачених (підозрюваних). З метою перевірки
одержаних даних поряд з іншими слідчими діями проводяться перевірка
показань на місці, слідчий експеримент, призначаються судові експертизи.

Підготовка до допиту обвинувачених вимагає ознайомлення слідчого з
даними, що стосуються додержання екологічних правил та стандартів
(наприклад, технічною документацією на роботу очисних споруд,
положеннями, інструкціями, наказами про права і обов’язки осіб, які
відповідають за дотримання правил охорони довкілля, усунення шкідливих
наслідків). Особливу увагу слід приділити вивченню технічної
документації, в якій зареєстровано аналізи води, що скидається (повітря,
що викидається), уразі необхідності — проектної документації. Необхідно
систематизувати матеріали справи: протоколи оглядів, матеріали відомчого
розслідування тощо.

Підготовка до допиту передбачає також вивчення особи обвинуваченого,
його ставлення до виконання службових обов’язків, рівень професійної
підготовки (загальної, за профілем роботи і спеціальної), пов’язаної з
обслуговуванням очисних споруд. Слід мати на увазі, що суб’єктами
екологічних злочинів можуть бути посадові особи (наприклад, директор,
головний інженер, головний технолог, керівник цеху або дільниці), а
також інші особи, які безпосередньо відповідають за встановлення та
експлуатацію очисних споруд або виконують різноманітні роботи, пов’язані
з транспортуванням відходів виробництва та їх утилізацією. При
підготовці до допиту необхідно систематизувати докази щодо кожного
обвинуваченого, а також вирішити питання про послідовність допиту, якщо
обвинувачених декілька.

У разі, коли обвинуваченому ставиться за провину систематичне
забруднення або неодноразові викиди шкідливих відходів промислового
характеру в атмосферу, необхідно передбачити послідовність пред’явлення
доказів за кожним епізодом.

При допиті обвинуваченого необхідно з’ясувати: обставини, що призвели до
порушення правил охорони довкілля; мотиви, з яких сталося забруднення
вод або повітря; осіб, які брали участь у скиданні неочищених стічних
вод тощо (крім обвинуваченого), і в зв’язку з цим роль кожного з
учасників даного технологічного процесу згідно зі службовими
обов’язками; форми контролю за їх діями та як він здійснювався.

Якщо необхідно перевірити, чи мало змогу виникнути певне явище,
розвинутися або припинитися певним чином, за визначений відрізок часу,
залишивши відповідні сліди, іноді виникає потреба в призначенні слідчого
експерименту (ст. 194 КПК). При цьому слід мати на увазі, що слідчий
експеримент проводиться з дотриманням правил безпеки лише для перевірки
явищ, реконструкція яких необхідна для з’ясування окремих обставин
події. Позитивні результати можуть бути отримані шляхом перевірки та
уточнення показань обвинуваченого на місці.

Розслідування порушень правил екологічної безпеки вимагає застосування
спеціальних знань з різних наукових галузей, оскільки коло об’єктів
дослідження по вказаних справах дуже різноманітне. У методиці
розслідування вказаних злочинів складається система типових експертиз,
серед яких центральне місце має посісти така, що зараз формується, —
судово-екологічпа експертиза. Ця експертиза є по суті комплексним
дослідженням, що здійснюється спеціалістами в галузі екології разом з
медиками, експертами-біологами, зоотехніками, ветеринарами, хіміками,
гідрологами, агротехніками, інженерами по очисних спорудах, технологами
виробництв, пов’язаних із шкідливими відходами, тощо.

При розслідуванні порушень правил охорони довкілля необхідно виходити з
цілей та основних завдань, визначених Законом України «Про екологічну
експертизу». Метою екологічної експертизи є попередження негативного
впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного
середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки
господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях
та об’єктах.

Головними її завданнями є: визначення ступеня екологічного ризику та
безпеки запланованої або здійснюваної діяльності; організація
комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної
експертизи; встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам
екологічного законодавства, санітарним нормам, будівельним нормам та
правилам; оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на
стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість
природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та
достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та
здоров’я людей; підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків
екологічної експертизи.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти нормативно-правових актів,
передпроектні матеріали, документація на впровадження нової техніки,
технології, матеріалів, рідин, продукції, реалізація яких може призвести
до порушень екологічних нормативів, негативного впливу на стан
навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися
в окремих населених пунктах та регіонах, а також діючі об’єкти та
комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього
природного середовища та здоров’я людей.

Суб’єктами екологічної експертизи є: центральні органи охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, їх органи на
місцях, їх спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні
підрозділи чи комісії; органи або установи охорони здоров’я, інші
державні органи, місцеві Ради та органи місцевої державної адміністрації
у відповідності із законодавством; громадські організації екологічної
спрямованості або створені ними спеціалізовані формування; інші
установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні чи
фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;
окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про
екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.

При розслідуванні порушень правил екологічної безпеки висновки
екологічної експертизи, проведеної під час відомчої перевірки до
порушення кримінальної справи, служать одним з джерел відомостей про
порушення встановлених правил проектування, спорудження і експлуатації
тих чи інших об’єктів з точки зору екологічних вимог. Вони можуть
скласти або доповнити підстави для порушення кримінальної справи.

Слід розрізняти екологічну експертизу, що проводиться у відповідності з
положеннями Закону України «Про екологічну експертизу», і
судово-екологічну експертизу, яка призначається під час слідства, у
разі, коли для вирішення питань, що виникли перед слідчим, недостатньо
висновку екологічної експертизи. На практиці мають місце випадки, коли
судові експертизи не призначаються на тій підставі, що до справи
залучені висновки відповідних органів, які здійснюють
контрольно-інспекційні функції, в тому числі матеріали екологічної
експертизи. Такі висновки іноді надаються спеціалістами
науково-дослідних і проектних інститутів того відомства, що й
підприємство, яким були забруднені вода або повітря.

Відомчі висновки, як і висновки державної екологічної експертизи, можуть
розглядатись на підставі ст. 83 КПК як документи, що є джерелами, котрі
містять відомості про факти, викладені або засвідчені відповідними
спеціалістами. При призначенні судової експертизи по цих справах
необхідно мати на увазі, що активний розвиток загальної екології як
системи знань про закономірності взаємодії живих організмів із
середовищем існування сприяв виникненню в її межах самостійних галузей,
які вивчають окремі сторони спілкування людини з природою: екології
людини (системи знань про вплив природних і антропогенних факторів на
здоров’я людини, адаптації (і дезадаптації) її організму в умовах
навколишнього середовища); інженерної екології (системи знань про
екологічні вимоги до сучасного виробництва, досягнень науки і техніки);
соціальної екології (системи знань про взаємодію суспільства і природи).
На відміну від галузей загальної екології, побудованих на
природно-науковій базі, соціальна екологія ґрунтується на синтезі
природознавства і соціології.

Предмет судово-екологічної експертизи визначається особливостями
спеціальних знань вказаних галузей екологічної науки. Об’єктами даної
експертизи у широкому розумінні є навколишнє природне середовище
(біосфера), її стан внаслідок впливу людини, її господарчої діяльності.
До компетенції експертів у галузі екології належить визначення:

1) критичного рівня забруднення (КРЗ) навколишнього середовища для даної
місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров’я населення
і стану якості середовища;

2) гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин у водоймища,
атмосферне повітря, ґрунт та інших шкідливих впливів на природне
середовище, допущених даним виробничо-господарським об’єктом;

3) гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин у
атмосферному повітрі, водоймищах, ґрунті, дійсно встановлених
відповідними контролюючими компетентними органами;

4) стандартів якості навколишнього природного середовища, що
пред’являються до діяльності виробничо-господарчих об’єктів;

5) екологічної шкоди, заподіяної у результаті порушення правил охорони
навколишнього середовища;

6) безпосередніх причин заподіяння екологічної шкоди;

7) чи не стали причиною події дефекти проектування, планування даного
об’єкту, його експлуатації;

8) можливості уникнути порушення правил охорони довкілля;

9) чи не призвели до шкідливих екологічних наслідків чинники, що не
залежать від цих порушень;

10) причин і умов, що сприяли порушенням правил екологічної безпеки.

Для проведення судово-екологічної експертизи можливо залучати
спеціалістів органів, що здійснюють державну екологічну експертизу
(органи Держкомгідромету, Міністерства охорони здоров’я та ін.),
працівників судово-експертних установ Міністерства юстиції (біологів,
ґрунтознавців, хіміків) з питань, що входять до їх компетенції.

У зв’язку з тим, що диспозиції статей 241—243 КК визначають дані злочини
закінченими з моменту забруднення акваторії вод, атмосферного повітря,
часто виникає необхідність проведення судових експертиз для встановлення
самого факту і обставин такого забруднення певної території або
акваторії даним підприємством, судном тощо. Для вирішення таких завдань
призначаються судово-технічна, судово-технологічна, судово-хімічна,
судова агротехнічна, судова гідрометеорологічна, судово-біологічна
експертизи.

Для встановлення окремих обставин, пов’язаних з наслідками вказаних
забруднень, крім перелічених можуть призначатися судово-медична,
судово-ветеринарна, судова-іхтіологічна експертизи.

Судово-технічна експертиза призначається для оцінки технічного стану
захисного, очисного й уловлюючого обладнання, виявлення його дефектів,
безпосередніх технічних і організаційних причин дефектності роботи
обладнання, а також обставин, що цьому сприяли.

Судово-технологічна експертиза вирішує питання роботи технологічного
обладнання (в тому числі очисного) в конкретному виробничому процесі,
пов’язаному з виділенням відходів, викидів, шкідливих речовин, які
потребують відповідної очистки й знешкодження, а також з роботою
двигунів та іншого обладнання суден, що викликає необхідність скидання
речовин.

Судово-хімічна, судова агротехнічна, судова гідрометеорологічна
експертизи призначаються для встановлення факту забруднення певної
території або акваторії, водних джерел, підземних вод неочищеними і не
знешкодженими стічними водами, викидами або відходами, що заподіяли або
можуть заподіяти шкоду здоров’ю людей чи рибним запасам, а також
забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей відходами
промислового виробництва, забруднення моря речовинами, шкідливими для
здоров’я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами й
матеріалами, які можуть спричинити збитки зонам відпочинку або
перешкоджати іншим законним видам використання моря. З цією метою перед
експертом відповідної спеціальності можуть бути поставлені такі питання:

1) чи не містять вказані проби води (повітря, ґрунту) будь-які шкідливі
речовини; якщо містять, то які саме;

2) які особливості (вид, склад, тощо) вказаної речовини, що виявлені в
даній пробі;

3) чи однакові запропоновані для експертного дослідження речовини, що
виявлені в даному районі (просторі) й отримані зразки викидів, відходів,
скидів.

Для вирішення подібних питань може призначатись також судова
матеріалознавча експертиза нафтопродуктів, мастил тощо.

Оскільки під час розслідування забруднення вод і атмосферного повітря
треба встановити, чи не спричинило таке забруднення шкоди здоров’ю
людей, у ряді випадків необхідно провести судово-медичну експертизу
потерпілих і речових доказів для вирішення наступних питань:

1) якою речовиною і якою її кількістю (дозою) спричинено шкоду здоров’ю
даної особи;

2) яким шляхом (через дихальні шляхи, органи травлення, зовнішні
покриви) шкідлива для здоров’я речовина потрапила в організм;

3) чи виявлено будь-яке захворювання у даної особи і якщо так, яка його
причина;

4) чи не втратила дана особа працездатності внаслідок забруднення
водоймища (атмосферного повітря) певною речовиною, а якщо так, то який
ступінь втрати працездатності.

Велике значення для встановлення факту і обставин спричинення шкоди
рибним запасам прісних водойм і моря має проведення судово-іхтіологічної
експертизи, яка може вирішити питання:

1) які причини загибелі риби в даному районі акваторії;

2) якою речовиною викликане отруєння риби;

3) скільки часу минуло з моменту отруєння риби;

4) яку шкоду може спричинити рибним запасам забруднення даного району
акваторії виявленими у воді шкідливими речовинами;

5) яких заходів необхідно вжити для усунення шкідливих наслідків,
викликаних забрудненням даного району акваторії, що призвели до
скорочення рибних запасів (живих ресурсів моря).

У разі необхідності встановити шкоду, заподіяну забрудненням водойм,
сільськогосподарському виробництву або такому виду ресурсів моря, як
морські тварини можуть призначатись судово-зоологічна (судова
зоотехнічна), судово-ветеринарна експертизи.

Велике значення для розслідування даного виду злочинів має залучення
представників громадських об’єднань до проведення окремих слідчих дій:
встановлення свідків, потерпілих, охорони місця події, обстеження
території й акваторії з метою виявлення слідів злочину, його наслідків,
з’ясування обставин, що сприяли порушенням правил екологічної безпеки та
ін.

На наступному етапі розслідування і в заключній його стадії виникає
необхідність здійснення тактичних операцій, що мають завдання встановити
важливі для даної категорія справ обставини. До подібних операцій
належать: встановлення функцій службових осіб і технічного персоналу,
причинних зв’язків між їх діяльністю і наслідками, що настали;
визначення фізичної, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної
злочином; з’ясування причин і умов, що сприяли порушенням екологічних
стандартів і нормативів.

Під час розслідування екологічних злочинів слідчий, використовуючи дані
криміналістичного аналізу, обставин і слідів, з’ясовує умови, що сприяли
злочинним порушенням правил екологічної безпеки, до яких можуть
належати:

1) виробничі недоліки в забезпеченні технологічної дисципліни,
проектування, спорудження і експлуатації очисних споруд, використання
контрольних приладів та ін.;

2) організаційні недоліки в підготовці й підвищенні кваліфікації
працівників, які відповідають за додержання екологічних правил на
даному об’єкті, контроль за дотриманням цих правил та ін.;

3) організаційно-правові недоліки, що виявляються в неповноті
нормативної регламентації діяльності, пов’язаної з використанням очисних
споруд;

4) особливості психофізіологічних властивостей осіб, відповідальних за
дотримання екологічних правил, що призводить до їх порушення (через
недостатню працездатність, відсутність швидкої реакції на умови, що
швидко змінюються, тощо).

На основі виявлених під час розслідування причин і умов, що призвели до
злочинних порушень правил охорони навколишнього середовища слідчий
вносить подання у відповідні інстанції (ст. 23і КПК). У випадках, які не
припускають зволікання, таке подання вноситься до закінчення слідства, в
міру встановлення причин та умов порушення екологічних правил.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи