Реферат на тему:

Об’єкти та види обшуку

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовуються два
різних терміни — «об’єкти пошуку» і «об’єкти обшуку».

Об’єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У
процесі обшуку такими об’єктами є люди, трупи, знаряддя злочину,
предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.

Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими
доказами. Згідно зі ст. 78 КПК можна сформувати певні типові групи таких
предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину:

а) вогнепальна і холодна зброя;

б) предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочинів (знаряддя
злому і злодійський інвентар — відмички, «фомки», «гусячі лапи» та ін.;
знаряддя вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень — кастети,
надолонники, кістені тощо);

в) предмети, зберігання чи використання яких заборонено або потребує
спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини,
наркотики та ін.);

г) предмети, які застосовуються у побуті, виробничій або іншій
легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, молоток та ін.);

ґ) транспортні засоби (якщо вони використовувались для досягнення
злочинного результату).

2. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття
обшукуваного, яке має сліди крові, частки ґрунту, жирові плями тощо).

3. Предмети, отримані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є
предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.).

4. Інші предмети, що виступають засобом для встановлення істини по
справі (фотознімки, записні книжки, дискети ЕОМ тощо).

Окрему групу об’єктів складають документи. Під час обшуку підлягають
виявленню документи:

а) зміст яких є предметом злочинного посягання;

б) які є засобом вчинення злочину;

в) які є засобом приховання злочину;

г) що характеризують особу злочинця;

ґ) що містять у собі зразки почерку;

д) що містять у собі іншу інформацію, яка цікавить органи розслідування.

Об’єкти пошуку можуть бути класифіковані за різними підставами:

1) залежно від характеру попередньої інформації про об’єкт пошуку:

а) індивідуально визначені об’єкти;

б) об’єкти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родову
(групову) належність;

в) випадково виявлені об’єкти;

2) залежно від форми вказівки в законі:

а) прямо передбачені й названі в КПК як об’єкти;

б) віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для
встановлення істини по справі;

в) які є вилученими із законного обороту;

г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої
конфіскації майна;

3) залежно від природи того, що шукають:

а) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

б) предмети і документи, заборонені до обороту;

в) предмети і документи, що можуть бути доказами у іншій кримінальній
справі;

г) речі та цінності, що здобуті злочинним шляхом;

ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою
забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

д) особи, які переховуються від слідства і суду;

е) особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

є) трупи або частини розчленованого трупа (трупів);

ж) тварини.

Об’єкт обшуку — це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження.

Найбільш поширеними об’єктами обшуку є:

1) жилі приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);

2) службові, торговельні, виробничі та інші нежилі приміщення
(кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади,
виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);

з) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

4) автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли та ін.);

5) жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

Таким чином, об’єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що
знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (власності), або особа, якщо є
достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути
знаряддя злочину, предмети та цінності, які мають значення для справи.

У криміналістичній теорії прийнято розрізняти декілька видів обшуку
залежно від тих чи інших підстав їх диференціації. Так, за характером
об’єктів обшуку розрізняють обшук: приміщень, місцевості, транспортних
засобів, особи. За характером об’єктів пошуку виділяють обшуки,
спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх частин), знарядь та засобів
вчинення злочину, предметів злочинного посягання, слідів, документів та
інших об’єктів. Обшуки можна розрізняти зо їх повторюваністю (первинний
і повторний) та за їх одночасністю (груповий і одиночний). Названі види
обшуку мають певну специфіку. Розглянемо особливості проведення окремих
видів обшуку.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є
у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися
об’єкти пошуку. Обшук приміщень полягає у вивченні та аналізі
конструктивних вузлів будинку (споруди), жилих і підсобних приміщень,
предметів домашньої обстановки. Обшук рекомендується розпочинати з
найбільш «важких» ділянок приміщення, проводити пошук спочатку у
нежилих, а потім у жилих приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від
входу до приміщення.

Під час обшуку приміщень необхідним є обстеження окремих вузлів будівлі
або споруди, до яких належать підвальна частина будівлі, горище, сходи,
міжповерхові перекриття, стіни і перегородки, санітарно-технічні вузли і
комунікації. При обстеженні конструктивних вузлів* будівлі слід звертати
увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих
деталей, неоднорідність пофарбування, відмінність у штукатурці,
пошкодження павутиння. Предмети пошуку можуть бути за карнизами,
балками, замурованими у стінах тощо.

У процесі обшуку в жилих приміщеннях необхідно ретельно обстежувати
предмети обстановки. Перевіряючи меблі, слід спочатку дослідити предмети
чи документи, які знаходяться в (на) них, а потім самі предмети
обстановки. Треба оглянути усі пази, щілини, виміряти і порівняти усі
внутрішні та зовнішні габарити.

Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця
обшукуваного. Насамперед оглядають робочий стіл, сейфи і шафи. У
службових приміщеннях тайників, як правило, не роблять, але предмети
маскують, ховають за книжки, папки, папір, що створює певні труднощі у
доступі до предмета пошуку.

Обшук ділянки місцевості полягає у примусовому обстеженні присадибних та
інших ділянок, які є у володінні обшукуваної особи.

Обшукам на відкритій місцевості притаманна трудомісткість пошуків.
Обстеження необхідно здійснювати планомірно і у певній послідовності,
попередньо розділивши ділянку території на сектори чи квадрати.
Здебільшого тайники обладнують у землі, кущах, купах сміття, ямах.
Ознаками тайника на місцевості можуть бути пошкодження ґрунту,
неоднаковість його кольору, мітки на деревах та ін.

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та
інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів
провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук
особи, як правило, проводиться за постановою слідчого. Проте існують
випадки, коли обшук можна здійснювати без винесення постанови:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами,
якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або
інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається
звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні
злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в
приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі
предмети або документи, які мають значення для встановленя істини по
справі (ст. 177 КПК).

У процесі обшуку необхідно передбачити можливість вчинення опору
обшукуваним. Тому слідчий повинен дотримуватися певних правил, що
забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям
до стіни чи автомобілю під кутом 45° з широко розсунутими ногами і
розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного.

Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності — «зверху
донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній одяг (пальто,
сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з
метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти
кишеням, швам на одязі, підкладці пальто чи піджака, закаблукам взуття.

Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним. У разі
необхідності для цього запрошують медичного працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного:
портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно
досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого
транспортного засобу, який є у приватному володінні громадянина
(мотоцикл, автомобіль, яхта, особистий літак). Такий обшук має певну
специфіку залежно від виду обшуку та особливостей транспортного засобу.
Обшук транспортних засобів — це відносно новий вид обшуку у практиці
органів розслідування.

Обстеження транспортних засобів повинно мати свою черговість і
послідовність. Так, обшук легкового автомобіля доцільно розпочинати з
багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряються сумка з
інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килими,
настили, чохли. Перевіряються місця між сидіннями і спинками,
досліджується торпеда, знімається автомагнітола.

Механізми і деталі, що розташовані в автомобілі, під днищем, бажано
дослідити на «ямі». Оглядається автомобіль й під капотом. Обшук
автотранспортних засобів доцільно проводити за участю фахівця
автотехніка.

Повторний обшук має місце у тих випадках, якщо первісний обшук був
проведений за несприятливих умов або залишилися необстеженими
(недостатньо ретельно обстеженими) окремі ділянки приміщення, відкритої
місцевості, предмети.

Груповий обшук — це кілька одночасних обшуків, що здійснюються по одній
справі у різних осіб, в різних місцях (тактична операція). Проведення
групового обшуку має певну специфіку, а саме:

1) одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп;

2) реально існує кілька об’єктів обшуку;

3) має місце єдине керівництво у проведенні обшуку кількох об’єктів;

4) існує єдність часу початку обшуку на всіх об’єктах;

5) запропоновано єдиний план проведення обшуку;

6) визначені засоби зв’язку між учасниками обшуку і порядок обміну
інформацією між ними.

У процесі групового обшуку можуть бути складені різні схеми, зокрема
схеми злочинних зв’язків, службової взаємодії, родинних зв’язків
підозрюваних осіб.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи