Реферат на тему

Криміналістика. Кримінальна реєстрація

План

1. Поняття і значення кримінальної реєстрації

2. Види криміналістичних обліків

3. Дактилоскопічний облік

Література 1. Поняття і значення кримінальної реєстрації

Успішному розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів сприяє діюча
система кримінальної реєстрації в Україні. Кримінальна реєстрація — це
цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для наступного
використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, для розшуку
злочинців і речових доказів, з’ясування обставин, які супроводять
злочин. Систему кримінальної реєстрації утворюють різні види
криміналістичного обліку.

Криміналістичний облік — це система реєстрації, систематизації та
зосередження об’єктів або відомостей про них за їхніми ідентифікаційними
ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та
попередження злочинів, яка ґрунтується на наукових даних і узагальненнях
практики боротьби зі злочинністю. Криміналістичні обліки здійснюються
органами МВС України відповідно до настанови «Про діяльність
експертно-криміналістичної служби МВС України», затвердженої наказом МВС
України від 30.08.99 р.

Безпосереднім призначенням кримінальної реєстрації є утворення
попередніх умов для ідентифікації об’єктів, що реєструються, наведення
про них відповідних довідок. За допомогою реєстраційних даних
здійснюється розшук та ідентифікація об’єктів шляхом порівняння
матеріалів реєстрації з ознаками об’єкта, що перевіряється. Кожний вид
криміналістичного обліку — це фактично інформаційно-пошукова система,
тому ведення і використання криміналістичних обліків передбачає широке
застосування інформаційних технологій та можливостей ЕОМ.

За допомогою кримінальної реєстрації вдається вирішувати такі завдання
розслідування, як встановлення факту притягнення особи раніше до
кримінальної відповідальності; виявлення невідомого злочинця, який зник
з місця події, або особи, яка вчинила втечу з місць позбавлення волі;
ідентифікацію злочинця за його слідами; встановлення особи невпізнаного
трупа та ін.

У вузькому розумінні реєстрація являє собою процес фіксації в
установленому порядку ознак об’єктів в облікових документах за наявності
необхідних підстав. У криміналістичному обліку використовуються різні
способи реєстрації та фіксації ознак об’єкта: описово-письмовий,
дактилоскопічний, фотографічний, графічний, колекційний.

Наукову основу кримінальної реєстрації складають положення про
індивідуальність кожного об’єкта, відносну стійкість його ознак та
можливість ідентифікації. Формування криміналістичної реєстрації на
науковій основі було започатковано наприкінці XIX ст. французьким
криміналістом А. Бертильоном, який розробив і впровадив в практику
боротьби зі злочинністю антропометричний метод реєстрації. Більш
прогресивним методом, який прийшов через декілька років на зміну
антропометрії, став дактилоскопічний метод реєстрації злочинців.

2. Види криміналістичних обліків

Система криміналістичного обліку складається з різних його видів.
Залежно від вирішуваних завдань криміналістичні обліки поділяються на
оперативно-пошукові та інформаційно-довгдковг, а залежно від рівня
концентрації інформації — на центральні, регіональні та місцеві.

Оперативно-пошукові обліки вміщують об’єкти, які безпосередньо пов’язані
з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або
при проведенні оперативних заходів та слідчих дій. До них належать
дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних
засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків
документів, кулегільзотеки, колекції суб’єктивних портретів та ін.

Інформаційно-довідкові обліки (колекції й картотеки) комплектуються
об’єктами та даними, які безпосередньо не пов’язані з подією злочину і
отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру.
Об’єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки
різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги тощо.

Центральні обліки здійснюються Державним науково-дослідним
експертно-криміналістичним центром МВС України (ДНДЕКЦ). До центральних
оперативно-пошукових обліків відносяться: центральна колекція куль і
гільз зі слідами зброї (кулегільзотека); центральна картотека фальшивих
грошей; центральна картотека підроблених документів, виготовлених із
застосуванням засобів поліграфії; центральна картотека слідів рук,
вилучених з місць нерозкритих тяжких та резонансних злочинів; центральна
колекція макетів вибухових пристроїв і речовин; центральна колекція
фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху.

У межах центральних обліків утворені інформаційно-довідкові колекції
зразків: документів суворого обліку, цінних паперів та грошей; зброї та
боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються
при зламуваннях; лакофарбових покриттів; вибукових пристроїв і речовин;
протекторів шин; волокон і волосся; паливно-мастильних матеріалів;
підроблених номерів вузлів, деталей та агрегатів автотранспорту тощо.

Регіональні обліки провадять науково-дослідні експертно-криміналістичні
центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Такі обліки комплектуються з
об’єктів, які вилучені під час оглядів місця події по справах про
злочини, що вчинені на території відповідного регіону або надіслані для
постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться:
картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів
(слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на
облік; кулегільзотеки; картотеки фальшивих грошей; картотеки підроблених
документів, які виготовлені з застосуванням засобів поліграфії; колекції
слідів знарядь зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів
(слідотеки); картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих
злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з місць
нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у
вчиненні злочинів; підроблених рецептів на одержання наркотичних і
сильнодіючих лікарських засобів; зразків почерку осіб, які займаються
підробкою медичних рецептів; зразків печаток і підписів лікарів, які
виписують рецепти на одержання медичних засобів; мікрооб’єктів.

На регіональному рівні утворюються інформаційно-довідкові колекції:
зразків зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин,
їх аналогів і прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що
використовуються при зламуваннях; лакофарбових покриттів; склафар
автотранспорту; макетів вибухових пристроїв і речовин; протекторів шин;
слідів рукавиць; замків і ключів; зразків волокон і волосся;
паливно-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів і агрегатів
автотранспорту тощо.

Місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які
обслуговують міськрайліноргани, і комплектуються об’єктами, які вилучені
під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на
території обслуговування органу внутрішніх справ або надіслані для
постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться:
картотеки слідів рук, які вилучені з місць нерозкритих злочинів
(слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на
облік; колекції слідів знаряддя зламування, які вилучені з місць
нерозкритих злочинів; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць
нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які
вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які
підозрюються у вчиненні злочинів.

На місцевому рівні утворюються інформаційно-довідкові колекції:
рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при
зламуваннях; лакофарбових покриттів; скла фар автотранспорту;
протекторів ІІЛІн; слідів рукавиць; замків і ключів; підроблених номерів
вузлів і агрегатів автотранспорту та ін.

Поряд з центральною, регіональною і місцевими системами обліків існує
також персональний оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки, які
функціонують на центральному і регіональному рівнях. Центральний облік
здійснює Інформаційне бюро МВС України (ІБ МВС), регіональний —
інформаційне бюро ГУМВС України в Криму, м. Києві та Київській області,
а також УМВС в областях.

3. Дактилоскопічний облік

Обвинувачені, затримані та засуджені особи підлягають алфавітному і
дактилоскопічному обліку. Порядок ведення дактилоскопічного обліку
регламентовано Інструкцією про порядок функціонування дактилоскопічних
обліків експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ
України, затвердженою наказом МВС України від 20.12.99 р.

Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дактилокопічних карт,
які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи. Дактилокарти
заповнюються у 3-х примірниках, якщо вони підлягають обліку в
центральній дактилокартоте-ці, або у 2-х примірниках, якщо вони
підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.

Дактилокарта на особу заповнюється на бланку встановленого зразка, де у
відповідних графах фіксуються такі відомості: стать; прізвище, ім’я та
по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження;
дактилоскопічна формула за 10-пальцевою системою; основні та контрольні
відбитки пальців; підпис особи; дата проведення дактилоскопіювання;
орган, де відбулося дактилоскопіювання; підстава для дактилоскопіювання;
відбитки долонь; прикмети; прізвище і підпис працівника, який заповнював
дактилокарту (рис. 20).

Дактилоскопіювання полягає в отриманні пальцевих відбитків живих осіб і
трупів. При дактилоскопгюваннг живих осіб на гладку пластинку видавлюють
невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком.
Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після
чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по
пластинці з фарбою, потім у тому ж порядку прокочують їх у спеціально
зазначених місцях на дактилокарті. Після прокочування на дактилокарту
наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого,
що прокочується окремо в спеціально відведеній графі), який допомагає
перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на відповідні місця
дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток
на місці події.

Дактилоскопування трупа має свої особливості. Фарбу з пластинки за
допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний
палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку.
Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюються на відповідне місце
дактилокарти. Контрольний відбиток не робиться.

Систематизація дактилокарт полегшується за допомогою використання
спеціальних формул (рис. 21). Дактилоскопічна формула — це формула
10-пальцевої системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті
лицьового боку дактилокарти; має вигляд двох простих дробів: перший
іменується основною частиною формули, другий — додатковою. Чисельник
основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень
тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а
знаменник — суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із
додаванням одиниці. Парні й непарні пальці визначають, переходячи від
великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі
пальці розподіляються на пари. Відповідним парам присвоюються такі
цифрові позначення: великий і вказівний пальці правої руки — 16;
середній і безіменний правої руки — 8; мізинець правої і великий лівої
руки — 4; вказівний і середній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої —
1.

Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд
цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не
сумуються, а в знаменнику — пальців лівої. Для виведення додаткової
частини формули папілярний узор кожного пальця наділяється умовною
цифрою від 1 до 9. Дугові узори, незалежно від виду, позначаються цифрою
1, петльові радіальні — 2, петльові ульнарні — 3, 4, 5 і 6, залежно від
кількості ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори — 7,
8, 9, залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також
узори пальців з пошкодженнями позначаються.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи