Реферат на тему:
Криміналістичне дослідження вогнепальної зброї, бойових припасів та
слідів на кулях (гільзах)
Стаття 263 КК України передбачає відповідальність за незаконне
поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а
саме при носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонту, передачі
чи збуту вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових
припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого
законом дозволу. Виходячи із преамбули статті, законодавець виключив
кримінальну відповідальність для осіб, що володіють гладкоствольною
мисливською зброєю і відповідно набоями до неї. Згідно термінів та
визначень методики встановлення належності виробів до категорії
мисливських (спортивних) гладкоствольних рушниць вогнепальною
(вогнестрільною) зброєю є пристрої, які призначені для ураження цілі на
відстані снарядом, який отримує направлений рух у стволі (за допомогою
сили тиску газів, які виникають в результаті згоряння метального заряду)
та мають достатню уражуючу дію і, внаслідок своїх конструктивних та
наявності параметрів міцності в пристрої, дозволяють провести більше,
ніж один постріл. Мисливською вогнепальною зброєю є стрілецька зброя,
яка призначена для ураження дичини (звірів, птахів та ін.) під час
промислового чи спортивного полювання. Для виконання особливих задач на
озброєнні багатьох силових структур країн світу знаходяться
гладкоствольні рушниці бойового та спеціального призначення, що мають
свої ознаки а саме: гвинтівочну “мушку” і діоптрію; наявність пристроїв
для кріплення лазерної установки, прибору нічного бачення чи
лампи-освітлювача; наявність пістолетної рукоятки (в комплекті – змінної
рукоятки); довжину патронника – 76 мм (під патрон “Магнум”); більше
чотирьох патронів у магазині, спеціальні боєприпаси; довжину ствола
менше 495 мм, циліндр (свердління ствола); наявність маркувальних
позначок, що свідчать про їх бойове та спеціальне призначення.
Згідно положень згаданої вище методики, дані рушниці відносяться до
багатоцільової бойової гладкоствольної вогнепальної зброї. Але таке
визначення не відповідає дійсності за рядом критеріїв, а саме: за
цільовим призначенням; за конструктивними ознаками; за способом ведення
стрільби; за характеристиками вражаючої дії снарядів.
На дану зброю розповсюджується кримінальна відповідальність за частиною
1 ст. 263 КК України. На наш погляд при дослідженні даної зброї при
класифікації потрібно виходити із виявлених ознак у висновку
зазначивши: вид, тип, модель, калібр зброї та її цільове призначення.
При розслідуванні кримінальних справ як речові докази поряд із
вогнестрільною зброєю, можуть виступати предмети, що мають із нею не
тільки зовнішня подібність, але і ряд загальних принципів дії:
використовують енергію вибухових речовин для метання снаряда, мають
голосний і різкий звук пострілу і т.п. Звичайно до таких засобів
відносять будівельно-монтажні, сигнальні, газові, газошумові (“пугачі”)
і стартові пістолети. Кожний вид має своє чітко визначене цільове
призначення, але при вчиненні злочинів частіше їх використовують для
психічного впливу на жертву, котра в екстремальній ситуації (грабіж,
зґвалтування, хуліганство і т.д.) приймає його за вогнепальну зброю. З
криміналістичної і кримінально-правової точки зору такі предмети не є
вогнепальною зброєю. У частини 4 Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 8 липня 1994 р. № 6 “Про судову практика по справах про
розкрадання, виготовленні, збереженні й інших незаконних діях із зброєю,
бойовими припасами або вибуховими речовинами” (із внесеними змінами
постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. №12) зазначено: “Пневматична
зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниця, а
також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні
засоби, що не містять у собі вибухових речовин і їхніх сумішей не можуть
бути віднесені до предметів за незаконне носіння, збереження, придбання,
виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена відповідальність ч.1
ст. 263 і ст. 262 КК України. Також у цій постанові вказано на те, що
переробка будь-яких предметів (наприклад, ракетниць, стартових і
будівельних і інших пістолетів і револьверів, предметів побутового
призначення, виготовлення обрізів із мисливських гладкоствольних рушниць
і боєприпасів), в результаті якої вони придбали властивості
вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, тягне
кримінальну відповідальність. Дійсно, як показує судово-слідча й
експертна практика, наявність у названих пістолетів і револьверів
ударного-спускового механізму, ручки і т.д. дозволяє шляхом заміни
ствола або виготовлення для нього вкладного стволика, розсвердлювання
патронників у газових пістолетах і револьверах і т.п. привести їх у
стан, коли вони цілком або частково втрачають колишнє цільове
призначення, але набувають бойове: із них стають можливими постріли
унітарними патронами і поразка снарядами живої цілі, насамперед людини.
Останніми роками на територію України великими партіями стало надходити
зброю, що випускається західними фірмами, яка за зовнішнім виглядом і
конструкційними особливостями багато в чому подібна до газових
пістолетів і револьверів, але яка стріляє патронами спорядженими шротом
, як правило діаметром від 1-1,5 мм. Така, зброя відповідає трьом
критеріям: вогнестрільності, надійності та зброярності, які є
обов’язково для віднесення будь-якої зброї до вогнепальної.
Короткоствольна шротова (дробова) зброя, яка призначена для стрільби
шротовими набоями, за зовнішнім виглядом практично не відрізняється від
газової. Однак на ній відсутнє клеймо з літерами “РТВ”. Як правило, на
рамці такої зброї є один із написів: “Only for export” або “For export
only” (тільки на експорт). “Cartouche a balle interdite-danger” (набої
з лантухами заборонені -небезпечно). “GR” (скорочена назва слова “шрот”
французькою мовою – grenaille). Найчастіше шротова зброя випускається
калібром .35, однак останнім часом зустрічаються пістолети та револьвери
під набої калібрів 9мм Р.А., 9мм “Knall” (шум) та ін. Іноді маркування
зброї не співпадає з його конструкцією. Трапляються випадки
невідповідності фактичних калібрів і зазначених у маркуванні. Існує
зброя, яка згідно з маркуванням призначена для стрільби холостими
набоями, але є фактично являється вогнепальною, і дозволяє проводити
стрільбу шротовими снарядами. Дуже часто маркування не містить
інформації про призначення зброї для стрільби шротовими набоями, і в
цьому випадку необхідно вивчати конструктивні ознаки. Спеціаліст у даній
галузі може зробити неправильний висновок, адже існує велика кількість
конструкцій газової зброї, і деякі її види конструктивно схожі зі
шротовою зброєю. Остаточну оцінку потрібно робити по комплексного
вивчення зброї та її супроводжувальної документації. У стволах шротової
зброї перегородка або відсутня взагалі, або виконана у вигляді
поздовжнього виступу. Якщо з такого пістолета стріляти холостими або
газовими набоями, то автоматика працювати не буде, і, як наслідок, не
буде відбуватись перезарядження зброї. Для забезпечення автоматичного
перезарядження при стрільбі такими набоями шротовий пістолет
комплектується нарізною втулкою з шліцом для викручування. Визначальною
особливістю шротових набоїв є наявність пижів і шротового снаряду.
Найчастіше пижі виготовляють з картону, але вони можуть бути зроблені і
з пластмаси, звичайно з рівною поверхнею по дульцю гільзи.
Маркування на шротових набоях наноситься, як на денці гільзи, так і на
її боковій поверхні. Іноді до маркувальних позначень входять літери
“GR”, що прямо вказує на наявність у гільзі шроту. Частіше маркування
шротових патронів умовне, наприклад, “САL. 35 А ВХ”. На територію
України в основному надходять патрони кустарного виробництва, що мають
виточену гільзу із латуні, але і трапляються патрони заводського
виробництва (наприклад: “G. F. L. .35 GREN”, виробництва Італії).
Відповідно до ГСТУ 78-41-003-97 “Пістолети і револьвери газові”, газовою
зброєю є зброя призначена для викидання суміші сльозоточивої і дратівної
дії з використанням газового набою. Оскільки газові, газово-шумові і
газово-сигнальні пістолети і револьвери не призначені для стрільби
патронами, спорядженими кулями, у каналі їхніх стволів жорстко
вмонтовані перемички у вигляді металевих пластин товщиною 2,0х2,5 мм, що
йдуть уздовж каналу і частково перекривають його, але не перешкоджають
проходженню газів, або цапфи, розташовані ближче до казенної і дулової
частини каналу ствола. Найчастіше на дослідження надходять газові,
газово-шумові і газово-сигнальні пістолети і револьвери, виготовлені
промисловими підприємствами Німеччини, Італії, Франції і Росії, що
мають калібри 6,0; 6,35; 7 (.320); 7,62; 8 і 9 мм (наприклад, пістолети:
6-мм Walther-UP1, EM-GE, rg-5, 6,35-мм RGM, 7-мм EMGE-320D, 8-mm HS4,
WADIE і ін.). Маркування та клеймування газової зброї. На газову зброю
має бути нанесено таке маркування: товарний знак виробника; модель
зброї; порядковий номер зброї; калібр набою, який використовується. У
різних країнах можуть бути різні вимоги безпеки, які висуваються до
зброї, та різні вимоги щодо її маркування. Необхідно відмітити, що з
урахуванням дозволених до застосування в Україні калібрів у
відповідності вище згаданої постановою KM від 7 вересня 1993 р. № 706.
“Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування
спеціальних засобів оборони, заряджених речовинами сльозоточивої та
дратівливої дії” зброя під набій калібру: 6 мм може мати маркування “5,6
мм”; 8 мм – “.315”; 9 мм – “.380”, “.35”.
Варіанти маркування зброї під набої калібрів 8 та 9 мм означають
використання патронів однакового калібру, але з різною довжиною гільз.
Наявність клейма “РТВ” на затворі або на рамі зброї закордонного
виробництва свідчить про те, що ця модель пройшла випробування на
відповідність вимогам безпеки у Федеральній службі фізико-технічного
контролю, яка міститься в м. Брауншвейг (Німеччина). Ця служба є однією
з провідних випробувальних лабораторій у Європі з проведення
випробувань на безпеку ручної вогнестрільної зброї та зброї
самооборони. Газові патрони центрального спалаху калібрів 8 і 9 мм
споряджаються в латунні гільзи з завальцованими всередину краями дульця,
у які містять вишибний заряд бездимного пороху і пластмасову капсулу з
отруйною речовиною (ОР), на зовнішній поверхні якої робиться
хрестоподібна насічка. Остання при пострілах проривається газами і
газовою струменем. На відстані 1,5-2,5 м вони утворюють газову хмару з
епіцентром приблизно в 2-3 м від дулового зрізу пістолета або
револьвера. Усі вище зазначені калібри газових патронів можуть
споряджаються в латунні гільзи з завальцовкой краю дульця у виді
«зірки».
Газові патрони можуть призначатися для пістолетів і револьверів, але й
бути універсальними, що мають, як закраїну капелюшка, так і проточку, і
використовуються в цих видах зброї. Маркування патронів. На денцях гільз
газових патронів робляться відповідні маркувальні позначення, а саме:
товарного знаку фірми-виготівника (наприклад, “Wadie”-Німеччина), виду
ОР – газу “CS” (ОР дратівної сльозоточивої дії) і калібру 8 мм.
Пластмасові заглушки в газових патронах мають наступний колір: жовтий,
якщо патрон споряджений газом “CS” (ортохлорбензолмолонодінітрілом), і
блакитний, фіолетовий, білий (залежно від концентрації), якщо патрон
споряджений газом “CN” (хлорацетофенон). Висновок про віднесення
об’єкта, що надійшов на експертизу, до газової зброї повинен формуватися
в залежності від результатів дослідження: при наявності вказаних ознак
газової зброї і відсутності відповідних критеріїв вогнепальної зброї, а
саме: в першу чергу “вогнестрільності” і “зброярності”. У висновку
потрібно зазначити калібр, вид, модель, зразок зброї, номер та
маркувальні позначення виробника. Критерій надійності для газової зброї
буде присутнім, при умові технічної справності і придатності її до
стрільби.
Ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними снарядами (куля, шріт,
картеч) здійснюється шляхом скануванням рельєфу циліндричних,
кулеподібних поверхонь. Така ідентифікація повинна здійснюватися за
дослідженням рельєфу плоских поверхонь. З метою застосування методу
реєстрації розсіяного корпускулярного випромінювання для ідентифікації
вогнепальної зброї за стріляними гільзами, снарядами та орієнтовного
оцінювання чутливості та погрішності були проведені експерименти.
Сутність методу полягає в скануванні вузьким пучком корпускулярного
випромінювання концентричних окружностях денця гільзи, поверхні снаряду.
Вузол випромінювання-реєстрації аналогічний вузлу, використаному для
сканування поверхні снаряду. Відмінність полягає в розташуванні та
розмірах колімаційних отворів. Оскільки метою є оцінка змін кількості
реєстрованих відбитих часток, залежно від рельєфу сканованої поверхні,
за одиницю часу, то для спрощення конструкції стенда та скорочення часу
дослідження сканування здійснювалось в діаметральному напрямі (див.табл.
1,2 (примітка: скорочення у таблицях: точ. – точка; імп. – імпульс;
к-сть – кількість)). Як джерело корпускулярного випромінювання
використовувався радіоактивний ізотоп 204ТІ, поміщений в захисний
контейнер з колімаційним отвором діаметром вихідного вікна 0,5 мм. та
коефіцієнтом колімації, що дорівнює 4. Нижче наведено дані вимірів двох
характерних взаємних розташувань вузла випромінювання – реєстрації та
денця гільзи.
Кількість реєстрованих імпульсів за одиницю часу (100 с.) виводилась на
перерахунковий устрій ПСО-2-2ЕМ. Середні показники вимірів зведено в
таблиці 1 та 2 для двох взаємних розташувань вузла
випромінювання-реєстрації та денця гільзи. Дослідження проводились на
денці гільзи діаметром 22 мм 12 калібру. Сканування здійснювалось
дискретно з відстанню 0,1 мм.
Таблиця 1
№
Точ К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп.
1 20750 11 23610 21 25120 31 21240 41 23120
2 21160 12 24300 22 25230 32 20960 42 23780
3 20940 13 24150 23 25400 33 20620 43 24210
4 22340 14 24210 24 25380 34 20780 44 25020
5 23460 15 24740 25 24150 35 21210 45 25430
6 24120 16 24340 26 23640 36 20970 46 26120
7 24230 17 23560 27 23260 37 21250 47 26560
8 24180 18 23740 28 23140 38 21480 48 26820
9 22210 19 22930 29 22110 39 21510 49 27010
10 22250 20 24630 30 21840 40 22010 50 27030
№
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
Імп.
51 28160 61 25400 71 22310 81 20910 91 24310
52 28010 62 24370 72 23100 82 21200 92 24180
53 26210 63 23010 73 23660 83 21310 93 23980
54 27000 64 22320 74 24120 84 22120 94 23890
55 26920 65 21460 75 24670 85 23070 95 22990
56 27110 66 20940 76 25210 86 23320 96 22430
57 27020 67 20880 77 24720 87 24010 97 21500
58 26740 68 21310 78 23810 88 23980 98 20970
59 25980 69 21440 79 22340 89 24030 99 20720
60 26120 70 21620 80 21720 90 24070 100 20810
Таблиця 2
№
Точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
Імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп.
1 20810 11 21230 21 25340 31 21190 41 23180
2 20460 12 20790 22 25120 32 20900 42 23690
3 20670 13 20810 23 25430 33 20750 43 24190
4 21110 14 20910 24 25620 34 20760 44 25040
5 20920 15 20760 25 24780 35 21900 45 25460
6 20780 16 20800 26 23240 36 21000 46 26240
7 20840 17 20930 27 23260 37 21160 47 26590
8 20990 18 21840 28 22920 38 21340 48 26910
9 20680 19 22720 29 22200 39 21490 49 27040
10 20840 20 24810 30 21760 40 22040 50 27100
№
Точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп. №
точ. К-сть
імп.
51 28090 61 22080 71 21140 81 24790 91 20810
52 28050 62 21520 72 20990 82 22760 92 20790
53 26490 63 21290 73 22750 83 21970 93 20540
54 26540 64 21180 74 23190 84 20990 94 20670
55 26310 65 21040 75 23260 85 20780 95 20690
56 25410 66 21080 76 24810 86 20810 96 20870
57 24980 67 20810 77 25590 87 20730 97 20480
58 24210 68 20740 78 25510 88 20900 98 20730
59 23640 69 20810 79 25140 89 20840 99 20820
60 23210 70 21210 80 25080 90 20760 100 20780
, тобто в нашому випадку 300 імп./100 с. Для оцінки чутливості методу
обираємо максимальне та мінімальне значення двох вимірів. Максимальне
значення виміру припадає на центр поглиблення від робочої частини бійка
ударника, а мінімальне – на гладку поверхню. ТодіDN = Nmax – Nmin =
28160 – 20720 = 7440.
Глибина вм’ятини від бійка становить у нашому випадку h = 0,2 мм. Тоді
чутливість за глибиною становить:
h . 2
d = ————- » 6 мкм
DN
Для більш точної оцінки чутливості методу реєстрації розсіяного
корпускулярного випромінювання вимірів глибини та ширини трас необхідним
є додаткове проведення експериментальних робіт та залучення більш
коректного математичного апарата. Сучасний етап розвитку органів
внутрішніх справ позначений всеохоплюючим проникненням досягнень науки і
техніки в усі аспекти їх діяльності. У зв’язку з цим істотно
актуалізуються питання розроблення нових методів та систем, що
поліпшують якість та зменшують час одержання об’єктивних результатів у
такій важливій галузі діяльності правоохоронних органів, як експертна
практика. Однією з актуальних проблем криміналістики та експертної
практики є судово-балістична експертиза, а точніше – ідентифікація
вогнепальної зброї за стріляними гільзами та снарядами (куля, картеч,
шріт). Відповідь на питання, до якого типу набоїв належать вистріляні
снаряди та гільзи, знайдені на місці події, а також до якої системи,
моделі, марки зброї, має важливе значення вже на початку слідства: під
час проведення огляду місця події. Сьогодні оперативно відповісти на це
питання неможливо через обсяг, громіздкість застосовуваного для цієї
мети технічного обладнання.
Запропонований метод може бути реалізований на портативному комп’ютері,
що дає змогу здійснювати попереднє дослідження прямо на місці події (в
ході роботи слідчо-оперативної групи). Таке дослідження може бути
корисним для організації невідкладних оперативно-розшукових заходів та
слідчих дій, коли з відомих причин не можна швидко одержати висновок
експерта.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
