Реферат на тему:

Криміналістична характеристика вимагань

Вимагання є одним із найбільш соціальне небезпечних і поширених
злочинів. Вимагання передбачає вимогу передачі чужого майна чи права на
майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою
насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або
законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або
майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення
відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в
таємниці (ст. 189 КК). У останні роки спостерігається не тільки
кількісний ріст даної категорії злочинів, й значні її якісні зміни — все
більше ускладнюються способи вчинення вимагання: від простої вимоги під
різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності — до витончених
способів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних
структур та осіб, що займаються підприємницькою діяльністю.

Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для
вимагання характерні такі ознаки, як високий ступінь латентності,
організованість і ретельна підготовка злочинних дій, особливо в тих
випадках, коли вимаганням займаються злочинні групи, протидія слідству з
боку заінтересованих осіб.

У криміналістичній характеристиці вимагання, насамперед, варто виділити
інформацію про суб’єкта і жертву злочину, способи та обставини його
вчинення.

За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи — особи, що учиняють вимагання у вигляді
промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування
(насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та
охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори,
а інколи й керівники вказаних структур); студенти вузів, учні
технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники
спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних
органів.

В переважній більшості вимагачами є представники чоловічої статі (99 %)
віком: до 18 років — 10%; 18—25 років — 28 %; 26—30 років — 25 %; 31—35
років — 32 %; 41—50 років — 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених, в
основному за корисливо-насильницькі злочини..

Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої
групи належать законослухняні громадяни — це, як правило, особи, що
займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур,
приватні підприємці, а також особи, котрі займаються вирощуванням на
продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або
державні службовці, функціональні обов’язки яких стосуються розподілу
квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької
діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних
ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних
аукціонів тощо. До другої групи відносяться особи, діяльність яких має
протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з
«відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та
ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними
угрупованнями щодо поділу сфер впливу.

Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи
зрілого віку (30—45 років — 64 %), причому такий віковий розподіл
потерпілих є найбільш характерним для злочинів, скоєних організованими
злочинними угрупуваннями, оскільки в якості своїх жертв вони вибирають
людей заможних. У багатьох випадках (понад 45 %) жертви були знайомі із
вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред’явника або майна
потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

3) переоформлення на ім’я зазначених вимагачами осіб і передача їм
документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем
із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу,
генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання
боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім’я зазначених вимагачами осіб цінних паперів,
наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав’язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими
вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів
збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;

8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання
ними зарплатні без виконання роботи;

9) здача у оренду приміщення за невисоку платню;

10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її
ризикованої угоди з наступними, явно нездійсненними для боржника умовами
повернення боргу.

Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для
діяльності організованих злочинних груп, коли вимагаються величезні суми
грошей або значні цінності, потерпілі викрадаються, а їхні близькі
беруться в заручники, зав’язуються корумповані зв’язки з працівниками
правоохоронних органів, органів влади і управління. Своєрідність
структури організованих груп вимагачів полягає в тому, що вона
найчастіше складається з декількох відносно самостійних підгруп —
«бойових загонів», діяльність яких координує організатор і наближені до
нього активні члени злочинного угрупування. Вони розробляють плани
злочинних акцій (оцінюють матеріальне положення потерпілого, визначають
суму, яку слід з нього зажадати, і порядок її передачі, здійснюють добір
виконавців, виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.),
розподіляють злочинний прибуток, координують злочинну діяльність
учасників, виробляють правила поводження учасників групи і стежать за
їхнім виконанням, встановлюють потрібні зв’язки. Як правило, вони ні в
яких злочинних акціях безпосередньо не беруть участі, у випадку провалу
рядові вимагачі, тобто виконавці, їх не видають, а якщо лідери відомі
правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. У зв’язку
з цим лідери та основне ядро групи залишаються непокараними і
продовжують злочинну діяльність.

Функціональні ролі учасників «бойових загонів» розподіляються таким
чином:

а) бригадир — суб’єкт, що реалізує план, розроблений організатором
(визначає, хто повинний піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду
погрози слід висловити та здійснити);

б) навідники — особи, що поставляють вимагачам інформацію про гадані
об’єкти вимагання. Наприклад, про прибутки підприємця, вдалі угоди або,
навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути підприємці, які такою
інформацією прагнуть відкупитися від вимагачів і одночасно завдати шкоди
діяльності конкурента; «завербовані» організаторами співробітники
об’єкта вимагання, наприклад, співробітники банку, а також вкорінені в
комерційні структури члени злочинних груп. У деяких випадках
організатори одержували потрібну їм інформацію, використовуючи свої
зв’язки в органах влади, де реєструються приватні підприємці, видаються
ліцензії, а також через працівників податкових служб і правоохоронних
органів;

в) «розвідники» — особи, що здійснюють збір інформації про можливий
об’єкт вимагання: фінансовий стан; компроментуючі дані — про
різноманітного роду незаконні угоди, приховання прибутків від
оподатковування, слабкості та пороки (наркоманія, пияцтво,
нерозбірливість у статевих стосунках, гомосексуалізм тощо), про спосіб
життя (хто є близькими друзями, яким маршрутом їздить на роботу і
додому, який розпорядок дня та ін.);

г) «бойовики» — особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для
них характерні гарна фізична підготовка, агресивність, знання психології
«супротивника»;

ґ) особи, які забезпечують доставку групи «а місце вчинення злочину;

д) особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час
учинення злочинної акції.

У організованих злочинних групах об’єднуються, як правило, перевірені,
надійні люди, ті, хто добре знають один одного по спільному проживанні у
мікрорайоні, заняттям спортом (характерно для «бойовиків») або на
підставі бізнесу чи злочинних зв’язків (організатори та лідери).

Погрози, що висловлюють вимагачі, різноманітні за характером і
пов’язані, головним чином, із застосуванням насильства (95 % випадків):
від побоїв до вбивства потерпілих та їх близьких, зґвалтувань,
викрадення, взяття в заручники. При цьому виконання погроз, пов’язаних
із насильством, має, як правило, жорстокий характер: потерпілих б’ють,
приковують наручниками до бампера автомашини, що рухається, підвішують
униз головою, надівають на голову поліетиленові пакети, припікають
паяльною лампою, праскою та ін. Вимагачі погрожують потерпілим знищенням
майна: підпалом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торгового
об’єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням
ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей (дані з особистого
життя, їхньої діяльності в сфері бізнесу).

У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного
діяння виступають: місце, де висловлювалися та здійснювалися погрози
(для організованих злочинних груп характерний вивіз потерпілих у
спеціально підготовлені для цього місця — за місто, у підвали окремо
розташованих будинків тощо); місце, де відбулося викрадення потерпілих
(якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей
(найчастіше воно збігається з місцем роботи потерпілого — ринки,
магазини, різномані торговельні майданчики, офіси приватних фірм, у
таксистів і осіб, що займаються перевезенням вантажів, гроші вимагали в
автомашині); місце повернення викрадених людей; місце знищення майна
потерпілих; місце затримання вимагачів.

У процесі розслідування вимагання підлягають встановленню такі
обставини:

1. Час учинення вимагання:

а) коли конкретно вперше була пред’явлена вимога вимагачами;

б) скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або
різні) вони були спрямовані;

в) який термін було встановлено для передачі предмета вимагання;

г) коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії
на їхню користь;

ґ) чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого
та коли вони були висловлені;

д) коли саме вимагачі здійснили реалізацію своїх погроз;

е) якщо вимагачі зробили потерпілому яку-небудь послугу (допомогу,
підтримку), то коли саме і скільки разів;

є) коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних
груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;

ж) коли відбулося затримання вимагачів.

2. Місце здійснення вимагання:

а) в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;

б) якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм
предмет вимагання;

в) у випадку відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були
вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де
знаходилось знищене чи пошкоджене майно, де утримувалися заручники

г) де були затримані вимагачі.

3. Спосіб учинення вимагання:

а) яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому — зателефонувавши,
письмово чи при особистому контакті;

б) які конкретно вимоги пред’явили вимагачі — сплата готівкою; передача
конкретних речей, цінностей; перерахування коштів на банківські рахунки
членів злочинної групи; сплата грошей фірмі, на яку вказали вимагачі за
поставку товару, якого не існує, або за поставку товару за завищеними
цінами чи за рахунок погашення фіктивного боргу; купівля товару у
потерпілого за заниженими цінами; фіктивне працевлаштування підставних
осіб у фірму потерпілого з метою виплати їм високої заробітної платні;
інвестування потерпілим коштів у підприємства, що контролюються
вимагачами, на невигідних для нього умовах; здача у оренду приміщення на
пільгових умовах або передача його у користування вимагачів безоплатно;
отримання частки прибутку; входження до складу засновників товариства
тощо;

в) який характер мали погрози з боку вимагачів — убивство потерпілого,
його родичів, близьких, нанесення їм тілесних ушкоджень, зґвалтування;
знищення майна, захоплення заручників, здійснення перешкод у
підприємницькій та іншій діяльності; розголошення ганебних відомостей
(яких саме, тих, що стосуються честі та гідності потерпілого або його
родичів, їхня об’єктивність, а також джерело походження і шлях можливої
передачі вимагачам);

г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їхніх
вимог — допомога у охороні від інших вимагачів; сприяння у поставці
товару, сировини, в тому числі контрабандного, та його охороні на шляху
проходження; допомога в збуті готової продукції, в здачі в оренду
приміщення, необхідного потерпілому, у зниженні податків, в забезпеченні
невтручання в діяльність потерпілого з боку представників влади,
податкової служби, у захисті від конкурентів тощо;

ґ) які конкретно погрози здійснили вимагачі — побиття жертви,
розголошення ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей,
спалення дачі, будинку або торгового об’єкта, вибух автомобіля, знищення
товару тощо;

д) з ким конкретно з представників влади, правоохоронних органів,
податкових служб мали корумпований зв’язок вимагачі та в чому він
виявлявся;

е) конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації
злочинного наміру — хто був організатором даного злочину; хто був
навідником, яким чином він здобув інформацію про фінансовий стан
потерпілого (був з ним знайомий, спеціально вкорінений в організацію, де
працював потерпілий, або працюючи там, вже пізніше став членом групи;
здобув ці відомості випадково);

є) хто конкретно займався розробкою плану вчинення злочину; яку роль
виконував кожний з учасників групи відповідно до плану і хто розподіляв
ці ролі; які конкретно дії виконував кожний учасник групи в процесі
вчинення вимагання (вів переговори з потерпілим; стежив за поводженням
потерпілого; одержував від потерпілого предмет вимагання; здійснював
висловлені на адресу потерпілого погрози після його відмови виконати
вимоги злочинців; здійснював приховання або наступну реалізацію
отриманих шляхом вимагання речей і цінностей; забезпечував виконавців
транспортом, зброєю, форменим обмундируванням співробітників міліції,
необхідними документами, технічними засобами; захоплював заручників,
викрадав і позбавляв волі потерпілого та здійснював його охорону;,
впливав на співробітників правоохоронних органів у випадку арешту членів
групи, забезпечував зв’язок із ними, у тому числі зі слідчого ізолятора
тощо);

ж) яка конкретно зброя була використана під час вимагання —
вогнепальна, холодна або вибуховий пристрій; кому з членів групи вона
належала і хто, де, коли її застосовував, які наслідки її застосування;
чи мали власники зброї право на її носіння, збереження; яким чином зброя
потрапила до членів злочинної групи (куплена легально, у незнайомих
осіб, взята в родичів або знайомих, здобута злочинним шляхом);

з) за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого
(катування) — праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти;

і) який транспортний засіб використовували вимагачі — марка, колір,
державний номерний знак, номер двигуна, кузова, дата випуску; із якою
метою (для ведення переговорів із потерпілим, транспортування предметів
вимагання, переміщення заручників); кому належав даний транспортний
засіб (водію, родичам або знайомим) або керування здійснювалося на
підставі доручення, здобутого злочинним шляхом.

4. Предмет вимагання.

а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;

б) право на майно, що закріплене у відповідних документах (видача
генерального доручення на право керування автомашиною потерпілого;
передача цінних паперів — векселів, сертифікатів, акцій, депозитних
рахунків тощо — із передатним записом на користь вимагачів; видача
розписки про відмову від права на майно; передача вимагачам права на
орендоване потерпілим приміщення);

в) різноманітні документи — ліцензії на здійснення експортно-імпортних
операцій, акти щодо відведення земель та оцінки вартості приватизованих
об’єктів тощо.

5. Особа вимагача:

а) стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не працював і не
навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував;

б) судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена
судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування;

в) місце проживання — був постійним жителем місцевості, де вчинено
вимагання, або «заїжджим гастролером»;

г) як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи;

ґ) мотив учинення злочину.

Якщо вимагання вчинене організованими злочинними угрупуваннями, то
додатково слід з’ясувати такі обставини:

а) як давно функціонує це злочинне угрупування;

б) хто був ініціатором його створення, а надалі став лідером;

в) який процес формування групи (добровільний вступ або залучення);

г) принцип розподілу обов’язків серед учасників злочинної групи;

ґ) рольова участь і злочинна активність кожного з членів групи (хто
виявляв ініціативу, брав участь у більшості злочинних акцій, разом з
організатором розробляв план вчинення вимагання; хто був другорядним
членом групи («навідник», надавав транспортні засоби, квартиру для
злочинних сходок і утримання заручників та ін.);

д) які взаємовідносини були між учасниками групи (симпатії, антипатії),
хто кому підпорядковувався;

е) чи існувала в групі система заохочень і покарань, у,» чому вона
полягала;

586

є) чи є дана група самостійною або належить до іншого, більш потужного
злочинного співтовариства;

ж) які інші злочини, крім вимагання, вчинені даною злочинною групою або
окремими її членами;

з) чи розроблявся в групі план поведінки її учасників на слідстві у
випадку їхнього арешту, у чому він полягав, хто його розробляв;

й) чи займалася дана злочинна група комерційною діяльністю, якою саме, у
якій організаційно-правовій формі, які рахунки та в яких банках були
відкриті, яким майном легально володіли, з якими суб’єктами
підприємницької діяльності мали фінансові стосунки.

6. Особа потерпілого:

а) соціально-психологічний портрет (стать, вік, службовий та
матеріальний стан);

б) характер взаємовідносин з вимагачами — знайомий; раніше мав з
вимагачами чи особами, які діють від їхнього імені, ділові контакти;
познайомився у зв’язку з даним злочином; чи піддавався раніше вимаганню
з боку даних суб’єктів, якщо піддавався, то коли, скільки разів, які
погрози висловлювалися на випадок незадоволення їхніх вимог, що
передавав як предмет вимагання, де, кому і як пояснив цей факт; які
обіцянки давали вимагачі натомість задоволення їхніх вимог, що одержав
потерпілий, задовольнивши вимоги вимагачів; кого з членів злочинної
групи прийняв на роботу до своєї організації, на яку посаду та з яким
окладом; чому розцінював погрози, висловлені вимагачами, як реальні;

в) чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви в
правоохоронні органи про факт вимагання (звертався по допомогу до
приватних охоронних структур, друзів, знайомих, інших злочинних
угруповань, наскільки ефективною була ця допомога); чи намагався
самостійно звільнити заручників, з яким результатом, яким чином дізнався
про місце їхнього перебування, кого залучав до цього;

г) які тілесні ушкодження були нанесені потерпілому, ступінь їх
тяжкості;

ґ) яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагачами, розмір матеріальних
збитків, які інші негативні наслідки наступили для потерпілого в
результаті злочинних дій (припинення роботи його фірми, банкрутство
тощо);

д) чи мали вимагачі які-небудь відомості про потерпілого або його
близьких, котрі вони погрожували оприлюднити як ганебні, наклепницькі,
проте потерпілий намагався зберегти їх у таємниці;

ж) чи мали місце контакти потерпілого зі спільниками затриманих
вимагачів, коли, з ким конкретно та з якою метою (по телефону, письмово,
особиста зустріч), про що йшла мова.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи