Кошти Пенсійного фонду

Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» називає
план утворення І використання цільового страхового фонду, що формується
за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших
джерел, бюджетом Пенсійного фонду. Імовірно, що це не зовсім так. Бюджет
має орган державної або місцевої влади. Бюджетні кошти витрачаються на
потреби функціонування владних органів. Дійсно, термін «бюджет» вживають
для різних потреб — бюджет часу (вільного І робочого), родинний бюджет
тощо. Навіть у новому Законі є незрозуміле, на перший погляд, положення.
У ст. 78 Закону записано, що Накопичувальний фонд створюється Пенсійним
фондом як цільовий позабюджетний фонд. Про що йде мова? Наше
законодавство забороняє створення цільових позабюджетних фондів
будь-яким органам. Адже Накопичувальний фонд створюється як
«позабюджетний фонд Пенсійного фонду», інакше Пенсійний фонд порушує
законодавство України. І все це тільки тому, що кошти Пенсійного фонду
законодавці назвали «бюджетом», тобто дали їм назву, яка властива фондам
коштів, що утворюються і використовуються для функціонування держави, її
територіальних одиниць. Бюджети затверджуються відповідними
представницькими органами влади. Народні депутати прийняли нещодавно
«Бюджетний кодекс України», де в ст. 5 записано: „Бюджетна система
України складається з державного і місцевих бюджетів. Тепер, мабуть,
змушені будуть додати «та бюджету Пенсійного фонду».

Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування» страхові внески сплачують:

1)  суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності,
їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,
об’єднання громадян, юридичні особи, фізичні особи, які використовують
найману працю; філіали та інші відокремлені підрозділи платників
податків, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій
території, ніж платник зборів;

2)  фізичні особи — суб’єкти підприємництва, що не використовують працю
найманих робітників, адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші
особи, які одержують дохід, і фізичні особи, що працюють на умовах
трудового договору (контракту) або згідно з цивільно-правовим договором,
у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, що не є членами
творчих спілок.

Об’єктом обкладання є суми витрат на оплату праці, оподатковувані
доходи, одержані від різних видів роботи застрахованих осіб.

Розміри внесків на пенсійне страхування встановлюються диференційовано
залежно від платника Верховною Радою України:

1)  для суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їх
об’єднань, бюджетних, громадських та інших установ, їх організацій,
філіалів, об’єднань громадян й інших юридичних осіб, а також фізичних
осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю
найманих робітників — 32% від об’єкту оподаткування;

2)  з фізичних осіб, які працюють на умовах трудової угоди (контракту),
з фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) згідно з
цивільно-правовими договорами, збір до Пенсійного фонду справляється у
розмірі 1% від оподатковуваного доходу, якщо такий дохід не перевищує
150 грн., якщо перевищує 150 грн. — 2%;

3)  з юридичних І фізичних осіб, що здійснюють операції з
купівлі-продажу валюти, збір до Пенсійного фонду справляється від суми
операцій з купівлі-продажу валюти — у розмірі 1,5%;

4)  з підприємців-ювелірів збір справляється у розмірі 5% від вартості
реалізованих ювелірних виборів.

Пільг за страховими внесками немає.

Строк сплати зборів до Пенсійного фонду — не пізніше 20 календарних днів
з дня закінчення звітного періоду1.

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету
України і не підлягають оподаткуванню. Бюджет Пенсійного фонду
затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що
передує року, на який складено план утворення і використання цільового
страхового фонду.

Кошти Пенсійного фонду використовуються на:

1)  виплату пенсій;

2)  надання соціальних послуг;

3)  фінансування адміністративних витрат, пов’язаних із функціонуванням
Пенсійного фонду;

4)  оплату послуг, пов’язаних із доставкою пенсій;

5)  формування резерву коштів Пенсійного фонду.

1 Кілька Законів України регламентують порядок внесення збрів до
Пенсійного фонду: 1) Закон «Про систему оподаткування» в ст. 14 відніс
цей збір до обов’язкових платежів в бюджет, 2) Закон України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановив, що на
страхові пенсійні внески не розповсюджується податкове законодавство.

Закон забороняє використовувати кошти Пенсійного фонду для оплати
договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі,
не передбачені Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування».

Із метою забезпечення стабільності Пенсійного фонду формується резерв
коштів Пенсійного фонду, який складається з двох частин: з резерву
коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту
бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

Кожний із резервів коштів Пенсійного фонду зараховується на окремий
субрахунок одного рахунку Пенсійного фонду. Резерв коштів для поточних
потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття
дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах — у зберігача,
який забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту
бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах окремо від пенсійних
активів Накопичувального фонду.

???????¤?¤?$?????????нсійного фонду на відповідний рік та затверджується
в його складі. Він використовується і поновлюється таким чином, щоб на
початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву
дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для виплати пенсій і
надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду.

Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і
створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного
фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету
Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв’язку зі
зміною демографічної ситуації в Україні.

Пенсійний фонд створює цільовий позабюджетний фонд — Накопичувальний
фонд, який існує відокремлено від Пенсійного. Адміністративне управління
Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду.
Виконавча дирекція відкриває у зберігача рахунки. Управління активами
Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління активами.
Застрахована особа, яка сплачує або за яку сплачують страхові внески до
Накопичувального фонду, має право спрямувати ці страхові внески до
будь-якого недержавного пенсійного фонду, для чого ця особа укладає
контракт з обраним недержавним пенсійним фондом.

Норми законодавства про недержавне пенсійне забезпечення регулюють
відносини з приводу страхових внесків, які спрямовуються до обраного
застрахованою особою недержавного пенсійного фонду, подальшого їх
розміщення й інвестування пенсійних активів застрахованої особи та
страхування і виплату довічної пенсії або одноразової виплати.

Накопичувальний фонд формується за рахунок:

1)  страхових внесків застрахованих осіб, що спрямовуються до нього;

2)  інвестиційного доходу, що утворюється внаслідок розміщення та
Інвестування коштів Накопичувального фонду;

3)  доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.

Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається
Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та
Міністерством фінансів. Інвестиційний дохід від операцій з пенсійними
активами не включається до складу доходу компаній з управління активами.

Кошти Накопичувального фонду витрачаються на:

1)  інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;

2)  оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення
одноразових виплат;

3)  оплату послуг компаній з управління активами;

4)  оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов’язаних з
адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі із
проведенням тендерів, у порядку і розмірах, установлених Радою
Накопичувального фонду;

5)  оплату радника з інвестиційних питань;

6)  оплату послуг зберігача;

7)  оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.

Кошти Накопичувального фонду належать кожній застрахованій особі в
частині, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, тому
законом забороняється використання цих коштів для забезпечення виплати
пенеій та надання соціальних послуг Із солідарної системи та інші цілі,
не передбачені цим Законом.

Облік надходжень і витрат коштів Накопичувального фонду здійснюють
виконавчі органи Пенсійного фонду.

Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює
види пенсійних активів та склад пенсійних активів у коштах та цінних
паперах (ст. 80).

Вищим колегіальним органом управління накопичувальною системою
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є Рада
Накопичувального фонду, яка складається з 14 осіб.

Президент України призначає на шість років сім членів Ради
Накопичувального фонду шляхом прийняття указу — по одному представнику
від центральних органів виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики, фінансів, економіки та з питань європейської інтеграції,
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України,
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Ради Національної
безпеки й оборони України та Пенсійного фонду.

До членів Ради Накопичувального фонду висуваються підвищені вимоги: вони
повинні мати вищу освіту в галузі фінансів, економіки або права і мати
досвід роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах у
центральних органах виконавчої влади, у фінансових або профспілкових
органах або мати досвід наукової роботи за фінансовою, економічною або
юридичною тематикою.

Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює
порядок визначення радників з інвестиційних питань та компаній з
управління пенсійними активами та обмеження Інвестиційної діяльності з
пенсійними активами. Закон визначає вимоги до основних напрямів
інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду, а також порядок проведення тендерів для обрання
компаній з управління активами, зберігача та аудитора Накопичувального
фонду.

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Похожие записи