Реферат на тему:

Конституційно-правові відносини

ПЛАН

1. Поняття і види конституційно-правових відносин

2. Суб’єкти конституційно-правових відносин

3. Об’єкти конституційно-правових відносин

4. Юридичні факти в конституційному праві

Поняття і види конституційно-правових відносин

Питання конституційних відносин є одним з найважливіших у теорії
конституційного права. Виявлення характеру таких відносин, їх змісту та
особливостей дозволяє відмежувати конституційне право від інших галузей
права, розкрити його функціональне призначення.

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права,
хоча це зовсім не значить, шо такі відносини виникають безпосередньо з
цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність
суб’єктів конституційного права.

Конституційно-правовим відносинам властивий цілий ряд специфічних ознак,
які відрізняють їх від відносин інших галузей права. Цілком очевидно, що
ці особливості обумовлені характером предмета конституційно-правового
регулювання, якими є суверенітет народу України у всіх його зв’язках і
опосередкуваннях.

Найбільш характерними ознаками конституційно-правових відносин є такі
особливості:

1. Це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері
здійснення влади народом країни. Решта суспільних відносин є
підпорядкованими конституційним відносинам.

2. Це різновид політико-правових відносин, оскільки предметом їх
правового регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності
суспільства, яка зв’язана з державною владою, з боротьбою різних
політичних партій, соціальних груп за завоювання і здійснення влади.
Звідси їх особливий, імперативний характер, провідна роль у системі
правових відносин. Вони визначають зміст інших відносин, функціональне
призначення яких — забезпечити суверенітет народу України.

3. Їм властиве особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є
реалізація державно-владних повноважень в основному шляхом нав’язування
своєї волі. Це, однак, не виключає можливості існування суб’єктів, які
діють на паритетних, рівноправних засадах.

4. Для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків
учасників відносин. В одних випадках такі права і обов’язки реалізуються
безпосередньо в даному відношенні, в інших — через норми інших галузей
права, які конкретизують ці права й обов’язки. Такі норми характерні як
для Конституції України, так і для інших джерел конституційного права.

5. Особливістю конституційно-правових відносин є й те, що вони виникають
і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої. Така
діяльність є основною формою вияву повновладдя народу України, що
органічно поєднує в собі інститути безпосередньої демократії і
діяльності представницьких органів влади.

Види конституційно-правових відносин. Класифікація
конституційно-правових відносин має і теоретичне, і практичне значення.

Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових відносин за їх
суб’єктами. І це не випадково, оскільки суб’єкт—головна фігура в
правовідносинах. Коло суб’єктів конституційного права визначається і
закріплюється нормами цієї галузі. Розрізняють суб’єкти права і суб’єкти
правовідносин.

Суб’єкт конституційного права — це встановлений конституційними нормами
адресат (носій), який може мати юридичні права і нести відповідні
обов’язки Він має конституційно-правову правоздатність або дієздатність.

Суб’єкт конституційно-правових відносин — це володар
конституційно-правової правоздатності, який реалізує її безпосередньо в
даних відносинах.

Суб’єкти конституційно-правових відносин

Суб’єкти, тобто учасники конституційно-правових відносин, досить
різноманітні, що обумовлено багатством змісту таких відносин. Вони мають
багато спільного з суб’єктами інших відносин: володіють певним статусом,
наділені відповідною праводієздатністю механізмом реалізації своїх
повноважень тощо.

Безпосередньо воля народу знаходить свій предметний вияв через вибори
представницьких органів державної влади, визначення статусу і
спрямування їх діяльності. Це — виключна прерогатива народу як суб’єкта
конституційно-правових відносин, про що, до речі, йдеться в
найважливішому джерелі конституційного права — Конституції України.

Іншою рисою суб’єктів конституційно-правових відносин є особливий
механізм реалізації їх повноважень. Така реалізація здійснюється або
безпосередньо через норми джерел конституційного права (Президент
України обирається народом), або через норми інших галузей права (право
на забезпечення недоторканності житла, в разі потреби, здійснюється в
повному обсязі нормами кримінального права).

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1. Український народ як сукупність громадян різних національностей,
якому належить вся повнота влади на території республіки, корінні народи
і національні меншини.

2. Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.

3. Українська держава (Україна як держава). ,

4. Органи державної влади України.

5. Народні депутати та посадові і службові особи.

6. Політичні партії і громадські організації.

7. Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого
самоврядування.

8. Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і
законами.

9. Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й
інші державні, комунальні і приватні заклади.

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширити, диференціювати тощо.
Суб’єктами конституційно-правових відносин, наприклад, можна вважати
виборчі комісії (Центральну виборчу комісію та виборчі комісії різних
рівнів), загальні збори громадян за місцем проживання, постійні комісії
місцевих рад, асоціації депутатів тощо.

Об’єкти конституційно-правових відносин

Суб’єкти конституційно-правових відносин у відповідності з наданими їм
юридичними правами і обов’язками здійснюють певні дії, завдяки яким
виникають відповідні конституційно-правові відносини, тобто об’єкти
таких правовідносин.

Під об’єктами конституційно-правових відносин розуміють певні дії,
особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють
інтереси і потреби суб’єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники
вступають у ці відносини і здійснюють свої суб’єктивні конституційні
права та обов’язки.

Згадані блага можуть бути матеріальними і нематеріальними.

Матеріальними видами об’єктів конституційно-правових відносин є:

— політичні блага — конституційний лад, суверенітет, влада, влада
народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада,
територіальна цілісність тощо;

— дії уповноваженого суб’єкта (Парламенту, Президента України, народного
депутата тощо);

— дії зобов’язаних суб’єктів (підпорядкованих органів державної влади,
суб’єктів правовідносин щодо яких прийняте відповідне рішення
Конституційного Суду України);

— речі та інші майнові і духовні блага (власність, засоби виробництва,
предмети споживання, гроші, цінні папери, податки, збори, інтелектуальна
власність, наукові і літературні твори, образотворче мистецтво тощо);

— поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин;

— результати поведінки суб’єктів таких відносин;

— природні об’єкти.

Видами об’єктів нематеріальних конституційно-правових відносин є:

— особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров’я,
честь, гідність),

— певні соціальні властивості і риси об’єднань, спільностей;

— духовні цінності

У більшості випадків підставою для виникнення, зміни і припинення
конституційно-правових відносин є дії або акти як результат таких дій.

Так, згідно зі ст. 88 Конституції України, Голова Верховної Ради України
обирається єдиним законодавчим органом — парламентом України. Об’єктом
правовідносин тут є дія, завдяки якій реалізується ця норма Конституції

Акт Президента України про прийняття іноземця в громадянство України є
підставою для виникнення конституційно-правових відносин між Україною і
новим громадянином держави (п. 26 ст. 106 Конституції України).

Серед матеріальних видів об’єктів конституційно-правових відносин
провідна роль належить загальнонародним та загальнодержавним об’єктам.
Це:

— конституційний лад в Україні, право визначати і змінювати який
належить виключно народові (ч. 3 ст. 5 Конституції України);

— влада, влада народу, державна влада (ст. ст. 5, 6 Конституції
України);

— суверенітет і територіальна цілісність України (ст. ст. 1, 2, 17
Конституції України)

— економічна та інформаційна безпека України (ч.1ст.17
КонституціїУкраїни).

До дій уповноваженого суб’єкта відносяться:

— повноваження Верховної Ради (ст. ст. 85, 92 Конституції України).
Згідно з ч. 2 ст. 82 Конституції України Верховна Рада України є
повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її
конституційного складу;

— повноваження Президента України (ст. 106 Конституції України). На
підставі ст. 104 Конституції України повноваження Президента починаються
з моменту складення присяги і закінчуються у строк, визначений Законом,
або достроково, чи в порядку імпічменту (ст ст 108, 109 Конституції
України)

— повноваження народного депутата України.

Повноваження народних депутатів починаються з моменту складення присяги
і закінчуються у строк, визначений законом або достроково (ст ст 79, 81
Конституції України).

Об’єктами конституційно-правових відносин є й дії зобов’язаних
суб’єктів. Зокрема, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри
Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів
(ч. 4 ст. 115 Конституції України);

Ст. 78 Конституції України зобов’язує народних депутатів України не мати
іншого представницького мандату чи бути на державній службі.

Рішення Конституційного Суду України про відповідність Конституції
України, перелічених у ч. 2 ст. 150 Конституції України
нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України,
Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, є
обов’язковим для виконання на території України.

Речі (майнові і культурні блага) є об’єктами тих конституційно-правових
відносин, що пов’язані із закріпленням і захистом землі, її надр,
атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які
знаходяться в межах території України, а також із закріпленням і
захистом всіх форм власності (ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України).

Об’єктами цього виду правовідносин є також:

приватна власність,

інтелектуальна власність,

підприємницька діяльність, яка не заборонена законом,

художня, наукова і технічна творчість;

авторські права;

моральні і матеріальні інтереси, що виникають у зв’язку з різними видами
інтелектуальної діяльності (ст. ст. 41, 42, 54 Конституції України).

Поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин є об’єктом таких
відносин. Це фіксується визначенням в ній (поведінці) можливого складу
правопорушення.

Так, Президент України може бути усунутий з поста Верховною Радою
України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або
іншого злочину (ч. 1 ст. 111 Конституції України).

Об’єктами конституційно-правових відносин цієї групи (матеріальних видів
об’єктів) є також результати поведінки суб’єктів таких відносин.
Наприклад, обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент
України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо ж недовіру цим посадовим особам висловили дві третини депутатів від
складу відповідної ради, то Президент України приймає рішення про
відставку голови місцевої державної адміністрації (ч. ч. 9, 10 ст. 118
Конституції України).

Забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на
території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи,
збереження генофонду Українського народу (ст. 16 Конституції України) —
все це відноситься до такого виду матеріальних об’єктів
конституційно-правових відносин, як стан природних об’єктів.

Серед другої групи видів об’єктів (нематеріальні об’єкти)
конституційно-правових відносин слід перш за все виділити особисті
нематеріальні блага людей.

Конкретними об’єктами правовідносин цієї групи є:

— життя людини, захист його є обов’язком держави (ч. 2 ст. 27
Конституції України);

— охорона здоров’я людини (ч. 1 ст. 49 Конституції України).

Окремий вид нематеріальних благ людини, як конкретний об’єкт
конституційно-правових відносин, пов’язаний з захистом від посягань на
честь і гідність людини та посадової особи, зокрема глави держави
— Президента України (ч. 1 ст. 28, ч. 2
ст. 105 Конституції України).

Прикладом такого об’єкта конституційно-правових відносин, як соціальні
властивості об’єднань і спільностей громадян, є право громадян на
свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для
здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних,
економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36
Конституції України).

Духовні цінності як об’єкт конституційно-правових відносин знаходить
конкретизацію у зобов’язанні держави сприяти історичній свідомості,
традиціям і культурі української нації, розвитку етнічної, культурної,
мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних
меншин України (ст. 11 Конституції України).

Сюди ж слід віднести право людини і громадянина України на свободу
світогляду і віросповідання (ч. 1 ст. 35 Конституції України).

Нарешті, об’єктом конституційно-правових відносин цієї групи є культурна
спадщина України (ч. 4 ст. 54 Конституції України).

Юридичні факти в конституційному праві

Під юридичними фактами розуміють, як правило, такі життєві обставини, з
якими норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення правових
відносин. Іншими словами, з настанням конкретних явищ, передбачених
гіпотезами норм, норми «вступають» в дію, реалізуються.

Тому в дефініціях (визначеннях) юридичних фактів треба обов’язково
підкреслювати, що правові факти — це такі факти реальної дійсності, з
настанням яких наступають певні юридичні наслідки (а не тільки
правовідносини).

Найбільш обґрунтованою класифікацією юридичних фактів є класифікація, в
основі якої лежать такі чотири критерії:

1) наслідки, які спричиняє юридичний факт:

— право-утворюючі,

— правозмінюючі,

— правосприяючі;

2) форма юридичних фактів:

позитивні й

негативні;

3) характер дії юридичного факту:

факти обмеженої, одноразої дії і

факти-стани;

4) характер зв’язку факту з індивідуальною волею особи:

юридичні події,

юридичні дії.

1. Прикладом правоутворюючого факту є утворення Президентом України
Кабінету Міністрів, на основі чого між урядом та міністерствами і
відомствами виникають різноманітні адміністративно-правові та інші
відносини.

Правоутворюючими актами є рішення про проведення позачергових та
повторних виборів, на основі яких виникають конституційно-правові
відносини, міжнародні договори, які є основою взаємовідносин між різними
державами. Типовим у цьому відношенні є один Договір про основи
міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною та
республікою Узбекистан від 26 серпня 1992 р.

2. Правозмінюючі юридичні факти тягнуть за собою зміну об’єму
правоздатності суб’єктів, перехід конституційно-правових відносин у нову
якість, в інші види правовідносин. Прикладами таких юридичних
правозміню-ючих фактів можуть бути: обрання Президента України, депутата
представницького органу; досягнення громадянином встановленого законом
віку; набуття особою громадянства України тощо.

3. В залежності від форми вияву конституційно-правові факти можуть бути
позитивними й негативними. Позитивні факти викликають певні правові
наслідки, негативні — ні. В конституційному праві переважна частина
юридичних фактів має позитивний характер. Прикладом негативних юридичних
фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата в разі
невиконання вимог щодо несумісності, втрата депутатського мандату при
відмові скласти присягу.

4. Є факти обмеженої (одноразової) дії і факти-стани, які існують
безперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки. Це
обумовлює стабільність правовідносин: стан громадянства, перебування у
шлюбі тощо. Перетворення такої стабільності в динаміку суспільних
відносин передбачає складний механізм, елементами якого є відповідні
правові норми, правовідносини і, безперечно, конкретні юридичні факти.

В конституційному праві мають загальне поширення правомірні і
неправомірні факти. Правомірними фактами є такі дії, які відповідають
вимогам, що визначаються Конституцією та іншими загальнодержавними
актами.

Зокрема, правомірними діями громадян будуть такі, які узгоджуються з
конституційним принципом: «Ніхто не може бути примушений робити те, що
не передбачено законодавством». І навпаки: орієнтиром для дій державних
органів і посадових осіб є правило: «Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією
та законами України» (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Правомірні дії діляться на юридичні акти й юридичні вчинки.

Юридичні акти — це дії суб’єктів, спрямовані на досягнення певних
правових наслідків. Це акти державних органів, угоди тощо.

Юридичні вчинки — це заяви і клопотання громадян, створення творів
науки, літератури, запит депуійта тощо.

Похожие записи