РЕФЕРАТ

на тему:

“Конституційне закріплення системи органів державної влади в Україні”

ПЛАН

Вступ

1. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні

2. Президент України — глава держави

3. Кабінет Міністрів України — Уряд України

4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

5. Органи місцевого самоврядування в Україні

Список використаної літератури

Вступ

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на
законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в
Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і
виступає від її імені. Вищим органом у системі органів виконавчої влади
є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється
Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система
судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом
територіальності й спеціалізації.

1. Верховна Рада України

як єдиний орган законодавчої влади в Україні

Верховна Рада України розглядає та вирішує питання державного і
суспільного життя, що потребують урегулювання законами України, а також
здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією
України. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її
конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

До повноважень Верховної Ради України належать:

• внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченими
розділом XIII Конституції України;

• призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73
Конституції;

• прийняття законів;

• визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

• призначення виборів Президента України у строки, передбачені
Конституцією;

• заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про
внутрішнє і зовнішнє становище України;

• усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури
(імпічменту);

• надання згоди про призначення Президентом України Прем’єр-міністра
України;

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України та ін.

Конституція України встановлює також, що виключно законами визначаються:

• права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод,
основні обов’язки громадянина;

• громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без
громадянства; права корінних народів і національних меншин;-порядок
застосування мов; правовий режим власності; правові засади і гарантії
підприємництва; засади зовнішніх зносин;

• засади регулювання демографічних і міграційних процесів та ін.

Конституція передбачає, що виключно законами України встановлюються:

• Державний бюджет України та бюджетна система України;

• система оподаткування, податки і збори;

• засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного
та інвестиційного ринків тощо.

Отже, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна
Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних
депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого
виборчого права таємним голосуванням строком на чотири роки.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній
основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший
представницький мандат, їм гарантується депутатська недоторканність.

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови
обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Верховна Рада
України збирається на першу сесію не пізніш ніж на 30-й день після
офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання Верховної
Ради України відкриває найстарший за віком депутат. Чергові сесії
Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого
вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Верховної Ради, із
зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України
на вимогу не менш як 1/3 народних депутатів України від конституційного
складу Верховної Ради України або йа вимогу Президента України.

Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання
проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної
Ради.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради
України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України
та може відкликати їх.

Голова Верховної Ради України: веде засідання Верховної Ради України;
організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради
України; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; репрезентує
Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади в
Україні та органами влади інших держав; організовує роботу апарату
Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради
України, обирає голів цих комітетів. Останні здійснюють законопроектну
роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до
повноважень Верховної Ради України. Для під-готовлення і попереднього
розгляду питань Верховна Рада України в межах своїх повноважень може
створювати тимчасові спеціальні комісії.

Верховна Рада України для проведення розслідувань із питань, що
становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії,
якщо за це проголосувала не менш як 1/3 від конституційного складу
Верховної Ради України.

Процес законотворчої діяльності Верховної Ради України характеризується
правом законодавчої ініціативи, прийняттям та оприлюдненням. Право
законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить: Президентові
України; народним депутатам України; Кабінетові Міністрів України;
Національному банкові України.

Закони Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу.
Закони, що вносять зміни до Конституції та сама Конституція України
приймається не менше як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради
України.

Закон підписується Головою Верховної Ради України і невідкладно
надсилається Президентові України.

Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його,
беручи до виконання, або повертає закон із своїми умотивованими
пропозиціями для повторного розгляду. Якщо Верховна Рада України під час
повторного розгляду підтвердить закон 2/3 від її конституційного складу,
то Президент України зобов’язаний підписати і оприлюднити такий закон
протягом 10 днів. Закон набирає чинності через 10 днів після його
оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня
його опублікування.

2. Президент України — глава держави

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є
гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України,
додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через ЗО днів
після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення
присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Президент України має такі повноваження:

• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;

• звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими
посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище
України;

• виносить рішення про визнання іноземних держав;

• призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки,
встановлені Конституцією;

• припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом ЗО днів
однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

• призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

• припиняє повноваження Прем’єр-міністра України, виносить рішення про
його відставку та ін.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання
повноважень.

Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є
координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в
Україні.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост
новообраного Президента України, але Конституція України встановлює, що
повноваження Президента України припиняються достроково в разі його
відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я,
усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

При Президенті України функціонує Адміністрація Президента, яка є
допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових
консультантів, політиків, правознавців, економістів, їхнє завдання
полягає в тому, щоб надавати виважені поради Президентові України для
винесення рішень, готувати попередньо проекти документів, проводити
експертні оцінювання отриманих даних щодо соціальне-економічного стану
суспільства, аналізувати й давати рекомендації для ефективного вирішення
існуючих проблем.

У її складі створено консультативно-дорадчі структури:
соціально-економічну раду; комісії з по-літико-правових,
зовнішньополітичних питань і т. ін.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є:

• організаційне, правове, консультативне, інформаційне та аналітичне
забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним
повноважень гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності
України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і
громадянина, здійснення інших конституційних повноважень як глави
держави; сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого
функціонування і взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних і
місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших
питань, віднесених до повноважень Президента України; забезпечення
взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами
державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями
громадян; організація підготовки та опрацювання проектів указів і
розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться
Президентом України на розгляд Верховної Ради України в порядку
законодавчої ініціативи; проведення експертизи законів, що передаються
Верховною Радою України на підпис, їх оприлюднення тощо.

3. Кабінет Міністрів України — Уряд України

Основними напрямками діяльності органів державної виконавчої влади в
Україні є реалізація двох основних функцій: виконавчої та розпорядчої.
Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо
виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча
функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади
органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають
відповідні розпорядження.

Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади —
відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України
керується Конституцією України і законами України, актами Президента
України.

До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр України, Перший
віце-прем’єр-міністр, три ві-це-прем’єр-міністри, міністри. Персональний
склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України на
подання Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України:

• забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України,
здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання
Конституції та законів України, актів Президента України;

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального
захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки
і природокористування;

• розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного,
науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює
управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

• організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності
України, митної справи та ін.

Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови й
розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів
України підписує Прем’єр-міністр України.

4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади
(комітети, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами
суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах
своїх повноважень видають акти, організують і контролюють їх виконання.
Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила,
рішення колегій. Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у
Міністерстві юстиції України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі
здійснюють місцеві державні адміністрації, їх склад формують голови
місцевих державних адміністрацій. Останні призначаються на посаду і
звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів
України. Вони під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед
Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні й
підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні
адміністрації підзвітні й підконтрольні також радам у частині
повноважень, делегованих їм відповідними районними та обласними радами.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

• виконання Конституції та законів України, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і
культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях комтіакт-ного
проживання корінних народів і національних меншин — також програм
їхнього національно-культурного розвитку;

• підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

• звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними
радами повноважень.

5. Органи місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи
добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища
та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції та законів України. Воно може здійснюватися територіальною
громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування:
сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.

Органами місцевого самоврядування, які репрезентують спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів
створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації
населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів і майна.
До складу цих рад входять депутати, що їх обирають жителі села, селища,
міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним
голосуванням строком на чотири роки.

Територіальні громади на підставі вищезгаданих принципів виборчого права
обирають також строком на чотири роки відповідно сільського, селищного
та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її
засіданнях. Голови районної та обласної рад обираються відповідною радою
та очолюють її виконавчий комітет.

Усі передбачені Конституцією та законодавством України органи
самоврядування й самоорганізації мають власну матеріальну та фінансову
основу, на яку поширюється їхня компетенція. Так, територіальні громади
села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи
місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній
власності; затверджують програми соціально-економічного й культурного
розвитку та контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети і т.
ін.

Обласні й районні ради мають приблизно аналогічну компетенцію, що
поширюється на їхні території.

Органам місцевого самоврядування закон може надавати окремі повноваження
органів виконавчої влади, а тому з цих питань вони підпорядковані
відповідним органам виконавчої влади.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
складається з преамбули та 5 розділів (80 статей).

Цим Законом, з огляду на вищезгадані загальні засади організації та
діяльності органів місцевого самоврядування, проголошено, що місцеве
самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна
здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного
об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста —
самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого
самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції
та законів України. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на
основі принципів: народовладдя, законності, гласності, колегіальності,
поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової,
організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах власних
повноважень і т. ін.

До системи місцевого самоврядування включають: територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні
ради, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл,
селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його
функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Остання може вирішувати питання, що належать до її компетенції, через
місцеві референдуми, загальні збори, місцеві ініціативи.

Сільські, селищні, міські ради також є органами місцевого
самоврядування, які репрезентують відповідні територіальні громади та
здійснюють від їхнього імені певні повноваження. Виконавчими органами
цих рад є їхні виконавчі комітети, відділи, управління. Виконавчі органи
очолюються відповідно сільським, селищним, міським головою, що
визнається головною посадовою особою певної територіальної громади.
Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради
можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні,
квартальні та інші органи самоорганізації населенняі наділяти їх
частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Сільські, селищні міські ради мають виключну компетенцію, під якою
розуміють питання, що вирішуються тільки на їхніх пленарних засіданнях.
До неї відносять:

• затвердження регламенту ради;

• утворення й ліквідацію постійних та інших комісій ради, затвердження
та зміну їхнього складу, обрання голів комісій;

• утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності,
затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого
комітету та його розпуск;

• винесення рішення про проведення місцевого референдуму;

• винесення рішень щодо випуску місцевих позик;

• затвердження статуту територіальної громади і т. ін.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають повноваження у
сферах і галузях: соціально-економічного і культурного розвитку,
планування та обліку, бюджету, фінансів і цін, управління комунальною
власністю, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного
обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку,
будівництва, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту,
земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища,
соціального захисту населення, зовнішньоекономічної діяльності,
оборонної роботи, адміністративно-територіального устрою, забезпечення
законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів
громадян, відзначення державними нагородами, відзнаками Президента
України та присвоєння почесних звань України.

Сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення повноважень
органів виконавчої влади на відповідній території, додержання
Конституції та законів України, виконання актів Президента України та
відповідних органів виконавчої влади; організує роботу відповідної ради
та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого
комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються
такі питання:

• обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

• утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна
їхнього складу, обрання голів комісій;

• утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

• затвердження регламенту ради і т. ін.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення),
районні, обласні ради складаються з депутатів, яких обирає населення
відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого
права таємним голосуванням. Строк повноважень рад — чотири роки. Усі
ради працюють сесій-но. Сесії складаються з пленарних засідань ради, а
також засідань постійних комісій ради. У радах створюються постійні й
тимчасові контрольні комісії. Постійні комісії ради є органами ради, що
обираються з-поміж її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і
підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за
виконанням рішень ради її виконавчого комітету. Тимчасові контрольні
комісії ради є органами ради, що обираються з-поміж її депутатів для
здійснення контролю з конкретно визначених радою питань. Рада в межах її
повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить
право комунальної власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих
бюджетів, Інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та
організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також на
пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі
приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки,
соціального обслуговування, на інше майно і майнові права, рухомі та
нерухомі об’єкти, визначені як об’єкти права комунальної власності, а
також на кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст
здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що
задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Держава гарантує та спрямовує свої зусилля на розвиток місцевого
самоврядування в Україні.

Список використаної літератури

Конституція України. – К., 1996.

Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ:
Юрінком, 2002.

Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред.
В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К.,
2000.

Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф.
Погорілка. – Київ: Наук. думка, 1999.

Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За
ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

Правознавство. Навчальний посібник / За редакцією академіка АПрН
України, доктора юридичних наук, професора В В Копєйчикова. – К., 1999

Похожие записи