Класифікація речей

Класифікація речей слугує для визначення їх правового режиму,
допустимості і специфіки юридично значимої поведінки учасників тих чи
інших правовідносинах. Так речі, що визначені родовими ознаками при
необхідності користування ними невласникамит зумовлюють таку правову
форму як договір позички, а індивідуально-визначені речі – договір
найму. Як вже зазначалось основні її компоненти розроблені ще римськими
юристами. У новому ЦК класифікація речей отримала свою формалізацію. Так
і ньому виділяються:

Речі нерухомі та рухомі. Відповідно до ст. 181 ЦКУ до нерухомих речей
(нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також
об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим
без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може
бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього
плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають
державній реєстрації. В більшості право власності на рухомі речі
підлягає реєстрації.

Для віднесення речей до рухомих чи до нерухомих вживаються такі
критерії: матеріальний – ступінь зв’язку речі із землею та юридичний –
формальне віднесення законом даної речі до нерухомої. Хоча й транспортні
засоби жорстко “не прив’язані” до землі вони законом віднесені до
нерухомих речей.

В п.7 ст.2 ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”
формалізоване рухоме майно – окрема рухома річ, сукупність рухомих
речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та
обов’язки.

Цивільне законодавство передбачає особливий правовий режим нерухомих
речей. Так, відповідно до ст. 657 ЦКУ договір купівлі-продажу земельної
ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або
іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ст. 182
ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих
прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній
реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо
нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який
зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в
порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на
нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації,
відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до
суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та
підстави відмови в ній встановлюються законом. На сьогодні діє Тимчасове
положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,
затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року
№7/5.

Особливим видом нерухомого майна є земля. Згідно ст. 18 ЗК України до
земель України відносяться всі землі в межах її території, у тому числі
острова і землі, зайняті водяними об’єктами. Громадяни України
здобувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за
договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими
угодами; безоплатної передачі з земель державної і комунальної
власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у
користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості)
приналежної їм частки (паю).

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті в спадщину
іноземними громадянами, а також особами без громадянства підлягають
відчуженню протягом одного року.

На період до 1 січня 2010 року громадяни і юридичні особи можуть
здобувати право власності на землі сільськогосподарського призначення
загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у випадку
спадкування земельних ділянок за законом. До 1 січня 2005 року
забороняється внесення права на земельну частку (пай) у статутні фонди
господарських товариств.

Громадяни і юридичні особи, що мають у власності земельні ділянки для
ведення селянського (фермерського) господарства й іншого товарного
сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України – власники
земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року чи продавати
іншим способом відчужувати приналежні їм земельні ділянки і земельні
частки (паї), крім міни, передачі їхній у спадщину і при вилученні
земель для суспільних нестатків.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі без
шкоди їх господарському призначенню. Як правило свобода приналежності
таких речей та вимоги щодо її формалізації значно більша ніж стосовно
нерухомості. Проте стосовно окремих рухомих речей теж встановлено
реєстраційний порядок: мисливська та спортивна зброя, засоби
самооборони, сильнодіючі лікарські препарати.

Речі, що вилучені з цивільного обороту, обмежені у цивільному обороті та
не вилучені з цивільного обороту (вільно обертаються у цивільному
обороті). Оборотоздатними є речі, що можуть переходити від однієї особи
до іншої за правочинами (договорами), правонаступництва у тім числі при
спадкуванні чи реорганізації юридичної особи.

Вилученими з цивільного обороту є речі, що можуть належати лише
суверенам: українського народу (земля, надра, води та інші природні
ресурси) та держави Україна (майно, що не підлягає приватизації і
використовується для охорони стратегічних інтересів України. Це зброя
армійських зразків, спеціальні канали урядового та міждержавного зв’язку
тощо. Зокрема Постановою Верховної Ради України “Про право власності на
окремі види майна” від 17 червня 1991р. затверджено перелік майна, що не
може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань та юридичних
осіб інших держав на території України.

Обмеженими у цивільному обороті є речі право власності на які
набувається лише певними особами у спеціальному дозвільному, а не
загальному порядку. Тою ж Постановою Верховної Ради України “Про право
власності на окремі види майна” затверджено Спеціальний порядок набуття
права власності громадянами на окремі види майна, що містяться у
додатках №1 і №2.

У спеціальному порядку громадянами може бути придбано мисливська зброя,
наркомісткі, сильнодіючі та отруйні лікарські препарати тощо.

Крім того останнім часом появилась підстава для виділення кваліфікованих
речей, тобто таких володіння та використання яких можливе лише за
наявності спеціального дозволу чим преюдиції. Так, відповідно до ч. 21.3
ЗУ „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників транспортних засобів” від 1 липня 2004 р. при використанні
транспортного засобу у дорожньому русі особа. Яка керує ним, зобов’язана
мати при собі страховий поліс (сертифікат), Стаховий поліс
пред’являється посадовим особам органів, що уповноважені здійснювати
контроль за наявністю чинних договорів обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів під час їх експлуатації на дорожній мережі України: підрозділами
Державтоінспекції МВС України, а при перетинанні державного кордону
України – органами Державної прикордонної служби України. Більш того, за
ст. 21.1. зазначеного закону забороняється експлуатація транспортного
засобу на території України без поліса обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або
поліса (сертифіката) обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності, укладеного в іншій країні, з уповноваженою
організацією з с трахування цивільно-правової відповідальності якої
МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Для транспортних засобів обов’язкові вимоги проходження технічного
огляду та наявності технічного талону. Для інших речей, особливо
вимірювальної та контрольної апаратури обов’язкова їх повірка та
атестація в органах Метрології.

Звичайно, що мова йде про речі, що визначені індивідуальними ознаками.

Не вилученими із цивільного обороту є речі, що вільно обертаються на
організованому та не організованому ринках. Іншими словами, до таких
речей відносяться всі ті, стосовно яких чинним законодавством не
встановлено спеціальних вимог допуску їх до цивільного обороту чи
обмежень за суб’єктним складом.

Речі подільні та неподільні. Відповідно до ст. 183 ЦКУ подільною є річ,
яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є
річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Подільними речами є, зокрема, продукти харчування, паливо тощо. Важливе
значення саме ця класифікація речей має, коли мова йде про поділ
спільної власності, особливо спільної сумісної власності подружжя.
Цивільне право неподільними речами вважає не тільки поодинокі речі
(телевізор, автомобіль), а й сукупність речей, значення яких обумовлено
саме їх множинністю, наприклад, меблевий гарнітур.

Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками. Згідно зі ст.
184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона
наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших
однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними
ознаками, є незамінними. Індивідуальні ознаки за походженням можуть
бути:

виробничими – отриманими у процесі створення речі чи її прив’язки до
нерухомості ( номер двигуна та шасі автомобіля, тип кузова);

реєстраційними – наданими у процесі державною чи іншої реєстрації
(державний реєстраційний номер);

експлуатаційними – отриманими у процесі експлуатації речі (подряпина на
правому крилі);

випадковими – отриманими від інших юридичних фактів. Для деяких речей це
можуть бути ознаки, що набуті при тюнінгу (спойлери).

Крім того розрізняють індивідуальні речі:

єдині у своєму роді (унікальні):

відрізняються від інших декількома ознаками;

виділені із загальної маси речей даного роду (картопля, що знаходиться у
відсіку 5 овочесховища №2 як посадковий матеріал).

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім
речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою, наприклад,
паливо, зерно тощо. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Така класифікація впливає на вид можливих правовідносин. Так, предметом
договору позики відповідно до ст. 1046 ЦКУ можуть бути лише речі,
визначені родовими ознаками, а предметом договору найму може бути річ,
яка визначена індивідуальними ознаками (ч.1 ст. 760 ЦКУ).

1Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується
або припиняє існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ,
призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій
первісний вигляд протягом тривалого часу (ст. 185 ЦКУ). Саме неспоживні
речі стають предметом договору найму (оренди), бо після їх використання
вони підлягають поверненню власнику.

Речі подільні і неподільні. Так подільними є речі, які внаслідок поділу
в натурі не змінюють свого призначення. Такими є майже всі продукти
харчування. Навпроти, неподільними є речі, які про поділі втрачають своє
цільове призначення (ст. 184 ЦКУ).

Така класифікація має правове значення особливо при поділі спільної
власності, розділі майна юридичної особи при реорганізації, поділі майна
між спадкоємцями. При неможливості виділити частку майна у натурі,
учаснику що виділяється присуджується грошова компенсація (ст. 367 ЦК
України).

Неподільність може бути фізична та юридична – визначений індивідуальний
режим для даної речі чи сукупності речей: тематичні колекції, унікальні
столові сервізи, меблеві ансамблі чи ансамблі одягу. У разівідділення з
такої сукупності речей хоча б однієї вони втрачають свою цінність.

Головна річ і приналежність Згідно зі ст. 186 ЦКУ річ, призначена для
обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним
призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною
річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, Г.Ф.Шершеневич зазначав, що приналежності будинків складають ті
прикраси, які не можливо відділити від споруди без її ушкодження:
мармурні, червоного дерева та іншого роду підлоги, …каміни, вбудовані
дзеркала…Далі він підкреслював, що цінність не має значення, так,
дешева картина, вставлена в дорогу раму, все ж таки по відношенню до
останньої буде головною річчю.

Складові частини речі та складні речі. Складовою частиною речі є все
те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або
істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не
підлягають відокремленню (ст. 187 ЦКУ).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати
його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові
частини, якщо інше не встановлено договором (ст. 188 ЦКУ). Так, складною
річчю є бібліотека.

Продукція, плоди та доходи. Згідно зі ст. 189 ЦКУ продукцією, плодами та
доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або
приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі,
якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч.1 ст. 390 ЦКУ власник майна має право вимагати від
особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно
(недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона
одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Майно. Майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність
речей, а також майнові права та обов’язки. З поняттям “майно”
зустрічаємося в цивільних правовідносинах як синонім поняття “річ”, в
деяких правовідносинах мова йде про сукупність речей, об’єднаних якимось
цільовим призначенням або належністю до конкретної особи, наприклад,
майно подружжя, спадкове майно.

Підприємство як єдиний майновий комплекс. Новий ЦКУ розглядає
підприємство і як об’єкт права. Підприємство є єдиним майновим
комплексом, що використовується для здійснення підприємницької
діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу
входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи
земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину,
продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або
інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або
законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу,
застави, оренди та інших право чинів (ст. 191 ЦКУ).

Гроші (грошові кошти). Законним платіжним засобом, обов’язковим до
приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова
одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в
Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦКУ). Це
об’єкти особливого призначення і розглядаються нами окремо.

Валютні цінності. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та
порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом. Так, Декрет
КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19
лютого 1993 року №15-93 у ст. 1 до валютних цінностей відносить валюту
України, іноземну валюту, монетарні метали. Валютою України є грошові
знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах,
що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
України, а також грошові знаки, які вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які
перебувають в обігу. До валютних цінностей належать також кошти на
рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах
на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до
них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки,
банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові
та банківські документи, виражені у валюті України. Іноземною валютою є
відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є
законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави,
кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових
одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та
інших кредитно-фінансових установ за межами України, а також зазначені
вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або
монетарних металах. Монетарними металами вважаються золото і метали
іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком
ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів.

За режимом можна виділили речі зі звичаєвим та особливим правовим
режимом. До речей з особливим режимом відносяться тварини. На тварини
поширюється правовий режим речі, крім випадків встановлених законом (ч.1
ст.180 ЦКУ).

Особливість правового режиму тварин проявляється у правилах поводження з
ними, що встановлюється спеціальним законом. Так не допускається
жорстоке поводження з тваринами. А тварини, що занесені до Червоної
книги України можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадку та
порядку, що встановлюються законом.

У сімейному праві виділяються індивідуальні речі, що належать лише
окремому члену сім’ї.

За економічною ознакою можна виділити засоби виробництва і предмети
споживання. У свою чергу засоби виробництва поділяються на основні та
засоби в обороті. До основних засобів виробництва відносяться такі
матеріально-речеві цінності, що діють у натуральній формі протягом
тривалого часу і свою ціну на вартість створюваним на їх основі
матеріальних цінностей переноситься частинами. До них відносяться
споруди, будівлі, машини, устаткування, засоби транспорту, зв’язку тощо.

До засобів в обороті відносяться предмети строком служби менше одного
року незалежно від їх вартості та предмети вартістю до 15
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на одиницю по ціні
придбання незалежно від строку служби.

Втім особливого юридичного значення такий поділ не має. Здебільше це
враховується при обліку таких речей. Такі речі проявляють свої юридичні
ознаки через інші класифікаційні групи у тім числі й виключний правовий
режим.

В цивільного обороті є й інші критерію поділу речей як товару. Так яйце
дієтичне має певні градації: до 5 діб – яйце Д1., після – Д.2. Речі
поділяються по сортності, походженню ( вітчизняні чи імпортні) тощо.

На підставі наведеного очевидно, що класифікація печей здійснюється на
загально-цивілістичному рівні та спеціальному.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Варто відмітити, що у ст.21 ЦК УРСР 1922 р. вказувалось, що з відміною
приватної власності на землю поділ майна на рухоме та нерухоме
відміняється. Тому у радянському цивільному праві замість терміна
“нерухомість” вживали термін “основні фонди”

Нерухомість формалізована значною кількістю нормативних актів у яких
легальні визначення не збігаються.

Офіційний вісник України. – 2002. — №8. – Ст.383.

Ведомости Верховной Рады Украины. – 2002. – №3-4. – Ст. 27.

Відомості Верховної Ради України. –1992. -№35.- Ст.517. З наступними
змінами та доповненнями.

Урядовий кур’єр, -2004, -№173

Моторне транспортне) страхове бюро України (

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Спарк, 1995.
– С. 107-108.

Це предмет окремої лекції. В даному разі відображено авторський підхід,
який не поділяється науковими редакторами цього видання. Гроші та цінні
папери є особливими об’єктами цивільного права, хоча мають східні риси
із іншими матеріальними об’єктами цивільного права.

Відомості Верховної Ради України. – 1993. — №17. – Ст. 184.

Похожие записи