Класифікація правових систем приватного права

У процесі формування і розвитку права склалися визначені правові
системи, що відрізняються підходом до рішення принципових питань
правового положення особи, відносин її з державою, методами правового
регулювання й ін.

Якщо врахувати різні точки зору, висловлені фахівцями з порівняльного
правознавства, то можна виділити наступні правові системи:

• романо-германська;

• англо-американська;

• східно-європейська;

• мусульманська;

• далекосхідна.

Факторами, що впливають на характер власне приватноправової системи, є:

1) характер джерел права;

2) структура цивільного права, перелік і зміст основних інститутів;

3) концепція регулювання приватноправових відносин, характер відносин
держави й особи;

4) ступінь впливу римського приватного права (чи його відсутність).

З урахуванням цих факторів можуть бути виділені такі цивільно-правові
системи:

• романська,

• англосаксонська,

• німецька,

• центрально-європейська,

• східно-європейська,

• мусульманська,

• далекосхідна,

• африканська.

Тепер варто хоча б у загальному виділити основні риси названих правових
систем.

Романська система цивільного права

Для неї характерно чіткий розподіл права на приватне і публічне, де
приватне право розглядається як таке, що стосується тільки інтересів
приватних осіб, юридично рівних осіб, а публічне право служить,
насамперед, інтересам суспільства і держави в цілому. Приватне право, у
свою чергу, розглядається як таке, що складається з двох частин:
цивільне право (регулює відносини між громадянами) і торгового права
(регулює відносини між підприємцями).

Для цієї системи приватного права характерна наявність кодифікованих
актів; найбільш помітними з них є Цивільний кодекс Франції (Кодекс
Наполеона 1804р.) і Торговий кодекс Франції 1809 р.

Для романської системи характерна рецепція ідей, основних принципів,
інститутів римського приватного права. Структура цивільних кодексів
запозичена з того ж римського права і тому з урахуванням структури
підручників права в Древньому Римі іменується «інституційною», включаючи
в себе основні розділи (інститути): особи, речі, способи придбання речей
(зобов’язання).

Ця система характерна для Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії,
Іспанії, Гаїті, Аргентини, Колумбії, Венесуели, Канади, Єгипту, окремих
штатів США (штат Луїзіана) і ряду інших країн.

Німецька система цивільного права

Як і для романської системи, для неї характерно-розмежування
публічно-правових і приватно-правових інтересів, дуалізм приватного
права, а також існування кодифікованих актів, найважливішими з який є
Німецький Цивільний кодекс 1896р. і Німецький торговий кодекс 1900 р.

Разом з тим, між ними існують досить істотні відмінності.

Насамперед, до них відносяться: значна характерна вага публічно-правових
елементів у регулюванні відносин між приватними особами; принципово
інший підхід у визначенні структури цивільного права. На відміну від
інституційної системи побудови цивільного права (насамперед, цивільних
кодексів) німецьке цивільне право має основою, так називану «пандектну
систему», що є продуктом творчості середньовічних німецьких глосаторів
(коментаторів римського права). Відповідно, Німецький Цивільний кодекс
складається з таких п’яти частин (книг): Загальна частина, Зобов’язальне
право, Речове право, Сімейне право, Спадкове право.

На німецьку систему приватного права істотний вплив зробила рецепція
римського приватного права, що мала особливо широке поширення в середні
століття у формі вивчення і коментування римських першоджерел, а також у
формі прямого застосування норм римського права судовими органами.

Німецька система приватного права прийнята в Австрії, Бразилії, Перу,
Швейцарії, Японії і деяких інших країн. Помітний вплив зробили її ідеї і
на радянське цивільне право.

Англо-саксонська система цивільного права

В основі цієї системи права лежить загальне право (результат діяльності
королівських судів), право справедливості (склалося в результаті дій
суду канцлера) і статутне право (включає акти, видавані парламентом).

Характерним є відсутність кодифікованих актів цивільного законодавства.
Вони замінені законами по спеціальних питаннях і судовій практиці, що
складає прецедентне право.

Суть прецедентного права в тім, що воно являє собою систематизовані
збори рішень судів вищих інстанцій, застосування яких обов’язково по
аналогічних справах. Тому прецеденти є джерелами права.

Концепція англо-саксонської системи цивільного права визначається
ведучим значенням прецедентного права: відсутність стрункої закінченої
системи законодавчих актів замінено узагальненням окремих прецедентів,
формуванням правових норм на основі конкретних казусів.

Англо-саксонська система приватного права поширена у Великобританії
(крім Шотландії, де використовується романська система), більшості
штатів США, в Австралії, Новій Зеландії і деяких інших країнах.

>

j

?

O

h ? $

O

Східно-європейська система цивільного права

Для цієї системи характерним є відсутність чіткого розподілу права на
приватне і публічне. Причому, сказане стосується не тільки періоду
існування, так називаного, соціалістичного права, але і практично всієї
історії розвитку права в країнах цієї групи.

У зв’язку з цим у цивільному праві дуже сильний вплив публічно-правових
елементів, надання державним установами пільг і переваг і відповідно
обмеження (аж до повної ліквідації) права приватної власності.

Джерелами цивільного права, як правило, є кодекси. Однак останні
супроводжуються величезною кількістю підзаконних актів, що нерідко
змінюють і доповнюють Цивільний кодекс і інші кодифіковані акти.

Для юриспруденції характерна слабість юридичних традицій і почуття права
(правосвідомості), що часом веде до превалювання в регулюванні торгового
(цивільного) обороту так званих організаційно-правових коштів.

Система побудови цивільних кодексів близька до пандектної, але з деякими
варіаціями (наприклад, за сферу цивільно-правового регулювання
виводиться сімейне право, але вводиться право авторське й ін.).

Помітний вплив на структуру і зміст цієї системи права зробило
візантійське (греко-римське) право, пряма чи завуальована рецепція якого
мала місце в країнах цієї групи.

Східноєвропейська система цивільного права існувала і понині зберігає
значення в Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії, Білорусії і т.д.

Центральноєвропейська система цивільного права

Ця система цивільного права формувалася паралельно з романською і
німецькою системами, унаслідок чого має ряд загальних рис, як з першої,
так і з другий.

Зокрема, для неї характерна наявність цивільних кодексів у державах, що
відносяться до цієї групи; превалювання законодавчих актів над судовою
практикою. У більшості випадків структура Кодексів тяжіє до пандектної
системи, утім, не відтворюючи в точності останню (як правило, сімейні
відносини виводяться за сферу дії цивільного кодексу).

На відміну від західноєвропейських систем права, відсутнім є розподіл
права на публічне і приватне, а в цивільному праві істотна увага
приділяється публічно-правовим елементам.

Помітну роль у формуванні цієї системи цивільного права зіграв
опосередкований характер рецепції римського права. Тут вона відбувалася
шляхом запозичення ідей і рішень із законодавства західноєвропейських
країн, де цей процес базувався на вивченні й аналізі першоджерел і
засвоєнні в такий спосіб «духу римського права».

Центральноєвропейська система цивільного права поширена в Угорщині,
Словаччині, Словенії, Польщі, Чехії, Хорватії і т.д.

Мусульманська цивільно-правова система (Шишка Р.Б.)

Ця система є характерною для країн мусульманського світу: більшість
країн Азії, Африканські країни. Сутність цієї системи зводиться дло
слідування основним вченням ісламу і намаганні їх провести у
державно-правових актах (позитивному праві).

Розвиток цієї системи під впливом шаріату призвело до того, що основними
її джерелами є: Коран – збірка релігійних висловів пророка мухамеда,
Сунна – втілення боговдохновенної практики пророка, як прояв тлумачення
заповідей Корана, Иджма – думка ісламського общини та юристів з певного
питання ісламського вчення, Кияс – принцип судження за аналогією.

Позитивне цивільне законодавство у країнах цієї системи права присутнє,
але воно не таке розгалужене як в інших системах. Проте останнім часом
під впливом інтераційних процесів ці країни з метою врегулювання
цивільних правовідносин вдаються все частіше до прийняття нормативних
актів.

Патріархальна система (Шишка Р.Б.)

Ця система досить архаїчна і характерна для країн Африки. Вона зводиться
до намагання поєднати континентальну систему права з нормами
африканського звичаєвого права. За такого нормативно-правові акти
здебільше пристосовані до звичаєвого права.

Література

Гонгало Б.М. Мысли и речи о науке гражданского права /Цивилистические
записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. М.: Статут,
-Екатеринбург: Институт частного права. 2002. –С.3-17,

Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та
перспективи розвитку: Збірник наукових праць. –Х., Вид-во НУВС, 2004,
160с.,

Основы научных исследований /Под ред. В.И.Крутова, В.В.Попова, М.,
Высшая школа, 1989.,

Селиванов А.О. Наука і закон. К.: Логос.-2003. –263с., Философия и
методология науки /Под ред. В.И.Купцова, М.: Аспект-Пресс, 1996;

Гражданское право: В 2 т. Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов.
–2-е изд. перераб. и доп. М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник /Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.; Покровский И.А. Основные проблемы
гражданского права.

Похожие записи