Гарантії та компенсації

Під час вивчення зазначеної теми слід звернути увагу на те, що питання
гарантій та компенсацій регулюються Конституцією України, Кодексом
законів України про працю (322-VІІІ), Законами України «Про колективні
договори і угоди» (3356-XII), «Про професійні спілки, гарантії їх
діяльності» (1045-XIV) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з Законами України «Про колективні договори і угоди»
(3356-XII), «Про професійні спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV)
умови запровадження та розміри компенсаційних і гарантійних виплат
установлюються підприємствами в колективному договорі з додержанням норм
і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими
(регіональними) угодами. У випадку, коли колективний договір на
підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган
зобов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом.

Крім того, відповідно до закону України «Про професійні спілки, гарантії
їх діяльності» (1045-XIV) виборний орган первинної профспілкової
організації на підприємстві, в установі або організації разом із
роботодавцем вирішує питання умов запровадження та розмірів
компенсаційних виплат (ст. 38).

Кодексом законів України про працю (322-VІІІ) установлено ряд гарантій
та компенсацій. Зокрема, держава гарантує працездатним громадянам, які
постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності;
безкоштовне сприяння державними службами зайнятості в підборі належної
роботи й працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей,
професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання
підприємствами, установами, організаціями, відповідно до попередньо
поданих заявок, роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних,
професійних навчально-виховних закладів; безкоштовне навчання
безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в
системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію
відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв’язку з направленням
на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови
у прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння у
збереженні роботи (ст. 51).

Кодексом законів України про працю (322-VІІІ) установлено гарантії під
час укладення, зміни та припинення трудового договору, зокрема,
забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу; не
допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення
прямих або непрямих переваг під час укладення, зміни та припинення
трудового договору залежно від походження, соціального й майнового
стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних
поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому
об’єднанні громадян, роду й характеру занять, місця проживання; вимоги
щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть
установлюватися законодавством України (ст. 22).

Крім того, слід звернути увагу, що працівникам, які за поважних причин
не можуть виконувати трудові обов’язки, законодавством установлюються
гарантії, які надаються у вигляді збереження місця роботи (посади) та
середнього заробітку в таких випадках. Зокрема, Кодексом законів про
працю України (322-VІІІ) установлено гарантії у зв’язку зі службовими
відрядженнями (ст. 121), на час виконання державних або громадських
обов’язків (ст. 119), у разі обрання на виборні посади (ст. 118), у разі
переїзду на роботу в іншу місцевість у зв’язку з переведенням,
прийняттям або направленням на роботу в цій місцевості (ст. 120), у
випадку підвищення кваліфікації (ст. 122), у разі направлення на
обстеження до медичного закладу (ст. 123), під час здавання крові для
переливання (ст. 124), за участі авторів винаходів, корисних моделей,
промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій у їх упровадженні
(ст. 126).

На час участі в колективних переговорах представників сторін, а також
спеціалістів, запрошених для участі в роботі комісій, на період
колективних переговорів та підготовки проекту колективного договору
встановлено гарантії Законом України «Про колективні договори і угоди»
(ст. 12).

u

ue

> ? ? ?

»

,лата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та
відшкодування витрат, пов’язаних із участю у примирній процедурі,
проводяться за рахунок сторін колективного трудового спору (конфлікту)
за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках (ст.
14).

Відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та
гарантії діяльності» (1045-ХІV) передбачено гарантії діяльності
профспілок щодо прав членів виборних органів профспілок, об’єднань
профспілок, повноважних представників цих органів (ст. 40) та гарантії
для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до
профспілкових органів (ст. 41). До гарантій також віднесено обов’язок
роботодавця щодо створення умов діяльності профспілок (ст. 42), надання
профспілковим організаціям підприємств, установ або організацій
будинків, приміщень, споруд для проведення культурно-освітньої,
оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи (ст. 43), надання
інформації на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 45).

Разом із цим слід звернути увагу, що однією з гарантій є обмеження
відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках,
передбачених законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України
(322-VІІІ), Законом України «Про оплату праці» (108/95-ВР), «Про
виконавче провадження» (606-XIV).

За кожної виплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати
20 %, а у разі стягнення аліментів, компенсування шкоди, заподіяної
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника,
та збитків, заподіяних злочином, — 50 % заробітної плати, що належить до
виплати працівникам. Як виняток у разі стягнення аліментів на
неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може
перевищувати 70 %.

До стягнення на заробітну плату вдаються за відсутності у працівника
(боржника) коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи
недостатності майна для повного покриття належних до стягнення сум, а
також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та
стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної
плати. Відрахування із заробітної плати (заробітку) проводить
адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих
державним виконавцем виконавчих документів.

Відповідно до Кодексу законів про працю України працівникам
компенсуються витрати у зв’язку зі службовими відрядженнями (ст. 121),
за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125), у разі
переїзду на роботу в іншу місцевість у зв’язку з переведенням,
прийняттям або направленням на роботу в цю місцевість (ст. 120).

Слід запам’ятати також випадки виплати грошової компенсації за
невикористані щорічні відпустки. У разі звільнення працівника з роботи
роботодавець за його бажанням зобов’язаний виплатити йому грошову
компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, додаткової
відпустки за наявності дітей, або ж перерахувати у разі його переведення
на роботу на інше підприємство кошти на рахунок того підприємства, на
яке він перейшов. Частина щорічної відпустки за бажанням працівника (за
винятком неповнолітніх) замінюється грошовою компенсацією за умови, що
тривалість наданої йому щорічної та додаткових відпусток є не меншою,
ніж 24 календарні дні.

Крім того, варто звернути увагу, що відповідно до Закону України «Про
компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням
строків їх виплати» (2050-III) передбачено компенсацію працівникам
втрати частини заробітної плати у зв’язку з затримкою термінів її
виплати. Так, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у
зв’язку із порушенням термінів її виплати проводиться відповідно до
індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги.
Працівники мають право на компенсацію втрати частини заробітної плати за
таких умов: затримки на один і більше календарних місяців її виплати,
нарахованої працівникові, та якщо індекс цін на споживчі товари й
тарифів на послуги за період затримки виплати заробітної плати зріс
більш як на 1 %.

Також слід з’ясувати, яка відмінність між гарантією та компенсаційними
виплатами або їх єдність.

Література

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/ВР-96. — Ст. 43.

Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10
грудня 1971 р.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон,
затверджена наказом Міністерства фінансів України 13 березня 1998 р.
№ 59 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 р.
№ 146.

Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недержавних підприємств
// Право України. — 1997. — № 6. — С. 56.

Похожие записи