РЕФЕРАТ

На тему:

Функції і повноваження Верховної Ради України

Верховна Рада здійснює чимало функцій і має для їх реалізації
відповідні повноваження, передбачені Конституцією. Визначення парламенту
як органу законодавчої влади зумовлене насамперед назвою однієї з його
функцій (законодавчої функції), яка є пріоритетною, провідною, але
далеко не єдиною.

Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу
законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що парламент, як і інші органи
державної влади, у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох
функцій держави, як об’єктних, зумовлених змістом діяльності держави
(політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної), так і
інших функцій, зокрема «технологічних», владних функцій (законодавчої,
установчої тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча;

2) установча (державотворча, організаційна);

3) функція парламентського контролю.

До функцій Верховної Ради часом зараховують також бюджетно-фінансову та
зовнішньополітичну функції. Верховна Рада, як правило, здійснює ці
функції, але вони не вважаються її головними функціями.

Пріоритетною функцією Верховної Ради є, природно, законодавча. У
загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін,
визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у
призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції є також законопроектна робота, внесення
законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також
видання законів, проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з
проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи
законопроектів тощо.

Тривалий час до законодавчої функції Верховної Ради належали й інші види
законодавчої діяльності: прийняття Конституції, офіційне тлумачення
законів, їх оприлюднення тощо.

Нині прийняття Конституції визнане пріоритетним правом народу, офіційне
тлумачення Конституції та законів України, відповідно до ст. 150
Конституції, здійснює Конституційний Суд, а підписання законів і їх
офіційне оприлюднення — Президент (ст. 94).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесення
змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII
Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до
Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конституції).
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І
«Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдуми» і розділу XIII
«Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений більшістю
від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на
наступній черговій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш
як дві третини від конституційного складу Верховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції значно
складніший, оскільки ці розділи стосуються основ конституційного ладу І
стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції,
законопроект про внесення змін до розділів І, III і XIII подається до
Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради і? за умови його прийняття не менш
як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради,
затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається
Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався
Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради
не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного
законопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Верховна Рада протягом
строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі
положення Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно,
прийняття законів.

Із змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з
будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно
всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло
питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92
Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і
свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні
обов’язки громадянина; громадянство; правосуб’єктність громадян, статус
іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і
національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань
виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні,
культурні та економічні питання. Так, виключно законами України
визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння
космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,
транспорту і зв’язку; основи соціального захисту, форми й види
пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу,
сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури й охорони здоров’я; екологічної безпеки; правовий режим
власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції
та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин,
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання
демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і
діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема:
засади утворення й діяльності політичних партій, інших об’єднань
громадян, засобів інформації; організація і порядок проведення виборів
та референдумів; організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус
народних депутатів; організація і діяльність органів виконавчої влади,
основи державної служби, організації державної статистики та
інформатики; судоустрій, судочинство, статус судців, засади судової
експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання й
слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і
діяльності адвокатури.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України;
засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний
статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи
національної безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення
громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової
відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або
дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім цього, виключно законами встановлюються: Державний бюджет і
бюджетна система України; система оподаткування, податки й збори; засади
створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та
інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України; поря- док утворення й погашення
внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску й обігу державних
цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок
використання і захисту державних символів; військові звання,
дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди;
державні свята; одиниці ваги, міри й часу, порядок встановлення
державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та
інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим,
відмінний від загального, й оголошується амністія (ст. 92 Конституції).

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних
функцій є установча (державотворча, організаційна) функція.
Пріоритетними напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції
є, звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і
судової влади, а також формування власних, парламентських структур;
призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на
призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та
державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого
самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів
(атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил та
інших складових механізму держави.

Таким чином, основними напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню
установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади;

2) формування органів судової влади;

3) створення парламентських структур;

4) участь у формуванні інших органів державної влади та державних
організацій;

5) вирішення питань територіального устрою України і забезпечення
формування органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним напрямом установчої функції парламенту є призначення
виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. Обрання
Президента, відповідно до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами
України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на п’ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною
Конституцією істотно змінилася, але він не усунутий від цього напряму
державотворчого процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про
надання згоди на призначення Президентом Прем’єр-міністра, може прийняти
резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів яка має наслідком відставку
Кабінету Міністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає
рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів; вирішує
питання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з
посади Президентом Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду
державного майна; Голови Державного комітету телебачення і
радіомовлення.

Але найширші і найвагоміші державотворчі функції і повноваження має
Верховна Рада у формуванні органів судової влади та прокуратури.
Відповідно до ст. 85 Конституції, вона обирає суддів безстроково;
призначає третину складу Конституційного Суду; вирішує питання щодо
надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального
прокурора, висловлює недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком
його відставку з посади.

Верховна Рада здійснює також чимало установчих функцій по формуванню
власних, парламентських органів та інших структур, які здійснюють не
лише внутрішньопарламентські, а й загальнодержавні функції. Зокрема,
Верховна Рада призначає по посаду та звільняє з посади Уповноваженого
Верховної Ради з прав людини; призначає на посади та звільняє з посад
голову та інших членів Рахункової палати; обирає зі свого складу Голову
Верховної Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради та
відкликає їх; затверджує перелік комітетів Верховної Ради, обирає голів
цих комітетів; створює тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії,
призначає на посаду й звільняє з посади керівника апарату Верховної Ради
України, затверджує структуру цього апарату.

Важливе місце в установчій діяльності Верховної Ради має формування,
поряд з органами законодавчої, виконавчої і судової влади, інших органів
державної влади та державних організацій. Зокрема, Верховна Рада
призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої
комісії за поданням Президента України; призначає половину складу
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка є
позавідомчим органом державної влади; призначає на посаду та звільняє з
посади голову Національного банку України за поданням Президента
України; призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку
України.

Поряд з цими видами державотворчої (установчої) діяльності Верховна Рада
затверджує відповідно до Конституції (п. 22 ст. 85) загальну структуру,
чисельність та визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, а також
Міністерства внутрішніх справ.

Багатогранні державотворчі (установчі) функції Верховної Ради й у сфері
територіального устрою та місцевого самоврядування. До повноважень
Верховної Ради України у цій сфері належать, зокрема, утворення й
ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів та міст,
зарахування населених пунктів до категорії міст, найменування і
перейменування населених пунктів та районів. Інші найважливіші питання
територіального устрою загальнодержавного й місцевого значення
вирішуються референдумами.

Відповідно до ст. 73, 85 Конституції України виключно всеукраїнським
референдумом вирішується питання про зміну території України, який
призначає Верховна Рада України.

Крім того, Верховна Рада приймає закони про: територіальний устрій
України, правовий режим державного кордону, статус столиці України та
спеціальний статус інших міст.

Верховна Рада має право достроково припиняти повноваження Верховної Ради
Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду
України про порушення нею Конституції України або за- конів України;
призначати позачергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки
Крим.

Істотними повноваженнями Верховної Ради в галузі місцевого
самоврядування є призначення чергових та позачергових виборів до органів
місцевого самоврядування і прийняття законів про засади місцевого
самоврядування.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова діяльність
Верховної Ради. Ь місце в системі функцій Верховної Ради визначається не
однозначно: вона вважається як однією з основних функцій Верховної Ради,
так і складовою цих функцій.

Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет та вносить у
відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням
Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його
виконання (ст. 85 Конституції).

Відповідно до Конституції (ст. 95) бюджетна система України будується на
засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства
між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які
видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове
призначення цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України. Поряд із Державним
бюджетом і бюджетною системою Верховна Рада встановлює грошову одиницю
України, якою за Конституцією (ст. 99) є гривня.

Оскільки Державний бюджет, бюджетна система й грошова одиниця України є
органічними атрибутами держави, то діяльність, пов’язана з їх
встановленням (введенням, затвердженням), об’єктивно є складовою
частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.

Багатогранність і значний обсяг бюджетно-фінансової діяльності
зумовлюють й можуть зумовлювати зарахування її до самостійної основної
функції Верховної Ради, але об’єктивно ця діяльність є органічною
складовою частиною її установчої (державотворчої), а також законодавчої
та контрольної функцій.

Важливе місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів
інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність
парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча)
діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної
Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів
виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського
контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод
людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до
Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо
або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за
діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний
Верховній Раді. Це зумовлено функціями і повноваженнями Кабінету
Міністрів як вищого органу у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів забезпечує державний
суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої
та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України,
актів Президента України.

Основною формою парламентського контролю за Діяльністю Кабінету
Міністрів України є розгляд й заслуховування звітів Кабінету Міністрів
про свою діяльність.

Одними з найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради по здійсненню
парламентського контролю є бюджетно-фінансовий контроль і контроль за
додержанням конституційних прав та свобод людини й громадянина.
Відповідно до ст. 9 Конституції контроль за використанням коштів
Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова
палата.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод
людини й громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з
прав людини.

Однією з основних традиційних форм парламентського контролю є запити—
парламентські та депутатські. Зокрема, відповідно до Конституції України
(ст. 85) Верховна Рада може прийняти рішення про направлення запиту до
Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи
комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як
третиною конституційного складу Верховної Ради.

Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради звернутися із
запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до
керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території
України, незалежно від підпорядкування і форм власності. При цьому
керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій зобов’язані повідомити народного
депутата України про результати розгляду його заяви (ст. 86
Конституції).

Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями, як головними
функціями парламенту, Верховна Рада України, як і парламенти багатьох
країн, здійснює й чимало інших функцій. Це насамперед функції,
аналогічні функціям держави, зокрема, з числа об’єктних функцій, тобто
тих, що опосередковують зміст діяльності держави.

Оскільки ці функції держави здійснюють насамперед органи державної
влади, в тому числі законодавчої, то, природно, всім цим органам
державної влади або принаймні їх переважній більшості властиві функції,
аналогічні основним об’єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади здійснює серед
внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну та
екологічну функції, а серед зовнішніх — оборонну, зовнішньополітичну,
зовнішньоекономічну та інші зовнішні функції.

Не всі з цих функцій і відповідних повноважень Верховної Ради закріплено
в Конституції і законах України достатньо системно, але в цілому вони
мають нормативно-правове закріплення, насамперед конституційне.

Про політичну функцію Верховної Ради свідчать, зокрема, такі її
повноваження, передбачені Конституцією України, як: 1) визначення засад
внутрішньої і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та
позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище
України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми
діяльності Кабінету Міністрів (ст. 85 Конституції) тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та
інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі її повноваження, як:
1) затвердження загальнодержавних програм економічного,
науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку і
довкілля; 2) затвердження переліку об’єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення
об’єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів,
зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії
підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного
регулювання; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного
забезпечення; засади регулювання пращ й зайнятості, шлюбу, сім’ї,
охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури
і охорони здоров’я, екологічної безпеки (ст. 85 Конституції).

Про зовнішні функції Верховної Ради свідчать такі її повноваження, як
надання Верховною Радою у встановлений законом строк згоди на
обов’язковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних
договорів України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення
Президента України указів про запровадження воєнного чи надзвичайного
стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову
мобілізацію; оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної
екологічної ситуації; схвалення рішення про надання військової допомоги
іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до Іншої
держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію
України.

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відповідних зовнішніх функцій
є її законодавчі повноваження щодо засад зовнішніх зносин,
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; щодо основ національної
безпеки, організації Збройних Сил України; щодо правового режиму
воєнного і надзвичайного стану, які визначаються виключно законами
України.

Похожие записи