Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості

У сфері впливу держави на відносини, що виникають в процесі розподілу і
перерозподілу внутрішнього валового продукту національного доходу країни
та утворення і використання централізованих і децентралізованих фондів
коштів, виникають, змінюються і припиняються фінансові правовідносини.
Учасники цих відносин виступають як конкретні носії прав і обов’язків,
що встановлені фінансово-правовими нормами І забезпечені примусовою
силою держави. Фінансово-правові відносини є юридичною формою вияву і
закріплення фінансових відносин.

У фінансових правовідносинах виявляються суб’єктивні права їх учасників,
тобто йде безпосередній вплив права на фінанси, оскільки приписи держави
з приводу мобілізації, розподілу або використання коштів, що складають
централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей,
які беруть участь у цій діяльності.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу на державні
фінанси виконують три основні функції’. 1) вказують на коло осіб, на
яких у конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми; 2)
закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян в галузі
мобілізації, розподілу І використанні фондів коштів, якої вони повинні
додержуватися; 3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних
засобів забезпечення суб’єктивних прав і правових обов’язків учасників
фінансових правовідносин.

Наприклад, фінансово-правові норми, що містяться в нормативному акті про
податок на додану вартість, реалізуються в конкретних правовідносинах,
що виникають між фінансових органом І підприємством будь-якої форми
власності при внесенні ним нарахованих сум податку на додану вартість.
Модель поведінки учасників цих правовідносин (правова форма)
сформульована компетентним органом, який ствердив нормативний акт про
податок на додану вартість. У цьому акті встановлені права й обов’язки
учасників фінансових відносин при внесенні податку на додану вартість,
який є одним із важливіших доходів державного бюджету. Конкретизуються
ці приписи у фінансових правовідносинах, що виникають між фінансовим
органом і платником, що вносить податок до бюджету. У випадках
невнесення платежу в строк або неподання фінансовому органу в строк
звіту за відповідний період у дію приводяться юридичні засоби
забезпечення прав податкових адміністрацій, що представляють інтереси
держави в цілому і обов’язків конкретного платника. Одночасно Із
забезпеченням юридичних прав податкових адміністрацій у правовідносинах
забезпечується право другого учасника—платника податку на додану
вартість.

У фінансових правовідносинах реалізуються всі фінансово-правові норми.
Приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання фондів
коштів, які містяться у фінансово-правових актах, є юридичною формою, що
наповнюється матеріальними засобами за умови здійснення позитивних дій
(внесення платежів, витрачання коштів), цим і досягається мета
фінансово-правового регулювання. .Фінансдві_відносини_]с^_ чують тільки
у формі правовідносин.

Зрозуміло,» Що фактичні (матеріальні) відносини в галузі фінансів можуть
відхилятися від приписів держави (наприклад, приховування доходу від
податку), але це вже правопорушення, а не фінансові відносини поза
правовідносинами.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб’єктів
(наприклад, внесення плати), а юридичних — суб’єктивні юридичні права й
обов’язки, встановлені фінансово-правовими нормами. Суб’єктивні права —
це притаманна фінансовому або кредитному органу для задоволення його
(тобто держави або муніципального органу, від імені яких він виступає)
інтересів міра дозволеної (можливої) поведінки, забезпечена юридичними
обов’язками другої сторони відносин, наприклад, платником податку. Саме
обов’язки другої сторони фінансових відносин, які містяться у нормі, і є
гарантією додержання прав уповноваженого державою фінансового органу.
Обов’язок другої сторони фінансових правовідносин може полягати в
утриманні від дій (наприклад, заборона ви-трочання коштів, що
призначаються на оплату праці, на інші

Юридичний обов’язок у фінансових правовідносинах — це приписана
зобов’язаному суб’єкту (платнику податків, одержувачу бюджетних
асигнувань) і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної
поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб’єкт. Ним може бути І
фінансовий орган (наприклад, в ст. 40 Закону України «Про Державний
бюджет України на 2003 рік» Верховна Рада України затвердила обсяги
міжбюджетних трансфертів згідно з додатками № 4 та № 5 до цього Закону в
місцеві бюджети. Цим самим припис Закону України «Про Державний бюджет
України» поклав обов’язок на фінансові органи передати суми коштів до
місцевих бюджетів і надав право органам місцевого самоврядування
одержати ці суми).

Суб’єктами фінансових правовідносин є юридичні особи і громадяни, які на
підставі правових норм можуть бути учасниками фінансових правовідносин.
Об’єкт фінансових правовідносин — це фонди коштів, які формуються,
розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб ‘єктивтіх
прав фінансово-кредитних органів і юридичних обов’язків другої сторони
фінансових правовідносин. Об’єкт фінансових правовідносин пов’язаний з
інтересом держави, яку представляє уповноважений орган.

Ue

?????¤?¤?$?????4?пов’язані з фінансово-правовим актом, як кажуть юристи,
«ех 1е§е» (тобто вони виникають, змінюються і припиняються на підставі
закону). Наприклад, податкова адміністрація, а точніше — інспектор цієї
адміністрації не може на свій розсуд не стягнути пеню з підприємства,
яке повинно перерахувати в установлений нормативним актом строк податок.
Однак через непостачання сировини це підприємство не виробило продукцію
і тому не змогло її реалізувати, що й призвело до порушення строку
внеску обов’язкового платежу. Платник буде оскаржувати дії фінансового
органу, поведінку постачальника сировини, але до прийняття компетентними
органами рішення по цій скарзі нарахування пені і стягнення її після
реалізації продукції не припиняється.

Для виникнення фінансового правовідношення видання закону або
підзаконного акту недостатньо, оскільки в них установлюють лише типові
ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Так, податкове
законодавство визначає типову ознаку податкового суб’єкту — наявність
самостійного джерела доходів. Для того щоб громадянин, який займається
підприємницькою діяльністю, був суб’єктом податкових правовідносин,
необхідний певний юридичний факт, а саме — індивідуальний фінансовий акт
— декларація про доходи, які одержав цей громадянин.

Юридичний факт — це життєві обставини, з якими правова норма пов’язує
виникнення, зміну або припинення правовідносин. У фінансових
правовідносинах, як і у всіх видах правовідносин, юридичні факти
поділяються на дії та події’.

Юридичні факти — дії у фінансових правовідносинах можуть поділятися на
правомірні та неправомірні.

Правомірні дії як вольова поведінка, яка передбачена фінансово-правовою
нормою, поділяються на: 1) індивідуальні акти; 2) юридичні вчинки; 3)
правомірні дії, які скеровані на підтримку фінансових інтересів держави.

Індивідуальний акт — це правомірна дія суб ‘єкта фінансових
правовідносин, з якою пов’язані юридичні наслідки. Наприклад, подання до
податкової адміністрації індивідуального акту — податкової декларації
про доходи, що підлягають оподаткуванню.

Юридичний вчинок — це правомірна дія, з якою фінансово-правова норма
пов’язує юридичні наслідки в силу самого факту вольової дії. Наприклад,
платник податку заявляє про приховування ним доходу, який підлягав
оподаткуванню.

Правомірні дії, скеровані на підтримку фінансових інтересів держави,
можуть бути виражені, наприклад, у спонсорських внесках на фінансування
необхідних для держави або органів місцевого самоврядування потреб1.

До активних дій як юридичних фактів у фінансовому праві належать і
неправомірні дії, тобто поведінка, яка не відповідає приписам
фінансово-правових норм. Наприклад, нецільове використання бюджетних
коштів — це неправомірні дії, що призводять до правопорушень і
викликають захист державою своїх фінансових інтересів.

І нарешті, юридичні факти у вигляді юридичних подій — це обставини, що
не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або
припинення фінансових правовідносин. Так, народження дитини надає одному
з батьків право на щомісячне зменшення оподатковуваного доходу.

Зміна фінансових правовідносин, як бачимо, здійснюється на підставі
нормативного акту, в якому передбачаються різні факти і події.

Припинення фінансових правовідносин відбувається також у суворо
встановлених нормативними актами випадках: наприклад, погашення
фінансового обов’язку, вихід на пенсію і т. п.

Держава для її безперебійного функціонування повинна постійно керувати
фінансовою діяльністю, мобілізовувати, розподіляти і використовувати
кошти, які є частиною внутрішнього валового продукту І національного
доходу країни. У зв’язку з цим у фінансових правовідносинах держава
виступає як владний суб’єкт, який за допомогою законодавства
розпоряджається майном (у даному випадку це майно — кошти), а відносини,
що виникають при цьому, мають владно-майновий (грошовий) характер.
Держава, здійснюючи через систему своїх органів
господарсько-організаторську функцію, забезпечує можливість нормальної
фінансової діяльності підприємств різних форм власності.

Фінансові відносини можуть носити і переважно організаційний характер,
наприклад, складання фінансових планів, їх затвердження, здійснення
фінансового контролю. На основі організаційних фінансово-правових
відносин виникають майнові (грошові). Наприклад, держава встановлює види
і порядок внесення обов’язкових платежів, нормує видатки тощо. На цій
основі виникають конкретні фінансові відносини, які за матеріальним
змістом класифікуються на: бюджетні з приводу обов’язкових сплат
підприємств І організацій в бюджет; податкові з приводу державного
майнового й особистого страхування; державного кредиту; банківського
кредитування і розрахунків; оперативного регулювання грошового обігу і
валютних операцій; видатків державного бюджету.

Ретельна регламентація фінансових відносин за допомогою правових норм
сприяє розширенню і зміцненню фінансової бази держави, впливає на
рентабельність роботи підприємств і організацій, проведенню соціальних
заходів.

Отже, фінансові правовідносини — це врегульовані нормами фінансового
права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних
прав і обов’язків, реалізують приписи цих норм по формуванню, розподілу
і використанню державних фондів коштів та централізованих і
децентралізованих фондів муніципальних органів.

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Похожие записи