Реферат на тему:

Фальсифікація засобів вимірювання. Змова про зміну чи фіксування цін
або примушування до їх змін чи фіксування

1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також
збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними
роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею,—

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, збуту та
використання засобів вимірювання.

2. Предметом злочину є фальсифіковані засоби вимірювання — вимірювальні
прилади та інструменти.

Вимірювальні прилади — це предмети, що слугують для здійснення
вимірювань шляхом роботи механізмів, інших технічних пристроїв, які є їх
складовою частиною. Вимірювальні інструменти — це предмети, призначені
для здійснення вимірювань вручну. Фальсифікованими вважаються вказані
прилади (інструменти) з дефектами, внаслідок яких вимірювання ними
даватиме недостовірні результати.

Під вимірюванням розуміється відображення фізичних величин їхніми
значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням
спеціальних технічних засобів. Провадяться вимірювання: геометричних
величин (відстаней, кутів тощо); механічних величин (швидкості, сили,
ваги, вібрації, твердості тощо); витрат, рівня, об’єму газів та рідин;
фізико-хімічні; теплофізичні і температурні (температури, теплової
енергії тощо); часу і частоти; електричних і магнітних величин (сили
току, його напруги, опору, магнітної індукції тощо); акустичних величин;
оптико-фізичні; радіоелектронні; медичні; іонізуючих випромінювань тощо.
З метою здійснення вимірювань виробляється велика кількість різних
приладів та інструментів.

Неправильні вимірювання можуть мати наслідком помилкові технічні,
управлінські чи інші рішення, реалізація яких створюватиме небезпеку для
людей, довкілля (наприклад, небезпеку несподіваного стихійного лиха,
катастрофи, аварії, радіоактивного зараження) або безпосередньо
завдаватиме значної матеріальної чи іншоі шкоди. Тому фальсифікація
засобів вимірювань є діянням, яке закон визнає суспільне небезпечним і
забороняє під загрозою кримінального покарання у ст, 226.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні, 2)
переробленні; 3) збуті фальсифікованих вимірювальних приладів чи
інструментів. Виготовлення — це промислове виробництво фальсифікованих
засобів вимірювання або їх створення будь-яким не-промисловим способом.

Переробленням є, зокрема, заміна механізмів, які застосовуються у
відповідному приладі, на механізми іншого типу, встановлення додаткових
механізмів, пристроїв, деталей чи вузлів, інша модернізація відповідного
приладу чи інструмента, що має наслідком розширення його функцій чи
зміну властивостей або принципів його роботи, ремонт приладу чи
інструмента, внаслідок яких у приладах чи інструментах виникають
дефекти, що призводять до недостові-рності результатів вимірювань.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин є закінченим з моменту завершення процесу виготовлення чи
перероблення предмета злочину, а при його збуті — з моменту збуту.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони при виготовленні та
переробленні предметів злочину є мета їх використання чи збуту.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 266) є вчинення його особою,
яка вже має судимість за ст, 226.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної,
тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам
і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі
дії вчинені у великих розмірах,—

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними робо тами на строк до двох років, з позбавленням
права обі имати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

Примітка, Під випускам або реалізацією недоброякісної продукції вчи
неними у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують трит
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок
випуску на товарний ринок та реалізації продукції і том рів, а також
інтереси споживачів у частині забезпечення належної

якості та безпечності продукції і товарів. Його додатковим
факультативним об’єктом може бути здоров’я особи.

2. Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна продукція
чи товари, що випускаються на товарний ринок або реалізуються
безпосередньо споживачеві.

Недоброякісними на практиці визнаються продукція чи товари, які через
свої недоліки не можуть бути використані за призначенням взагалі або без
істотної переробки. При цьому не мають значення причини, з яких
продукція чи товари стали недоброякісними, — це можуть бути недоліки
виготовлення, природні особливості, внаслідок яких продукція чи товари
втрачають свої характерні властивості чи якість (наприклад, закінчення
строків реалізації даного товару).

Недоброякісною вважається і продукція (товар), яка виготовлена
виробником з відхиленням від належно встановлених національних чи
регіональних стандартів, технічних умов чи інших стандартів,
запроваджених як обов’язкові відповідними технічними регламентами чи
іншими нормативно-правовими актами, незалежно від того, чи може така
продукція бути використана за призначенням.

Некомплектною є продукція (товар), в якій відсутні обов’язкові окремі
деталі, вузли, інші частини чи додатки до неї, без яких продукція не
може бути використана за призначенням взагалі або не може бути
використана в повному обсязі, або в її використанні виникають труднощі,
яких звичайно не існує при використанні аналогічної продукції у повному
комплекті.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) випуску зазначених вище
предметів на товарний ринок; 2) іншій їх реалізації споживачам.

Випуск на товарний ринок передбачає з’явлення на товарному ринку
виготовлених певним виробником недоброякісних або некомплектних
продукції чи товару. Отже, під випуском слід розуміти передачу предметів
злочину для реалізації (продажу) або ж їх передачу в будь-якій формі
безпосередньо від виробника споживачеві. Випуск здійснюється
безпосередньо виробником (виготовлювачем) або суб’єктом, якого виробник
уповноважив збувати свою продукцію.

Іншою реалізацією слід вважати будь-яку сплатну передачу предметів
злочину споживачеві (найчастіше у формі продажу) не виробником, а
продавцем, який отримав їх від виробника чи від іншого
продавця-посередника.

Під споживачем у ст. 227 розуміються будь-які громадянин чи юридична
особа, які купують продукцію чи товар не для продажу, а для використання
за функціональним призначенням.

Реалізація продавцем недоброякісної чи некомплектної продукції (товару)
не споживачеві, а іншому продавцю не підпадає під дію ст. 227. Якщо один
продавець знаходить для іншого продавця недоброякісну продукцію чи
товари і продає їх з наміром посприяти їх кінцевому збуту споживачеві,
такі дії продавців за наявності підстав можуть визнаватися
співвиконавством у вчиненні злочину, передбаченого ст. 227.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину великі розміри
випуску або іншої реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції
(товару). Про поняття таких розмірів див, примітку до ст. 227.

Виникнення внаслідок реалізації недоброякісної продукції чи товарів
шкоди для здоров’я споживача або заподіяння йому смерті слід
кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 227 та
відповідною іншою статтею КК.

Злочин є закінченим з моменту, коли недоброякісна чи некомплектна
продукція (товар) у передбаченому законом розмірі реально вийшла на
товарний ринок, тобто опинилась у споживача продукції чи товарів, а для
випадків випуску такої продукції (товару) виробником — у споживача або
продавця.

4. Суб’єктом злочину може бути працівник підприємства, установи,
організації, що виробляють продукцію чи товари, який відповідає за
дотримання (перевірку) якості, комплектності або відповідності
стандартам продукції, що випускається підприємством на товарний ринок,
або ж за її реалізацію. Суб’єктами даного злочину можуть бути і
працівники ( у т.ч. службові особи) торговельних організацій, котрі
здійснюють реалізацію недоброякісної продукції чи товарів, а також
індивідуальні підприємці, які виробляють чи реалізують певну продукцію
чи товари.

5. Суб’єктивна сторона злочину може мати форму як умисної, так і
необережної вини.

Конституція України (ст. 41).

Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції від 15 грудня
1993р.

Закон України ‘Про стандартизацію “ від 17 травня 2001 р.

Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи
фіксування

1. Змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін
(тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок з метою усунення
конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності всупереч вимогам
антимоно-польного законодавства —

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Насильство, заподіяння шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни
або штучного фіксування цін —

караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені організованою
групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Об’єктом злочину є відносини чесної конкуренції між суб’єктами
підприємницької діяльності.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) змові про штучне підвищення
або підтримання цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок (ч. 1
ст. 228); 2) насильстві, заподіянні шкоди чи погрозі ними (ч. 2 ст.
228).

Вказана змова передбачає встановлення між кількома (двома чи більше)
суб’єктами підприємницької діяльності протиправної домовленості
(“змови”) про те, що вони узгоджено підвищать або підтримуватимуть
монопольні ціни (тарифи), знижки, надбавки (доплати), націнки на ті чи
інші види товарів, робіт чи послуг задля усунення конкуренції між
суб’єктами підприємницької діяльності.

Змова може бути як усною, так і письмовою, з укладенням та підписанням
відповідних документів. Заборонена домовленість може бути досягнута в
результаті однієї зустрічі за участю всіх її учасників (їх
представників) або ж внаслідок неодноразових консультацій між учасниками
у різному їх складі. Як змову слід розглядати і приєднання до
протизаконних домовленостей після укладення угоди.

Для наявності складу даного злочину не мають значення конкретні умови
домовленості, зокрема не є суттєвим, чи домовились винні про підтримання
єдиної чи різних для кожного учасника змови цін (тарифів), знижок,
надбавок (доплат) чи націнок, або якими (єдиними чи різними) повинні
бути відповідні ціни після узгодженого їх підвищення.

Діяння, передбачене ч. 1 ст. 228, є злочинним за умови штучного
характеру передбаченого змовою підвищення чи підтримання цін (тарифів),
знижок, надбавок (доплат) чи націнок, тобто в тому разі, коли воно не
викликане причинами економічного характеру і зумовлене бажанням
учасників змови усунути конкуренцію та отримати за рахунок цього
економічну вигоду.

Антимонопольне законодавство України у певних випадках допускає
укладення між суб’єктами господарської діяльності угод про узгоджені
дії, включаючи і ті, що передбачені ч. 1 ст. 228. Зокрема, укладення
таких угод та їх подальша реалізація можуть бути (за умови, що це не
веде до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній
його частині) дозволені органами Антимоно-польного комітету України,
якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню
виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному,
економічному розвиткові, розвиткові малих або середніх підприємців;
оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню
уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації
виробництва. Тому дії, які становлять зміст зазначеної вище змови,
утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228, лише у разі, коли
укладення відповідних угод не допускається антимонопольним
законодавством взагалі або коли для законного укладення угоди
вимагається згода органів Антимонопольного комітету України, а угода
укладена без отримання такої згоди.

Змова про зміну чи фіксування цін за наявності інших необхідних ознак
утворює склад розглядуваного злочину і у тому випадку, коли заборонені
домовленості досягнуто між керівниками (службовцями) державних
підприємств під час зустрічі на офіційних заходах, організованих
органами державної влади, і закріплено в офіційних документах.

Злочинні дії, про які йдеться у ч. 2 ст. 228, полягають у вчиненні проти
іншої особи насильства, заподіяння такій особі чи організації, де вона
працює, майнової чи моральної шкоди або ж у погрозах вчинити таке
насильство чи заподіяти шкоду. При цьому від потерпілого вимагають
поведінки, яка могла б призвести до зміни (тобто підвищення чи зниження)
або фіксування (збереження у незмінному вигляді) цін (тарифів) на
будь-які товари, роботи чи послуги, які продаються, купуються,
надаються, виконуються чи замовляються ним чи його організацією,
підприємством або установою, або вплинути на прийняття Іншими особами
рішення про таку зміну чи фіксування

Під .насильством у ч. 2 ст, 228 слід розуміти нанесення побоїв,
заподіяння тілесного ушкодження, смерті, інші насильницькі дії. У разі
заподіяння потерпілому середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження
або смерті, а так само у разі застосування щодо нього катування вчинене
слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 228 та,
відповідно, ст. ст. 121, 122, 115, 127.

Штучний характер зміни чи фіксування цін у даному випадку проявляється у
тому, що вони не викликані економічними причинами і мають бути здійснені
всупереч волі і бажанню особи, щодо якої застосовуються насильство чи
погрози.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 228, вважається закінченим з моменту
фактичного досягнення відповідної домовленості, а злочин, передбачений
ч. 2 ст. 228, — з моменту застосування насильства, заподіяння
потерпілому фізичної, майнової або моральної шкоди, або з моменту
висловлення відповідної погрози і доведення її до відома потерпілого.

3. Суб’єктом змови про зміну чи фіксування цін можуть бути Індивідуальні
підприємці та власники, співвласники, службовці су-б єктів
підприємницької діяльності — юридичних осіб, які мають повноваження
вирішувати питання, що стали предметом злочинної змови. Суб’єкт злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 228, загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також
наявністю мети. У ч. 1 ст. 228 нею є усунення конкуренції між суб’єктами
підприємницької діяльності, а в ч. 2 ст, 228 — штучна зміна чи штучне
фіксування цін.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228, є
вчинення його: 1) організованою групою; 2) особою, раніше судимою за
злочин, вказаний у ч. ч. 1 або 2 ст. 228, ГІро поняття організованої”
групи див. ст. 28 і коментар до неї.

Зохок України “Про захист економічної’ конкуренції” від II січня 2001 р.

Похожие записи