Реферат на тему:

Фальшивомонетництво: структура криміналістичної характеристики

Найдискусійнішим в теорії криміналістичної характеристики злочинів є
питання про її структуру, тобто кількісний та якісний склад її елементів
– криміналістично значущих ознак злочинів. Л.О. Сергєєв свого часу
виокремив такі елементи: особливості способів і слідів злочинів,
обставини вчинення злочину, відомості, які характеризують учасників
злочину, об’єкт посягання [1, с.43]. За даними М.В. Салтевського, інші
автори називають до 8 елементів [2, с.15], а з порівняльного аналізу
запропонованих структур загальної криміналістичної характеристики автор
доходить висновку, що головно описуються чотири сторони злочину:
1) предмет безпосереднього посягання; 2) спосіб вчинення злочину в його
широкому розумінні; 3) типова обстановка – слідова картина в її широкій
інтерпретації; 4) особа злочинця [3, с.267]. Названі чотири елементи
прийняті за основу загального (типового) складу криміналістичної
характеристики провідними українськими криміналістами.

Крім зазначених, вказуються ще й такі елементи: класифікація злочинів
(О.Н. Колесніченко, В.Ф. Єрмолович); механізм вчинення злочину
(В.А. Образцов, І.Ф. Герасимов, М.П. Яблоков, О.М. Васильєв); обстановка
і обставини вчинення злочину (М.О. Селіванов, В.Г. Танасевич,
М.П. Яблоков); засоби і знаряддя, які використовувалися для вчинення та
приховання злочину (І.Ф. Пантєлєєв, В.Ф. Єрмолович); слідчі ситуації
(О.М. Васильєв, С.І. Винокуров, О.Г. Філіппов); характеристику вихідної
інформації (І.А. Возгрін, Р.С. Бєлкін); визначення поняття
розглядуваного злочину (І.А. Возгрін); коло обставин, які підлягають
з’ясуванню (М.П. Яблоков); поширеність і суспільна небезпека злочину
(І.Ф. Герасимов, В.О. Ледащєв); мотиви вчинення злочинів (І.О. Возгрін);
подія злочину (В.Н. Долинін, В.І. Сорочинський); зв’язок
характеризованого злочину з іншими (включаючи ті, що вчиняються для
приховання характеризованого), способи уникнення кримінальної
відповідальності і покарання (В.Ф. Єрмолович).

Формуючи криміналістичну характеристику окремого виду злочинів, зокрема
і фальшивомонетництва, з метою вичленення елементів, які можуть і
повинні входити у її структуру, передусім розглянемо концептуальні
положення з приводу підходів до побудови структури криміналістичної
характеристики, різноманіття яких свідчить про дискусійність цієї
проблематики.

Висловлена ще Л.А. Сергєєвим думка про те, що структура криміналістичної
характеристики окремих видів злочинів не повинна вичерпуватися строго
визначеним і жорстким (закритим) переліком її елементів, на сьогодні у
криміналістів суперечок вже не викликає. Як аксіома трактується й те, що
«набір» структурних елементів криміналістичних характеристик не може
розглядатися як замкнута, єдина та незмінна система для всіх видів
злочинів [4, с.42] і стосовно окремих видів злочинів цей «набір» може
видозмінюватися (скорочуватися та розширюватися). Проте це не знімає
тієї проблеми, що елементи структури криміналістичної характеристики
злочинів до цього часу визначають різнобійно, а спроби уніфікувати
систему її елементів шляхом виділення найтиповіших із усіх вказуваних у
криміналістичній літературі не дають позитивних результатів для
криміналістичної науки і тим більше для практики. Досить поширеним є
інтуїтивне визначення криміналістично значущих ознак злочинів, досі не
розроблено єдиного підходу до обґрунтування включення чи не включення
конкретних елементів до її складу, бракує критеріїв диференціації і
розмежування окремих її елементів, а елементи, що включаються до
криміналістичної характеристики окремих видів злочинів знаходяться за
ієрархією на різних порядкових рівнях, не збігаються об’єми понять
(елементів). Саме тому важливо з’ясувати принципи, критерії для відбору
її елементів.

По-перше, у ході розслідування на базі криміналістичної характеристики
виду злочинів здійснюється криміналістичний аналіз існуючої слідчої
ситуації, результатом якого є загальні та окремі версії, а потім
визначається і перелік доказових фактів, що підлягають встановленню.
Відтак кількість та зміст елементів криміналістичної характеристики виду
злочинів зумовлені передусім системою обставин, що входять до предмета
доказування, який конкретизується елементами складу злочину,
передбачених відповідною статтею КК і межами доказування. Іншими
словами, криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядкований
завданням доказування по кримінальній справі (Г.А. Матусовський,
Ю.В. Шепітько) [5, с.370].

Предмет доказування є вихідною базою для визначення компонентів
структури криміналістичної характеристики, а елементи криміналістичної
характеристики наповнюють предмет доказування по певній категорії справ
конкретним змістом, деталізують його. Звідси, природно постає запитання:
чи можливо сформувати криміналістичну характеристику виду злочинів, яка
б охоплювала відомості про всі структурні елементи предмета доказування
по відповідній категорії справ? Окремий предмет доказування
конкретизується на підставі складу злочину, у деяких випадках
(спеціальна протиправність) і на підставі норм інших галузей права
(цивільного, фінансового…); при визначенні структури предмета
доказування враховуються і загальні умови кримінальної відповідальності:
а) умови наявності підстав кримінальної відповідальності (осудність
особи, конкретні форми діяння, стадії злочину, співучасть, добровільна
відмова та ін.); б) передумови кримінальної відповідальності (строки
давності, територіальна дія кримінального закону, зміна обстановки, що
потягла втрату суспільної небезпеки діяння чи особи, тощо);
в) обставини, які впливають на характер кримінальної відповідальності та
вибір кримінального покарання (малозначність, необхідна оборона, крайня
необхідність, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання). В той
час як внаслідок вчинення злочину в навколишній обстановці
відображається тільки інформація про властивості особи злочинця, засоби
і способи вчинення злочинних дій, тому важко не погодитись із висновком
С.Н. Чурилова про те, що «сформувати криміналістичну характеристику, яка
охоплювала б відомості про всі структурні елементи предмета доказування,
неможливо» [6, с.328]. Але криміналістичні знання про певний вид
злочинів певною мірою збагачують інші характеристики злочину і
специфічно сприяють конкретизації, визначенню розгорнутого та
поглибленого переліку обставин, які підлягають доказуванню, по певній
категорії кримінальних справ.

Отже, основою для структури криміналістично значущих елементів є предмет
доказування. Разом з тим криміналістичним вивченням злочину охоплюються
сліди і так звані проміжні (допоміжні) факти, які є засобами
доказування, а також події як кримінальної, так і некримінальної
природи, які передували, супроводжували чи настали після досягнення
злочинного результату, тобто так чи інакше були пов’язані із вчиненням
злочину, і сліди, що виникли при цьому, у тому числі сліди протидії
злочинця органам правосуддя [7, с.51].

По-друге, як неодноразово наголошувалося, криміналістична характеристика
не повинна фактично підміняти собою інші елементи окремої
криміналістичної методики: предмет доказування; типові слідчі ситуації
(у тому числі і характер вихідних даних); відомості про виявлення
злочинів, етапи розслідування, шляхи доказування, напрями розслідування.
Названі елементи, крім предмета доказування, на нашу думку, у структуру
криміналістичної характеристики не можуть входити ще й тому, що вони
характеризують не сам злочин, а процес його розслідування. З цього
приводу протягом останніх років В.А. Образцовим, В.К. Гавло,
В.Я. Колдіним, С.Н. Чуриловим, В.І. Шикановим, Н.П. Яблоковим вводиться
поняття «криміналістична характеристика розслідування злочинів» [8,
с.25-26; 9, с.213; 10, с.8], під якою розуміються особливості, хід,
етапи і вся своєрідність пошукової сутності розслідування злочинів.

З погляду сьогоднішнього стану розвитку теорії криміналістичної методики
тривалий спір про взаємодію криміналістичної характеристики і предмета
доказування видається вичерпаним. Незважаючи на зовнішню подібність
елементів предмета доказування і криміналістичної характеристики, ці
поняття не тотожні і не взаємопоглинаючі. І перше, і друге – різні за
змістом і функціональною спрямованістю самостійні структурно-системні
елементи методики розслідування окремих видів злочинів. Криміналістична
характеристика злочинів є криміналістичним аспектом вчення про злочин і
являє собою систему (комплекс) відомостей про типові криміналістично
значущі ознаки, властивості певного виду злочинів, у розслідуванні вона
використовуються тільки з урахуванням обставин конкретного злочину. У
ній на статистичному рівні відображена інформація ретроспективної (те,
що вже відомо на початку розслідування і повинно бути використано при
доказуванні обставин конкретної справи [11, с.25]) спрямованості.
Обставини, що підлягають доказуванню – це перспективна сторона структури
криміналістичної методики [12, с.57], їх встановлення – це визначена
законодавцем кінцева мета розслідування; вони дають змогу слідчому
цілеспрямовано побудувати та вести пізнавальний (доказовий) процес [13,
с.68]. Предмет доказування формується з юридично значущих обставин,
названих у законі, структура ж криміналістичної характеристики містить
інформацію не правового, а криміналістичного характеру [8, с.254] –
релевантні і нерелевантні ознаки, виведені на підставі аналізу і
узагальнення слідчої практики [11, с.25], призначені для виявлення саме
тих фактів, які підлягають доказуванню, сприяють вирішенню правових та
процесуальних завдань. За висловом А.А. Хмирова, «предмет доказування
визначає кінцеву мету, криміналістична характеристика допомагає знайти
конкретні шляхи і способи її досягнення» [14, с.54].

Змістова різноплановість названих категорій виявляється ось у чому. У
зміст криміналістичної характеристики включають сліди, їх комплекси,
предмети-носії та ін., але не доказові факти їхньої наявності у
навколишній обстановці, і тим більше не доказові факти, які
характеризують причинно-наслідкові зв’язки між обставинами злочинної
події. Доказові факти (засоби доказування) становлять доказову частину
предмета доказування, а сліди і їхні об’єкти-носії – це сфера
протиправної діяльності [6, с.336].

I

I

h?7=B*

9. Тому недоцільно виділяти дані про поширеність, динаміку, структуру і
суспільну небезпеку злочину; про стан і особливості боротьби з
досліджуваною категорією злочинів; про політичні, соціальні і
кримінально-правові наслідки злочинних дій; типові властивості і риси
суб’єктів розслідування.

По-четверте, оскільки метою криміналістичної характеристики є
оптимізація процесу розкриття та розслідування злочинів, тому у ній
повинні міститися не будь-які відомості про злочин, а тільки ті, що
мають значення для організації діяльності працівників правоохоронних
органів з розкриття та розслідування злочинів, і полегшують вирішення
завдань правосуддя [16, с.114; 17, с.17]. Тобто у структуру
криміналістичної характеристики треба вводити лише криміналістично
вагомі ознаки (не будь-які, не однакові для всіх видів злочинів), тільки
ті, які в рамках певного виду злочинів (наприклад, фальшивомонетництва)
відрізняються чіткою розшуковою спрямованістю і у результаті вивчення та
узагальнення аналогічних злочинів можуть сприяти їхньому розкриттю та
розслідуванню [18, с.9], а також виражають індивідуальність виду
злочинів у криміналістичному смислі [11, с.14].

Практично це виражається в тому, що в процесі розслідування конкретного
злочину порівнюються відомості, які ми маємо про нього, з системою
узагальнених даних про злочини певного виду (групи) і на цій підставі
визначається, якими ознаками раніше характеризувалися поки ще не
встановлені обставини розслідуваного діяння. Так, якщо невідомо, хто
вчинив злочин, то використання узагальнених даних, що містяться в
криміналістичній характеристиці цього виду злочину, про злочинців дає
можливість обрати досить конкретний напрямок пошуку винної особи серед
певної (вузької чи широкої) групи людей.

По-п’яте, криміналісти вже давно введуть мову про системність
криміналістичної характеристики, передусім про взамозв’язки,
взаємообумовленості між її елементами [19, с.57]. Наполягається на
використанні системно-структурного підходу до виявлення і систематизації
криміналістичної інформації про злочин у його криміналістичній
характеристиці [17, с.17; 20, с.317; 21, с.8].

Саме у системному відтворенні відомостей про криміналістично значущі
ознаки певного виду (групи) злочинів першою чергою виявляється новизна
цієї наукової категорії. Як зазначає Р.С. Бєлкін, елементи, які тепер
відносять до криміналістичної характеристики злочинів, враховувались під
час розробки окремих методик ще до моменту першого вживання терміна
«криміналістична характеристика» [20, с.310-311]. До таких елементів
відносили спосіб учинення та приховання злочину, обстановка вчинення
злочину: місце, час, інші умови, відомості про особу можливого злочинця,
характер вихідної інформації [22, с.25]. На початку розвитку методики
розслідування як самостійного розділу науки криміналістики коло
елементів, за якими накопичувалися емпіричні відомості, було досить
обмеженим та нестійким, а відомості викладались непослідовно,
розрізнено. Застосування криміналістичної характеристики як
інформаційної моделі дало змогу систематизувати ці відомості у вигляді
послідовно розміщених елементів, що мають певні кореляційні зв’язки [12,
с.57].

Питання про системно-структурний характер будь-якого об’єкта виникає
тоді, коли необхідно з’ясувати, як зміна цього об’єкта взамопов’язана із
зміною більш загального цілого, до якого він включається як частина, і
як зміна однієї частини цілого пов’язана із змінами інших частин. У
найзагальнішому вигляді система визначається як «сукупність елементів,
які перебувають у взаємовідносинах і зв’язках між собою та утворюють
певну цілісність, єдність». Будову і функціонування системи
характеризують структурованість, ієрархічність та багаторівневість, а
цілісне її функціонування є результатом взаємодії всіх її елементів [23,
с.427-428]. Будь-яка система може бути розглянута як елемент системи
вищого порядку (криміналістична характеристика є елементом більш
загальних систем – методики розслідування, характеристики злочину в
цілому), а її елементи можуть виступати системами нижчого порядку
(наприклад, відомості про особу злочинця). Для того щоб криміналістичні
відомості про певний вид злочинів сформувати у систему необхідно
використовувати правила, які випливають із ознак будь-якого системного
утворення: елементи, які входять у систему, по-перше, повинні утворювати
структуру, для чого до виділення структурних елементів має бути
застосовано єдиний критерій якості, вони мають бути однорівневими
(однопорядковими), а по-друге, з боку їхньої сукупності та з боку
існуючих між цими елементами зв’язків вони повинні утворювати
цілісність, задавати нові якісні властивості всій системі в цілому і при
тому відрізнятися між собою і відрізняти дану систему від інших систем
[24, с.173]. У той же час у криміналістичній літературі про структуру
криміналістичних характеристик злочинів вбачається нігілістичне
сприйняття авторами правила про якісну однорівневість її структурних
елементів.

Структура і об’єм криміналістичної характеристики повинні відповідати
змісту предмета науки криміналістики, не виходити за її межі [25, с.102]
та спиратися на положення загальної теорії криміналістики [8, с.228]. З
криміналістичних позицій науку і практику цікавить не злочин як такий, а
все, що характеризує його вчинення, сама подія злочину [26, с.99-100],
перед- та посткримінальна діяльність [7, с.51; 27, с.45], тобто
функціональна сторона злочинної діяльності [28, с.33] (діяльнісний
аспект), а також сліди, знайдені на місці злочину, який механізм їхнього
утворення, в який спосіб і як давно вони залишені, як діяв суб’єкт при
досягненні поставленої мети, а також обставини вчинення злочину
(інформаційний аспект) [15, с.45]. В аспекті предмета криміналістичної
науки повинні досліджуватися тільки ті закономірності, які пов’язані з
виникненням і розвитком зв’язків і взаємодії усередині механізму
злочину, з формуванням і реалізацією способу злочину, виникненням і
перебігом пов’язаних зі злочином явищ до- і посткримінального порядку і
мають значення для слідчої, судової, оперативно-розшукової і експертної
практики [29, с.6-61]. Механізм злочину – це складна динамічна система,
яка включає в себе суб’єкта злочину, його ставлення до своїх дій і
наслідків, до співучасників; предмет посягання, спосіб вчинення і
приховання злочину; злочинний результат; місце, час та інші обставини,
які становлять обстановку злочину; зв’язки і взаємовідображення між
елементами механізму злочину [28, с.33]. У світлі вищевикладеного
очевидним є те, що предмет криміналістичної науки ставить за мету
розробляти криміналістичні характеристики злочинів у рамках
закономірностей механізму злочину і його відображення у навколишньому
середовищі. Всі елементи механізму злочину, перебуваючи в орбіті події
злочину, утворюють структуру злочинного діяння, будучи взаємопов’язаними
та відображаючись один в одному і в навколишньому середовищі, утворюють
численні сліди злочину, які містять інформацію про всі істотні обставини
аналогічних подій, тобто саме система взаємозв’язків в акті
відображення, яка становить зміст механізму злочину і служить за
інформаційну основу для розкриття, розслідування та попередження
злочинів. Саме закономірності механізму злочину є «ядром» предмета
криміналістичної науки, як у цілому, так і її галузей [29, с.67].Тому не
можна включати у криміналістичну характеристику в якості структурного
елементу відомості про механізм злочину чи надавати цим поняттям
самостійного значення [6, с.167], а поняття криміналістичної
характеристики вважати ширшим від поняття механізму злочину [6, с.177].

На підставі підходу, що ґрунтується на правилі про однопорядковість
структурних елементів системи, доходимо висновків: 1) основою для
структури криміналістичної характеристики будь-якого виду злочинів є
елементи механізму злочину; 2) ще раз підтверджується нестатечність
спроб включити у структуру криміналістичної характеристики окремих видів
злочинів у якості структурних елементів (про що вже йшлося вище) низку
теоретичних конструкцій і положень, які у такій якості виступати явно не
можуть. Також немає жодних підстав називати структурним елементом
криміналістичної характеристики класифікацію злочинів, на чому свого
часу наполягав А.Н. Колесніченко [30, с.20], проте різноманітні
класифікаційні системи повинні враховуватися при їхньому формуванні,
проте не як структурні елементи.

Отже, формуючи криміналістичну характеристику фальшивомонетництва як
систему криміналістичної інформації про цей вид злочинів, узагальнення
відомостей про найтиповіші ознаки фальшивомонетництва слід здійснювати
за колом елементів, які становлять механізм фальшивомонетництва.

Література

Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики
преступлений // Руководство для следователей. – М., 1971.

Салтевский М.В. О структуре криминалистической характеристики
хулиганства и типичных следственных ситуациях // Криминалистика и
судебная экспертиза.– К., 1982. – Вып. 25.

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. – Харкыв: Консум,
2001. – Ч.2 – 528с.

Бахін В., Лук’янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної
характеристики злочинів /Правничий часопис Донецького університету. –
2000. – №1(4) – С.39-43.

Загальні положення методики розслідування злочинів // Криміналістика /
За ред. В.Ю.Шепітька. – К.: Видавничий дім Ін ЮРЕ, 2001. – 682с.

Чурилов С.Н. Криминалистическая методика: история и современность. – М.,
2002. – 370с.

Криминалистика / Под. ред. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 2001. – 760с.

Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Минск:
Амалфея, 2001. – 304с.

Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики
расследования отдельных видов преступлений. – Томск, 1985. – 333с.

Криминалистическая характеристика преступлений (общие положения) / Отв.
ред. В.И.Шиканов. – Иркутск, 1991. – 27с.

Криминалистическая характеристика и пространственно временные факторы /
Отв. ред. В.И.Шиканов. – Иркутск, 1991. – 32с.

Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи
ілюзія? // Правничий часопис донецького університету. – 2001. – №1(6). –
С.56-60.

Похожие записи