.

Економічний стан та криміногенна ситуація в електроенергетичній галузі України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
114 1386
Скачать документ

Реферат

на тему:

Економічний стан та криміногенна ситуація в електроенергетичній галузі
України

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це базовий сектор економіки
України, його складовою частиною є електроенергетична галузь, яка
сьогодні переживає складні процеси формування, ставлення та стабілізації
ринкових відносин.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у
зв’язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії,
державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об’єктах
електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією
енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання
електричної і теплової енергії є Закон України “Про електроенергетику”
[1].

У фінансово-господарській діяльності електроенергетичної галузі наявні
негативні процеси, пов’язані з функціонуванням енергоринку,
приватизацією обленерго, діяльністю посередницьких структур між
виробником і споживачем електроенергії та виробничими особливостями на
електроенергетичних підприємствах з їх державними, спільними,
акціонованими, приватними й іншими формами власності, де є умови для
“тінізації” та криміналізації відповідних структур економіки.

Безперервність циклу виробництва електричної енергії та закритість
технологічних процесів у діяльності окремих споживачів ускладнюють
організацію товарного ринку і не уможливлюють дієве реагування на факти
несплати коштів за отриману продукцію. Труднощі при забезпеченні
платіжної дисципліни спричиняються технічними (не всіх платників,
наприклад, побутових можна відключити від джерел живлення), соціальними
(складнощі з відключенням об’єктів соціальної інфраструктури),
економічними (відключення ряду споживачів може спричинити техногенну
катастрофу) аспектами.

Внаслідок зазначених факторів електроенергетика підпала під тиск
тривалої платіжної кризи, яку ретранслювала на інші галузі
паливно-енергетичного комплексу.

У 1998 році грошовими коштами було сплачено лише 15,5 % споживчої
електроенергії, а у 1999 – 18,2 %. У 2000 році, завдяки прийняттю Закону
України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” та
низки актів Кабінету Міністрів України ситуацію вдалося значно
покращати. Збір платежів за споживчу електричну енергію грошовими
коштами збільшився до 52,3 %. Рівень розрахунків за відпущену
електроенергію у 2004 році становив 96,8 %. Виробництво електроенергії
порівняно з 1999 роком збільшилося у 2004 році на 5,3 % (таблиця) [2].

Таблиця

Динаміка виробітку електроенергії

Роки 2000 2001 2002 2003 2004

Обсяг виробітку електроенергії, млрд квт год. 171,4 173 173,7 180,3 18,1

 

Брак інвестиційних ресурсів залишає не вирішеною проблему оновлення
основних фондів. Понад 95 % енергоблоків відпрацювали свій розрахунковий
ресурс, який складає 100 тис. год., у тому числі 72 % перевищило
граничний ресурс – 170 тис. год., понад 53 % перебувають в експлуатації
понад 220 тис. год. У 2005 році кількість обладнання з терміном
експлуатації 30 років і більше становитиме майже 80 %. У найближчій
перспективі таке становище може призвести до зниження виробництва
електричної енергії.

Частково цю проблему вирішило введення в експлуатацію у 2004 році
енергоблоків № 2 Хмельницької та № 4 Рівненської атомних станцій. Це
забезпечить у 2005 році додатково виробництво електричної енергії
обсягом понад 6000 млн. квт год. (збільшення загального виробництва
електричної енергії на 3 %).

Усі споживачі (крім населення) розраховуються за електроенергію за
ринковими тарифами. Проте, чинні тарифи для населення відшкодовують лише
до 63 % ринкового тарифу.

2000–2004 роки стали періодом відносної стабілізації ринку електричної
енергії України, обсяги відпуску якої зросли. Середня ціна електричної
енергії на оптовому ринку за ці роки підвищувалася всього на 8,48 %, що
зумовлено об’єктивними причинами, у тому числі і відповідним рівнем
інфляції, кумулятивний показник якої протягом зазначеного періоду склав
133,7 %. Підвищилася прозорість розрахунків та поглибилися механізми
саморегулювання діяльності оптового ринку, який можна охарактеризувати
як найбільш організаційно розвинутий порівняно з іншими енергетичними
ринками.

Водночас у функціонуванні ринку електричної енергії залишається низка
особливо складних і не розв’язаних питань, які стосуються насамперед
оновлення виробничої бази електроенергетичної галузі. Йдеться про
необхідність:

– відновлення застарілого та такого, що відпрацювало свій парковий
ресурс на теплових електростанціях обладнання, робота якого не
відповідає критеріям надійності, економічності та екологічності;

– модернізації та продовження ресурсу діючих ГЕС Дніпровського каскаду;

– вирішення комплексу організаційних питань щодо продовження ресурсу
діючих АЕС та виведення з експлуатації тих енергоблоків, що відпрацювали
свій ресурс;

– прискорення будівництва та введення в дію високоманіврових потужностей
Дністровської й Ташлицької гідроакумуляційних електростанцій, що
відіграють вирішальну роль у забезпеченні сталої роботи національної
енергосистеми в умовах уведення в роботу додаткових базових потужностей
на атомних електростанціях;

– оновлення застарілого обладнання електромереж.

Основною перевагою України як транзитера електричної енергії є її
вигідне географічне положення. На заході наша держава примикає до
регіону країн Східної Європи, який на сьогодні та в перспективі є ринком
збуту електричної енергії, виробленої в Україні, а на сході – до такого
потужного потенційного експортера електричної енергії до країн Європи,
як Росія, що не має спільного кордону зі східноєвропейськими країнами і
нині не експортує електричну енергію до цього регіону, хоча декларує
стратегічні наміри розвивати експорт електроенергії до європейських
країн. Україна має всі необхідні умови для набуття статусу транзитної
держави на ринку електричної енергії [3].

Головними потенційними ринками збуту електричної енергії України є
країни Східної Європи, Центральної Європи та Балканського регіону.
Пропускна спроможність українських електричних мереж у цьому напрямі
складає понад 7 тис. МВт і за створення відповідних технічних умов
потенційно може бути повністю забезпечена електричною енергією
вітчизняних виробників.

Вже сьогодні Україна бере участь в інтеграційних процесах щодо
об’єднання національної енергетичної системи на базі паралельної роботи
за єдиними технологічними стандартами з енергетичними системами країн
Європейського Союзу (участь у роботі Об’єднання з координації передачі
електричної енергії – UСТЕ) та енергосистемами країн СНД (участь у
роботі Енергетичної Ради країн СНД). Слід зауважити, що енергетичний
ринок країн ЄС реально функціонує, а створення енергетичного ринку країн
СНД перебуває лише на стадії проектних досліджень.

Підключення Бурштинської ТЕС до енергосистеми UСТЕ у 2002 р. є першим
успішним досвідом інтеграції частини об’єднаної енергетичної системи
України з цим утворенням. Досвід переконливо довів, що для забезпечення
відповідності енергосистем України вимогам UСТЕ необхідно реалізувати
значні обсяги організаційних і технічних заходів з модернізації та
підвищення надійності енергогенеруючого та мереженого обладнання, що
потребує значних фінансових ресурсів та часу.

У межах інтеграційних процесів країн СНД Україною підписано Договір про
забезпечення паралельної роботи електроенергетичних систем
країн-учасниць СНД, Угоду про транзит електричної енергії й потужностей
країн-учасниць СНД, Угоду про взаємодопомогу на випадок аварій та інших
надзвичайних ситуацій на електроенергетичних об’єктах країн-учасниць
СНД. Практичним виявом часткової інтеграції з країнами СНД на ринку
електричної енергії є паралельна робота енергосистем України та Росії.

Важливими зовнішніми чинниками, що визначатимуть попит на українську
електричну енергію, є структура споживання палива тепловими
електростанціями європейських країн, динаміка попиту на електричну
енергію, наявність та структура встановленої потужності у цих країнах.
За прогнозами експертів, до 2010 р. очікується суттєве зростання частки
споживання газу електростанціями країн UСТЕ і, як наслідок, її
подорожчання, а очікуване зростання частки електроенергії, що
виробляється на АЕС, призведе до збільшення попиту на дефіцитну пікову
потужність і електроенергію.

Одним із важливих питань в електроенергетичній галузі є забезпечення
енергетичної безпеки України. Як обсяги встановлених енергогенеруючих
потужностей, так і обсяги виробництва електричної енергії свідчать про
можливість України повністю задовольнити внутрішній попит на електричну
енергію та здійснювати її експорт. Однак, вже найближче майбутнє
вимагатиме значних коштів для оновлення обладнання, продовження ресурсу
ТЕС, ГЕС і АЕС, організації маневрових потужностей. Однак, в
електроенергетиці не створено умов щодо стимулювання інвестиційних
процесів, у тому числі – для залучення недержавних джерел фінансування.

У вирішенні питань забезпечення екологічної безпеки функціонування
об’єктів електроенергетики першочергового забезпечення набувають заходи
відповідної модернізації обладнання теплових електростанцій. Обсяги
викидів ТЕС в атмосферу окислів сірки, пилу становлять близько 60 % від
усіх викидів промислових підприємств України. Проблема зниження викидів
забруднюючих речовин теплових електростанцій може бути вирішена тільки
на основі використання нових технологій, які мають впроваджуватися у
процесі проведення модернізації обладнання. Перші проекти вже
реалізуються на Зміївській, Старобешівській та Бурштинській ТЕС.

У сфері підвищення рівня безпеки функціонування об’єктів
електроенергетики найбільш пріоритетними є питання, пов’язані з ядерною
та радіаційною безпекою АЕС. Необхідно зазначити, що на сьогодні не
вирішено питання створення фонду виведення з експлуатації ядерних
установок, які відпрацювали свій ресурс, та фонду поводження з
радіоактивними відходами. Потрібні також додаткові заходи для досягнення
світового рівня ядерної та радіаційної безпеки, враховуючи вимоги
Конвенції про ядерну безпеку.

Відповідно до Конституції України однією з основних функцій держави є
забезпечення її економічної безпеки, яка може полягати у створенні
сприятливих умов для нормального розвитку всіх сфер економіки країни. На
думку економістів, не останню роль у цьому процесі відіграє
електроенергетична галузь.

За даними правоохоронних органів, останнім часом особливе занепокоєння
викликає ситуація в електроенергетичній галузі. Ця галузь на сьогодні є
однією з найважливіших складових енергетичної безпеки країни. Діяльність
правоохоронних органів останнім часом сконцентрована на попередженні
різних видів економічних злочинів саме у галузях стратегічного
призначення, до яких належить і електроенергетична галузь.

Кількість виявлених злочинів у цій галузі, за даними Генпрокуратури та
правоохоронних органів України, є найвищою у паливно-енергетичному
комплексі та перевищує кількість злочинів у паливній галузі майже у 1,4
рази, у нафтопереробній і газовій – у 2,8 рази, у вугільній – у 1,5
рази.

Протягом 2000–2004 років тільки органами внутрішніх справ та прокуратури
у галузі викрито більше 12,5 тис. злочинів, з яких майже 5,3 тис. –
тяжких та особливо тяжких, у тому числі: привласнення, розтрат та
зловживання – 1,53 тис., посадових злочинів – 2,7 тис. Виявлено осіб,
які скоїли злочини, – 4015.

Встановлена сума матеріальних збитків склала майже 160 млн грн.

Протягом 2000–2004 років в електроенергетичній галузі до кримінальної
відповідальності було притягнуто 3363 особи, з яких 710 (21,1 %) –
посадових осіб, а саме:

– 244 (7,3 %) – керівники підприємств;

– 169 (5,0 %) – керівники підрозділів підприємств;

– 158 (4,7 %) – матеріально-відповідальні особи;

– 100 (3,0 %) – фінансово-бухгалтерські працівники;

– 39 (1,1 %) – державні службовці.

На ці категорії працівників припадає понад 50 % матеріальних збитків в
результаті скоєння злочинів.

Із загальної кількості злочинів 21,0 % було вчинено групою осіб, решта
скоюювалася однією особою.

Перевірками ГоловКРУ електроенергетичної галузі за період 2001–2003 рр.
встановлено численні фінансові порушення, а саме:

– не забезпечено належний рівень фінансової дисципліни. Зокрема, лише
протягом 2003 року підприємствами електроенергетики допущено порушень
фінансово-бюджетної дисципліни загалом на 63 млн грн;

– неналежний стан організації бухгалтерського обліку на підприємствах
галузі призводить до викривлення бухгалтерської звітності та
недостовірності відображення активів і пасивів у балансі;

– формальне ставлення керівництва гідроенергогенеруючих компаній до
проведення річних інвентаризацій сприяє виникненню недостач та лишків
державного майна;

– недосконалість механізму проходження коштів цільової надбавки з
моменту їх надходження від ДП “Енергоринок” до моменту перерахування на
електрогенеруючи підприємства надає можливість банківськім структурам
потенційну можливість тимчасового використання бюджетних ресурсів на
власну користь.

За результатами перевірок об’єктів електроенергетичної галузі за період
2001–2003 рр., проведених органами ДКРС, відшкодовано і поновлено
незаконних витрат та інших порушень фінансової дисципліни майже на 2 млн
грн, складено 21 протокол про адміністративні правопорушення з
фінансових питань, правоохоронним органам направлено 382 матеріалів
перевірок, за результатами розгляду порушено 93 кримінальні справи.

Керівники та матеріально-відповідальні особи суб’єктів господарювання
використовують різноманітні механізми протиправної
фінансово-господарської діяльності з метою особистого збагачення,
отримання неконтрольованих державою прибутків, вивозу за межі України
грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей.

Так, у Вінницькій області порушено кримінальну справу відносно
колишнього директора Ладижинської ТЕС ВАТ “Західенерго”, головного
бухгалтера цього підприємства, директора ПП “Каміла” та директора ПП
“Рубін”, які оформили низку фіктивних документів щодо заборгованості
бюджету з повернення їм ПДВ за здійснення експортних операцій. Сума
викрадених коштів у вигляді незаконного відшкодування ПДВ шляхом
створення штучних заборгованостей та фіктивних фірм ПП “Каміла” та
“Рубін” склала 1,8 млн грн.

Великих збитків завдають державі посадові особи підприємств при
застосуванні безгрошових схем розрахунків.

У Хмельницькій області порушено кримінальну справу відносно посадових
осіб Теофіпольського РЕМ ВАТ ЕК “Хмельницькобленерго”, які в порушення
вимог статей Закону України “Про електроенергетику” незаконно провели
погашення взаємної заборгованості шляхом взаємозаліків
товарно-матеріальними цінностями, виконаними роботами та наданням послуг
з промисловими споживачами електроенергії Теофіпольського району на суму
1 млн 700 тис. грн.

Аналіз статистичних даних правоохоронних органів та вибіркове вивчення
матеріалів кримінальних справ свідчить про те, що найбільш поширеними
правопорушеннями у електроенергетичній галузі є [4]:

– розкрадання державного або колективного майна у великих та особливо
великих розмірах;

– нецільове використання бюджетних коштів;

– привласнення, розтрата грошових коштів та товарно-мате ріальних
цінностей;

– хабарництво;

– ухилення від сплати податків;

– навмисне укладання збиткових угод з комерційними структурами;

– зловживання посадовим становищем;

– безпідставне кредитування комерційних структур за рахунок державних
енергоносіїв;

– фальсифікація документів під час реалізації енергоносіїв;

– незаконне одержання окремими посадовими особами пільгових умов
підприємницької діяльності (шляхом використання “зв’язків”, підкупу і т.
ін.);

– порушення встановлених чинним законодавством норм щодо умов і правил
підприємницької діяльності, у тому числі – порядку використання
бюджетних коштів;

– протиправне відчуження та заволодіння майном на свою користь та на
користь інших осіб;

– зловживання при приватизації державного майна;

– порушення чинного порядку проведення тендерів із закупівлі обладнання
за рахунок бюджетних коштів.

Слід зауважити, що для вищевказаних злочинів залишається притаманним
високий рівень латентності, який становить 50–60 % від загальної
кількості економічних злочинів. Тільки за допомогою економічного аналізу
суб’єкта господарської діяльності можна зібрати матеріали, що свідчать
про розміри розкрадань і про службові зловживання, які не були виявлені.

Отже, можливо дійти висновку, що на сьогодні економічна і криміногенна
ситуація на об’єктах електроенергетичної галузі залишається складною, і
для того, щоб поліпшити її, необхідно детальніше зупинитися на чинниках,
які сприяють вчиненню правопорушень.

На наш погляд, такими є наступні:

– не всі законодавчі акти стосовно електроенергетичної галузі
відповідають дійсності, деякі з них потребують змін і доповнень. Сюди
можна віднести недоліки в правовому регулюванні підприємницької
діяльності, процесах приватизації електроенергетичних підприємств,
відносин на оптовому ринку електричної енергії, інвестиційної
діяльності, інтеграційних процесів тощо;

– відсутність реальної програми розвитку електроенергетичної галузі;
більшість чинників діють у режимі реагування на ускладнення ситуації;

– відсутність достатнього фінансування цієї галузі; має місце
заборгованість і нестабільність на енергоринку в розрахунках генеруючих
компаній за відпущену електроенергію, відсутній чіткий механізм
розрахунків;

– залишається непрозорим механізм приватизації електроенергетичних
підприємств, що привертає увагу криміналітету. Недосконалість процесу
приватизації цих підприємств призводить до реалізації їх майна поза
приватизаційними процесами;

– відсутність коштів на придбання та ремонт обладнання
електроенергетичних підприємств підштовхує їх керівників та інших
посадових осіб до зловживань заради інтересів служби;

– чинне законодавство дозволяє, щоб керівники підприємств та інші
посадові особи були одночасно і керівниками комерційних структур, що
забезпечує цим фірмам своєчасну поставку електроенергії та постачання на
підприємство устаткування за цінами вищими, ніж у виробників даної
продукції;

– наявність у багатьох матеріально-відповідальних осіб фірмових бланків
з печаткою підприємства, що дозволяє їм укладати фіктивні угоди з
фірмами-дебіторами;

– кадрові причини: брак досвіду, достатньої кількості підготовлених
працівників, незнання специфіки роботи електроенергетичних підприємств,
невисокі моральні якості частини працівників тощо;

– відсутність чіткого розмежування прав та обов’язків таких
правоохоронних органів, як УДСБЕЗ, УБОЗ, СБУ, що призводить до
дублювання їх дій;

– низький рівень взаємодії між правоохоронними органами (особливо, що
стосується обміну інформацією та проведення комплексних перевірок на
об’єктах електроенергетичної галузі).

Таким чином, розглянувши економічний стан та криміногенну ситуацію, а
також низку чинників, які детермінують економічну злочинність в
електроенергетичній галузі, можливо внести пропозиції щодо покращання
економічних показників та зменшення кількості злочинів у цій важливій
галузі. У зв’язку з цим пропонується:

– внести відповідні зміни до законів України “Про податок на додану
вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, розробити проект
Закону України “Про фонд заняття з експлуатації ядерних установок”, а
також – нормативно-правові акти щодо врегулювання питань створення фонду
поводження з радіоактивними відходами;

– для коригування процесів приватизації об’єктів електроенергетики
необхідно ініціювати внесення змін до Закону України “Про приватизацію
державного майна”, а також розробити новий законопроект “Про особливості
приватизації підприємств паливно-енергетичного комплексу”;

– з метою вдосконалення відносин на оптовому ринку електричної енергії,
створення умов для активізації інвестиційної діяльності, інтеграційних
процесів, удосконалення процесів державного регулювання внести зміни до
Закону України “Про електроенергетику”, а також прийняти Закон України
“Про державне регулювання природних монополій та суміжних ринків у
паливно-енергетичному комплексі”;

– розробити та затвердити програму відновлення та розвитку
енергогенеруючих потужностей України, джерел та механізмів фінансового
забезпечення її реалізації, а також умов стимулювання активності
інвестиційних процесів у галузі з орієнтацією на залучення недержавних
інвестиційних ресурсів. Під час розробки програми передбачити
пріоритетний розвиток маневрових потужностей з урахуванням уведення у
дію нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, використання
у процесі модернізації (нового будівництва) енергоблоків ТЕС сучасних
енерговугільних технологій, а також продовження робіт щодо дальшого
розвитку відновлювальних джерел електричної енергії;

– у комплексі реалізації Закону України “Про погашення заборгованості за
електроносії” та вдосконалення діяльності суб’єктів оптового ринку
електричної енергії необхідно забезпечити реформування оптового ринку
електричної енергії, передбачивши запровадження нових конкурентних
сегментів ринку, удосконалення засад саморегулювання, реформування
договірних відносин щодо підвищення відповідальності суб’єктів оптового
ринку та впровадження механізмів страхування неплатежів (зокрема, шляхом
поетапного переходу до попередньої оплати електричної енергії), усунення
“перехресного субсидіювання” через оптову ціну на електричну енергію,
стимулювання скорочення наднормативних витрат електричної енергії у
мережах;

– здійснити аналіз існуючих підходів до приватизації енергетики та у
разі необхідності, скорегувати їх, передбачивши запровадження
індивідуального підходу, розширення складу об’єктів, що підлягають
приватизації, а також спрямування коштів, отриманих від приватизації, на
оновлення основних фондів галузі, які залишатимуться у державній
власності;

– забезпечити рівність правового захисту державних і недержавних
суб’єктів економічної діяльності у галузі;

– кожні 3–4 роки за поданням правоохоронних органів керівництву
Міністерства палива та енергетики України проводити ротацію посадових
осіб електроенергетичної галузі з метою запобігання нарощування
корумпованих зв’язків (аналіз показав, що більшість осіб, засуджених за
економічні злочини у цій галузі, обіймали посади від 4 до 10 років);

– правоохоронним органам постійно проводити аналіз техніко-економічного
стану підприємств електроенергетичної галузі до і після їх приватизації
з метою виявлення можливих зловживань;

– на приватизованих об’єктах електроенергетичної галузі створити службу
безпеки та розробити систему її взаємодії з правоохоронними органами;

– провести чітке розмежування прав та обов’язків контролюючих органів з
метою усунення дублювання в їх роботі при здійсненні комплексних
перевірок підприємств електроенергетичної галузі.

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про електроенергетику” від 18.10.1997 р. // Відомості
Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.

2. Статистичний бюлетень за 2004 рік: Держ. комітет статистики України.
– К. – 193 с.

3. Стратегія політичної реформи: Виступ Президента України у Верховній
Раді України у зв’язку з історичним посланням Президента України до
Верховної Ради України // Уряд. кур’єр. – 2003. – 16 квіт.

4. Марценко Е. Экономическая и криминогенная ситуация в
электроэнергетической отрасли Украины // Энергет. политика Украины. –
2004. – № 11. – С. 90–94.

Є.В. Марченко. Економічний стан та криміногенна ситуація в
електроенергетичній галузі України. Журнал “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 11’2005

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020