Екологічна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства
як засіб реалізації екологічного права

ПЛАН

І. Екологічна відповідальність.

2. Поняття екологічного правопорушення.

3. Об’єкти та суб’єкти правопорушення.

4. Цивільна правова та дисциплінарна відповідальність.

5. Адміністративна відповідальність.

6. Впровадження справ про притягнення до адміністративної
відповідальності.

7. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.

1.1. Екологічна відповідальність

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом
правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення
екологічних об’єктів і охорони довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення права
природокористування тим чи іншим природним об’єктом розвивалось у рамках
загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог
природоохоронного законодавства.

Розвиток законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення
кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними
ресурсами, та суб’єктів правопорушень, встановлення відповідальності за
їх здійснення, уточнення обов’язків органів та посадових осіб по
прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ
про окремі правопорушення.

Однією із загальних характеристик юридичної відповідальності за
порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні
закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об’єднані
в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено
відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо,
законодавства.

Об’єктом порушення права природокористування є право виключно державної
власності на природні ресурси та правила користування природними
ресурсами.

В юридичній літературі екологічну відповідальність поділяють:

• у позитивному плані — обов’язок виконувати норми взаємовідносин
суспільства та природи з метою збереження обґрунтованих стосунків
екологічних та економічних процесів:

• у ретроспективному плані — в застосуванні відповідних санкцій до
винних осіб за правопорушення. Вона становить сукупність правових норм
екологічної та інших галузей права, які виконують екологічні функції,
спрямовані на примусове виконання юридичними і фізичними особами
передбачених законом екологічних норм і правил.

Суть екологічної відповідальності — проявляється в трьох функціях:
стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні
сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі
господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення
втрат у природному середовищі.

Юридична відповідальність у галузі екології має на меті покарання
винних, припинення і попередження порушень законодавства у галузі
природокористування і охорони навколишнього природного середовища, а
також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і
природокористувачів тощо.

1.2. Поняття екологічного правопорушення

Підставою для притягнення до відповідальності Ї вчинене правопорушення,
яке можна назвати екологічним правопорушенням.

Зміст екологічного правопорушення — така дія (без-Дія), яка порушує
встановлений порядок природокористування та охорони навколишнього
природного середовища, суперечить приписам та вимогам, дозволам та
заборонам природоохоронного законодавства, спричиняє певну шкоду природі
та її ресурсам, здоров’ю людини та викликає відповідні юридичні
наслідки.

Екологічне правопорушення характеризується передусім такими рисами, як
екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна
протиправність. У залежності від того, в якій галузі здійснене
екологічне правопорушення, можна говорити про земельні, лісові, водні

та інші екологічні правопорушення.

Правопорушення можна умовно поділити на дві групи:

• найбільш чітко означена в законодавстві і в неї входять порушення, які
полягають у незаконному розпорядженні природними ресурсами та їх
самовільному захваті (заняття самовільно земельної ділянки, самовільний
обмін земельними ділянками тощо);

• пов’язана з порушеннями правил, порядку користування природними
ресурсами. Загальна ознака — спрямованість їх проти вимог про
раціональне, комплексне, цільове використання природного ресурсу, проти
вимог про збереження корисних властивостей, як самого ресурсу, який
використовується, так і суміжних з ним.

Причини екологічних правопорушень:

• невідповідність законів;

• відсутність економічної основи виконання еколого-

правової норми;

• недоліки організаційно-виконавчої діяльності;

• панування споживацької психології. Суть правопорушення розкривається
через його склад: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторони.

1.3. Об’єкти та суб’єкти правопорушення

Суб’єктами правопорушень можуть бути організація, підприємство, посадові
особи та громадяни.

Суб’єктивну сторону екологічного правопорушення складає вина у формі
наміру або через необережність.

Об’єкт правопорушень — встановлений екологічний правопорядок суспільних
відносин у галузі раціонального природокористування та охорони довкілля.
З екологічним порядком пов’язана об’єктивна сторона правопорушень, які
характеризуються:

• протиправністю дій, які призвели до порушення

екологічного правопорядку;

• завданням шкоди або загрози її завдання навколишньому природному
середовищу;

•причинним зв’язком між протиправною дією та шкодою, що настала.

Спеціальними об’єктами правопорушення є вода, земля, повітря тощо.

З об’єктивного боку екологічне правопорушення є протиправна дія,
виконана шляхом дії або бездіяльності.

Згідно з чинним законодавством порушення природоохоронних вимог тягне за
собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну
відповідальність, тобто право користування природним об’єктом
охороняється нормами кримінального, адміністративного та цивільного
права в однаковій мірі.

Застосування заходів відповідальності не звільняє винних від компенсації
шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та
погіршенням якості природних ресурсів.

1.4. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за порушення
вимог природоохоронного законодавства

Суть цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного
законодавства полягає у накладанні на особу, винну у вчиненні
екологічного правопорушення, і виражається найчастіше у двох формах:
відшкодування збитків і стягнення неустойки.

Дисциплінарна відповідальність наступає лише за економічні порушення,
здійснені робітниками в процесі виконання ними своїх трудових
обов’язків. Дисциплінарна відповідальність застосовується адміністрацією
підприємства, де працює правопорушник,

До заходів дисциплінарної відповідальності відносяться: зауваження;
догана; сувора догана; звільнення.

1.5. Адміністративна відповідальність за порушення вимог
природоохоронного законодавства

Законодавство України про адміністративні правопорушення має завданням
охорону суспільного ладу України, соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів
підприємств, установ, організацій, встановленого порядку управління,
державного та громадського порядку, зміцнення законності, запобігання
правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного
додержання Конституції України, законів, поваги до прав, честі й
гідності інших громадян тощо.

L

?

1/4

ue

=AnssnI3/4InInInInInInInssnIn©InInssn©ssnssnInInssnInInssn©nIn©InInssnIn
Inssnssn( hA

» hA

» hA

hA

» hA

hA

» hA

( hA

2 юридичні та фізичні особи, дія або бездія яких призвела до порушення
вимог природоохоронного законодавства.

Об’єкт адміністративної відповідальності — екологічна безпека, тобто
такий стан захищеності життєво важливих екологічних інтересів людини,
котрі забезпечують його права на життя, на чисте природне середовище.

Суб’єктивна сторона адміністративної відповідальності — екологічні
проступки можуть бути в формі умислів, необережності.

Об’єктивна сторона адміністративної відповідальності — відсилання до
діючих правил, вимоги котрих порушуються.

1.6. Впровадження справ про притягнення до адміністративної
відповідальності

Важливим аспектом практичного застосування положень Кодексу України про
адміністративні правопорушення (КУАП) є адміністративне провадження.

Адміністративне провадження включає такі процедури:

адміністративне розслідування за фактом проступку, порушення справи, про
адміністративне переслідування

Треба розрізняти підставу і приводи порушення справи про адміністративне
правопорушення.

Підставою для порушення справи і провадження розслідування у справі є
здійснення особою діяння, що має ознаки адміністративного
правопорушення, яке характеризується ознакою протиправності та пов’язане
з недодержанням установлених правил у сфері охорони

природи.

Приводом до порушення справи є інформація про протиправне діяння. Такою
інформацією можуть бутні заяви очевидців, повідомлення службових осіб,
безпосереднє виявлення факту порушення працівниками органів
Мінекобезпеки України при проведенні перевірки стану виконання вимог
природоохоронного законодавства на підприємствах, в організаціях і т. д.

Адміністративне розслідування — це попередня перевірка фактичних
обставин конкретного порушення статей природоохоронного законодавства,
огляд місця події, збирання пояснень у порушників та очевидців тощо.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні
дані, на основі яких у визначеному законом порядку службова особа
контролюючих органів встановлює наявність чи відсутність
адміністративного правопорушення.

Розгляд та вирішення цієї справи

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені
процесуальні строки, що визначають періоди у часі проходження
адміністративних справ. Адміністративне стягнення може бути накладено не
пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при
триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з
метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а
також для запобігання вчинення нових правопорушень як самим
правопорушником, так й іншими особами. За вчинення адміністративних
правопорушень природоохоронного законодавства можуть застосовуватися
такі адміністративні стягнення: попередження, штраф та інше.

Попередження є заходом виховної дії, суть котрої полягає в офіційному
вираженні негативної оцінки поведінки порушника з боку державного органа
або посадової особи.

Штраф як захід адміністративного покарання становить собою грошове
покарання, яке накладається посадовою особою на винного в здійсненні
адміністративного проступку.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення,
особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що
пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне
правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним
шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків
або усунення заподіяної шкоди;

вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або
збігу тяжких особистих чи сімейних обставин та інше.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне
правопорушення, визнаються: продовження протиправної дії, не зважаючи на
вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу
вже було піддано адміністративному покаранню; вчинення правопорушення
групою

осіб та інше.

Оскарження або перегляд постанови в порядку нагляду

Це питання знаходиться у віданні відповідних органів, на які покладені
контроль і нагляд за законністю розгляду справ про адміністративні
правопорушення. Такими органами є: вищестояща посадова особа, народний
суд. Підставою для перегляду справи можуть бути: скарга громадянина,
щодо якого ухвалено постанову; протест прокурора чи відповідні дії
вищестоящого органу чи посадової особи.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення може
бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови в порядку,
передбаченому законодавством України. В разі пропуску зазначеного строку
без поважних причин скарга на розгляд не приймається. Подання у
встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладання
адміністративного стягнення до розгляду скарги.

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову у справі про
адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі,
щодо якої її винесено.

Виконання постанови

Постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає виконанню
з моменту її винесення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладання
адміністративного стягнення здійснюється службовою особою, яка винесла
постанову.

Не підлягає виконанню постанова про накладання

адміністративного стягнення, якщо її не було передано до виконання
протягом трьох місяців з дня винесення (ст. 303 КУАП).

1.7. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

Розглядають справи про такі адміністративні порушення:

• органи державного гірничого нагляду — про порушення законодавства про
надра (ст. ст. 47, 57, 58 КУАП);

• органи та установи, що здійснюють державний санітарний нагляд,- про
адміністративні правопорушення зв’язані з порушенням
санітарно-гігієнічних правил і норм, передбачених ст. ст. 78, 79, 80,81
КУАП;

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.

Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков,

1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994. Государственное управление охраной
окружающей средьі в союзной республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.:
Наукова думка,1990.

Дмитренко І. А. Екологічне право України.-К., 1999 .-300.

Дудовик О. Л., Жалинский А. 3. Причини зкономических пре-ступленин.- М.:
Наука, 1994.

Ерофеев Б. В. Зкологическое право. Учебник для вузов.-М.,

1999-448с.

Земельний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради

України- 1992- № 25.

Кодекс України про адміністративне порушення.- Львів,

1995.

Похожие записи