Реферат на тему:

Досвід боротьби з податковими злочинами зарубіжних країн

З метою забезпечення ефективної роботи з виявлення і розкриття злочинів
у сфері оподаткування важливо враховувати позитивний досвід і ефективні
методи розслідування аналогічних злочинів, напрацьовані правоохоронними
органами зарубіжних країн.

Специфічною особливістю фіскальних служб у капіталістичних країнах
(думка західних експертів) є те, що вони значною мірою наділені
повноваженнями правоохоронних органів. Органи „фінансового розшуку”, які
знаходяться у розпорядженні податкових органів, за своєю сутністю є
спеціалізованими поліцейськими службами, які часто використовують при
проведенні фінансових розслідувань такі специфічні методи, як негласне
спостереження, опитування свідків із оточення підозрюваної особи,
перлюстрація поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов,
залучення платних інформаторів. Співробітники „фінансового розшуку”
нерідко проводять розслідування негласно, використовуючи як прикриття
документи різноманітних органів влади, а також приватних організацій [1,
c. 125].

Вивчення зарубіжного досвіду показує, що питанням удосконалення
діяльності у сфері оподаткування в економічно розвинених країнах
приділяється багато уваги.

Найбільш ефективно діють проти осіб, які ухиляються від сплати податків,
правоохоронні органи США. Цікавим є досвід США зі спільної підготовки
органів, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю Служби
внутрішніх доходів, Митної служби, Бюро по алкоголю, тютюну і
вогнепальній зброї. Цих співробітників навчають у єдиному навальному
центрі за загальною програмою; при цьому особлива увага приділяється не
стільки теоретичним, скільки практичним питанням правозастосування і
питанням компетенції та повноважень і інших правоохоронних органів у
боротьбі з економічними злочинами. Спільне навчання співробітників
різних правоохоронних органів США сприяє підвищенню рівня їх практичного
співробітництва у боротьбі з податковими та іншими економічними
злочинами.

Велика увага в США приділяється співробітництву правоохоронних органів з
іншими державними відомствами з метою збору, аналізу і обробки
інформації про можливі податкові злочини і правопорушення. Як джерела
інформації, використовуються матеріали аудиторів і податкових
інспекторів, громадських організацій, правоохоронних органів зарубіжних
країн, банківських і інших фінансових установ США, а також громадяни
США. Активно використовується в США обліково-реєстраційна система, яка
передбачає обробку будь-якої інформації. Наприклад, при підготовці
арешту або обшуку податковий інспектор заповнює форму „Визначення
ступеня ризику”.

У США з метою забезпечення безпеки співробітників правоохоронних органів
і цивільних осіб, які можуть знаходитися разом з підозрюваним або
проживати по сусідству, податковий інспектор додатково аналізує
оперативну обстановку, визначає розрахунок сил і засобів, необхідних для
проведення операції; при необхідності ним приймаються заходи з евакуації
людей. Наприклад, діти із дитячого садка, який знаходиться біля місця
обшуку, трошки раніше направляються на екскурсію.

Прикладом ретельно розробленої і добре організованої системи державного
„фіску” може служити організація збору податків і фінансового контролю
США. Ядром цієї системи є Служба внутрішніх доходів (СВД) Міністерства
фінансів США, яка називається також Податковим управлінням, яке
складається із центрального апарату і периферійних податкових служб,
штатних і місцевих. Органи фінансового розшуку – це спеціалізовані
поліцейські служби, укомплектовані професіоналами високої кваліфікації,
які використовують при проведенні розслідування такі специфічні методи,
як негласне спостереження, опитування свідків з оточення підозрюваної
особи, перлюстрацію поштових відправлень і прослуховування телефонних
розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники фінансового
розшуку нерідко проводять розслідування негласно, використовуючи
документи різноманітних урядових і приватних організацій. Спеціальним
агентам дозволено носити зброю, провадити податкове розслідування, в
інтересах слідства-працювати певний час співробітниками підозрюваної
фірми. Служби внутрішніх доходів США мають також свій слідчий апарат,
який провадить позасудове переслідування громадян – порушників
податкового законодавства.

В основі діяльності Служби внутрішніх доходів США лежать такі принципи і
процедури. Платники податків кожний рік зобов’язані до 15 квітня
направляти в СВД або його регіональні відділення декларацію встановленої
форми про свій сукупний прибуток, який оподатковується.

Одночасно з подачею платниками податків декларації про прибутки всі
підприємці, фірми, корпорації, державні установи, банки, біржі,
асоціації в обов’язковому порядку надають податковій службі детальні
відомості про виплату тій чи іншій особі грошових коштів у вигляді
заробітної платні, процентів на вклади, дивіденди, виграшів, гонорарів
тощо, а також про здійснені особою фінансові угоди, торгові та інші
операції, пов’язані з отриманням прибутку.

Важливим джерелом необхідних податковій службі відомостей є також
отримані за останні 10–15 років в США і інших західних країнах
інформаційні технічні кредитні бюро – приватні фірми, які
спеціалізуються на зборі даних, які характеризують фінансовий стан
приватних осіб. Поява і ріст чисельності цих фірм, їх діяльність
регламентується законодавством. Вони пов’язані з розвитком кредитного
обслуговування населення і обумовлені потребами кредиторів в оперативній
перевірці кредитоспроможності потенціальних найманців. Зацікавлені
кредитні установи – банки, страхові компанії тощо – є одночасно і
поставниками, і головними споживачами інформації, яка акумулюється в
електронних системах кредитних бюро. У трьох крупних кредитних бюро США
( їх всього більш ніж 200) – „ТРВ”, „Транс Юніон”, і „Еквіфакс” – є 400
млн досьє на 160 млн чоловік, тобто практично на все доросле населення
країни.

У процесі обробки податкової інформації СВД акумулює у своїй
автоматизованій системі різноманітні відомості про більш ніж 100 млн
платників податків. Накопичення відомостей ведеться за видами діяльності
(на корпорації, організації, некорпоративні підприємства тощо), так і за
установочними даними на кожного індивідуального платника податків.
Обов’язковою умовою при цьому є наявність у платника податків так
званого „номера соціального страхування”, який відповідно до вимог
податкового законодавства присвоюються кожному громадянинові США з
дворічного віку.

Об’єктами перевірки є передусім банківські рахунки, чеки, векселі,
квитанції, акції, облігації, бухгалтерські книги, інші фінансові
документи, а також нерухоме та рухоме майно платника податків.

Усі дані, що поступають у СВД із вказаних джерел, вводяться в
комп’ютерну облікову систему, автоматично обробляються і зіставляються з
даними, які знаходяться у податкових деклараціях. Застосування при
обробці інформації спеціальних, як правило, таємних математичних моделей
дозволяє відбирати податкові декларації з „підвищеним потенціалом для
ретельної перевірки”, яка згодом здійснюється фінансовим інспектором.

Пошук порушників податкового законодавства проводиться шляхом
систематичного „просіювання” своїх і чужих масивів за такими критеріями,
як часті переміщення фінансових засобів, використання декількох
кредитно-фінансових установ при укладенні угод і здійсненні платежів,
невідповідність податкових декларацій масштабам ділової активності
платника податку, приховування партнерів з окремих видів бізнесу,
суттєвих розривів доходів і витрат, оформлення нерухомості на імена
підставних осіб, переводів готівки в предмети розкоші і антикваріату
тощо.

Слід зазначити, що в США багато уваги приділяється профілактиці злочинів
і правопорушень у сфері оподаткування. У суспільстві існує обстановка
нетерпимого ставлення до правопорушників податкового законодавства, що
сприяє забезпеченню невідворотності покарання осіб, які винуваті у
вчиненні злочинів. Держава поєднує жорсткі заходи кримінального впливу
до винуватих осіб за порушення федеральних законів і законів штатів з
питань оподаткування з методом постійного переконання і виховання в дусі
дотримання законності у платників податків.

Основним податком у США, який складає найбільше процентне вираження у
державному бюджеті, є прибутковий податок із фізичних осіб, що становить
майже 50 % від суми всього прибутку, який отримують громадяни США. У
зв’язку з цим можна зробити висновок про те, що правова свідомість
громадян США досить висока [2, c. 251]. Органи США ініціативно
інформують суспільство про осіб, які ухиляються від сплати податків.
Діяльність Служби внутрішніх доходів Головного податкового управління
Міністерства фінансів США забезпечується розгалуженою комп’ютерною
мережею і налагодженою системою звітності, яка дозволяє оперативно
контролювати проведення фізичними особа ми фінансових і інших,
пов’язаних з грошами, операцій. У систему заносяться американці, які
мають свій бізнес за кордоном.

Основу інформаційного забезпечення контрольної і оперативної діяльності
підрозділів Національної дирекції податкових розслідувань Франції
складають дві інформаційні системи, що дозволяє також завчасно реагувати
на порушення податкового законодавства.

Перша – система реєстрації і обліку інформації про платника податку
(SPI) забезпечує автоматичне накопичення про фізичних та юридичних осіб,
а також їх адреси. Первісний збір інформації здійснюється місцевими
відділами Генеральної дирекції податків (DGI), центральний банк даних
знаходиться в Ліоні. Система дозволяє спростити процедуру оподаткування
і отримати необхідну інформацію при перевірках платників податків. У
банку даних накопичені відомості про 48 млн фізичних осіб та їх адрес.
Протягом року виконується близько 216 млн запитів.

Важливим елементом інформаційного забезпечення податкових органів
Франції є друга система обліку і обробки банківських рахунків – FICOBA.
З 1982 року у Франції вказані операції автоматизовані. Дані надходять
від банків. Абонентами системи є DGI, митниця, юридична поліція, суди,
прокуратура. Завдяки використанню даної системи забезпечується
надходження в бюджет майже 12 % від усіх виявлених податковими органами
сум з-поміж прихованих від оподаткування. У день виконується 20 тис.
запитів, а строк виконання – 24 години. Система працює цілодобово, 5
днів у неділю. Між цими системами забезпечена інформаційна взаємодія.

В інтересах інформаційного забезпечення оперативної і контрольної
діяльності податкових органів Франції широко використовуються портативні
комп’ютери типу Notebook. Технологія їх використання в загальних рисах
полягає в наступному. Перед виходом на перевірку підприємства інспектор,
підключаючись до вищеперерахованих банків даних, проводить
автоматизований аналіз банківських рахунків, покупок і продаж, визначає
їх матеріальні запаси тощо. Результати обробки інформації записуються в
переносний комп’ютер. У процесі перевірки підприємства інспектор вводить
додаткові дані, які характеризують його діяльність, проводить розрахунок
балансу і виявляє можливі розбіжності у визначенні прибутку.

Таким чином, комп’ютерні методи пошуку платників податків за
криміногенними ознаками для подальшої їх документальної або оперативної
перевірки відіграють важливу роль у діяльності податкових служб
різноманітних країн. У цих країнах також налагоджена взаємодія
фіскальних служб з правоохоронними органами.

За оцінками спеціалістів, СВД має більше даних про приватних осіб, ніж
ФБР США, які постійно звертаються до послуг податкової служби при
проведенні тих чи інших розслідувань. Співробітництво з правоохоронними
органами і спецслужбами характерно для податкових органів інших західних
країн. Наприклад, регіональні податкові управління департаментів у
Франції мають спеціальні підрозділи із зв’язків з поліцією, за запитами
яких проводять фінансові розслідування чи надають відповідну інформацію.
У ФРГ органи фінансового розшуку тісно співпрацюють з кримінальною
поліцією і прокуратурою. Вони можуть проводити фінансове розслідування
як за запитами останніх, так і за власною ініціативою. Співробітники
фінансового розшуку беруть учать також у слідчих заходах з кримінальних
справ, які знаходяться у провадженні органів прокуратури, якщо справи
стосуються правопорушень у сфері оподаткування.

В Італії головною зброєю у наступі держави на „тіньову” економіку стала
Фінансова гвардія [3, c. 245]. Вона підірвала та на законних підставах
анулювала фінансові ресурси кримінальних формувань. Офіцери Фінансової
гвардії виконують фіскальні функції і мають права поліції по лінії
здійснення оперативних дій і кримінального розслідування.

Податкова служба Німеччини [3, c. 245] виконує функції
фінансово-правоохоронних органів, структура побудови якої відображує
федеративну побудову держави. У великих податкових інспекціях існують
слідчі і розшукові відділи, хоча спеціальної податкової міліції не існує
і в разі вчинення опору залучається звичайна поліція. Cлідчі і розшукові
відділи обладнані апаратурою для підслуховування та звукозапису, мають
лабораторії, де проводяться відповідні експертизи, а також аналіз
достовірності документів, поданих платниками податків.

Західні спеціалісти підкреслюють, що фінансовий контроль за грошовими
операціями населення з боку податкових служб, а через них і з боку
правоохоронних органів, став можливим лише на основі розвитку
безготівкових рахунків з широким використанням електронно-обчислювальної
техніки.

Розповсюдженою формою платежів у таких країнах, як США, ФРГ, Англія,
Японія, Канада та інших є використання кредитних карток – „електронних
грошей”. Вказана обставина значно ускладнює оборот грошових коштів у
„тіньовому” секторі економіки, тим самим примушуючи представників
тіньового бізнесу вишукувати нові способи “відмивання” прибутків,
отриманих від нелегальних джерел.

Разом з тим, як визнають представники фіскальних служб, незважаючи на
досягнення, в розвинених країнах за останні десятиріччя успіхи у
вдосконаленні фінансового контролю, масштаби ухилення від сплати
податків залишаються значними. За оцінками фінансових експертів загальні
втрати казни від недоплати податків склали: у Франції – 19 % від
загальної суми бюджетних доходів, у ФРГ – 16 %, в Італії – 10 %.

Незважаючи на те, що кримінальне законодавство Чехії містить всього одну
статтю, яка передбачає відповідальність за різноманітні форми несплати
податків або інших встановлених законом платежів, три передбачених у ній
пункти є доброю спробою законодавчого присікання деяких основних
(класичних) форм ухилення від сплати податків з різноманітним ступенем
тяжкості. Також відмінною ознакою цієї статті порівняно з аналогічними
статтями інших фіскальних або кримінальних законодавств є „драконівська”
суворість покарання за особливо тяжку форму ухилення – 12 років
позбавлення волі [4, c. 168].

Податкові органи Російської Федерації у своїй діяльності також широко
використовують можливості взаємодії з іншими контролюючими та
правоохоронними органами. Можливість і необхідність використання
механізму цієї взаємодії і координації діяльності податкових та інших
органів Росії знайшли відповідну правову регламентацію у більш як 50
нормативних актів. Лисенко В.В. зазначає, що взаємодію та координацію
діяльності можна розглядати у двох напрямах: перший – характеризує
організаційну сторону цього процесу, другий – безпосередню діяльність
правоохоронних та контролюючих органів про проведення
оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, податкових перевірок на
предмет виявлення, профілактики та запобіганню скоєнню правопорушень у
сфері оподаткування та корупційних діянь серед співробітників податкових
та митних органів [5, c. 147].

Механізм взаємодії податкових органів*  проявляється у багатьох
напрямах, у тому числі: організація надання податковими органами у
Федеральний банк відомостей про порушення податкового законодавства та
обмін інформацією між підрозділами щодо виявлених правопорушень
податкового законодавства та використаних форм і методів податкового
контролю; обмін інформацією, що становить взаємний інтерес; виявлення та
попередження фактів корупції серед співробітників податкових органів;
спільна діяльність щодо проведення роз’яснювальної роботи серед
платників податків; спільні дії щодо виявлення, розслідування та
попередження фактів ухилень від сплати податків тощо.

Міжнародне ухилення від сплати податків здійснюється за допомогою різних
механізмів: міграція, переказ грошових коштів за кордон, створення
головного офісу підприємства в офшорних зонах (її називають letter box
company) філіалів, акціонерних товариств – все з метою заниження
прибутку і ухилення від сплати податків у країні проходження [4, c. 72].
Наприклад, для присікання даного виду ухилення від сплати податків
шляхом міграції США ввели інститут „оподаткування у випадку серйозної
загрози”, тобто американське податкове законодавство передбачало
можливість оподаткування перед закінченням податкового року, якщо
існувало припущення того, що платник податку може залишити країну або
перевести майно за кордон.

У Германії застосовується положення, яке розширює поняття податкової
спроможності нерезидента щодо прибуткового податку, податку на майно і
спадок. Німецькі постанови передбачають оподаткування протягом десяти
років після міграції платників податків у країни з низькими податками.
Подібні положення про прискорення в таких випадках ухилення від сплати
податку передбачають фіскальне законодавство Канади, Данії, Швеції,
Австралії тощо [4, c. 76].

Специфіка України порівняно з країнами з розвиненою економікою, з
погляду контролю за виконанням платниками податків фінансового
законодавства, зумовлена такими чинниками, як слабка фінансова
дисципліна платників податків внаслідок низької податкової культури в
суспільстві; недосконалість законодавчої бази, що не дозволяє залучати
до повної відповідальності злісних неплатників; надлишкова фіскальна
орієнтація податкової політики тощо. На сьогодні фінансовий ризик при
свідомій несплаті податків значно нижчий від можливого надприбутку,
одержаного за таких умов. Чим вище ставка податку і нижче розмір
санкцій, що реально має місце в Україні, тим вище економічний ефект
ухилення від оподаткування. Це дає підстави стверджувати, що у несплаті
державі належних платежів існує реальне економічне підґрунтя, а ухилення
від сплати податків є своєрідною реакцією платників податків на
підсилення податкового тягаря та недосконалість норм податкового
законодавства.

Література:

1. Налоговые преступления и правонарушения. Кто и как их выявляет и
предупреждает / Под ред. В.Д. Ларичева. – М., 1998. – С. 125.

2. Андреев Г.В. Взаимодействие Федеральных органов налоговой полиции и
органов внутренних дел при выявлении и расследовании преступлений в
сфере налогообложения. Дисс. канд. юрид. наук. – М., 2001. – С. 251.

3. Тіньова економіка та організована злочинність: Навчальний посібник. –
К.: НАВСУ, 1999. – С. 245.

4. Тупанчески Н.Р. Уклонение от уплаты налогов в сравнительном праве /
Под ред. проф. В.С. Комисарова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. –
246 с.

5. Лисенко В.В. Виявлення податковою міліцією ухилень від сплати
податків. – К., 2002. – 168 с.

Похожие записи