Реферат на тему:

Допомоги із соціального забезпечення

Допомогами із соціального забезпечення називаються всі, крім пенсій,
державні виплати з відповідних фондів, які надаються громадянам у
передбачених законом випадках.

На відміну від пенсій — основного та постійного джерела засобів для
існування — допомоги, як правило, є допомогою, що тимчасово замінює
заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів до
існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел
засобів до існування.

Можна виокремити три групи допомог. Перша — це допомоги, які
виплачуються з метою надання допомоги замість втраченого з поважної
причини заробітку. Така допомога надається протягом нетривалого часу в
розмірі, близькому до середньомісячного заробітку. Характер призначення
цих допомог виключає можливість їх отримання одночасно із заробітною
платою, хоча і допускає їх виплату одночасно з пенсією. До цієї групи
належать допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах.
Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до
заробітку або до допомог першого виду. Ця допомога вже не є заміною
основного джерела засобів до існування, а покриває додаткові витрати.
Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи
систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких
допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога
малозабезпеченим сім’ям. Третя група — це допомога, яка надається тим, у
кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи.
Прикладом такої допомоги є допомога інвалідам з дитинства.

Суб’єктивне право на всі допомоги виникає при настанні відповідних
обставин.

Правове регулювання призначення і виплати допомоги малозабезпеченим
сім’ям регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.00.

Малозабезпечена сім’я — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї
причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий за прожитковий мінімум
для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім’ї — визначена для кожної сім’ї залежно від
її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених
відповідно до Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на
2002 р.» від 15.11.01.

Право на допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають в
Україні. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця
між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним
доходом (але не більше 75 % прожиткового мінімуму для сім’ї). На місяць
передбачено такий прожитковий мінімум: для дітей віком до 6 років — 307
грн; для дітей віком від 6 до 18 років — 384 грн; для працездатних осіб
— 365 грн; для осіб, які втратили працездатність, — 268 грн.

Отже, розрахунок прожиткового мінімуму сім’ї відповідно до закону
повинен здійснюватися шляхом додавання прожиткових мінімумів,
передбачених для кожного конкретного члена сім’ї. Але в умовах
економічної нестабільності рівень забезпечення прожиткового мінімуму
встановлюється, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету.

Для отримання допомоги необхідно подати заяву до органу соціального
захисту населення за місцем проживання або виконавчого комітету
сільської, селищної ради. До заяви додаються документи, визначені ст. 4
згаданого Закону. Допомога призначається з місяця звернення (якщо
протягом місяця були подані документи) на шість місяців. Призначена
допомога може бути зменшена до 50 %, якщо сім’я не використала
можливості для знаходження додаткових джерел для існування.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми
регулюється Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від
21.11.92.

Право на допомогу мають сім’ї, в яких проживають і виховуються
неповнолітні діти (до 18 років). Зазначений Закон передбачає такі види
державної допомоги: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на дітей, які
перебувають під опікою та піклуванням; допомога малозабезпеченим сім’ям
з дітьми. Всі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і
виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання
батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Право на допомогу мають всі жінки, які не застраховані в системі
загальнообов’язкового державного страхування. Підстава призначення —
видана в установленому порядку довідка лікувального закладу
встановленого зразка та довідка з основного місця роботи (ліквідаційної
комісії, державної служби зайнятості, місця проживання — для
непрацюючих).

Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести
місяців з дня закінчення відпустки, і виплачується за весь період
відпустки, незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних
до пологів: 70 календарних днів до пологів і 56 — після; постраждалим
внаслідок аварії на ЧАЕС — за 180 днів (90 + 90); усиновителям,
опікунам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців
з дня її народження — за період з дня усиновлення чи встановлення опіки
до закінчення післяпологової відпустки.

Розмір такої допомоги — 100 % середньомісячного доходу (стипендії,
грошового забезпечення, допомоги по безробіттю), але не менше 25 % від
розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної
особи із розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини призначена для покриття
разових потреб сім’ї в додаткових витратах. Допомога надається одному з
батьків дитини, не застрахованому в системі загальнообов’язкового
державного страхування. Вона призначається на підставі свідоцтва про
народження дитини, усиновителям та опікунам — на підставі рішення про
усиновлення або про встановлення опіки.

У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну
дитину.

Допомога призначається при народженні живої дитини, якщо звернення за
нею надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини у розмірі
прожиткового мінімуму на дитину до 6 років.

Допомога за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Право на допомогу
має незастрахована в системі загальнообов’язкового державного
страхування особа, яка здійснює фактичний догляд за дитиною (один з
батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич).
Допомога призначається на підставі: довідки ліквідаційної комісії;
довідки державної служби зайнятості; для непрацюючої особи — довідки за
місцем проживання про те, що вона не працює; заяви особи, яка здійснює
фактичний догляд за дитиною, а також довідка з місця роботи матері про
те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду
за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено.

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують
навчання з відривом від виробництва, допомога призначається в повному
розмірі, який складає прожитковий мінімум для дитини до 6 років.

?

?

` l o u 3/4

A

8вання. Допомога призначається за умови, що середньомісячний розмір
одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не
перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір
такої допомоги складає різницю між прожитковим рівнем і одержуваними на
дитину виплатами.

Допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми. Призначається
малозабезпеченим сім’ям з дітьми до 16 років (учнів — до 18 років), якщо
середньомісячний сукупний дохід сім’ї є нижчим від прожиткового мінімуму
для сім’ї. Розмір такої допомоги складає різницю між прожитковим
мінімумом для сім’ї та її сукупним доходом.

Особи, які підлягають державному соціальному страхуванню у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
і похованням, отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами,
народженням дитини та необхідністю догляду за нею відповідно до Закону
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням» від 18.01.01. Ці допомоги надаються незалежно
від розміру страхового стажу.

Документи, необхідні для призначення допомог, визначаються ст. 51
згаданого Закону.

Держава гарантує інвалідам право на матеріальне забезпечення та
соціальну захищеність. Особи, які стали інвалідами внаслідок трудового
каліцтва чи професійного захворювання, мають право на трудову пенсію.
Інвалідам, які ніколи не працювали, Закон України «Про державну
соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від
16.12.00 гарантується соціальна допомога.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І і ІІ
груп, непрацюючі інваліди ІІІ групи, діти-інваліди до 16 років.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на допомогу і пенсію,
соціальна допомога або пенсія призначається за їх вибором.

Допомога призначається у таких розмірах (ст. 2 Закону): інвалідам з
дитинства І групи — 100 % прожитктвого мінімуму для осіб, які втратили
працездатність; інвалідам з дитинства ІІ групи — 70 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства
ІІІ групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність; дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Допомога інвалідам І, ІІ груп та непрацюючим інвалідам ІІІ групи
призначається на весь час інвалідності. Дітям-інвалідам допомога
призначається на час інвалідності, але не більше як по місяць досягнення
дитиною 16 років. Якщо дитина-інвалід після досягнення 16 років визнана
інвалідом з дитинства, то допомога виплачуватиметься в новому розмірі за
її заявою.

У разі смерті дитини-інваліда або інваліда з дитинства особі, яка
здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі
двомісячної суми державної соціальної допомоги.

Допомога здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається працюючим громадянам з
фонду соціального страхування України. Це компенсація заробітку
працівнику, що втратив його внаслідок хвороби. Право й умови надання
допомоги регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням».

Особа має право на допомогу, якщо вона підлягає страхуванню. Вона має
право на її отримання з першого дня роботи. Тривалість роботи для
отримання допомоги значення не має, але має значення для визначення її
розміру. Розмір допомоги перебуває у прямій залежності від загального
трудового (страхового) стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається у разі настання таких
страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання
або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідність догляду за хворою дитиною; необхідність догляду за хворим
членом сім’ї; догляд за дитиною віком до трьох років або
дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері; карантин;
тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного
висновку на легшу нижчеоплачувану роботу; протезування з розміщенням у
стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортне
лікування.

Разом з тим, до стажу для призначення допомоги з тимчасової
непрацездатності не зараховуються: час участі працівника у страйку, що
визнаний судом незаконним; час навчання у вищому навчальному закладі
освіти, в аспірантурі, докторантурі; час роботи засуджених у колонії,
поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі за місцем
роботи.

Чим більша тривалість страхового стажу, тим більший розмір допомоги.

Розміри допомоги з тимчасової непрацездатності такі: 100 % середньої
зарплати надається — працівникам, які мають страховий стаж 8 і більше
років; працівникам, віднесеним до 1—4 категорій постраждалих внаслідок
аварії на ЧАЕС; одному з батьків, який здійснює догляд за хворою дитиною
віком до 14 років, потерпілою внаслідок Чорнобильської аварії; ветеранам
війни; 80 % середньої зарплати — працівникам, які мають страховий стаж
5—8 років; 60 % середньої зарплати — працівникам, які мають страховий
стаж до 5 років.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується Фондом соціального
страхування, починаючи з шостого дня непрацездатності на період до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Перші п’ять днів оплачуються власником за рахунок коштів підприємства.

Допомога не видається у період відпустки без збереження заробітної
плати. Якщо непрацездатність настала в період оплачуваної відпустки, то
допомога надається за всі дні непрацездатності, засвідчені лікарняним
листком.

За певних обставин працівник може бути позбавлений допомоги з тимчасової
непрацездатності: якщо шкода здоров’ю заподіяна навмисно чи хвороба
симулюється; якщо працівник захворів чи отримав травму внаслідок
сп’яніння чи дій, пов’язаних зі сп’янінням, а також у результаті
зловживання алкоголем; якщо працівник отримав травму при здійсненні ним
злочину; за час примусового лікування по визначенню суду; за час
перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.

Положенням про допомоги встановлено, що заробіток для обчислення
допомоги береться за два останніх календарних місяці перед настанням
тимчасової непрацездатності. Оплата, що підлягає обліку при обчисленні
допомоги, включається в заробіток за часом, за який вона нарахована, а
не за часом її фактичного отримання.

Допомога на поховання. Вона надається особам, які постійно проживають в
Україні та застраховані у системі державного соціального страхування
відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням і похованням» у разі настання страхового
випадку. Розмір допомоги на поховання встановлюється у розмірі не нижче
за 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи (ст. 5 Закону
України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування» від 11.01.01). Відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01. «Про розмір допомоги
на поховання» допомога виплачується у розмірі 150 грн.

Похожие записи