Договори у сфері створення і використання досягнень науки і техніки

Потужність економічного потенціалу держави, безумовно, визначається
рівнем розвитку у ній науки і техніки. Тому створення і використання
об’єктів права промислової власності, сприяє пришвидшенню
науково-технічного прогресу в Україні. Здійснення науково-технічної
діяльності відбувається, шляхом укладення цивільно-правових договорів –
договорів у сфері створення і використання досягнень науки і техніки.

Слід вказати на той факт, що поряд із загальними рисами, які притаманні
усім видам цивільно-правових договорів, договори у сфері створення і
використання досягнень науки і техніки мають свої специфічні ознаки:

1. Переважна більшість об’єктів промислової власності створюється саме
на основі договірних відносин, у той час як об’єкти авторського та
суміжних прав – з власної ініціативи автора.

2. Договори у сфері створення і використання досягнень науки і техніки
можуть укладатися лише за умови визнання досягнень науки і техніки у
встановленому порядку об’єктами промислової власності (винахід, корисна
модель, промисловий зразок тощо). Це означає, що предметом вказаного
договору може бути лише той об’єкт, на який Установою видано охоронний
документ – патент чи свідоцтво.

3. Договори у сфері створення і використання досягнень науки і техніки,
укладаються у письмовій формі (винятки можуть бути встановлені лише у
законі), а недодержання письмової форми робить такий договір нікчемним.

4. Укладенню договору у сфері створення і використання досягнень науки і
техніки, як правило, передують, інші цивільно-правові договори.
Наприклад, договір на інформаційне забезпечення науково-технічної
діяльності.

В цілому, не зважаючи на специфіку вище окресленої низки договорів, вони
все ж таки мають цивільно-правову природу і їх укладення регулюється
нормами цивільного законодавства. До таких нормативно-правових актів
можемо віднести: ЦК України, ЗУ “Про науково-технічну інформацію”, ЗУ
“Про наукову і науково-технічну експертизу”, ЗУ “Про охорону прав на
винаходи і корисні моделі”, ЗУ “Про охорону прав на промислові зразки”
тощо.

Договори у сфері створення та використання досягнень науки і техніки –
це двосторонні правочини, які укладаються у порядку передбаченому чинним
цивільним законодавством з метою використання, створення, чи передачі
виключних прав промислової власності і спрямовані на виникнення, зміну
або припинення між сторонами цивільних прав та обов’язків.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

ЦК України у ст.1107 передбачає наступні види договорів щодо
розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до даного правочину, ліцезіар (особа, яка має виключне право
інтелектуальної власності) може надати ліцензіату письмове повноваження,
яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій
сфері.

У свою чергу ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної
власності поділяється на:

Виключну ліцензію — видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної
власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим
особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Одиничну ліцензію – видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання
об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією
ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього
об’єкта у зазначеній сфері.

Невиключну ліцензію – не виключає можливості використання ліцензіаром
об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією
ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього
об’єкта у зазначеній сфері.

2

T

X

?

X

-Законодавство надає ліцензіату, за умови згоди ліцензіара, можливість
укладення субліцензії, тобто передачі права на використання об’єкта
інтелектуальної власності іншій особі.

Ліцензійний договір.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні
(ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної
власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін, за
урахуванням вимог чинного законодавства України.

Ліцензійний договір може передбачати можливість укладення субліцезійного
договору.

У ліцензійному договорі визначається: вид ліцензії, сфера використання
об’єкта інтелектуальної власності, розмір, порядок та строки виплати
плати за використання об’єкта та інші умови, які встановлені сторонами.

Законодавство передбачає презумпцію надання невиключної ліцензії при
укладення ліцензійного договору, за умови, якщо вид ліцензії не
обумовлений у договорі.

ЦК України передбачає існування типових ліцензійних договорів, надаючи
право затверджувати такого роду договори уповноваженим відомствам та
творчим спілкам. Проте, положення типового договору не є нормативними,
оскільки закон прямо вказує на право сторін виходити за межі його умов
(ст.1111 ЦК України).

3) Договір про створення та використання об’єкта права інтелектуальної
власності.

За договором про створення за замовленням та використання об’єкта
інтелектуальної власності одна сторона (виконавець) зобов’язується
створити об’єкт інтелектуальної власності відповідно до вимог другої
сторони (замовника) в установлений строк.

У даному договорі мають бути визначені способи та умови використання
об’єкта замовником. Крім цього, нікчемними є умови договору, які
обмежують право виконавця цього об’єкта інтелектуальної власності на
створення інших об’єктів.

4) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної
власності.

За даним договором одна сторона (особа, що має виключні майнові права)
передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно
до закону та на визначених договором умовах.

Слід вказати на той факт, що укладення договору про передання виключних
майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні
договори, які були укладені раніше.

ЦК України передбачає механізм захисту прав творця об’єкта права
інтелектуальної власності та його спадкоємців, зазначаючи, що умови
договору про передання виключних прав інтелектуальної власності, що
погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців
порівняно із становищем, передбаченим ЦК України та іншим законом, а
також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності
ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання
об’єкта права інтелектуальної власності та договір про передання
виключних майнових прав інтелектуальної власності не підлягають
обов’язковій державній реєстрації, але на вимогу однієї із сторін ця
процедура може бути проведена у встановленому законом порядку.
Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за
ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об’єкт права
інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до
суду за захистом свого права.

Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995
р. // ВВРУ. – 1995. — №9. – Ст.56.

Похожие записи