Договір довічного утримання (догляду)
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач)
передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок,
квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має
значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати
відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст.744 ЦК України).
Правове регулювання договору здійснюється Главою 57 ЦК України та іншими
актами.
Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та відплатний.
Сторони договору: відчужувач (фізична особа, незалежно від віку та стану
здоров’я) та набувач (повнолітня дієздатна фізична особа або юридична
особа).
Договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Крім
того, він відноситься до договорів довірчого (фідуціарного) характеру,
так як у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою
обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з
підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути
передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за
їхньою згодою.
Істотними умовами договору є умови про предмет та оцінку матеріального
забезпечення відчужувача.
Специфіка предмету договору полягає в тому, що, по-перше, для
забезпечення утримання та (або) доглядом може відчужуватися лише
житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме
майно, яке має значну цінність, і, по-друге, утримання може
здійснюватися у всіх видах матеріального забезпечення, як і догляд, за
домовленістю між сторонами.
Договором повинна бути здійснена грошова оцінка матеріального
забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу. При цьому, така
оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Крім того, законодавець в ч.1 ст.747 ЦК України передбачає, що обсяг
зобов’язання набувача відповідно зменшується у разі смерті одного із
співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору
довічного утримання (догляду).
Відповідно до ст.602 ЦК України, вимоги щодо довічного утримання
(догляду) не підлягають зарахуванню. Тобто, набувач за таких умов не має
права, зокрема, зарахувати за рахунок утримання та (або) догляду
відчужувача будь-які борги останнього перед ним. Також у разі смерті
відчужувача внаслідок завдання йому шкоди, при визначенні розміру
відшкодування шкоди, що завдана втратою годувальника, до складу доходів
померлого включаються заробіток, пенсія, і, як зазначено в ч.2 ст.1200
ЦК України, суми, що належали йому за договором довічного утримання
(догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Це означає, що
зі смертю відчужувача обов’язок набувача по його утриманню та (або)
догляду припиняється, але замість цього особи, які були на його
утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього
утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті,
набувають право на утримання від особи, винної за смерть відчужувача.
Строк дії договору визначається безпосередньо його природою і дорівнює
періоду життя утриманця.
?
I
-@¦
?
?
-N
?????????? письмова та підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо
передання нерухомого майна – підлягає державній реєстрації.
Способи забезпечення захисту інтересів відчужувача: а) позбавлення
набувача в праві розпорядження майном, переданим йому за договором
довічного утримання (догляду) на праві власності; б) заборона звернення
стягнення на майно набувача протягом життя відчужувача; в) покладання
ризику випадкового знищення (пошкодження) майна на набувача, яке йому
було передане.
Зміст договору становлять права відчужувача та обов’язки набувача. Так,
відчужувач має право вимагати від набувача:
надання йому належного утримання у вигляді матеріального забезпечення та
(або) догляду;
забезпечення його житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за
договором довічного утримання (догляду), якщо це передбачено договором.
Обов’язками набувача є:
надавати належне утримання та (або) догляд відчужувачеві відповідно до
змісту договору, зокрема може покладатися обов’язок забезпечити
відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому
переданий за договором довічного утримання (догляду);
поховати відчужувача у разі його смерті, навіть якщо це не було
передбачено договором.
Крім того, як зазначається в ст.753 ЦК України, набувач та відчужувач
можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором
довічного утримання (догляду), на іншу річ. У цьому разі обсяг
обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або
залишений незмінним.
Зобов’язання за договором довічного утримання (договору) припиняються у
разі:
смерті відчужувача (ч.2 ст.755 ЦК України);
смерті набувача, якщо він немає спадкоємців або вони відмовилися від
прийняття майна, переданого відчужувачем (ст.757 ЦК України);
ліквідації юридичної особи – набувача. Однак, якщо в результаті
ліквідації юридичної особи – набувача майно, що було передано за
договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника
(учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором
довічного утримання (догляду) (ст.758 ЦК України);
розірвання договору на вимогу відчужувача або третьої особи, якщо
набувач не виконує або неналежно виконує своїх обов’язків незалежно від
його вини. При цьому, відчужувач набуває право власності на майно, яке
було ним передане, і має право вимагати його повернення, а витрати,
зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не
підлягають поверненню (ст.ст.755-756 ЦК України).
розірвання договору на вимогу набувача у зв’язку з неможливістю
подальшого виконання договору з підстав, що мають істотне значення. За
таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину
майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно
виконував свої обов’язки за договором (ст.ст.755-756 ЦК України).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
