Договір доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити
від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії
(ст. 1000 ЦК України).

Правове регулювання договору здійснюється главою 68 ЦК України.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний. Однак
договором або законом може бути передбачено виконання дій повіреним
безоплатно.

Сторонами договору виступають повірений — особа, яка зобов’язується
виконати юридичні дії, та довіритель — особа, яка доручає повіреному
виконати ці дії. Ними можуть бути як дієздатні фізичні особи, так і
юридичні особи (наприклад, посередницькі організації, юридичні
консультації, банки, товарні біржі тощо).

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору
доручення є юридичні дії повіреного (укладення правочинів, вчинення
процесуальних дій, складання актів тощо). При цьому такі дії повинні
бути правомірними, конкретними та здійсненими. Однак повірена особа
виконує і фактичні дії – пошук контрагентів, наведення довідок, огляд
майна тощо, які підпорядковані меті виконання юридичних дій і тому вони
не мають самостійного значення. Вимога особистого виконання доручення
стосується лише юридичних дій повіреного.

У договорі може бути визначений строк, протягом якого повірений має
право діяти від імені довірителя, а також територія, у межах якої є
чинним виключне право повіреного. У даному випадку строк доручення та
територія є істотними умовами.

У договорі може бути визначено розмір плати повіреному або порядок її
виплати. Якщо вона не визначена, то виплачується після виконання
доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Характерним для договору доручення є те, що повірений виконує юридичні
дії від імені й за рахунок довірителя. Повірений виступає як представник
свого довірителя перед третіми особами. Проте представництво ширше
договірного представництва, так як підставами представництва взагалі
можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір. Отже, договір
доручення це одна з можливих підстав виникнення правовідносин по
представництву. Повірений діє на підставі доручення.

Форма договору: застосовуються загальні положення про форму правочину.

На підставі договору доручення довіритель зобов’язаний видати
довіреність на вчинення юридичних дій і тим самим легалізує повіреного
як свого представника перед третіми особами. Довіреність відтворює
повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення.

Змістом договору доручення є права та обов’язки сторін.

Права та обов’язки повіреного:

зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч.1
ст.1004 ЦК України);

має право відступити від змісту договору, якщо цього вимагають інтереси
довірителя і повірений: а) не міг попередньо запитати довірителя; б) не
одержав у розумний строк відповіді на свій запит. При цьому повірений
повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення
як тільки це стане можливим (ч.1 ст.1004 ЦК України);

повинен виконати дане йому доручення особисто; має право передати
виконання доручення іншій особі (замісникові) якщо: а) це передбачено
договором; б) повірений був вимушений до цього обставинами з метою
охорони інтересів довірителя. При цьому повірений повинен негайно
повідомити про це довірителя і у цьому разі відповідає лише за вибір
замісника (ст.1005 ЦК України);

зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про
хід виконання його доручення (ч.1 ст.1006 ЦК України);

»

F

^

p

TH

o

Ae

?

hw

hw

hw

hw

hw

hw

hw

hw

hw

hw

p ? »

????b?зобов’язаний після виконання доручення або в разі припинення
договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві
довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання
доручення та виправдані документи, якщо це вимагається за умовами
договору та характером доручення (ч.2 ст.1006 ЦК України);

зобов’язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з
виконанням доручення (ч.3 ст.1006 ЦК України).

Права та обов’язки довірителя:

зобов’язаний забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання
доручення (п.1 ч.2 ст.1007 ЦК України);

зобов’язаний відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням
доручення (п.2 ч.2 ст.1007 ЦК України);

зобов’язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку
з виконанням доручення (ч.3 ст.1007 ЦК України);

зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ч.4
ст.1007 ЦК України);

має право в односторонньому порядку змінити, відмінити свої вказівки чи
дати повіреному нові інструкції щодо порядку виконання доручення;

має право знати про передоручення;

має право контролювати дії повіреного та своєчасно вжити заходів з метою
захисту своїх інтересів.

Відповідно до ст.1008 ЦК України, договір доручення припиняється на
загальних підставах припинення договору, а також у разі:

відмови довірителя або повіреного від договору (п.1 ч.1 ст.1008 ЦК
України). При цьому вони мають право відмовитися від договору у
будь-який час. Якщо повірений дії як підприємець, то сторона, яка
відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову не
пізніш як за 1 місяць до його припинення, якщо триваліший строк не
встановлений договором. А у разі припинення юридичної особи, яка є
комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору
без попереднього повідомлення про це повіреному;

визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його
цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім (п.2 ч.1 ст.1008
ЦК України);

смерті довірителя або повіреного (п.3 ч.1 ст.1008 ЦК України). При цьому
повіреного повинні повідомити довірителя про припинення договору
доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя,
зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві (ч.1
ст.1010 ЦК України);

ліквідації юридичної особи – повіреного. При цьому ліквідатор повинен
повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити
заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зберегти його речі,
документи та передати довірителеві (ч.2 ст.1010 ЦК України).

Законодавець в ст.1009 ЦК України передбачає наслідки припинення
договору доручення. Так, якщо договір доручення припинений до того, як
доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен
відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а
якщо повіреному належить плата, — також виплатити йому плату пропорційно
виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання
повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про
припинення договору доручення. При цьому відмова від договору доручення
не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному
припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким
повірений діяв як комерційний представник. Відмова повіреного від
договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих
довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від
договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше
забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким
повірений діяв як комерційний представник.

Похожие записи